Рішення

від 17.11.2015 по справі 910/27780/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015Справа №910/27780/15 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Павіоком"

про стягнення 36 357,07 грн.

Представники:

від позивача: Кравченко Л.С. - представник за довіреністю № 157/1187 від 30.12.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги державного підприємства "Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до товариства з обмеженою відповідальністю "Павіоком" про стягнення 36 357,07 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Павіоком" та Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" укладено договір №08/09 про базування та зберігання суден.

Відповідно до п.1.1. замовник замовляє, а авіакомпанія здійснює комплекс послуг, пов'язаних з розміщенням та зберіганням ВС Як-40 UR-CLA.

Відповідно до п. 3.1. договору замовник до 5 числа поточного місяця, здійснює передоплату в розмірі вартості послуг за базування ВС, вказаних в додатку №1 до цього договору. Остаточний розрахунок з надання авіакомпаній послуг проводиться на підставі реєстру, до 5 числа місяця, наступного за звітним. Підставою для оплати, є рахунок, виставлений авіакомпаній (п. 3.2 Договору).

Відповідач в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку, не вніс плату за послуги.

Тому позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача основну суму заборгованості в розмірі 26 700 грн., індекс інфляції в розмірі 2286,59 грн., три відсотки річних в розмірі 308,80 грн., пеню в розмірі 5 192,68 грн., штраф в розмірі 1869,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.10.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.11.2015 року.

В судове засідання 17.11.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 28.10.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 28.10.2015 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Павіоком" та державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" було укладено договір № 08/09 про базування та зберігання суден від 16.04.2009 року.

Відповідно до п.1.1. замовник замовляє, а авіакомпанія здійснює комплекс послуг, пов'язаних з розміщенням та зберіганням ВС Як-40 UR-CLA.

Підпунктом 2.2.1 п. 2.2. договору встановлено, що замовник зобов'язаний своєчасно сплачувати за надані послуги на умовах, зазначених в п. 3.1., 3.2 даного договору.

Згідно з п. 3.1. договору замовник до 5 числа поточного місяця, здійснює передоплату в розмірі вартості послуг за базування ВС, вказаних в додатку №1 до цього договору.

Остаточний розрахунок з надання авіакомпанією послуг проводиться на підставі реєстру, до 5 числа місяця, наступного за звітним. Підставою для оплати, є рахунок, виставлений авіакомпаній (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 3.4. договору за підсумками роботи за місяць сторони підписують акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 7.1 договору сторонами погоджено термін дії договору до 31.12.2009 і набуває чинності з моменту підписання сторонами.

Згідно п.7.2 договору встановлено, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення дії даного договору не заявить про намір його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку за договором, плату за надані послуги не вніс, в результаті чого виникла заборгованість яка, за розрахунками позивача становить 26 700,00 грн., що підтверджується виставленими платіжними вимогами-дорученнями в період з грудня 2014 року по вересень 2015 року:

№ 117 від 31.12.2014 на загальну суму 2 670,00 грн.;

№ 6 від 31.01.2015 на загальну суму 2 670,00 грн.;

№ 16 від 28.02.2015 на загальну суму 2 670,00 грн.;

№ 26 від 31.03.2015 на загальну суму 2 670,00 грн.;

№ 37 від 30.04.2015 на загальну суму 2 670,00 грн.;

№ 51 від 31.07.2015 на загальну суму 2 670,00 грн.;

№ 62 від 30.06.2015 на загальну суму 2 670,00 грн.;

№ 71 від 31.07.2015 на загальну суму 2 670,00 грн.;

№ 86 від 31.08.2015 на загальну суму 2 670,00 грн.;

№ 92 від 30.09.2015 на загальну суму 2 670,00 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів здійснення оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 26 700,00 грн., суду не надано.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що фактично отримані послуги підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, а обов'язок їх оплати встановлений договором та законом, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в повному обсязі в розмірі 26 700,00 грн.

Крім суми основної заборгованості, за невиконання договірних зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 192,68 грн. та штраф 7% в розмірі 1 869,00 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2 договору, у разі несвоєчасної оплати замовником послуг, в строки встановлені даним договором, нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочки від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.06.2005 № 216-р, Державне підприємство "Виробниче об"єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" відноситься до переліку підприємств державного сектору економіки.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 192,68 грн., штрафу 7% в розмірі 1 869,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, за визначений позивачем період.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором позивач нарахував три проценти річних в розмірі 308,80 грн. та індекс інфляції в розмірі 2286,59 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат пов'язані з інфляційними процесами в розмірі 2286,59 грн. та три проценти річних в розмірі 308,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Павіоком" (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33, кв. 15; код ЄДРПОУ 34619937) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (49047, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1; код ЄДРПОУ 14308368) заборгованість у розмірі 26 700 (двадцять шість тисяч сімсот) грн. 00 коп., пеню в розмірі 5 192 (п'ять тисяч сто дев'яносто дві) грн. 68 коп., 3% річних в розмірі 308 (триста вісім) грн. 80 коп., індекс інфляції в розмірі 2 286 (дві тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 59 коп., штраф 7 % в розмірі 1 869 (одна тисяча вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. та судовий збур в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 24.11.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий