Рішення

від 17.11.2015 по справі 910/22927/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015Справа №910/22927/15 За позовом Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова В.В.

до Приватного підприємства "Транссервіс"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України

про стягнення 814 928,60 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Звада Р.В. (довіреність б/н від 05.10.2015)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "ДЕЛЬТА БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова В.В. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Транссервіс" про стягнення 814928,60 грн.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані невиконанням позичальником - Приватним підприємством "Транссервіс" взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 89/КВ-07 від 18.10.2007, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача за кредитним договором складає 814928,60 грн., з яких: 224139,00 грн. - заборгованість за простроченим кредитом, 65 491,58 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 3371,30 грн. - 3 % річних від суми простроченого кредиту, 2904,60 грн. - заборгованість за строковими процентами, 295435,83 грн. - заборгованість за простроченими процентами, 83036,92 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 4 296,37 грн. - 3 % річних від суми прострочених процентів, 136280,00 грн. - штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі №910/22927/15, розгляд справи призначено на 24.09.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 відкладено розгляд справи № 910/22927/15 на 22.10.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/22927/14 на 15 днів до 16.11.2015 та відкладено її розгляд на 12.11.2015.

В судовому засіданні 12.11.2015 представник позивача надав суду письмові пояснення по справі та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національного банку України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/22927/15 до 17.11.2015, залучено до участі у справі №910/22927/15 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України та відкладено розгляд справи на 17.11.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 17.11.2015 надав суду розрахунок позовних вимог, згідно із яким розмір заборгованості за кредитним договором № 89/КВ-07 від 18.10.2007 складає 668763,30 грн.

Враховуючи те, що позивачем не було заявлено письмової заяви про зменшення позовних вимог, у відповідності до ст. 22 ГПК України, суд здійснює розгляд справи за вимогами заявленими у позові.

Представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав у редакції заявлених у позовній заяві позовних вимог та просив суд врахувати розрахунок позовних, наданий в судовому засіданні 17.11.2015.

Представник відповідача в судове засідання 17.11.2015 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

Представник третьої особи в судове засідання 17.11.2015 не з'явився, витребуваних судом письмових пояснень не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) та на адресу вказану у позовній заяві, а відтак, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 17.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Приватним підприємством "Транссервіс", як позичальником, було укладено кредитний договір (в національній валюті) №89/КВ-07 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у грошовій формі на наступних умовах: сума кредиту - 352615,00 грн.; кінцева дата повернення кредиту - 17 жовтня 2012 року; процентна ставка - 19,5% річних; комісія за підготовку та оформлення договору - 150,00 грн.

Відповідно до п. 2.3. кредитного договору, строк користування кредитом починається з моменту перерахування коштів з позичкового рахунку.

Пунктом 4.1. Кредитного договору визначено, що повернення кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до графіка повернення заборгованості (додаток №1 до цього договору), а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше кінцевої дати повернення кредиту, передбаченої п. 1.1. цього договору.

У випадку порушення позичальником встановлених цим договором строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за договором вважається простроченою і переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.

У випадку непогашення позичальником простроченої заборгованості за кредитом, банк починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом, зазначеним у п. 5.2.7. цього договору.

18.10.2007 року між сторонами підписано додаток №1 до кредитного договору - Графік повернення заборгованості.

Згідно із п. 4.2. кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються за період від дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи із загальної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту.

Пунктом 4.3. кредитного договору визначено, що нарахування процентів банком здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту.

Відповідно до п. 4.4. кредитного договору, сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця.

Згідно із п. 4.6. кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує у строки, передбачені п. 4.4. цього договору, проценти з розрахунку 21,5% процентів річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

16.04.2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ПП "Транссервіс" укладено Додатковий договір №1 до кредитного договору, відповідно до умов якого, сторони погодили викласти пункт 6.1.14. в наступній редакції "протягом строку дії кредитного договору, починаючи з дати укладення цього додаткового договору, не менш ніж 70% відсотків розрахунків проводити через поточні рахунки, відкриті у банку".

20.05.2009 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ПП "Транссервіс" укладено договір №1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору, відповідно до умов якого, сторони погодили викласти пункти 3.1., 3.1.1, 3.1.2., 3.4. у новій редакції.

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору, у випадку порушення строків повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від несвоєчасного платежу за кожен день прострочення.

13.06.2010 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, відповідно до умов якого, в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ТОВ "Український промисловий банк" передає (відступає) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінює ТОВ "Український промисловий банк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях.

Відповідно до додатку №2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань, до позивача (ПАТ "Дельта Банк") перейшло право вимоги до відповідача (ПП "Транссервіс") за кредитним договором №89/КВ-07 від 18.10.2007 року.

Відповідно до п. 4.2. договору про передачу активів та кредитних зобов'язань, внаслідок передачі від ТОВ "Український промисловий банк" до ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до ПАТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимоги (замість ТОВ "Український промисловий банк") від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Згідно з п. 4.3. про передачу активів та кредитних зобов'язань, у власність позивача переходять (відступаються) права вимоги за зобов'язаннями, визначеними у п. 1.7., п. 4.1. цього договору в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи умови договору про передачу активів та кредитних зобов'язань та вищенаведені положення ЦК України, до ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" перейшло право вимоги до ПП "Транссервіс" за кредитним договором (в національній валюті) №89/КВ-07 від 18.10.2007.

