Рішення

від 19.11.2015 по справі 910/23871/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015Справа №910/23871/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "БІАС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-БУДКОМПЛЕКС" про стягнення 364 431,21 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Кравченко С.І. (дов. № 06/01/2015 від 06.01.2015 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19 листопада 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "БІАС" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-БУДКОМПЛЕКС" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 364 431,21 грн., в тому числі 200 593,00 грн. основного боргу, 11 774,10 грн. 3 % річних, 152 064,11 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 33/2013 від 04.06.2013 року в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2015 року порушено провадження у справі № 910/23871/15 та призначено справу до розгляду на 15.10.2015 року.

У судовому засіданні 15.10.2015 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору та документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 15.10.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.09.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Розглянувши подане позивачем 15.10.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.10.2015 року винесено ухвалу про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи на 19.11.2015 року.

У судовому засіданні 19.11.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 19.11.2015 року не з'явився, проте через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача зазначив про необхідність відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням Генерального директора відповідача в зоні проведення АТО.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на необґрунтованість доводів відповідача, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "М-БУДКОМПЛЕКС" (покупець) та Приватним акціонерним товариством "БІАС" (постачальник) укладено Договір поставки № 33/2013 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця товар - асфальтобетонну суміш, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті визначених умовами даного договору.

Факт передачі товару по кількості та асортименту підтверджується накладною (пункт 2.3. Договору).

Згідно з пунктом 2.4. Договору загальна договірна ціна по договору визначається із суми вартості партій товарів поставлених постачальником за весь період дії договору згідно видаткових накладних.

Відповідно до пункту 3.3. Договору перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем товару, з оформленням видаткової накладної підписаної сторонами. Перехід ризиків на товар відбувається в момент прийняття покупцем товару.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що покупець зобов'язується оплатити отриманий товар на умовах товарного кредиту протягом 20 календарних днів після отримання замовленої партії товару, шляхом перерахування вартості отриманої партії товару на розрахунковий рахунок постачальника.

Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 року (пункт 9.1. Договору).

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 311 209,95 грн., що підтверджується:

-видатковою накладною № 173 від 31.07.2013 року на суму 164 786,95 грн.;

-видатковою накладною № 223 від 30.08.2013 року на суму 118 175,00 грн.;

-видатковою накладною № 252 від 30.09.2013 року на суму 28 248,00 грн.

Крім того, до матеріалів справи долучено копії довіреностей № 38 від 31.07.2013 року, № 43 від 26.08.2013 року, № 46 від 30.09.2013 року якими відповідач надав своїм працівникам повноваження на отримання товару за Договором.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 110 616,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 33/2013 від 04.06.2013 року в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача 200 593,00 грн. основного боргу, 11 774,10 грн. 3 % річних, 152 064,11 грн. інфляційних втрат.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 110 616,95 грн.

Проте, з даних позивачем банківських виписок вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату товару на суму 114 450,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором, його прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 196 759,95 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що покупець зобов'язується оплатити отриманий товар на умовах товарного кредиту протягом 20 календарних днів після отримання замовленої партії товару, шляхом перерахування вартості отриманої партії товару на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 6.1. Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 196 759,95 грн. за поставлений на підставі Договору товар.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 200 593,00 грн. основного боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 196 759,95 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 11 774,10 грн. 3 % річних, 152 064,11 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку за зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 11 544,81 грн. 3 % річних та 146 304,31 грн. інфляційних втрат за розрахунком суду.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково в розмірі 196 759,95 грн. основного боргу, 11 544,81 грн. 3 % річних та 146 304,31 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного акціонерного товариства "БІАС" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-БУДКОМПЛЕКС" (03065, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, буд. 42, ідентифікаційний код 37063679) на користь Приватного акціонерного товариства "БІАС" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 14, ідентифікаційний код 19280373) 196 759 (сто дев'яносто шість тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 95 коп. основного боргу, 11 544 (одинадцять тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 81 коп. 3 % річних та 146 304 (сто сорок шість тисяч триста чотири) грн. 31 коп. інфляційних втрат, 5 319 (п'ять тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 14 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.2015

Суддя С.В. Стасюк