Рішення

від 18.11.2015 по справі 914/2766/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2015р. Справа№ 914/2766/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерконтракт» (м. Львів)

до відповідача 1: «Радехівського райавтодору» - філії Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» (м. Радехів, Львівська обл.)

відповідача 2: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» (м. Львів)

про: стягнення 44958,84 грн. суми основного боргу, 3865,23 грн. - 3% річних, 27604,73 грн. - інфляційних втрат

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 150 від 02.09.2015 року.

ОСОБА_2 - директор СП ТзОВ «Інтерконтракт», наказ № 15-2-к від 30.07.2008 року.

від відповідача 1: Не з'явився.

від відповідача 2: ОСОБА_3 - довіреність б/н від 01.04.2015 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерконтракт» (м. Львів) до «Радехівського райавтодору» - філії Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» (м. Радехів, Львівська обл.), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» (м. Львів) про стягнення 44958,84 грн. суми основного боргу, 3865,23 грн. - 3% річних, 27604,73 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.08.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 21.08.2015 року. Ухвалою суду від 21.08.2015 року розгляд справи відкладено до 28.08.2015 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 28.08.2015 року розгляд справи відкладено до 24.09.2015 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 24.09.2015 року залучено до участі у справі відповідача 2 - Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» та розгляд справи відкладено до 07.10.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 07.10.2015 року розгляд справи відкладено до 15.10.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача 1 та для надання доказів. Ухвалою суду від 15.10.2015 року розгляд справи відкладено до 28.10.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача 1 та для надання доказів. Ухвалою суду від 28.10.2015 року розгляд справи відкладено до 18.11.2015 року, згідно клопотання позивача та в зв'язку з відсутністю представника відповідача 1.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.08.2015 року, про відкладення від 21.08.2015 року, від 28.08.2015 року, від 24.09.2015 року, від 07.10.2015 року, від 15.10.2015 року, від 28.10.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

21.08.2015 року за вх. № 35152/15 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

23.09.2015 року за вх. № 4286/15 позивач подав клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

02.10.2015 року за вх. № 42234/15 позивач подав додаткові пояснення по справі.

02.10.2015 року за вх. № 42236/15 позивач подав заяву про здійснення фіксації судового розгляду справи технічними засобами.

02.10.2015 року за вх. № 42283/15 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 2 - 44958,84 грн. суми основного боргу, 3865,23 грн. - 3% річних, 27604,73 грн. - інфляційних втрат.

22.10.2015 року за вх. № 45486/15 позивач подав додаткові заперечення.

28.10.2015 року за вх. № 46517/15 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

28.10.2015 року за вх. № 46518/15 позивач подав заяву (уточнення) технічної помилки в заяві про уточнення позовних вимог, а саме: код ЄДРПОУ позивача - 22406336.

17.11.2015 року за вх. № 49880/15 позивач подав додаткові пояснення, згідно яких просить суд стягнути з відповідача 2 - 39958,84 грн. суми основного боргу, 3865,23 грн. - 3% річних, 27604,73 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.08.2015 року, про відкладення від 21.08.2015 року, від 28.08.2015 року від 24.09.2015 року, від 07.10.2015 року, від 15.10.2015 року, від 28.10.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 1274 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 29.10.2015 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідач 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.08.2015 року, про відкладення від 21.08.2015 року, від 28.08.2015 року, від 24.09.2015 року, від 07.10.2015 року, від 15.10.2015 року, від 28.10.2015 року виконала частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

24.09.2015 року за вх. № 40853/15 відповідач 2 подав відзив на позовну заяву.

07.10.2015 року в судовому засіданні відповідач 2 подав додаткові письмові пояснення по справі.

15.10.2015 року за вх. № 44226/15 відповідач 2 подав додаткові пояснення.

15.10.2015 року за вх. № 44228/15 відповідач 2 подав клопотання про розстрочення виконання рішення рівними частинами на один рік.

21.10.2015 року за вх. № 45442/15 відповідач 2 подав додаткові письмові пояснення.

17.11.2015 року за вх. № 49968/15 відповідач 2 подав додаткові письмові пояснення.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 18.11.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 21.08.2012 року між СП ТзОВ «Інтерконтракт» (надалі - позивач, постачальник, продавець) та Радехівським РАД (райавтодором) - філією ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі - відповідач 1) було укладено Договір 1Щ/3 від 21.08.2012 року (надалі - Договір), згідно умов якого (пункт 1.1 Договору) позивач в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язався поставити та передати у власність відповідача щебінь фракції 0/25, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити поставлений щебінь, придбаний ним у позивача з метою використання у статутній господарській діяльності.

