Рішення

від 16.11.2015 по справі 910/25624/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015Справа №910/25624/15

За позовом Приватного підприємства "ПРОФМОНТАЖСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют-Техноцентр"

про стягнення 37574,28 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Сидоренко Т.М. за довіреністю № б/н від 19.10.2015

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ПРОФМОНТАЖСЕРВІС" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют-Техноцентр" (відповідач) про стягнення 37 574,28 грн. на підставі Договору субпідряду № 23п/10-13 від 09.10.2013, з яких: 20000,00 грн. основного боргу за виконані на підставі наведеного договору роботи, 2994,00 грн. пені за період з 08.04.2014 по 20.08.2015, 820,28 грн. 3% річних за період з 08.04.2014 по 20.08.2015, 13760,00 грн. інфляційних нарахувань за період з 08.04.2014 по 20.08.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вищенаведеного договору позивач виконав та передав відповідачу роботи, передбачені цим договором, втім відповідач виконані позивачем роботи оплатив лише частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 порушено провадження у справі № 910/25624/15 та призначено розгляд справи на 26.10.2015 о 12:50 год.

21.10.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заявка про отримання процесуальних документів в електронному вигляді. Заявка судом задоволена.

В судове засідання, призначене на 26.10.2015, представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 26.10.2015, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 01.10.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 26.10.2015, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 01.10.2015 про порушення провадження у справі № 910/25624/15 та встановлено, що позивач та відповідач вимоги зазначеної ухвали не виконали.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання сторонами вимог ухвали суду від 01.10.2015 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 26.10.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 відкладено розгляд справи на 16.11.2015 об 11:10 год.

В судове засідання, призначене на 16.11.2015, представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 16.11.2015, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 01.10.2015 та від 26.10.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями № 0103035929774, № 0103035930560.

Як зазначено у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Відповідно до п.п. 3.9.1 п. 3.9 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Наразі, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні, судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 16.11.2015 без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 16.11.2015 представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, в тому числі, розрахунку пені по договору в сумі 1788,00 грн. за період з 08.04.2014 по 06.10.2014; розрахунку індексу інфляції в сумі 15600,00 грн. за період з 08.04.2014 по 16.11.2015; розрахунку штрафних санкцій (3% річних) в сумі 1193,42 грн. за період з 08.04.2014 по 16.11.2015. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 16.11.2015 представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 20000,00 грн., тоді як в частині позовних вимог щодо пені, інфляційних нарахувань та 3% річних просив суд задовольнити такі вимоги в сумах, які наведені ним у відповідних розрахунках, поданих разом з клопотанням про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Водночас, ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог.

Тому, як зазначено в п. 3.11 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Водночас, право позивача на зміну позовних вимог реалізується шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу, зокрема, доказів направлення цієї заяви і доданих до неї документів відповідачу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення.

Розглянувши в судовому засіданні 16.11.2015 надані позивачем вищезазначені розрахунки пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, суд дійшов висновку, що останні свідчать про зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення пені з огляду на здійснення розрахунку з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тоді як в частині вимог про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних такі розрахунки свідчать про збільшення розміру позовних вимог у відповідних частинах з огляду на збільшення позивачем періоду прострочення, за який нараховувались суми інфляційних нарахувань та 3% річних.

Водночас, відповідну письмову заяву, яка б до того ж за формою і змістом узгоджувалась із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу, зокрема, доказів направлення цієї заяви і доданих до неї документів відповідачу, - фактично позивачем суду не подано, а тому у суду відсутні підстави для розгляду позовних вимог про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних в сумах, визначених позивачем у розрахунках пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, поданих в судовому засіданні 16.11.2015 разом з клопотанням про долучення документів до матеріалів справи.

