Постанова

від 26.08.2011 по справі 6393/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"26" серпня 2011 р. № 2а- 6393/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність б/н від 16.09.2010р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекорна" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0000622330 від 26 травня 2011р., про визначення ТОВ "ЛЕКОРНА" суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 32 056,25 грн., (в т.ч.25 645,00 грн. - основний платіж, 6 411, 25 грн. - штрафні санкції).

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав що відображені в акті документальної невиїзної перевірки № 860/23-306/36987468 від 10.05.2011р, висновки податкового органу про вчинення позивачем порушень є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ «Ітер»та ТОВ «Укрнадраресурси»обчислював правильно, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі міста Харкова в судове засідання не з'явився хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. Надав заперечення на позовну заяву.

У зв'язку із зазначеним справа відповідно до вимог ч.2, ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства розглядалася на підставі наявних у ній доказів.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав наступне. Згідно з висновками акту перевірки № 860/23-306/36987468 від 10.05.2011р. внаслідок віднесення ТОВ «Лекорна» до складу податкового кредиту сум податку по операціям з контрагентами: ТОВ «Ітер»та ТОВ «Укрнадраресурси», позивачем допущені порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , ст.185, ст.198 Податкового Кодексу України чим завищено суму податкового кредиту на суму 25645,00 грн. у тому числі за липень 2010 року на суму 43,00 грн., та за січень 2010 року на суму 25602. На думку податкового органу, проведені між позивачем та зазначеними контрагентами господарські операції не створюють ніяких правових наслідків, підлягають виключенню з податкового обліку як такі, що не спричиняють виникнення об'єкту оподаткування та формування податкового кредиту.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З приводу фактичних обставин, які покладені відповідачем в основу спірних податкових повідомлень - рішень, суд зазначає таке.

10.05.2011р. Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі міста Харкова було складено акт № 860/23-306/36987468 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лекорна»в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.01.2011.

Перевіркою встановлено порушення п. п.7.4.1 п. 7 4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість " № 168/97- ВР від 03.04.1997 зі змінами та доповненнями, ст. 185. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI в результаті чого ТОВ «ЛЕКОРНА»завищено податковий кредит у сумі 25 645грн. у т.ч. за липень 2010 р. у сумі 43 грн., та грудень 2010р. у сумі 25 602 грн.

26.05.2011р. з посиланням на зазначений акт ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 з податку на додану вартість на суму податкового зобов'язання 32056,25 грн. (в т.ч. за основним платежем 25645,00 та за штрафними(фінансовими) санкціями 6411,25грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті № 860/23-306/36987468 від 10.05.2011р висновок суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Лекорна»п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, Закону України В«Про ПДВВ» , а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виписаних ТОВ «Ітер» та ТОВ «Укрнадраресурси»бо правочини з зазначеними суб'єктами господарювання є нікчемними і не підлягають відображенню в податковому обліку з ПДВ.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

З положень ч.3 ст.2 КАС України слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим -мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження ДПІ про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України В«Про ПДВВ» .

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України В«Про ПДВВ» встановлено що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 165, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку №165 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На підставі пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт укладання між позивачем, ТОВ «Лекорна»(в якості покупця) та ТОВ «Ітер»(в якості постачальника) усної угоди за якою постачальник здійснив відвантаження на адресу покупця товару на суму 255,94 грн. у тому числі ПДВ 42,66 грн. Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості матеріалів за вказаним вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ» та Закону України В«Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхомВ» суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та зазначеним вище суб'єктом господарювання, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ при проведенні перевірки не було.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст..11 КАС України не виявлено.

Судом в ході розгляду справи також не виявлено фактичних даних, які б засвідчували несумісність придбаних у ТОВ "Ітер" матеріалів з господарською діяльністю позивача.

Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України В«Про ПДВВ» , ч.2 ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Окрім того, суд бере до уваги, встановлений в ході судового розгляду факт належності оформлення всіх первинних документів, які були включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ.

Довід відповідача про відсутність реальності господарських операцій за цим правочином підлягає відхиленню, бо зазначений довід мотивований висновками акту ДПІ у Київському районі м.Харкова від 09.03.11 за №714/23-3/33122033 про результати невиїзної докумегальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕР», код за ЄДРПОУ 33122033, з питань правильності визначення податку на прибуток а податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.01.2001 року, де встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій цим підприємством. З цього приводу суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

З огляду на приписи п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З огляду на приписи наведених вище норм права, слід дійти висновку, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, який передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

Проте, в ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті № 860/23-306/36987468 від 10.05.2011р.

