Рішення

від 17.11.2015 по справі 914/3784/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015р. Справа №914/3784/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білані О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕМЕС», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТЕП», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 76929грн. 34коп..

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - представники;

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представників позивача в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕМЕС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТЕП» про стягнення основного боргу в сумі 49642грн. 00коп., пені у розмірі 16371грн. 45коп., інфляційних втрат в розмірі 10050грн. 53коп., 3% річних у розмірі 865грн. 36коп. та 4500грн. 00коп. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою суду від 04.11.2015р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 17.11.2015р.

В судове засідання 17.11.2015р. представники позивача явку забезпечили, позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві і просять суд позов задоволити. Крім цього, представник позивача, через канцелярію суду подав клопотання (вх.№4998/15 від 17.11.2015р.), в якому зазначив, що у розрахунках по нарахуванню, річних, інфляції та пені по дговору №25 від 01.12.2014р. з ТзОВ «Політеп» допущено описку, а саме в першій графі розрахунків зазначена дата 11.02.2014р., фактично вірна дата - 11.02.2015р., про факт описки свідчить і те що в розрахунках вірно визначено кількість прострочених днів 17 (тобто прострочення вирахувано із 11.02.2015 р. по 28.02.2015 р.) і просить суд виправити допущену описку. Також в даному клопотанні позивач зазначив, що позивачем помилково до матеріалів справи на підтвердження оплати адвокатських послуг додано іншу квитанцію по якій проводилась оплата за іншим договором про надання послуг, а отже позивач долучив квитанцію про оплату послуг адвоката за договором №08/14 від 02.11.2015р. про правове обслуговування, а оригінал документу, помилково поданого суду, позивач просить повернути.

В судове засідання 17.11.2015р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7901816910865. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 17.11.2015р. не поступало.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75ГПК України.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

01.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕМЕС» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТЕП» (замовник) укладено договір №25 про надання рекламних послуг в мережі інтернет.

Відповідно до п.п.1.1-1.3 договору №25 від 01.12.2014р. замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з розміщення рекламних матеріалів замовника в мережі інтернет на веб-сайтах, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в строки та на умовах, передбачених цим договором та додатками до договору. Мета робіт, що виконуються за даним договором - здійснення оптимізації веб-ресурсу замовника та подальше розміщення веб-сайту в рейтингах пошукових систем, наприклад Google, Yandex (надалі - мета). Перелік виконуваних робіт, вимоги до них зазначаються у технічному завданні, що є невідємним додатком до даного договору (додаток №1). Умови технічного завдання узгоджується сторонами до початку виконання робіт за даним договором. Технічне завдання підписується уповноваженими представниками сторін у тому ж порядку що й даний договір, і є його невід'ємною частиною.

Згідно із п.2.2 договору №25 від 01.12.2014р. термін виконання робіт та проведення оплати робіт здійснюється згідно п.4 та кошторису (додаток 2).

За умовами п.п.4.1-4.5, 4.7-4.10 договору №25 від 01.12.2014р. оплата по даному договорі визначається згідно з додатком №2, що є невід'ємною частиною цього договору. Рахунок-фактура на оплату послуг виконавець пересилає замовнику щомісяця по факсу або поштою, не пізніше п'ятого числа кожного місяця. Вартість послуг за кожен наступний місяць, оплачується до 10 числа поточного місяця у розмірі 100% від місячної вартості послуг згідно додатка №2, якщо інше не передбачене попередніми домовленостями. Додаткові послуги оплачуються виконавцю замовником не пізніше ніж через 5 робочих днів після затвердження додаткового переліку робіт та виставлення виконавцем замовнику рахунку-фактури на дані роботи згідно окремого додатку до договору. Датою оплати вважається дата поставлення помітки банком виконавця на платіжному дорученні про перерахування грошових засобів на платіжний рахунок по даному договору. В останній робочий день календарного місяця для перевірки виконання взаємних зобов'язань сторони складають акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) за цим договором. Підписання акту, зазначеного в п.4.5 цього договору, є згодою сторін про те, що немає претензій до виконання зобов'язань за цим договором за минулий календарний місяць. Упродовж п'яти робочих днів з моменту отримання замовник зобов'язується повернути підписані акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) та іншу бухгалтерську документацію за цим договором або письмово викладені зауваження та причини їх не підписання на адресу листування виконавця. У разі ненадання замовником письмово викладених зауважень щодо наданих послуг із зазначенням причин не підписання актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) упродовж трьох робочих днів з моменту їх отримання, але не пізніше 10 числа наступного місяця, роботи вважаються такими, що прийнятті замовником і підлягають оплаті з його боку згідно з цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №25 від 01.12.2014р. позивач надав, а відповідач отримав послуги на загальну суму 120525грн. 00коп. (з ПДВ), що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000075 від 31.12.2014р. на суму 9980грн. 50коп. (з ПДВ); №ОУ-0000024 від 31.01.2015р. на суму 9980грн. 50коп. (з ПДВ); №ОУ-0000039 від 28.02.2015р. на суму 19961грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-0000055 від 31.03.2015р. на суму 19961грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-0000077 від 30.04.2015р. на суму 19961грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-0000105 від 31.05.2015р. на суму 19961грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-0000135 від 30.06.2015р. на суму 15960грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-00001157 від 31.07.2015р. на суму 4760грн. 00коп. (з ПДВ), які підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками без будь яких застережень. На оплату даних послуг позивачем виставлені рахунки-фактури: №СФ-0000054 від 20.12.2014р. на суму 9980грн. 50коп. (з ПДВ); №СФ-0000014 від 20.01.2015р. на суму 9980грн. 50коп. (з ПДВ); №СФ-0000033 від 02.02.2015р. на суму 19961грн. 00коп. (з ПДВ); №СФ-0000042 від 02.03.2015р. на суму 19961грн. 00коп. (з ПДВ); №СФ-0000059 від 01.04.2015р. на суму 19961грн. 00коп. (з ПДВ); №СФ-0000091 від 05.05.2015р. на суму 19961грн. 00коп. (з ПДВ); №СФ-0000148 від 25.06.2015р. на суму 15960грн. 00коп. (з ПДВ); №СФ-0000176 від 30.07.2015р. на суму 4760грн. 00коп. (з ПДВ) та податковими накладними: №82 від 31.12.2014р.; №7 від 21.01.2015р.; №45 від 28.02.2015р.; №60 від 31.03.2015р.; №82 від 30.04.2015р.; №112 від 31.05.2015р.; №146 від 30.06.2015р.; №172 від 31.07.2015р.