Таким чином, судом розглядається спір, виходячи з позовних вимог, заявлених позивачем при зверненні з позовом до суду, а саме про стягнення 20000,00 грн. основного боргу, 2994,00 грн. пені за період з 08.04.2014 по 20.08.2015, 820,28 грн. 3% річних за період з 08.04.2014 по 20.08.2015, 13760,00 грн. інфляційних нарахувань за період з 08.04.2014 по 20.08.2015.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.11.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.10.2013 між Приватним підприємством "ПРОФМОНТАЖСЕРВІС" (позивач), визначеним як субпідрядник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсолют-Техноцентр" (відповідач), визначеним як підрядник, був укладений Договір субпідряду № 23п/10- 13 (далі - Договір), згідно умов якого субпідрядник (позивач) зобов'язується за завданням підрядника (відповідача) на свій ризик виконати та здати підряднику в установлений Договором строк закінчені роботи на об'єкті будівництва (комплекс будівель житлового та соціально-культурного призначення з вбудовано-прибудованими торгівельно-офісними приміщеннями та паркінгом по вул. Кондратюка, 1 в Оболонському районі м. Києві. Система вентиляції та димовидалення (п.п. 1.1.1, .1.1.2, 1.1.9 п. 1.1, п. 2.1 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору до складу робіт входять: монтажні роботи по улаштуванню системи вентиляції та димовидалення; індивідуальне випробування змонтованих систем інженерних мереж; введення систем в експлуатацію; здача змонтованих систем (результати робіт) органам замовника; ліквідація недоробок і дефектів, що виникли з вини субпідрядника та (або) залучених до виконання робіт субпідрядних організацій і виявлені в ході приймання результатів робіт або протягом гарантійного терміну (п.п. 2.2.1 - 2.2.5 п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору договірна ціна робіт, що виконуються за Договором, складається з вартості окремих видів робіт та вартості витратних матеріалів субпідрядника. Договірна ціна робіт, що виконуються за Договором, становить 700000,00 грн. (в т.ч. ПДВ), та є твердою і до неї входить повна вартість всіх робіт субпідрядника (позивача).

Порядок здійснення платежів за Договором сторони визначили у пунктах 4.5, 4.6 Договору, а саме:

платежі за Договором здійснюються шляхом банківського переказу підрядником (відповідачем) відповідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника (позивача) (п.п. 4.5.1 п. 4.5 Договору);

оплата належно виконаних субпідрядником робіт здійснюється протягом 5 робочих днів з дня підписання типових форм КБ-3 та КБ-2 (п.п. 4.5.3 п. 4.5 Договору);

оплата робіт субпідряднику здійснюється підрядником у вигляді:

- авансового платежу у розмірі 350000,00 грн. (вт.ч. ПДВ), який протягом трьох діб від дати підписання Договору підрядник перераховує на банківський рахунок субпідрядника (п.п. 4.6.1, 4.6.3 п. 4.6 Договору);

- платежів по завершенню виконання робіт відповідно до підписаних сторонами типових форм КБ-2в та КБ-3 (п.п. 4.6.2 п. 4.6 Договору);

- наступні оплати здійснюються відповідно до орієнтовного графіка виконання платежів (додаток № 04 до Договору) (п.п 4.6.4 п. 4.6 Договору);

- остаточний розрахунок за Договором підрядник проводить з субпідрядником після здачі останнім робіт та прийняття їх підрядником згідно остаточного акту виконаних робіт (п.п. 4.6.5. п. 4.6 Договору).

Згідно п.п. 6.1.1 п. 6.1 Договору субпідрядник (позивач) має право вимагати оплати виконаних робіт відповідно до умов, передбачених Договором, додатками й додатковими угодами до нього, у тому числі додаткових робіт, узгоджених з підрядником.

Відповідно до п.п. 6.4.1 п. 6.4 Договору підрядник (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити виконані субпідрядником (позивачем) у повній відповідності до Договору й чинного законодавства роботи.

Пунктом 16.1 Договору передбачено, що роботи субпідрядника, визначені в Договорі, приймаються підрядником після їх виконання шляхом підписання типових форм № КБ-3 та № КБ-2в, згідно з чинним законодавством України та з урахуванням положень Договору.

Позивач зазначив, що виконав роботи, передбачені Договором на загальну суму 520000,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами 31.03.2014 Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року на суму 477744,00 грн., Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року на суму 42256,00 грн. та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за березень 2014 року на суму 520000,00 грн.

Проте, відповідач на виконання умов Договору оплатив лише 500000,00 грн., що підтверджується довідкою АТ "ОТП Банк" № 009-3/661 від 18.09.2015 про надходження на рахунок позивача платежів з рахунку відповідача в якості оплати робіт відповідно до Договору № 23/п/10 від 09.10.2013.

Таким чином, як стверджує позивач, станом на 20.08.2015 заборгованість відповідача за Договором становила 20000,00 грн.

Листом № 06-1 від 06.07.2015, а в подальшому повторним повідомленням № 02-1 від 02.09.2015, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу в сумі 20000,00 грн. згідно Договору. Зокрема, направлення відповідачу наведених листа та повторного повідомлення позивач підтверджує фіскальними чеками № 0736 від 07.07.2015 та № 6228 від 03.09.2015.