За розрахунком позивача доданого до позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 18.08.2015 складає 814928,60 грн., з яких: 224139,00 грн. - заборгованість за простроченим кредитом, 65 491,58 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 3371,30 грн. - 3 % річних від суми простроченого кредиту, 2904,60 грн. - заборгованість за строковими процентами, 295435,83 грн. - заборгованість за простроченими процентами, 83036,92 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 4 296,37 грн. - 3 % річних від суми прострочених процентів, 136280,00 грн. - штраф.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами, банк взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику кредит, тоді як позичальник свої зобов'язання, як вбачається із матеріалів справи та розрахунку заборгованості, в частині своєчасної сплати кредиту та відсотків за користування кредитом у розмірах та терміни, передбачені умовами кредитного договору не виконував.

Наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позичальника підтверджується факт наявності заборгованості за кредитом у розмірі 224139,00 грн. Доказів повернення кредитних коштів в строк до 17.10.2012, що визначений у п. 1.1. кредитного договору та у графіку повернення заборгованості (додаток №1), матеріали справи не містять.

Розрахунок відсотків (процентів) за користування кредитом у розмірі 298340,43 грн. (295435,83 грн. - прострочені проценти, 2904,60 грн. - строкові проценти) є арифметично вірним.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що розмір невиконаного зобов'язання за кредитним договором №89/КВ-07 від 18.10.2007 в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 224139,00 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 298340,43 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків повернення кредиту та сплати нарахованих процентів за користування кредитом передбачена п. 8.1. кредитного договору.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За розрахунком позивача розмір пені за несвоєчасну сплату кредиту складає 65491,58 грн.

Нарахування пені за несвоєчасну сплату кредиту здійснено позивачем за загальний період з 17.02.2015 по 18.08.2015.

Як встановлено судом, сторони, укладаючи кредитний договір №89/КВ-07 від 18.10.2007, не встановили іншого порядку нарахування штрафних санкції, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Оскільки, відповідно до умов п. 1.1. кредитного договору та графіку повернення заборгованості (додаток №1), строк повернення кредиту встановлений до 17.10.2012, то нарахування пені за несвоєчасну сплату кредиту повинно здійснюватись з 18.10.2012 по 18.04.2013.

Водночас, позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту за загальний період з 17.02.2015 по 18.08.2015, тобто, за шість місяців, що передують зверненню із даним позовом.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 65491,58 грн.

Суд, перевіривши розрахунок пені за несвоєчасну сплату процентів (з урахуванням уточненого розрахунку наданого у судовому засіданні 12.11.2015) встановив, що розмір пені за несвоєчасну сплату процентів складає 9393,78 грн., у зв'язку із чим, вимоги у даній частині підлягають задоволенню частково.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту є арифметично вірним, у зв'язку із чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 3371,30 грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних за несвоєчасну сплату процентів (з урахуванням уточненого розрахунку наданого у судовому засіданні 12.11.2015), судом встановлено, що розмір 3% річних за несвоєчасну сплату процентів складає 610,10 грн., а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як вбачається із позовної заяви та розрахунків заборгованості, наявних в матеріалах справи, нарахування штрафу у розмірі 136280,00 грн. здійснене позивачем згідно договору застави транспортного засобу п. 5.4. за порушення п. 3.1.1.2 (страхування заставного майна).

Проте, відповідного договору транспортного засобу матеріали справи не містять, доказів, які б підтверджували наявність підстав для нарахування штрафу та порушення відповідачем договірних зобов'язань за які передбачено відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від ліміту заборгованості, позивачем не надано.

Суд, ухвалами від 24.09.2015, від 22.10.2015 та від 12.11.2015 зобов'язував позивача надати суду документи в підтвердження наявності підстав для нарахування штрафу, однак, позивачем під час розгляду справи вказаних вимог суду не виконано, документів в підтвердження наявності підстав для нарахування штрафу не надано.

З огляду на те, що позивачем не обґрунтовано заявлено вимоги про стягнення штрафу у розмірі 136280,60 грн. суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

При цьому, судом враховано, що п. 8.4., 8.5 кредитного договору передбачено відповідальність у вигляді штрафу за порушення п. 6.1.4. та п. 6.1.5., втім, позивачем не було заявлено стягнення штрафу на підставі вказаних положень договору, а у письмових поясненнях наданих суду 12.11.2015 позивачем зазначено про помилкове посилання на вказані пункти договору у позові.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК".

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (у редакції чинній на час подання позову), за подання позовних заяв майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно із п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції чинній на час подання позову) від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК".

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №71 від 08.04.2015 року про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК". Згідно з даним рішення тимчасову адміністрацію в ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" запроваджено строком на шість місяців 03.03.2015 по 02.09.2015. включно.

Оскільки, ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" (на час подання позову) було звільнене, від сплати судового збору згідно статті 5 Закону України "Про судовий збір", то у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір стягується з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи те, що розмір задоволених позовних вимог становить 535854,61 грн., то з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10717,09 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Транссервіс" (02099, м. Київ, вул. Сормовська, будинок 18, код ЄДРПОУ 32590487) на користь Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" (01133, м. Київ, вулиця Щорса, будинок 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитом у розмірі 224139,00 грн., заборгованість за процентами у розмірі 298340,43 грн., 3 % річних за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 3371,30 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів 9393,78 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 610,10 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Транссервіс" (02099, м. Київ, вул. Сормовська, будинок 18, код ЄДРПОУ 32590487) в дохід Державного бюджету України судовий збір у 10717,09 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2015 р.

Суддя С.О. Турчин