Позивач зазначає, що у повному обсязі виконав свої договірні зобов'язання перед відповідачем, встановлені умовами Договору 1Щ/3 від 21.08.2012 року (надалі - Договір): - 13.09.2012 року здійснив поставку 257 метрів кубічних щебеню на загальну суму 44 958,84 грн., факт здійсненої 13.09.2012 року поставки підтверджено відповідачем: Довіреністю № 124 від 12.09.2012 року (на отримання щебеню) Радехівською РАД та видатковою накладною №нк-0000239 від 13.09.2012 року, згідно яких Радехівським РАД отримано від СП ТзОВ «Інтерконтракт» щебінь фракції 0/25; 257 метрів кубічних на загальну суму 44 958,84 грн.

За твердженням позивача, згідно пунктів 4.1 та 4.3 укладеного Договору, відповідач був зобов'язаний почати розраховуватись з позивачем за поставлений щебінь через 5 днів після дати фактично здійсненої поставки, тобто оплата з боку відповідача мала бути здійснена з дати 19.09.2012 року. Однак, відповідач, порушуючи виконання взятих на себе зобов'язань за Договором від 21.08.2012 року, не здійснив будь-якої оплати за отриманий товар, як відповідно до умов договору (в терміни, встановлені Договором), так і до даного часу (по спливу майже трьох років від дати поставки), безпідставно та малообгрунтовано мотивуючи своє невиконання грошового зобов'язання перед позивачем тим, що фактичним розпорядником коштів в системі Автодору області є ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» (третя особа по даному позову) і грошові зобов'язання Радехівського РАД де-факто мав (чи має) можливість виконувати тільки в межах фактично делегованих коштів ДП «Львівський облавтодор». Вказана ситуація, за якої відповідач де-факто наділений повною дієздатністю в частині укладення господарських договорів та здійсненні господарської діяльності і одночасно умовно обмежений в фінансових можливостях по виконанню укладених ним договорів є необгрунтованою з правової точки зору і неприйнятною для позивача, як сторони договору, укладеного у повній відповідності до положень і вимог діючого цивільного та господарського законодавств України, а тому, позивачем 4 рази, в порядку ст.ст. 526; 530 ЦК України, на адресу відповідача скеровувалися Вимоги від 19.12.2012 року; від 17.01.2013 року; від 05.05.2013 року та від 16.04.2014 року з вимогою про оплату суми основної заборгованості у 44958,84 грн. за фактично поставлений щебінь. Однак, всі вищевказані вимоги повністю проігноровано відповідачем з вищевикладеною мотивацією і поясненням, що, однак, не звільняє відповідача від виконання взятих на себе по Договору від 21.08.2012 року фінансових зобов'язань та від фінансової відповідальності за безпідставне та необгрунтоване невиконання грошового зобов'язання, визначеної чинним законодавством та п. 7.2 укладеного Договору.

Позивач зазначає, що станом на дату подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складає 44958,84 грн., що підтверджено і визнано відповідачем шляхом оформлення Акту звірки розрахунків на 20.07.2015 року (час надання позову).

Керуючись положеннями ст. 625 ЦК України та ст.ст. 230, 232 Господарського Кодексу України, фінансова відповідальність боржника за порушення господарських грошових зобов'язань розраховується з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних за прострочення платежу та застосуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. За несвоєчасну оплату виконаних робіт та наданих послуг відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Крайній термін оплати фактично виконаних робіт і наданих послуг згідно Договору сплив 19.09.2012 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства чи відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від виконання зобов'язання. Невиконання грошового зобов'язання зі сторони Радехівського РАД ДП «Львівський облавтодор» порушує законні права та інтереси СП ТзОВ «Інтерконтракт», внаслідок чого, вичерпавши інші можливості, через необгрунтовану і безпідставну відмову відповідача виконати свої фінансові (грошові) зобов'язання перед позивачем, останній змушений звернутися до Господарського суду за захистом своїх прав.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач визнає і не заперечує факт поставки 13.09.2012 року щебеню 257 м 3 на суму 44958,84 грн. (даний факт визнав та підтвердив і представник ДП «Львівський облавтодор» в судовому засіданні 24.09.2015 року), а отже, в силу приписів ст. 692 Цивільного Кодексу України, відповідач зобов'язаний був оплатити прийнятий щебінь негайно після дати 13.09.2012 року (дати прийняття поставленого товару).