Оскільки відповідач спірну заборгованість не оплатив, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 20000,00 грн., а також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання по оплаті робіт за Договором, з вимогами про стягнення з відповідача 2994,00 грн. пені за період з 08.04.2014 по 20.08.2015, 820,28 грн. 3% річних за період з 08.04.2014 по 20.08.2015 та 13760,00 грн. інфляційних нарахувань за період з 08.04.2014 по 20.08.2015.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов з підтверджуючими документами суду не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір будівельного підряду, який є особливим видом договору підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфів 1 та 3 глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Змістом статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 875 ЦК України визначено, що правовою основою регулювання відносин, пов'язаних з договором будівельного підряду є положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, від 04.12.2009, № 554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" такими типовими формами первинних облікових документів у будівництві є форма № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Отже, належним доказом, що підтверджує факт виконання підрядних робіт та їх вартість, є акти форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3.

Відповідно до наявних в матеріалах справи Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року на суму 477744,00 грн. (форма КБ-2в), Акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року на суму 42256,00 грн. (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за березень 2014 року на суму 520000,00 грн. (форма КБ-3) підтверджується, що позивач згідно умов Договору виконав роботи на загальну суму 520000,00 грн.

При цьому вищенаведені Акти № 1, № 2 форми № КБ-2в та Довідка форми № КБ-3 за березень 2014 року, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками сторін, приймаються судом у якості належних і допустимих доказів на підтвердження виконання позивачем спірних робіт, а рівно їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень. Так, відповідно до п. 16.7 Договору, у разі виявлення підрядником (відповідачем) обґрунтованих недоліків у виконаній роботі згідно умов Договору, він має право відмовитись від підписання кінцевого Акту приймання-передачі виконаних робіт, при цьому сторони в строк 5 календарних днів складають та підписують дефектний акт, який фіксує такі недоліки, та узгоджуються терміни їх усунення. Разом з тим, вищенаведені Акти № 1, № 2 форми № КБ-2В та Довідка форми № КБ-3 за березень 2011 року на загальну суму 520000,00 грн. прийняті відповідачем без жодних зауважень і претензій та підписані 31.03.2014. Наведене, в свою чергу, свідчить про належність виконаних позивачем робіт та наявність підстав для їх оплати відповідачем.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З урахуванням умов пунктів 4.5, 4.6 Договору, суд дійшов висновку, що відповідач мав здійснити оплату вартості робіт, виконаних позивачем згідно з Актами № 1, № 2 форми № КБ-2В та Довідкою форми № КБ-3 за березень 2014 року на загальну суму 520000,00 грн., протягом 5 робочих днів з дня підписання цих актів та довідки. Отже, зважаючи на дату підписання наведених актів та довідки форм КБ-2в та КБ-3, а саме 31.03.2014, відповідач мав здійснити оплату робіт за цими актами та довідкою до 07.04.2014 включно. Відповідно, з 08.04.2014 обраховується початок прострочення відповідачем спірного грошового зобов'язання щодо оплати робіт за Актами № 1, № 2 форми № КБ-2В та Довідкою форми № КБ-3 за березень 2014 року.

Втім, як встановлено судом по матеріалам справи, відповідач здійснив лише часткові розрахунки по оплаті виконаних позивачем спірних робіт в загальній сумі 500000,00 грн., що підтверджується наданою позивачем довідкою АТ "ОТП Банк" № 009-3/661 від 18.09.2015 про надходження на рахунок позивача платежів з рахунку відповідача в якості оплати робіт відповідно до Договору № 23/п/10 від 09.10.2013. При цьому згідно наведеної довідки АТ "ОТП Банк", відповідач сплатив позивачу на підставі Договору: 11.10.2013 - 350000,00 грн., 29.11.2013 - 50000,00 грн., 11.12.2013 - 20000,00 грн., 26.03.2014 - 20000,00 грн., 28.04.2014 - 40000,00 грн., 26.06.2014 - 20000,00 грн., а всього 500000,00 грн.

Таким чином, станом на час розгляду спору по суті заборгованість відповідача за роботи, виконані позивачем згідно з Актами № 1, № 2 форми № КБ-2В та Довідкою форми № КБ-3 за березень 2014 року (основний борг), складає 20000,00 грн. (520000,00 грн. - 500000,00 грн. = 20000,00 грн.).

Докази оплати відповідачем 20000,00 грн. за виконані позивачем роботи станом на час розгляду спору по суті в матеріалах справи відсутні.

При цьому суд зазначає, що відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 20000,00 грн. повністю.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань за Договором, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача пені за період з 08.04.2014 по 20.08.2015 (499 календарних днів), 820,28 грн. 3% річних за період з 08.04.2014 по 20.08.2015, 13760,00 грн. інфляційних нарахувань за період з 08.04.2014 по 20.08.2015.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, з 08.04.2014 обраховується початок прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати робіт за Актами № 1, № 2 форми № КБ-2В та Довідкою форми № КБ-3 за березень 2014 року.

