Рішення

від 16.11.2015 по справі 927/1240/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015Справа №927/1240/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМ ПРЕВЕНТ-УКРАЇНА» до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення пені у розмірі 2 576, 00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Мельниченко Н.М. (довіреність № 2 від 01.10.2015);

Покотило Д.Ю. (довіреність № 1 від 01.10.2015);

від відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТІМ ПРЕВЕНТ-УКРАЇНА» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (надалі - відповідач) про зобов'язання виконати платіжне доручення та перерахувати кошти з поточного рахунку позивача на рахунок Державної казначейської служби України, а також стягнення пені з відповідача у розмірі 2 576, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення умов договору на розрахунково-касове обслуговування від 18.03.2014 № 40798, не виконав платіжне доручення від 07.07.2015 № 2 на суму 36 800, 00 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню за невиконання вказаного платіжного доручення у розмірі 2 576, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2015 порушено провадження у справі № 927/1240/15.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.10.2015 справу № 927/1240/15 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддею у справі призначено Карабань Я.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.11.2015.

У судове засідання, призначене на 16.11.2015 представники позивача з'явилися, надали суду документи на виконання ухвали суду від 26.10.2015.2015 та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвали у даній справі надсилалися сторонам на їх адреси місцезнаходжень, які відповідають відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, сторони вважаються повідомлені про дату, час і місце належним чином.

Крім того, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення, зокрема, представникові відповідача поштових відправлень суду завчасно.

Однак, відповідач у судове засідання 16.11.2015 свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судові засідання до суду не подав, правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.11.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

18.03.2014 між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТІМ ПРЕВЕНТ-УКРАЇНА» укладено договір на розрахунково-касове обслуговування від 18.03.2014 № 40798 (надалі - договір) відповідно до якого банк відкриває позивачеві поточний рахунок у національній валюті № 26001018817401 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а позивач зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунку в порядку і на умовах, визначених договором.

У відповідності до п. 2.1 договору відповідач здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Списання відповідачем грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням позивача або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 2.2 договору).

Керуючись п. 3.1.1 договору відповідач має право використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при цьому право позивача безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Позивач має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.

Згідно п. 3.3.2 договору відповідача зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням позивача розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами.

Пунктом 3.3.4 договору передбачено обов'язок відповідача забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунок позивача.

Згідно п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, і діє протягом невизначеного строку (п. 8.1. договору).

07.07.2015 позивачем надіслано лист від 06.07.2015 відповідачеві з проханням провести платіжне доручення від 07.07.2015 № 2 на суму 36 800, 00 грн для поповнення власного рахунку позивача у системі електронного адміністрування ПДВ в строки, встановлені законодавством.

Вказаний лист отримано відповідачем 07.07.2015 про що свідчить відмітка про вручення представнику за довіреністю вказаного листа на копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

31.08.2015 позивач направив відповідачеві лист від 31.08.2015 № 048 з вимогою виконати платіжне доручення від 07.07.2015 № 2, яке відповідачем отримано 01.09.2015, однак відповіді на зазначені листи відповідач не надав.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати відповідача виконати платіжне доручення від 07.07.2015 № 2 на суму 36 800, 00 грн та стягнути з останнього пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.

Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі статтею 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 №612 "Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» з 18.09.2015 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком з 18.09.2015 до 17.12.2015.

Тобто, станом на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача запроваджена тимчасова адміністрація.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Судом враховано, що всупереч вказаної норми банк не зміг забезпечити право позивача на безперешкодне розпорядження його коштами, що знаходились на поточному рахунку, відкритому в банку на підставі договору на розрахунково-касове обслуговування від 18.03.2014 № 40798.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним щодо інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Так, частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Тому, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.

Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо виконання платіжного доручення від 07.07.2015 № 2, а саме перерахування грошових коштів та стягнення з відповідача пені у розмірі 2 576, 00 грн не підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.2015.

Суддя Я.А. Карабань