Таким чином, на думку позивача, у зв'язку з поданням 15.10.2015 року в судовому засіданні представником ДП «Львівський облавтодор» документів, які витребовував суд: Положення філії «Радехівський РАД» дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»; Доручення ДП «Львівський облавтодор» керівнику Філії «Радехівський РАД», щодо його повноважень по керівництву філією; з яких чітко вбачається і зрозуміло, що стягнення суми позову в повному обсязі у справі № 914/2766/15 підлягає з відповідача 2 (ДП «Львівський облавтодор»), оскільки відповідач 1 (Філія «Радехівський РАД» не являється юридичною особою), позивач вважає, що суд у справі № 914/2766/15 має здійснити стягнення в сумі 76428,80 грн. тільки з ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» ( як юридичної особи та Підприємства), а по відношенню до Філії «Радехівський РАД» ДП «Львівський облавтодор» (первісного відповідача за позовом) провадження судом має бути припинено (відповідна заява про уточнення позовних вимог подана і зареєстрована позивачем через канцелярію суду 02.10.2015 року.)

По пунктах 1.2 та 3.1 Договору, а саме, невідповідності ціни Договору вартості фактично здійсненої поставки згідно Видаткової накладної № ИК - 0000239 від 13.09.2012 року, позивач зазначає, що Договір 1 Щ/3 від 21.08.2012 року не встановлював жорстких і точних істотних умов договору, а саме, кількості Товару, що підлягає поставці та ціни Товару (вказаний договір скоріше був протоколом про наміри), оскільки, пунктом 1.3 вказаного Договору встановлювалося, що покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку Товару, та, відповідно, загальну кількість Товару, що підлягає поставці відповідно до умов цього Договору. Цим же, п. 1.3 Договору встановлювалося, що зазначена в пункті 1.2 Договору кількість Товару є орієнтовною, остаточна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором визначається відповідно до заявок Покупця. Таким чином, на думку позивача, з огляду на викладене та з врахуванням того, що Договір від 21.08.2012 року, в силу закладених в нього Сторонами положень, був по суті не договором, а протоколом про наміри і пояснюється та обґрунтовується існуюча невідповідність даних в Видатковій накладній № ИК - 0000239 від 13.09.2012 року даним, закладеним в пунктах 1.2 та 3.1 Договору.

Більше того, з огляду на реальний факт, що в Довіреності № 124 від 12.09.2012 року на отримання 257 м 3 щебеню Філією «Радехівський РАД» та Видатковій накладній № ИК - 0000239 від 13.09.2012 року (документі, котрий підтверджує факт поставки 257 м 3 щебеню на суму 44958,84 грн. не міститься посилань на Договір 1Щ/3 від 21.08.2012 року , відтак не підтверджується факту поставки позивачем щебеню відповідачу саме на умовах Договору 1Щ/3. Наявна ситуація (враховуючи, що відповідач визнає і не заперечує факт поставки та визнає свою заборгованість в сумі 44958,84 грн.) може та повинна кваліфікуватися судом як така, що 13.09.2012 року мала місце позадоговірна поставка (оскільки в Довіреності № 124 від 12.09.2012 року та видатковій накладній № ИК - 0000239 від 13.09.2012 р., оформлених позивачем і відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства, не зазначено, що поставка здійснена саме по Договору 1Щ/3 та дані вказаних первинних документів не відповідають положенню пункту 3.1 Договору).

Вищевказане (вцілому) не змінює суті, підстав та предмету заявленого позову у справі № 914/2766/15 та не звільняє відповідача (боржника) від виконання свого обов'язку по виконанню грошового зобов'язання по здійсненій де-факто 13.09.2012 року поставці щебеню на суму 44958,84 грн. Вищим Господарським судом України в Оглядовому листі від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 р. «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою ст. 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Статтею 692 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює відносини купівлі-продажу, передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, на думку позивача, у філії «Радехівський РАД», яка є відокремленим підрозділом (не є юридичною особою) Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», виник обов'язок по оплаті отриманого 13.09.2012 року щебеню після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів, тобто з 14.09.2012 року (що підтверджено належними доказами в матеріалах справи). Оскільки ні «Радехівський РАД», ні ДП «Львівський облавтодор» не оплатили отриманий від позивача щебінь станом на дату подання позову, суд має стягнути існуючу заборгованість з підстав, викладених вище, які обґрунтовані і підтримані позивачем в усіх судових засіданнях у справі № 914/2766/15.

Щодо оплати відповідачем 06.10.2015 року 5000,00 грн заборгованості за щебінь то позивач зазначає, що дійсно, згідно даних бухгалтерського обліку СП ТзОВ «Інтерконтракт», на стадії розгляду справи № 914/2766/15, а саме 06.10.2015 року, відповідачем оплачено 5000,00 грн з боргу (тобто погашено 5000,00 грн з основної заборгованості у 44958,84 грн.), інших платежів по спірній поставці щебеню від 13.09.2012 року від відповідача станом на 17.11.2015 року не надходило. Таким чином, з врахуванням викладеного, станом на 18.11.2015 року має бути стягнено (44958,84 грн. - 5000,00 грн.) = 39958,84 грн. основної заборгованості, борг з індексом інфляції 27604,73 грн.; три відсотки річних за прострочення оплати 3865,23 грн., що разом складає 71428,80 грн. Питання стягнення судового збору має бути вирішено судом у відповідності до вимог чинного законодавства.

02.10.2015 року за вх. № 42283/15 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 2 - 44958,84 грн. суми основного боргу, 3865,23 грн. - 3% річних, 27604,73 грн. - інфляційних втрат.

17.11.2015 року за вх. № 49880/15 позивач подав додаткові пояснення, згідно яких просить суд стягнути з відповідача 2 - 39958,84 грн. суми основного боргу, 3865,23 грн. - 3% річних, 27604,73 грн. - інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 зазначає, що щодо строків здійснення поставок за Договором № 1 Щ/3 Спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерконтракт», то, відповідно до п. 10.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2013 року.

Відповідач 2 зазначає, що з п. 5.4., 5.5. Договору вбачається, що обов'язок поставки є виконаним в момент передачі Товару та надання документів, зазначених в п. 4.2. Договору. Датою передачі Товару від Постачальника Покупцю, вважається дата підписання Акту приймання-передачі товару.

Згідно з п.4.2. Договору, до рахунку додаються: документи, що підтверджують належну якість Товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного вид ' Товару чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом Договору документів Постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені Покупцю збитки (витрати).

Пунктом 11.7. Договору встановлено, що повідомлення (листування, документація) від Постачальника вважаються отриманими Покупцем виключно в разі, якщо вони направлені поштою з описом вкладення на адресу Покупця або прийняті під особистий розпис уповноваженою особою покупця.

Таким чином, за твердженням відповідача 2, враховуючи наведені вище умовами Договору, позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання СП ТзОВ «Інтерконтракт» свого обов'язку з поставки за Договором , оскільки у розпорядження суду не надано доказів передання згаданих вище документів, підписання Акту приймання-передачі товару.

Щодо наявності/відсутності заявок на здійснення поставки за Договором, то відповідач 2 зазначає, що відповідно до п. 1.3. Договору, обсяги придбання Товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків: зазначена в пункті 1.2. Договору кількість Товару є орієнтовною, остаточна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором визначається відповідно до заявок Покупця, оформлених згідно вимог цього Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору, строк (термін) поставки (передачі) Товарів за Договором: Постачальник здійснює поставку Товару згідно заявки Покупця.

При цьому, за твердженням відповідача 2, у розпорядження суду не надано доказів наявності такого роду заявок.

Враховуючи вищенаведене, за твердженням відповідача 2, позивачем не надано доводів та не надано доказів на підтвердження юридичного факту настання та спливу строку (терміну) виконання зобов'язань по оплаті робіт за Договором.

Щодо настання моменту виникнення обов'язку з оплати, то відповідач 2 зазначає, що відповідно до п. 4.3. Договору, сторони Свідчать, що Покупець зобов'язується розрахуватись з Постачальником за отриманий Товар не раніше ніж через 5 днів з моменту отримання від Постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2. цього Договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від замовника робіт, де даний вид товару був використаний.

