Рішення

від 23.11.2015 по справі 916/3956/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2015 р.Справа № 916/3956/15

За позовом Приватне підприємство "ЄЛС ТЕЛЕКОМ";

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД "НЕПТУН"

про стягнення 6796,79грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - за дорученням;

Від відповідача: - не з'явився;

Суть спору: Приватне підприємство "ЄЛС ТЕЛЕКОМВ» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД "НЕПТУН" 6796,79 гривень заборгованість за договором про надання телекомунікаційних послуг №67/01 від 01.08.2014 року.

Ухвалою суду від 24 вересня 2015 року порушено провадження у справі №916/3956/15 та призначено до розгляду на 19 жовтня 2015 року.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач в засідання суду призначені на 19.10.2015 року, 04.11.2015 року та 23.11.2015 року, не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД "НЕПТУН" за належною адресою зазначеною в позовній заяві.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 В«Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотному аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Представник позивача у судовому засіданні звернувся до суду із заявою в якій просить суд стягнути з відповідача 932,39 гривень, оскільки 30.09.2015 року відповідачем здійснено часткову оплату в сумі 5864,40 гривень та судовий збір, вказану заяву прийнято судом до розгляду.

За результатами судового засідання справу було розглянуто без участі представників відповідача, за наявними в ній матеріалами документів наданих позивачем. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України , оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

1 серпня 2014 року між Приватне підприємство "ЄЛС ТЕЛЕКОМВ» (надалі - Підприємство зв'язку - позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД "НЕПТУН" (надалі - споживач-відповідач) був укладений договір про надання телекомунікаційних послуг № 67/01 (далі - Договір), згідно п.1 договору підприємство зв'язку надає телекомунікаційні послуги електрозв'язку , передбачені діючим законодавством України на 17 телефонних номерів, які розміщені за адресою: місто Одеса вул..Промислова,28.

Відповідно п.2.1 договору, підприємство зв'язку бере на себе зобов'язання згідно п.38 правил „ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ ОСОБА_3 ОПЕРАТОРІВ, ПРОВАЙДЕРІВВ» .

Згідно п.3.1 договору, споживач на себе бере зобов'язання згідно п.35 правил „ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ ОСОБА_3 ОПЕРАТОРІВ, ПРОВАЙДЕРІВВ» .

Пунктом 4.1 договору передбачено, оплата та порядок розрахунків здійснюється згідно правил.

Відповідно до п.5.1 договору він набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2014р., якщо за 30 календарних днів до дати закінчення дії договору одна із сторін не направить письмове повідомлення про припинення Договору, він вважається пролонгованим сторонами на кожний наступний календарний рік.

Як зазначає Позивач, станом на час подачі даної позовної заяви споживач не надсилав Підприємству зв'язку жодного письмового повідомлення про припинення договору, у зв'язку з чим Позивач вважає його пролонгованим та таким, що діє і на момент подачі позову.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Так, у п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України є договір.

Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Станом на 30 червня 2015 року у споживача виникла заборгованість за наданні послуги зв'язку в сумі 5864,36 гривень, які було сплачено відповідачем 30 вересня 2015 року.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати основного боргу відсутня, про що було заявлено позивачем.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем пені у сумі 512,17 гривень, 3% річних у сумі 56,31 гривень та інфляційні втрати в сумі 363,93 гривень, вважає його вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Приватного підприємства "ЄЛС ТЕЛЕКОМВ» підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає їх обґрунтованими такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені Позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД "НЕПТУН" (65031, м. Одеса, вул. Промислова, буд. 28, код ЄДРПОУ 34108072) на користь Приватного підприємства "ЄЛС ТЕЛЕКОМВ» (65012 м. Одеса вул.. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 30646532, адреса для листування: 65036 м. Одеса Овідіопольська дорога,4) пеню в сумі 512 (п'ятсот дванадцять) гривень 17 копійок, 3% річних у сумі 56 /п'ятдесят шість/ гривень 31 копійка та інфляційні втрати в сумі 363 /триста шістдесят три/ гривни 93 копійки, судовий збір в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України..

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 24 листопада 2015 р.

Суддя Г.І. Гуляк