Крім того, зважаючи на здійснення відповідачем часткової оплати виконаних позивачем робіт за Договором, зокрема, 28.04.2014 в сумі 40000,00 грн. та 26.06.2014 в сумі 20000,00 грн., судом також встановлено, що обов'язок відповідача з оплати цих робіт був простроченим, зокрема, в сумі 80000,00 грн. - з 08.04.2014 по 27.04.2014, в сумі 40000,00 грн. - з 28.04.2014 по 25.06.2014, а в сумі 20000,00 грн. - з 26.06.2014. При цьому судом враховано роз'яснення, надані господарським судам у п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно змісту яких день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, 3 % річних та пені.

Судом також враховано, що згідно п. 1.12 вищенаведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання , не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань .

За таких обставин, судом було здійснено перевірку (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") наданих позивачем розрахунків інфляційних нарахувань та 3% річних за період прострочення з 08.04.2014 по 20.08.2015, який позивач визначив при зверненні з позовом до суду, та встановлено такі суми інфляційних нарахувань та 3% річних за період з 08.04.2014 по 20.08.2015:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 08.04.2014 - 27.04.2014 80000 1.033 2640.00 82640.00 28.04.2014 - 25.06.2014 40000 1.048 1935.20 41935.20 26.06.2014 - 20.08.2015 20000 1.547 10932.43 30932.43 15507,63

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 80000 08.04.2014 - 27.04.2014 20 3 % 131.51 40000 28.04.2014 - 25.06.2014 59 3 % 193.97 20000 26.06.2014 - 20.08.2015 421 3 % 692.05 1017,53

Отже, суми інфляційних нарахувань (15507,63 грн.) та 3% річних (1017,53 грн.) за розрахунком суду є більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення з відповідача згідно позовних вимог, заявлених позивачем у позовній заяві.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума 3% річних в розмірі 820,28 грн. за період з 08.04.2014 по 20.08.2015 та сума інфляційних нарахувань в розмірі 13760,00 грн. за період з 08.04.2014 по 20.08.2015, а відповідні клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, а також беручи до уваги п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань. Тому вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 820,28 грн. за період з 08.04.2014 по 20.08.2015 та вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 13760,00 грн. за період з 08.04.2014 по 20.08.2015 визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведених сумах.

Як зазначалось, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплати неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно п. 14.3 Договору сторони узгодили, що у випадку недотримання термінів проведення розрахунків підрядником (відповідачем) він несе відповідальність перед субпідрядником (позивачем) та сплачує неустойку в розмірі 0,03% від суми заборгованості за кожний день затримки але не більше 3% від вартості Договору.

З огляду на доданий до позовної заяви розрахунок пені, вбачається що сума пені розрахована позивачем в розмірі 2994,00 грн. за період з 08.04.2014 по 20.08.2015 (499 днів), а отже за період більший, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

При цьому судом враховано роз'яснення, надані господарським судам у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, а саме: щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане ; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Судом встановлено, що укладеним між сторонами Договором (пункт 14.3) не передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування пені, як передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України. За таких обставин, судом здійснено (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перерахунок суми пені, з урахуванням при цьому приписів частини шостої статті 232 ГК України, та встановлено, що сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 1806,00 грн. за період з 08.04.2014 по 06.10.2014 (182 дні).

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 80000 08.04.2014 - 27.04.2014 20 0.03 % 480.00 40000 28.04.2014 - 25.06.2014 59 0.03 % 708.00 20000 26.06.2014 - 06.10.2014 103 0.03 % 618 182 1806,00

В іншій частині вимог про стягнення пені в розмірі 1188,00 грн. (2994,00 грн. - 1806,00 грн. = 1188,00 грн.) позивачу належить відмовити з огляду на вищенаведені підстави.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 20000,00 грн. основного боргу, 820,28 грн. 3% річних, 13760,00 грн. інфляційних нарахувань та 1806,00 грн. пені.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за результатами вирішення даного спору на відповідача покладається судовий збір в сумі 1179,49 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют-Техноцентр" (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 22; ідентифікаційний код 37053304) на користь Приватного підприємства "ПРОФМОНТАЖСЕРВІС" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 37В, кв. 71; ідентифікаційний код 33461502) 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 1806,00 грн. (одну тисячу вісімсот шість гривень 00 коп.) пені, 13760,00 грн. тринадцять тисяч сімсот шістдесят гривень 00 коп.) інфляційних нарахувань, 820,28 грн. (вісімсот двадцять гривень 28 коп.) 3% річних, 1179,49 (одну тисячу сто сімдесят дев'ять гривень 49 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.2015

Суддя Гумега О.В.