Таким чином, відповідач звертає увагу суду також на те, що Договором встановлено момент початку відрахування строку для здійснення оплати наданих послуг, а саме не раніше 5 днів з моменту отримання від виконавця документів відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Договору, проте не зазначено моменту чи події, коли відповідний строк (термін) вважається таким, що сплив.

Таким чином, на думку відповідача 2, з огляду на те, що Договором не встановлено момент початку підрахунку строку для здійснення оплати та не встановлено моменту чи події, коли такий строк (термін) вважається таким, що сплив, має місце зобов'язання з невизначеним строком виконання. Саме тому, навіть за умови дотримання позивачем п.4.1.,4.2. Договору, моментом виникнення обов'язку з оплати слід вважати не 19.09.2012 року, а наступний день після спливу семиденного строку з дати отримання відповідачем відповідної вимоги про здійснення оплати.

Відповідач 2 наголошує, що як вбачається із матеріалів справи, першою надісланою позивачем вимогою була Вимога від 19.12.2012 року № 230, отримана відповідачем 25.12.2012 року. Таким чином, момент виникнення обов'язку з оплати, за умови дотримання позивачем порядку здійснення розрахунків, передбаченого в п.п.4.1.,4.2. Договору брав би свій початок 02.01.2013 року.

Щодо здійснених позивачем нарахувань, то відповідач 2 наголошує, що відповідно до п. 7.3.12. Договору, нарахування будь-яких сум, щодо відповідальності Покупця за невиконання грошових зобов'язань за цим Договором, припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов'язання.

Відповідач 2 зазначає, що згідно з п. 7.3.13. Договору, сторони домовилися та підтверджують, що загальний розмір відповідальності Покупця за цим Договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов'язань Покупця.

Відповідач 2 звертає увагу на те, що позивачем вищенаведених умов Договору при здійсненні нарахувань не враховано: заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3% річних за період з 19.09.2012 року по 31.07.2015 року.

Таким чином, за твердженням відповідача 2, за умови дотримання позивачем п.п. 4.1.,4.2. Договору, момент виникнення обов'язку з оплати бере свій початок 02.01.2013 року. Саме тому, обрахунок як інфляційних втрат, так і 3 % річних повинен би був здійснюватись саме з цього моменту.

Відповідач 2 наголошує, що враховуючи п. 7.3.12. Договору, обрахунок нарахованих сум мав би виглядати наступним чином:

- 3 % річних за період з 02.01.2013 р. по 02.02.2013 р. в розмірі 118,25 грн.

- інфляційні втрати за період з 02.01.2013 р. по 02.02.2013 р. в розмірі 89,92 грн.

інфляційні втрати:

Відповідач 2 звертає увагу на те, що 06.10.2015 року Філією Радехівський райавтодор ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь СП ТзОВ «Інтерконтракт» було проведено перерахування коштів у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку Філії Радехівський райавтодор за 06.10.2015 року.

15.10.2015 року за вх. № 44228/15 відповідач 2 подав клопотання про розстрочення виконання рішення рівними частинами на один рік.

Згідно з п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнююсь виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Водночас, згоди сторін на вжиття заходів, передбачених п. 6 ст. 83 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідач 2 зазначає, що наведені у попередньому абзаці висновки поміж іншого узгоджуються з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Зважаючи на вищенаведене, відповідач 2 просить суд прийняти до уваги, що матеріальний стан ДП «Львівський облавтодор» є складним. Так, як це підтверджується балансом (звітом про фінансовий результат) на 30 червня 2015 року непокритий збиток ДП «Львівський облавтодор» (код рядка 1420) на кінець звітного періоду становить 13748 тис, грн. Відповідно до Розшифрування рядка 1615 балансу «Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» станом на 30.06.2015 року, обсяг поточної кредиторської заборгованості ДП «Львівський облавтодор» на кінець звітного періоду складає 35 720 016,12 грн. Водночас, згідно з Розшифруванням рядка 1125 балансу «Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги», дебіторська заборгованість відповідача на кінець звітного періоду станом на 30.06.2015 року рівна 11157007,12 грн.

