Рішення

від 19.11.2015 по справі 912/3786/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 рокуСправа № 912/3786/15 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/3786/15

за позовом: приватного підприємства "Електромехпром", м. Олександрія

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс", м. Олександрія

про стягнення 27 977,35 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 3/С/Д/А від 05.06.2015 р.;

від відповідача - участі не брали.

Приватне підприємство "Електромехпром" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 30/А/С від 28.09.2015 р. про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича проектно - технологічна фірма "Кран-Сервіс" заборгованості в сумі 27 977,35 грн., з яких: 16 871,59 грн. основний борг, 5 812,24 грн. пеня, 4 993,99 грн. інфляційні втрати, 299,53 грн. 3% річних, а також 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката та 1218,00 грн. судового збору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки продукції № ДГ-2014/004 від 03.01.2014 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

19.11.2015 р. представником позивача подано до суду заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 14 175,71 грн. основний борг, 4 883,56 грн. пеню, 4 197,03 грн. інфляційних втрат, 251,60 грн. 3% річних, а також 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката та 1218,00 грн. судового збору (а.с. 163-164).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Приймаючи до уваги, що вищевказана заява про зменшення позовних вимог не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду, у зв'язку з чим спір у даній справі вирішується виходячи з нової ціни позову.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2015 р. заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав.

Відповідач свого уповноваженого представника в судові засідання не направляв, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про відкладення розгляду справи на 19.11.2015 р. був належним чином повідомлений, що підтверджується списком №92 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів господарського суду Кіровоградської області за 12.11.2015 р. та узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у третьому абзаці п.п. 3.9.1 п.п.3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (а.с. 174-176).

Згідно п.п. 3.9.1 п.п. 3.9 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями, за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві, заяві від 04.11.2015 р. та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2014 року між приватним підприємством "Електромехпром" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича проектно - технологічна фірма "Кран-Сервіс" (Покупець) укладено договір поставки продукції № ДГ-2014/004 (далі - Договір, а.с. 16-19).

Згідно пункту 1.1 Договору Постачальник зобов"язується на умовах та в порядку, визначених даним Договором, передати у власність Покупця електрообладнання згідно замовлення останнього, а Покупець зобов"язується на умовах та в порядку, визначених даним Договором, прийняти Продукцію та сплатити за неї Постачальнику визначену грошову суму.

Перелік продукції, її кількість та вартість, що підлягає поставці, вказуються у рахунках - фактурах (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.2 Договору постачальник при передачі продукції зобов"язується надати наступні товарно - супровідні документи: податкова накладна, складена у відповідності до вимог та правил складання податкових накладних і підписану уповноваженою особою Постачальника, підпис якої засвідчено печаткою Постачальника, видаткова накладна на продукцію, рахунок -фактура на поставлену продукцію.

Згідно пункту 2.6 Договору датою поставки Товару вважається дата прийому - передачі Продукції, зазначена у відповідній накладній. Приймання - передача продукції здійснюється в пункті поставки, за адресою, що зазначена в п. 2.1 даного Договору за участю уповноважених представників сторін та оформляється накладною, яка складається сторонами у письмовій формі і є невід"ємною частиною даного Договору. Продукція вважається прийнятою по кількості та якості з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної. Перехід права власності на продукцію та ризик випадкового знищення та/або пошкодження відбувається в момент передачі продукції покупцеві.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що Договір поставки вступає в дію з дати його укладання і діє до 31.12.2014 року.

Строк поставки загальною кількості Продукції становить від одного до чотирнадцяти банківських днів (в належності від виду продукції). Постачальник зобов"язаний дати Покупцю не пізніше ніж за один день до дати поставки достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де Продукція буде надана у розпорядження останнього. Повідомлення надається шляхом телефонного чи факсимільного зв"язку (п.п. 4.2, 4.3 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору ціна Продукції погоджується сторонами та зазначається в рахунках та накладних, що є невід"ємною частиною даного Договору.

Ціна продукції складається з вартості продукції, вартості упаковки та вартості супутніх послуг постачальника. Оплата здійснюється покупцем в наступному порядку: Покупець зобов"язаний сплатити продавцю за поставлену продукцію на протязі 3 банківських днів з дати її отримання.

