Рішення

від 16.11.2015 по справі 904/8369/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.15р. Справа № 904/8369/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "ПОЛІМЕР", м. Луганськ, Луганська область

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 112 481,89 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1- представник (дов. № 1 від 01.06.2015)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № ББУ/ПУ435/ВП/14 від 16.12.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганський завод В»ПолімерВ» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства „ДТЕК ПавлоградвугілляВ» про стягнення заборгованості за договором № 13-16/289-КП від 22.08.2013 у розмірі 112 481,89 грн., з яких: 48 118,84 грн. основний борг, 37 469,22 грн. пеня, 1 475,73 грн. 3% річних, 25 418,00 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 13-16/289-КП від 22.08.2013, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.10.2015.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 05.10.2015 на 26.10.2015.

26.10.2015 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, у зв'язку з тим, що на накладних, наданих позивачем, відсутня дата, вказана представником відповідача, що свідчить про те, що строк оплати продукції не настав.

Відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що позивач зареєстрований на території, на якій проводиться антитерористична операція та керуючись постановою Правління Національного банку № 466, якою призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, відповідач не мав можливості перерахувати грошові кошти банку, який знаходиться в зоні проведення АТО.

26.10.2015 представник відповідача подав клопотання про витребування від позивача належним чином засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви. Клопотання обґрунтоване тим, що копії документів долучених до позовної заяви засвідчені неналежним чином, а саме, не містять назви посади, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2015 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування документів, оскільки у судовому засіданні 05.10.2015, судом були оглянуті усі оригінали документів надані позивачем до позовної заяви про що зазначено у протоколі судового засідання від 05.10.2015.

26.10.2015 представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, щодо тлумачення пункту договору № 13-16/289-КП від 22.08.2013 відносно визначення дати поставки продукції.

Представник позивача заперечував проти задоволення вищезазначеного клопотання.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2015 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки тлумачення умов договору здійснюється судом у разі, якщо такі умови незрозумілі особі, яка звертається із вказаним позовом, суд вирішуючи справу по суті самостійно тлумачить відповідні пункти договору.

26.10.2015 представник позивача подав уточнення до позовної заяви, в яких просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 79 332,54 грн., з яких: 48 118,84 грн. основний борг, 1 878,79 грн. 3% річних, 29 255,91 грн. інфляційні втрати.

Суд, виходячи зі змісту уточненої позовної заяви, розцінює її як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Частиною 4 статті 22 Господарського кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд прийняв заяву позивача до розгляду.

Розгляд справи відкладався з 26.10.2015 до 11.11.2015.

03.11.2015 представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначає, що часткова оплата боргу відповідачем, після здійснення поставки товару, підтверджує визнання ним боргових зобов'язань по договору.

11.11.2015 у судовому засіданні було оголошено перерву на 16.11.2015.

16.11.2015 представник відповідача подав клопотання про колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів, у зв'язку з тим, що сторони по-різному тлумачать п. 4.4 договору, який визначає дату поставки продукції.

Частиною 1 статті 4 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання у зв'язку з тим, що дана справа є складною у розумінні ч. 1 ст. 4 6 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганський завод В»ПолімерВ» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством „ДТЕК ПавлоградвугілляВ» (покупець) було укладено договір № 13-16/289-КП (а.с.13).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємними частинами до цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до цього договору.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником про приймання продукції.

Сторонами були підписані специфікації від 07.05.2014 та від 30.05.2014 (а.с.19-20), в яких сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціну та строки поставки товару.

На виконання умов договору, позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 48 118,84 грн., що підтверджується видатковими накладними № 290 від 21.05.2014 на суму 29 893,22 грн., № 326 від 25.06.2014 на суму 14 139,24 грн., № 1706 від 26.12.2013 на суму 4 086,38 (а.с.22-23, 105).

Видаткова накладна № 1706 від 26.12.2013 містить штамп відповідача, в якому вказана дата отримання товару - 30.12.2013.

Відповідно до експрес-накладної № 59000059313492 від 22.05.2014, відповідач 23.05.2014 отримав товар за видатковою накладною № 290 від 21.05.2014, відповідно до експрес-накладної № 59000063847126 від 25.06.2014, відповідач 26.06.2014 отримав товар за видатковою накладною № 326 від 25.06.2014 (а.с.112).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, у випадку якщо термін оплати припадає на неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 48 118,84 грн. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.2 договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав, а саме:

- за видатковою накладною № 290 від 21.05.2014 дата поставки 23.05.2014, строк оплати - 23.07.2015;

- за видатковою накладною № 326 від 25.06.2014 дата поставки 26.06.2014, строк оплати - 26.08.2015;

- за видатковою накладною № 1706 від 26.12.2013 дата поставки 30.12.2013, строк оплати - 28.02.2015.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 48 118,84 грн. підлягає задоволенню.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу 3% річних за період з 24.02.2014 по 26.10.2015 у сумі 1 835,89 грн. та інфляційні втрати за період березень 2014 по вересень 2015 у сумі 29 255,91 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.186-87), судом встановлено, що позивачем не вірно встановлено період нарахування, а саме не вірно визначено строк оплати за видатковими накладними. Судом було зроблено перерахунок, відповідно до якого сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 832,44 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат (а.с.186-187), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 29 255,91 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 47 248,65 грн., що підтверджується видатковою накладною № 133 від 04.03.2014 на суму 9 063,60 грн. та податковими накладними:

- № 87 від 12.09.2013 на суму 9 099,00 грн.;

- № 5 від 01.10.2013 на суму 5 539,44 грн.;

- № 74 від 19.11.2013 на суму 20 995,34 грн.;

- № 92 від 20.11.2013 на суму 220,03 грн.;

- № 93 від 20.11.2013 на суму 2 331,18 грн. (а.с.21, 26-30).

Відповідач оплатив поставлений товар на суму 47 248,59 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.32-35).

Як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за вищезазначеними податковими накладними та видатковою накладною, ним нараховано відповідачу 3% річних за період з 11.11.2013 по 28.05.2014 у сумі 41,90 грн.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції , у випадку якщо термін оплати припадає на неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах , наданих постачальником про приймання продукції.

Видаткова накладна № 133 від 04.03.2014 не містить дати, яку покупець зазначив під час отримання товару. Податкові накладні також не містять такої дати.

Сторони не надали суду докази, які б підтверджували дату поставки товару за вищезазначеними податковими накладними та видатковою накладною.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 41,90 грн., оскільки відсутність дати поставки унеможливлює встановити період прострочки.

Щодо заперечень відповідача про неможливість здійснити розрахунки, суд зазначає наступне.

Відповідач посилається на постанову Національного банку України № 466 від 06.08.2014 "Про призупинення здійснення фінансових операцій".

Але, остання поставка товару за договором була здійснена 25.06.2014, тобто раніше ніж була прийнята вищезазначена постанова.

Крім того, дана постанова забороняє здійснювати платежі саме банкам, а не відповідачу. Якщо б відповідач мав намір здійснити оплату боргу, останній мав можливість у порядку ст. 537 Цивільна кодексу України виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього грошей кредитора на депозит нотаріуса нотаріальної контори. Однак відповідач не надав суду докази такого внесення.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню відповідача становить 1 216,72 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ДТЕК ПавлоградвугілляВ» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76; ідентифікаційний код 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський завод В»ПолімерВ» (91047, м. Луганськ, вул. Гастело, буд. 39Б, каб. 105; ідентифікаційний код 32900322) - 48 118,84 грн. основний борг, 1 832,44 грн. 3 % річних, 29 255,91 грн. інфляційні втрати та 1 216,08 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 23.11.2015

Суддя ОСОБА_3