Відповідач звертає увагу на те, що як вбачається із консолідованого звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) ДП «Львівський облавтодор» за 1 півріччя 2015 року, у порівнянні із аналогічним періодом попереднього року собівартість реалізованої продукції збільшилась, а сукупний дохід істотно зменшився.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.10.2014 року (набрало законної сили 15.01.2015 року) по справі № 914/1683/14 з ДП «Львівський облавтодор» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькавтодор-Сервіс» стягнуто заборгованість у розмірі 804420,54 гри. А рішенням Господарського суду Львівської області від 23.10.2014 року (набрало законної сили 27.01.2015 року) по справі № 914/2859/14 з ДП «Львівський облавтодор» на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 стягнуто 1 828 748, 65 грн. Варто зазначити і про рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2015 року по справі № 914/573/15 яке не оскаржувалось та набрало законної сили 16.05.2015 року), яким стягнуто з ДП «Львівський облавтодор» на корить ТзОВ «ОНУР Конструкціон Інтернешнл» 561 924,41 грн. та з огляду на складний фінансовий стан ДП «Львівський облавтодор» розстрочено виконання даного рішення на 12 місяців. Варто зазначити і про рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2015 року (набрало законної сили 23.06.2015 року) по справі № 914/574/15, яким стягнуто з ДП «Львівський облавтодор» на користь ТзОВ «ОНУР Конструкціон Інтернешнл» 3 043 626, 92 грн.

Водночас, відповідач 2 звертає увагу на те, що на розгляді у Господарському суді Львівської області знаходиться справа № 914/1743/14 за позовом ДП «Львівський облавтодор» до Служби автомобільних доріг у Львівській області про стягнення 19 647 626,00 грн. та справа № 914/571/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНУР Конструкціон Інтернешнл» до ДП «Львівський облавтодор», третя особа Служба автомобільних доріг у Львівській області, про стягнення 5 314 474,58 грн. На розгляд Господарського суду Львівської області направлено також справу № 914/572/15 за позовом ТзОВ «ОНУР Конструкціон Інтернешнл» до ДП «Львівський облавтодор» про стягнення 16 946 197,70 грн.

Також, відповідач 2 звертає увагу суду на те, що 08.10.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 в рамках ВП № 34487393 винесено постанову про арешт коштів боржника (ДП «Львівський облавтодор»), що містяться на його банківських рахунках.

На момент розгляду справи відповідач 1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовВ»язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовВ»язання, на вимогу кредитора зобовВ»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 21.08.2012 року між СП ТзОВ «Інтерконтракт» (надалі - позивач, постачальник, продавець) та Радехівським РАД (райавтодором) - філією ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі - відповідач 1) було укладено Договір 1Щ/3 від 21.08.2012 року (надалі - Договір), згідно умов якого (пункт 1.1 Договору) позивач в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язався поставити та передати у власність відповідача щебінь фракції 0/25, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити поставлений щебінь, придбаний ним у позивача з метою використання у статутній господарській діяльності.

Позивач 13.09.2012 року здійснив поставку 257 метрів кубічних щебеню на загальну суму 44 958,84 грн., факт здійсненої 13.09.2012 року поставки підтверджено відповідачем: Довіреністю № 124 від 12.09.2012 року (на отримання щебеню) Радехівською РАД та видатковою накладною №нк-0000239 від 13.09.2012 року, згідно яких Радехівським РАД отримано від СП ТзОВ «Інтерконтракт» щебінь фракції 0/25; 257 метрів кубічних на загальну суму 44 958,84 грн.

Щодо строків здійснення поставок за Договором № 1 Щ/3 Спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерконтракт», то, відповідно до п. 10.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2013 року.

Згідно п. 1.3. Договору, обсяги придбання Товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків: зазначена в пункті 1.2. Договору кількість Товару є орієнтовною, остаточна кількісні Товару, що підлягає поставці за цим Договором визначається відповідно до заявок Покупця, оформлених згідно вимог цього Договору.

Згідно п. 3.1. Договору, ціна цього Договору становить 29544 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок чотири) грн., в тому числі ПДВ - 4924 гривень, що станом на дату укладення Договору дорівнює загальній вартості Товару. Загальна вартість Товару за цим Договором складається із вартості кожної партії Товару, поставленої в межах строку дії цього Договору.

Згідно п. 3.2. Договору, ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін, проте підлягає обов'язковому зменшенню в залежності від реального фінансування видатків.

Згідно п. 5.1. Договору, Строк (термін) поставки (передачі) Товарів за Договором: Постачальник здійснює поставку Товару згідно заявки Покупця.