На підтвердження дійсності правочину вчиненого з ТОВ "Ітер" позивачем була надана товарно-транспортна накладна від 05.08.2010 року, з якої вбачається, особистим транспортом працівника позивача(копія договору №2604/1 від 26.04.2010 про використання робітником власного автотранспорту для виробничих та службових цілей наявна в матеріалах справи) було здійснено доставку до ТОВ "Лікорна" товару, що є предметом усного правочину між позивачем та ТОВ «Ітер»ята який зазначено у рахунку на оплату від 09.07.201 №387, та видатковій накладній від 05.08.2010 № 264 та зазначеного в податковій накладній №10090705 від 09.07.2010 року. Зазначена товарно-транспортна накладна відповідає формі №1-ТН, затвердженої Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346. Також позивачем, на підтвердження використання у власній діяльності, товару, придбаного у ТОВ «Ітер»було надано копії картки рахунку по бухгалтерському обліку 207, копію картки рахунку 6442 за липень 2010 року, копію акту списання №СпТ-000022 від 07.10.2010.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ «Укрнадраресурси»матеріалами справи встановлено що ТОВ "ЛЕКОРНА" у грудні місяці 2010р. отримало товар -газ природний від ТОВ «Укрнадраресурси»(код ЄДРПОУ 36627473) на суму 25 602,11 податкового кредиту за договором комісії№КМ-248/10 від 26.02.2010 укладеного між ТОВ «Лікорна»(у якості комітента) та ТОВ «Укрнадраресурси»(у якості комісіонера).

За вищевказаним договором комісіонер бере на себе зобов'язання придбати для комітента у 2010 році природний газ в об'ємах до 600 тис.м.куб. Відповідно до п.3.8., 3.10 зазначеного договору кількість газу яка передається комісіонером комітенту визначається по засобам вимірювання та оформлюється актом приймання-передачі газу.

Факт постачання та транспортування газу у зазначених в договорі комісії об'ємах за грудень місяць 2010 року підтверджується належними первинними документами, а саме: акт виконаних послуг за грудень 2010 від 31.12.2010р. за №б/н згідно договору комісії №КМ-248/10 від 26.02.2010, звітом комісіонера від 31.12.2010, акт приймання-передачі об'ємів природного газу за грудень 2010 року до договору комісії №КМ-248/10 від 26.02.2010, податковою накладною №5237 від 31.12.2010 р. на суму 125 894,40 грн., крім того ПДВ - 25 178,88 грн., та податковою накладною на суму винагороди комісіонера №5238 від 31.12.2010 р на суму 2 116,16 грн., крім того ПДВ - 423,23 грн., звітом за період з 01.12.2010 по 01.01.2011 по лічильнику газу ЖМС-Ж-160-80 заводський номер 0080452, рахунком №300 від 04.01.20111 від Богодухівське УТГ ВАТ «Харківгаз»за транспортування газу у обсязі 56.431 м.куб., актом про виконання наданих послуг по транспортування природного газу від 04.01.2011. Розрахунки між ТОВ "ЛЕКОРНА " та ТОВ " Укрнадраресурси" здійснювалось у безготівковій формі згідно платіжних доручень №418 від 22.12.2010, №420 від 23.12.2010, №517 від 11.01.2011. №521 від 12.01.2011.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із п.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши первинні документи та інші документи надані позивачем по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Укрнадраресури" суд вважає, що вказані документи підтверджують, що придбані товари використано у господарській діяльності позивача, придбання природного газу було об'єктивно необхідне позивачу для забезпечення власної господарської діяльності на орендованих позивачем у ТОВ «Богодухівський завод «Продтовари»виробничих площах враховуючи те що основним видом діяльності позивача є виробництво сухарів. Печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання, виробництво хліба та хлібобулочних виробів.

Виходячи з наведеного, висновки акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова № 860/23-306/36987468 від 10.05.2011р в частині завищення ТОВ «Лекорна»податкового кредиту з податку на додану вартість внаслідок порушення вимог п.п. 7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податку на додану вартість" не підтверджуються документально.

В акті перевірки № 860/23-306/36987468 від 10.05.2011р не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за вказаними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, про відсутність використання позивачем отриманих матеріалів у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність зазначеного правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Окрім того, оцінивши зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у ТОВ «Лекорна»наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах у зв'язку з реальністю понесення витрат.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення ТОВ «Лекорна»п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України В«Про ПДВВ» за взаємовідносинами з ТОВ "Ітер" та ТОВ «Укрнадраресурси».

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В ході судового розгляду справи відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності мотивів винесення спірного правового акту індивідуальної дії і за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подано доказів необґрунтованості вимог позивача.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекорна" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення рішення -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000622330 від 26 травня 2011р., про визначення ТОВ "ЛЕКОРНА" суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 32 056,25 грн., (в т.ч.25 645,00 грн. - основний платіж, 6 411, 25 грн. - штрафні санкції).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 31 серпня 2011 року.

Суддя Шляхова О.М.