На виконання своїх зобов'язань згідно укладеного між сторонами договору №25 від 01.12.2014р. відповідач здійснив оплату за отримані послуги лише частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 49642грн. 00коп., що підтверджується платіжними дорученнями та актом взаємозвірки розрахунків станом 04.08.2015р., підписаним та скріпленим печатками обох сторін.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 49642грн. 00коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 договору №25 від 01.12.2014р. передбачено, що у випадку порушення замовником строків оплати, за даним договором, замовник виплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від несплаченої або несвоєчасно сплаченої суми договору за кожний день прострочення. Так, згідно із 5.2 договору №25 від 01.12.2014р., позивач провів нарахування за період з 11.02.2015р. по 31.10.2015р. пеню у розмірі 16371грн. 45коп. Розрахунок долучений до матеріалів справи.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне. У пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Відтак, при перевірці проведених нарахувань, в межах періоду, визначеного позивачем, судом встановлено, що позивач припустився помилки в нарахуванні пені, тому в перерахунку фактична сума пені складає 16299грн. 65коп. та в цій частині підлягає задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення пені належить відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України по кожній накладній нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 10050грн. 53коп. за період з 11.02.2015р. по 30.09.2015р. та 3% річних в розмірі 865грн. 36коп. за період з 11.02.2015р по 31.10.2015р. Розрахунки долучені до матеріалів справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення основного боргу в сумі 49642грн. 00коп., пені у розмірі 16299грн. 65коп., інфляційних втрат в розмірі 10050грн. 53коп. та 3% річних у розмірі 865грн. 36коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами, визнані відповідачем та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, ст.44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Статтею 49 ГПК України передбачений розподіл господарських витрат, зокрема і витрат з оплатою послуг адвокатів.

В підтвердження адвокатських послуг до матеріалів справи долучено договір №08/14 від про надання адвокатських послуг від 02.11.2015р., укладений між Адвокатським об'єднанням «Правового центру «Професіонал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕМЕС», копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №259 від 16.03.1994р., видане ОСОБА_2, довіреність №47 від 01.11.2015р., видане ТзОВ «ВЕМЕС» ОСОБА_2 на ведення справи та квитанцію №3 від 03.11.2015р. на суму 4500грн. 00коп. про оплату за надання правової допомоги за договором №08/14 від 02.11.2015р. Враховуючи подані докази, суд приходить до висновку про підставність вимоги позивача про відшкодування витрат, понесених на оплату адвокатських послуг в розмірі 4495,80грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача, пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТЕП» (юридична адреса: 79017, м.Львів, вул.О.Олеся, 25Д/74, поштова адреса: м.Львів, вул.Чоловського, 5, код ЄДРПОУ 38098970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕМЕС» (79035, м.Львів, вул.Дунайська, 7/28, код ЄДРПОУ 39085631) 49642грн. 00коп. - основного боргу, 16299грн. 65коп. - пені, 10050грн. 53коп. - інфляційних втрат, 865грн. 36коп. - 3% річних, 4495грн. 80коп. - витрат на послуги адвоката та 1216грн. 86коп. - судового збору. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 23.11.2015р.