Частинами 1, 2, 7 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються/ відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином

Відповідно до ст. 6 , ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відносно пунктів 1.2 та 3.1 Договору, а саме, невідповідності ціни Договору вартості фактично здійсненої поставки згідно Видаткової накладної № ИК - 0000239 від 13.09.2012 року, то Договір 1 Щ/3 від 21.08.2012 року не встановлював жорстких і точних істотних умов договору, а саме, кількості Товару, що підлягає поставці та ціни Товару (вказаний договір був протоколом про наміри), оскільки, пунктом 1.3 вказаного Договору встановлювалося, що покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку Товару, та, відповідно, загальну кількість Товару, що підлягає поставці відповідно до умов цього Договору. Цим же, п. 1.3 Договору встановлювалося, що зазначена в пункті 1.2 Договору кількість Товару є орієнтовною, остаточна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається відповідно до заявок Покупця.

Таким чином, з огляду на викладене та з врахуванням того, що Договір від 21.08.2012 року в силу закладених в нього Сторонами положень, був по суті не договором, а протоколом про наміри і пояснюється та обґрунтовується існуюча невідповідність даних в Видатковій накладній № ИК - 0000239 від 13.09.2012 року даним, закладеним в пунктах 1.2 та 3.1 Договору.

Більше того, при огляді наданих сторонами суду належних та допустимих доказів встановлено, що в Довіреності № 124 від 12.09.2012 року на отримання 257 м 3 щебеню Філією «Радехівський РАД» та видатковій накладній № ИК - 0000239 від 13.09.2012 року (документі, котрий підтверджує факт поставки 257 м 3 щебеню на суму 44958,84 грн.) не міститься посилань на Договір 1Щ/3 від 21.08.2012 року. Відтак, не підтверджується факт поставки позивачем щебеню відповідачу саме на умовах Договору 1Щ/3. Як зазначено в судовому засіданні відповідачем, належних та допустимих доказів, що підтверджують здійснення поставки за Договором 1Щ/3 від 21.08.2012 року, не існує.

Отже, як вбачається з видаткової накладної № ИК - 0000239 від 13.09.2012 року, вона не містить посилань на Договір, а відтак, не підтверджує факту поставки позивачем щебеню відповідачу на умовах Договору 1Щ/3 від 21.08.2012 року.

Також, у Довіреності відповідача № 124 від 12.09.2012 року на отримання 257 м 3 щебеню не зазначено, що цей Товар отримано повноважним представником відповідача від позивача саме на виконання Договору 1Щ/3 від 21.08.2012 року.

Наявна ситуація, оскільки відповідач визнає і не заперечує факт поставки та визнає свою заборгованість в сумі 44958,84 грн., повинна кваліфікуватися як така, що 13.09.2012 року мала місце позадоговірна поставка, оскільки в Довіреності № 124 від 12.09.2012 року та видатковій накладній № ИК - 0000239 від 13.09.2012 р., оформлених позивачем і відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства, не зазначено, що поставка здійснена саме за Договором 1Щ/3.

Вищевказане не змінює суті та предмету заявленого позову у справі № 914/2766/15 та не звільняє відповідача (боржника) від виконання свого обов'язку по виконанню грошового зобов'язання по здійсненій де-факто 13.09.2012 року поставці щебеню на суму 44958,84 грн. Вищим Господарським судом України в Оглядовому листі від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 р. «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою ст. 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою, в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Статтею 692 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює відносини купівлі-продажу, передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, у філії «Радехівський РАД», яка є відокремленим підрозділом Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», виник обов'язок по оплаті отриманого 13.09.2012 року щебеню після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів, тобто з 14.09.2012 року, що підтверджено належними доказами в матеріалах справи. Оскільки ні «Радехівський РАД», ні ДП «Львівський облавтодор» не оплатили отриманий від позивача щебінь станом на дату подання позову, слід стягнути існуючу заборгованість з підстав, викладених вище, які обґрунтовані і підтримані позивачем в усіх судових засіданнях у справі № 914/2766/15 (що зафіксовано аудіозаписом процесу).

