Рішення

від 19.11.2015 по справі 904/8447/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.11.15р. Справа № 904/8447/15

За позовом публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг

до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

про викладення розділу 7 договору оренди земельної ділянки для розміщення та обслуговування ремонтно-механічного заводу, яка знаходиться на вул. Івана Сірка, 1е у Тернівському районі м. Кривого Рогу, в редакції позивача

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №7/29-1119 від 31.12.2015 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради про викладення розділу 7 договору оренди земельної ділянки для розміщення та обслуговування ремонтно-механічного заводу, яка знаходиться на вул. Івана Сірка, 1е у Тернівському районі м. Кривого Рогу, в редакції позивача:

"Річна орендна плата з 1 січня 2016 року вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря відповідно до Податкового кодексу України у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки на підставі витягу з технічної документації (або довідки) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаний управлінням Держземагентства у Криворізькому районі Дніпропетровської області, та рішення міської ради від 24.06.2015 року №3727 "Про становлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста ОСОБА_2". Плата вноситься "Орендарем" на рахунок Управління Державної казначейської служби України в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 332 168 127 00025 у банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38031648.".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розділ 7 в редакції відповідача передбачає нарахування орендної плати з 01.01.2015 року на базі земельного податку. З 01.01.2016 року орендна плата розраховується виходячи з нормативної грошової оцінки, затвердженої рішенням Криворізької міської ради №3728 від 24.06.2015 року. Позивач вважає, що умови розділу 7 договору оренди, в частині встановлення орендної плати у 2015 році на базі земельного податку, не відповідають нормам діючого законодавства, що встановлено найвищими судовими інстанціями (Верховний Суд України, Вищий господарський суд України) при розгляді справ про земельні правовідносини, засновані на договорі оренди землі.

Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що внесення змін до п.7 договору оренди земельної ділянки в редакції Криворізької міської ради є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Також, відповідач зазначає, що постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 01.11.2011 року № 2а-423/10/0408 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012 року № К/9991/76012/11, рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 року № 3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_2" було визнано не чинним. З метою раціонального та ефективного використання земель у інтересах територіальної громади міста, забезпечення сталого соціально-економічного розвитку Криворізькою міською радою було прийнято рішення "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу" від 26.06.2013 року № 2088, яким затвердженні ставки податку на земельні ділянки на території міста та розміри коефіцієнта диференціації ставок земельного податку за користування земельною ділянкою певного функціонального використання та місцезнаходження в межах міста. Крім того, відповідач зазначає, що рішення Криворізької міської ради № 2088 від 26.06.2013 року оскаржувалося в судах першої та апеляційної інстанції по справі № 210/4946/13, проте було залишено чинним як таке, що відповідає вимогам законодавства України стосується не тільки осіб, які приймали участь у справі, але й й має загально громадське значення, оскільки не є актом індивідуальної дії, а стосується невизначеного кола осіб. Отже, рішення Криворізької міської ради № 2088 від 26.06.2013 року "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу" прийнято органом, беззаперечно наділеним компетенцією щодо вирішення даного роду земельних питань, є чинним та законним. Враховуючи відсутність нормативної грошової оцінки земель міста, здійснення нарахування та сплати орендної плати за землю повинно відбуватися на підставі Податкового кодексу України з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013 року № 2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу" (зі змінами).

29.10.2015 року позивачем надані письмові пояснення де останній вказує, що враховуючи вимоги чинного законодавства України, дату набрання чинності нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_2, запропоновані позивачем умови пункту 7 договору оренди земельної ділянки, державна реєстрація права оренди за даним договором оренди, за умови його укладання за рішенням суду, буде здійснена позивачем на початку 2016 року. Тому, до моменту державної реєстрації договору оренди публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" правомірно сплачує земельний податок, так як підстав для нарахування орендної плати на даний час у позивача відсутні.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2015 року з призначенням її до розгляду на 15.10.2015 року, після чого розгляд справи відкладався до 29.10.2015 року.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 29.10.2015 року було оголошено перерву до 12.11.2015 року, від 12.11.2015 року до 19.11.2015 року.

У судовому засіданні 19.11.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 року № 3765 "Про припинення права постійного користування землею, затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Івана Сірка, 1е, реєстрацію права комунальної власності на неї та надання її в оренду для розміщення й обслуговування ремонтно-механічного заводу" вирішено надати публічному акціонерному товариству "Криворізький залізорудний комбінат" із земель комунальної власності в оренду терміном на 5 років без зміни цільового призначення земельну ділянку промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 8,0466 га на вул. Івана Сірка, 1е в Тернівському районі (кадастровий номер 1211000000:07:116:0206) для розміщення й обслуговування ремонтно-механічного заводу, згідно з доданою схемою. Зазначена земельна ділянка перебуває в користуванні підприємства на підставі державного акта на право постійного користування землею від 09.08.2000 року №476. Визначено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою відповідно до Податкового кодексу України.

Криворізька міська рада Дніпропетровської області (далі - відповідач, орендодавець) звернулася до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - позивач, орендар) з проектом договору оренди земельної ділянки (далі - проект договору), відповідно до пунктів 1, 2 якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 24.06.2015 року № 3765 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та обслуговування ремонтно-механічного заводу, яка знаходиться на вул. Івана Сірка, 1е в Тернівському районі м. Кривого Рогу. В оренду передається земельна ділянка площею 8,0466 га. кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:07:116:0206 (п. 4 проекту договору).

Відповідно до пункту 7 проекту договору річна орендна плата з 1 січня 2015 року вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013 року №2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу" зі змінами та відповідно до розрахунку наданого до договору оренди земельної ділянки.

Річна орендна плата з 1 січня 2016 року вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря відповідно до Податкового кодексу України у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки на підставі витягу з технічної документації (або довідки) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаний управлінням Держземагентства у Криворізькому районі Дніпропетровської області та рішень міської ради від 24.06.2015 року № 3728 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_2", № 3727 "Про встановлення ставок земельного податку, розмір, орендної плати та пільг зі сплати за змелю на території міста ОСОБА_2".

Плата вноситься орендарем на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Тернівському районі м. Кривому Розі Дніпропетровської області № 332 168 127 00025 у банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38031648.

30.07.2015 року позивач звернувся до відповідача з листом № 53-02/2137 від 28.07.2015 року з доданим до нього проектом договору з протоколом розбіжностей, у якому зазначив, що має заперечення до розміру орендної плати, встановленого проектом договору, а також вважає за необхідне абзац перший розділу 7 договору оренди виключити з умов запропонованого договору оренди земельної ділянки.

У Протоколі розбіжностей, спрямованому позивачем відповідачу разом з зазначеним листом, було запропоновано викласти пункт 7 проекту договору в наступній редакції: 7. Річна орендна плата з 1 січня 2016 року вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря відповідно до Податкового кодексу України у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки на підставі витягу з технічної документації (або довідки) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаний управлінням Держземагентства у Криворізькому районі Дніпропетровської області, та рішення міської ради від 24.06.2015 року № 3728 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_2", № 3727 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста ОСОБА_2". Плата вноситься орендарем на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Тернівському районі м. Кривого рогу Дніпропетровської області № 332 168 127 00025 у банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38031648.

Відповідач листом від 11.08.2015 року № 7/18-647 повідомив позивача про те, що Криворізька міська рада не погоджується з наданим публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" протоколом розбіжностей до проекту договору оренди земельної ділянки та вважає, що запропонований позивачем, як орендарем, зміни умов договору оренди є безпідставними та такими, що порушують норми Податкового кодексу України, та направив на адресу позивача примірник договору оренди у редакції міської ради для його погодження та реєстрації права оренди даної земельної ділянки у встановленому чинним законодавством порядку.

Отже, відсутність узгоджених істотних умов договору оренди (розмір орендної плати) є причиною виникнення спору.

Відповідно до частин 1-3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Водночас слід врахувати, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статей 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішення. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За статтею 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі це - засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Порядок укладення договору оренди земельної ділянки визначено статтею 16 зазначеного Закону, а частиною 2 статті 14 Закону передбачено затвердження Кабінетом Міністрів України типової форми договору оренди землі.

Частиною 3 статті 184 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

З огляду на наведене, укладення договору оренди землі повинно здійснюватися сторонами на підставі закону та відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту (стаття 648 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, інших вимог розумності та справедливості.

Отже, відповідач, посилаючись на приписи п. 7 ст.181 Господарського кодексу України, помилково застосував їх до умов договору, редакція якого визначається відповідно до ст. 648 Цивільного кодексу України.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Як вбачається спірним є п. 7 проекту Договору щодо розміру орендної плати.

Відповідно до частин першої - третьої статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Запропонований позивачем порядок формування розміру орендної плати, беручи за основу земельний податок, що встановлюється Податковим кодексом України, з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013 року № 2088 "Про ставки податку на земельні ділянки на території м. Кривого Рогу", не відповідає чинному законодавству з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Таким чином, законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Згідно з п. 14.1.72 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Водночас, відповідно до п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Отже, земельний податок і орендна плата за своєю правовою природою є різними видами платежів, які мають різний порядок обчислення та нарахування, при цьому основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель (що відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постанові Верховного суду України від 08.04.2015 у справі № 916/2439/14)

Зазначені висновки узгоджуються з позицією ВГСУ, викладеною в постанові від 09.04.2015 року у справі № 904/5132/14.

Частиною 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (абзац третій частини першої статі 13 Закону України "Про оцінку земель").

За змістом частини першої статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини третьої статті 18 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Згідно з частинами першою - другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За нормативними приписами частин першої - третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пунктом 4 Положення про державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року № 445, витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок видає відповідно до покладених на нього завдань Держземагентство України.

Під час розгляду справи сторони підтвердили відсутність на 2015 рік нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Належних та допустимих доказів на підтвердження проведення такої нормативної грошової оцінки, відповідного затвердження технічної документації та наявності витягу відповідач суду не надав.

За таких обставин на час розгляду справи правові підстави для законного визначення розміру орендної плати на земельну ділянку за договором відсутні, а запропонована позивачем редакція пункту 7 договору оренди землі до договору не відповідає чинному законодавству.

Частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України .

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Вимоги, що пред'являються до доказів визначені ст.34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, позивач, всупереч вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог

З урахуванням викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.11.2015 року.

Суддя ОСОБА_3