Так, позивач на виконання умов Договору поставки та згідно з видатковими накладними № 74 від 30.01.2014 р. на суму 4 273,20 грн., № 111 від 10.02.2014 р. на суму 257,52 грн., № 123 від 17.02.2014 р. на суму 336,96 грн., № 192 від 12.03.2014 р. на суму 1 679,86 грн., № 193 від 12.03.2014 р. на суму 174,00 грн., № 194 від 12.03.2014 р. на суму 7 719,73 грн., № 268 від 07.04.2014 р. на суму 15 049,20 грн., № 270 від 07.04.2014 р. на суму 1 060,07 грн., № 272 від 07.04.2014 р. на суму 220,80 грн., № 285 від 09.04.2014 р. на суму 2 117,60 грн., № 287 від 10.04.2014 р. на суму 2 790,00 грн., № 288 від 10.04.2014 р. на суму 1 723,96 грн., № 327 від 24.04.2014 р. на суму 1 644,90 грн., № 338 від 28.04.2014 р. на суму 11 734,82 грн., № 492 від 16.06.2014 р. на суму 3 900,77 грн., № 519 від 23.06.2014 р. на суму 9 482,10 грн., № 618 від 18.07.2014 р. на суму 2 020,80 грн., № 649 від 28.07.2014 р. на суму 429,60 грн., № 703 від 14.08.2014 р. на суму 912,00 грн., № 704 від 14.08.2014 р. на суму 132,00 грн., № 738 від 24.11.2014 р. на суму 3 009,54 грн., № 2 від 12.01.2015 р. на суму 2 370,00 грн., № 29 від 26.01.2015 р. на суму 678,00 грн., № 124 від 18.02.2015 р. на суму 2 857,68 грн., № 125 від 18.02.2015 р. на суму 471,00 грн. відповідачу було поставлено та отримано товар в асортименті (найменуванні), кількості, за ціною вказаною у видаткових накладних на загальну суму 77 046,11 грн. (а.с. 21-45), втім останній за отриманий товар розрахувався частково в розмірі 62 870,40 грн., що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 14 175,71 грн., яка є предметом розгляду у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 77 046,11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними (а.с.21-90).

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно положень частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором поставки (п. 5.2) сторони погодили, що Покупець зобов"язався сплатити Продавцю за поставлену продукцію на протязі 3 банківських днів з дати її отримання.

З огляду на наведене, строк оплати заборгованості, яка є предметом розгляду у даній справі, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, настав.

Позивач стверджує, що відповідач за отриманий на підставі договору товар розрахувався частково - на суму 62 870,40 грн., що підтверджує наявними в матеріалах справи випискою по рахунку позивача (а.с.56-57).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією № 21/09 від 21.09.2015 з вимогою сплатити існуючу заборгованість за поставлений товар згідно Договору № ДГ-2014/004 від 03.01.2014 р. (а.с. 58-62).

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази оплати вартості отриманого товару в більші частині або в повному обсязі, або докази повернення відповідного товару.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи викладене, перевіривши розрахунок суми заборгованості за договором поставки, дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов"язання за договором поставки щодо оплати вартості отриманого товару, а від так і про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 14 175,11 грн.

Крім суми основної заборгованості, позивач звертається з вимогою про стягнення з відповідача пені за час прострочення грошового зобов"язання в розмірі 4 883,56 грн. за період з 24.02.2015 р. по 27.09.2015 р.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.5. Договору, у випадку порушення покупцем строку оплати Продавцю за отриману від нього продукцію, передбачену п. 5.2 цього Договору, Покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої суми, зо кожен день такої неоплати.

На підставі вказаних норм права та враховуючи, що розрахунок пені за прострочення оплати товару, доданий до позовної заяви, який проведений з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, є вірним, вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 883,56 грн. є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 251,60 грн. за період з 24.02.2015 р. по 27.09.2015 р. та інфляційні з 24.02.2014р. 30.06.2015 р. у розмірі 4 197,03 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за період прострочення з 24.02.2015 р. 30.06.2015 р. з простроченої суми складають 4 197,03 грн.

Відповідно до розрахунку позивача 3% річних за період прострочення з 24.02.2015 по 27.09.2015 з простроченої суми складають 251,60 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 14 175,71 грн. основного боргу, 4 883,56 грн. пені, 4 197,03 грн. інфляційних втрат та 251,60 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Відповідно до даної норми судові витрати при задоволенні позовних вимог покладаються на відповідача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 1 218,00 грн.

Позивач також просить відшкодувати витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3 000,00 грн. (а.с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Як зазначено в пункті 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Фактичне надання послуг адвоката та понесення позивачем витрат на їх оплату в розмірі 3 000,00 грн. у даній справі підтверджено наступними документами: договором про надання правової допомоги № 6 від 14.09.2015, що підписаний між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 (а.с. 101-103); актом прийому - передачі виконаних робіт № 1 (а.с. 104-105); рахунком на оплату послуг адвоката № 6 від 28.09.2015 р. 9а.с. 106); свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльності (а.с. 107); витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с. 108); платіжним дорученнями № 3206 від 05.10.2015 на суму 3 000,00 грн.; представництвом інтересів позивача під час слухання справи адвокатом ОСОБА_1 і підписання ним позовної заяви та фактична участь адвоката в судових засідання, що проводились у даній справі 13.10.2015 р. та 19.11.2015 р.

Виходячи з наведеного та положень ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає наявними підстави для покладення на відповідача витрат з оплати послуг адвоката в розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс" (28000, м. Олександрія, вул. Пролетарська, буд. 17, ідентифікаційний код 32412606) на користь приватного підприємства "Електромехпром" (28000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 13769848) заборгованість в сумі 23 507,90, з яких: 14 175,71 грн. основний борг, 4 883,56 грн. пеня, 4 197,03 грн. інфляційні втрати, 251,60 грн. 3% річних, 1218,00 грн. судового збору та 3 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 24.11.2015 р.

Суддя С. Б. Колодій