Щодо оплати відповідачем 2 06.10.2015 року 5000,00 грн. заборгованості за щебінь, то згідно даних бухгалтерського обліку СП ТзОВ «Інтерконтракт», на стадії розгляду справи № 914/2766/15, а саме 06.10.2015 року, відповідачем 1 оплачено 5000,00 грн боргу (тобто погашено 5000,00 грн з основної заборгованості у 44958,84 грн.), інших платежів по спірній поставці щебеню від 13.09.2012 року від відповідачів станом на 17.11.2015 року не надходило. Таким чином, з врахуванням викладеного, станом на 18.11.2015 року має бути стягнуто (44958,84 грн - 5000,00 грн) = 39958,84 грн. основної заборгованості, втрати від інфляції 27604,73 грн.; три відсотки річних за прострочення оплати 3865,23 грн., що разом складає 71428,80 грн.

17.11.2015 року за вх. № 49880/15 позивач подав додаткові пояснення, згідно яких зазначає, що у зв'язку з поданням 15.10.2015 року в судовому засіданні представником ДП «Львівський облавтодор» документів, які витребовував суд: Положення філії «Радехівський РАД» дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»; Доручення ДП «Львівський облавтодор» керівнику Філії «Радехівський РАД», щодо його повноважень по керівництву філією; з яких чітко вбачається і зрозуміло, що стягнення суми позову в повному обсязі у справі № 914/2766/15 підлягає з відповідача 2 (ДП «Львівський облавтодор»), оскільки відповідач 1 (Філія «Радехівський РАД» не являється юридичною особою), тому по відношенню до Філії «Радехівський РАД» ДП «Львівський облавтодор» (первісного відповідача по позову) провадження судом має бути припинено, а також просить суд стягнути з відповідача 2 - 39958,84 грн. суми основного боргу, 3865,23 грн. - 3% річних, 27604,73 грн. - інфляційних втрат.

В той же час, як вбачається з Положення про філію «Радехівський РАД», вона створена як відособлений структурний Дочірнього підприємства В«Львівський облавтодорВ» ВАТ ДАК В«Автомобільні дороги УкраїниВ» , не є юридичною особою, та діє відповідно до чинного законодавства і цього Положення.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на викладене, філія «Радехівський РАД» не може бути стороною судового процесу в господарському суді, а відтак суд вважає, що провадження у спарві в частині позовних вимог щодо відповідача № 1 слід припинити на підставі п. 1.ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Оскільки філія «Радехівський РАД» є відособленим структурним підрозділом Дочірнього підприємства В«Львівський облавтодорВ» ВАТ ДАК В«Автомобільні дороги УкраїниВ» , саме відповідач 2 повинен нести відповідальність за невиконання зобов'язань своїм структурним підрозділом.

15.10.2015 року за вх. № 44228/15 відповідач 2 подав клопотання про розстрочення виконання рішення рівними частинами на один рік.

Крім того, згідно із Постановою Пленуму Вищого Господарського України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 р. (надалі по тексту - Постанова ВГСУ № 9 від 17.10.2012 р.), підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановлені господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно із підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 р., відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відповідно до підпункту 7.1.2 пункту 7.1 статті 7 Постанови ВГСУ № 9 від 17.10.2012 р., розстрочка означає виконання рішення частками, встановленим і господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому, слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками: декілька індивідуально визначених речей тощо).

Проаналізувавши матеріали справи, вивчивши обґрунтування відповідача, слід зазначити, що заява відповідача про розстрочення сторком на 1 рік рівними частинами виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/2766/15 не містить виняткових обставин, які вказують на неможливість виконання судового рішення на час його винесення, що не позбавляє можливості розгляду цього питання на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач не подав відзиву, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідач 2 позовні вимоги визнав частково, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерконтракт» до відповідача 1 - «Радехівського райавтодору» - філії Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», відповідача 2 - Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» про стягнення з відповідача 2 - 39958,84 грн. суми основного боргу, 3865,23 грн. - 3% річних, 27604,73 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1827,00 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 1056 від 04.08.2015 року на суму 1827,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача 2, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 54, код ЄДРПОУ 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерконтракт» (79035, м. Львів, вул. Півколо, 14, код ЄДРПОУ 22406336) 39958 (тридцять девять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 84 коп. - суми основного боргу, 3865 (три тисячі вісімсот шістдесят п'ять) грн. 23 коп. - 3% річних, 27604 (двадцять сім тисяч шістсот чотири) грн. 73 коп. - інфляційних втрат та 1827 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог до відповідача 1 - філії Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» - «Радехівського райавтодору» - провадження припинити.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.11.2015 року.