Рішення

від 23.11.2015 по справі 906/1565/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" листопада 2015 р. Справа № 906/1565/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 20.10.15)

від відповідача: ОСОБА_2 (директор)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Маркомі Лімімтед"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирспецбуд"

про стягнення 27875,93 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 27875,93 грн. заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №13 від 01.01.15., з яких: 21344,29 грн. - основний борг, 3330,00 грн. - пеня, 3201,64 грн. - штраф.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Маркомі Лімітед" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирспецбуд" (споживач/відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів №13 (а.с.9).

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник бере на себе зобов'язання здійснювати заправку нафтопродуктами автотранспорт Споживача, згідно відомостей автозаправочної станції, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Бородія,49.

На виконання умов вказаного Договору позивачем поставлено відповідачу нафтопродукти на загальну суму 26344,00грн., що підтверджується видатковими накладними №603 від 31 березня 2015 року на суму 13826,00 грн.; № 695 від 14 квітня 2015 року на суму 2271,00 грн.; №790 від 30 квітня 2015 року на суму 3764,00 грн.; № 736 від 20 квітня 2015 року на суму 5324,00 грн.; №889 від 07 травня 2015 року на суму 582,00 грн.; № 1039 від 29 травня 2015 року на суму 1705,00 грн. та довіреностями на отримання нафтопродуктів виданих ТОВ "Житомирспецбуд" (а.с.12-22).

Відповідно до п. 3.1 Споживач зобов'язується проводити оплату за нафтопродукти, які відпускаються Постачальником згідно рахунка-фактури на протязі 5(п'яти) днів після отримання товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 21344,29грн.

26.08.15р. позивач надіслав відповідачу претензію №05 про сплату заборгованості, яку відповідач отримав 03.09.15 та залишив без відповіді та задоволення ( а.с.25).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 21344,29грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.4.2 договору просить стягнути з відповідача пеню та 15% штрафу, що згідно розрахунку позивача становить відповідно 3330,00 грн. та 3201,64грн. (а.с.3).

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2 Споживач за порушення даного Договору несе наступну відповідальність: за прострочку платежу більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, додатково сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних від простроченої суми за кожний день прострочки платежу. Окрім пені Споживач, у разі прострочення розрахунків сплачує Постачальнику штраф у розмірі 15(п'яднадцяти) відсотків від простроченої суми боргу.

Суд, перевіривши розрахунки пені та штрафу, вважає їх нарахування правильними та такими, що підлягають задоволенню в сумі, що заявлені позивачем.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов визнав, доказів сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Житомирспецбуд" (10001, м.Житомир, вул. Бородія, 49; код 30963286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Маркомі Лімітед" (10025, м. Житомир, вул. Корольова, буд. 158, код 13565293) - 21344,29 грн. боргу, 3330,00 грн. пені, 3201,64 грн. штрафу, 1218,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу