Рішення

від 10.11.2015 по справі 910/26401/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015Справа №910/26401/15 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Суперщітка"

до державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

про стягнення 878 946,41 грн.

Представники сторін:

від позивача: Марченко А.І. - представник за довіреністю № б/н від 12.10.2015 року;

від відповідача: Тетеря І.А. - представник за довіреністю № 1481-ню від 06.07.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Суперщітка" до державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 878 946,41 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.04.2015 року між позивачем та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» в особі вокзалу станції Київ-Пасажирський укладеного договір відповідно до умов п. 1.1. якого виконавець зобов'язується, згідно умов та положень даного договору, надавати комплекс послуг по прибиранню територій та приміщень вокзального комплексу станції Київ-Пасажирський, згідно переліку та об'ємів надання послуг визначених в додатку № 2, що є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується їх прийняти та своєчасно оплатити.

Згідно з п. 4.1. договору оплата за надані послуги проводиться замовником не пізніше 25 банківських днів наступного місяця, згідно актів надання послуг, підписаних уповноваженими представниками обох сторін та рахунку-фактури, виставлених виконавцем.

Позивачем надані послуги по прибиранню в повному обсязі, що підтверджується підписаним сторонами Актом наданих послуг № 57 від 30.04.2015 року, термін сплати за яким сплив 10.06.2015 року. Однак, відповідачем станом на 05.10.2015 року не здійснено оплату за надані послуги у сумі 792 000,00 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 792 000,00 грн., 76 162,19 грн. пені, 7 616,22 грн. три проценти річних та 3 168,00 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2015 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 26.10.2015 року.

26.10.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову у повному обсязі.

В судове засідання 26.10.2015 року з'явились представники сторін.

Судовому засіданні 26.10.2015 року оголошена перерва до 10.11.2015 року.

09.11.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав пояснення по справі та додаткові докази по справі.

У судове засідання 10.11.2015 року з'явились представники сторін.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.04.2015 року між позивачем та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» в особі вокзалу станції Київ-Пасажирський укладеного договір відповідно до умов п. 1.1. якого виконавець зобов'язується, згідно умов та положень даного договору, надавати комплекс послуг по прибиранню територій та приміщень вокзального комплексу станції Київ-Пасажирський, згідно переліку та об'ємів надання послуг визначених в додатку № 2, що є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується їх прийняти та своєчасно оплатити.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата за надані послуги проводиться замовником не пізніше 25 банківських днів наступного місяця, згідно актів надання послуг, підписаних уповноваженими представниками обох сторін та рахунку-фактури, виставлених виконавцем.

Згідно з п. 4.2. договору замовник повинен підписати акт надання послуг протягом трьох робочих днів з дати подання його виконавцем, після попереднього письмового погодження уповноваженими представниками обох сторін.

П. 4.3. договору встановлено, що виконавець виставляє замовнику рахунок за надані послуги на протязі 5 календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного акту. Замовник вказує в своєму платіжному дорученні номер і дату цього договору, номер і дату рахунку, що підлягає оплаті.

Відповідно до п. 6.1.1. замовник зобов'язується своєчасно проводити оплату згідно підписаних актів надання послуг та виставлених рахунків у строки вказані у даному договорі.

Позивачем надані послуги по прибиранню в повному обсязі, що підтверджується підписаним сторонами Актом наданих послуг № 57 від 30.04.2015 року, термін сплати за яким сплив 10.06.2015 року. Однак, відповідачем станом на 05.10.2015 року не здійснено оплату за надані послуги у сумі 792 000,00 грн.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином..

Згідно з ч.1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не заперечується факт надання послуг позивачем, однак відповідач зазначає, що всупереч умовам договору, позивачем не надано відповідачеві рахунок на оплату. Таким чином відповідач вважає, що у нього не настав обов'язок щодо оплати вказаних послуг.

Суд зазначає, що відсутність рахунків не спростовує наявності у замовника обов'язку з оплати послуг також в силу приписів п. 1 ст.212 ЦК України.

Також позивачем була надіслана відповідачеві та на вокзал станції Київ-Пасажирський вимога № 22/2 щодо оплати заборгованості. що підтверджується описами вкладень у цінний лист та фіскальними чеками КМД УДППЗ "Укрпошта" від 22.09.2015 року

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 792 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За невиконання умов договору позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 76 162,19 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» передбачає, що Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.1. договору у випадку прострочення замовником строків оплати, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє замовника від проведення передбачених договором розрахунків.

Відповідачем надано контррозрахунок, відповідно до якого він вказує, що за перерахунком відповідача розмір пені становить 73 623,45 грн.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 792000 11.06.2015 - 27.08.2015 78 30.0000 % 0.082 % 50 774,80 792000 28.08.2015 - 24.09.2015 28 27.0000 % 0.074 % 16 404,17 792000 25.09.2015 - 05.10.2015 11 22.0000 % 0.060% 5 251,07 За перерахунком суду загальний розмір пені становить 72 430,04 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення суми пені за розрахунком суду у сумі 72 430,04 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховано три проценти річних 7 616,22 грн. та індекс інфляції у сумі 3 168,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача три проценти річних у сумі 7 616,22 грн. за розрахунком позивача.

Відповідачем надано контррозрахунок, відповідно до якого він вказує, що, за перерахунком відповідача індекс інфляції становить -11081,41 грн., тобто від'ємне значення.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 11.06.2015 - 05.10.2015 792000 1.009 6879.72 Таким чином, за перерахунком суду індекс інфляції складає 6 879,72 грн.

Проте, оскільки позивач просить стягнути індекс інфляції в розмірі 3 168,00 грн. та беручи до уваги неможливість виходу суду за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 3 168,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, будинок 6; ідентифікаційний код: 04713033) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Суперщітка" (04053, м. Київ, провул. Киянівський, будинок 7А; ідентифікаційний код 38620878) суму основного боргу в розмірі 792 000,00 (сімсот дев'яносто дві тисячі) грн. 00 коп., пеню у сумі 72 430 (сімдесят дві тисячі чотириста тридцять) грн. 04 коп., три проценти річних у сумі 7 616 (сім тисяч шістсот шістнадцять) грн. 22 коп., індекс інфляції у сумі 3 168 (три тисячі сто шістдесят вісім) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 129 (тринадцять тисяч сто двадцять девять) грн. 62 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 24.11.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий