Рішення

від 16.11.2015 по справі 916/2826/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2015 р.Справа № 916/2826/14

За позовом : 1. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЕКОРТ";

2. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Інтербуд - 2007В» ;

до відповідачів : 1 . ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МАГНА"

2. ОСОБА_2 КАРЛСБАД ЕНТЕРПРАЙЗІЗ ЛІМІТЕД (CARLSBAD ENTERPRISES LIMITED)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів : 1. Закритого акціонерного товариства В«ХХІ СтоліттяВ» ;

2. ОСОБА_2 Інвестмент Лтд (LEVARTE INVESTMENTS LIMITED);

про визнання договорів недійсними, про визнання права власності, витребування майна

Суддя Щавинська Ю.М .

Представники:

від позивачів: ОСОБА_3 - довіреності б/н від 12.01.2015р.

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: ОСОБА_4 - довіреність б/н від 30.05.2015р.

від третьої особи ( ЗАТ В«ХХІ СтоліттяВ» ): ОСОБА_5 - довіреність від 13.11.2015р.;

від третьої особи (ОСОБА_2 Інвестмент Лтд (LEVARTE INVESTMENTS LIMITED):не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЕКОРТ" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Інтербуд - 2007В» звернулись до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МАГНА" та ОСОБА_2 КАРЛСБАД ЕНТЕРПРАЙЗІЗ ЛІМІТЕД про визнання договорів недійсними, визнання права власності, витребування майна.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилаються на порушення своїх прав як діючих інвесторів пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Всеукраїнський фонд нерухомості» та зазначають, що шляхом укладення спірних договорів відступлення права вимоги їх було позбавлено права власності на нерухоме майно - квартири, які були оформлені не на них, як інвесторів, а на відповідача-2.

Так, позивачі вважають, що спірні договори не відповідають вимогам закону, оскільки були укладені без врахування ст.22 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» в редакції від 15.12.2005р. та ст. 358 ЦК України, тобто без згоди співвласників фонду. Крім того, позивачі зазначають, що договори не скріплені печаткою ТОВ „МагнаВ» , що суперечить ст. 207 ЦК України.

Як вказують позивачі, відновлення їх порушених прав має відбутися шляхом визнання за ними права спільної часткової власності на квартири, що є предметом договорів уступки права вимоги, та витребування вказаного майна від відповідача-2 з одночасним визнанням недійсними свідоцтв про право власності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.07.2014р. порушено провадження у справі № 916/2826/14 за відповідним позовом.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 18.07.2014р. та 24.07.2014р. (т.1 а.с.202-204, а.с.206-207, а.с.209-210, а.с.218-221) були задоволені клопотання позивачів про витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України та про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2014р. до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, залучено Закрите акціонерне товариство В«ХХІ СтоліттяВ» .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.2015р. до участі у справі № 916/2826/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_2 Інвестмент Лтд.

Провадження у справі неодноразово зупинялося для належного повідомлення осіб-нерезидентів про час та місце судового засідання.

Востаннє ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.2015р. провадження у справі №916/2826/14 було зупинено у зв'язку із зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до U.S. Department of Justice Civil Division Office of International Judicial Assistance Benjamin Franklin Station (Box 14360 Washington D.C. 20004 United States of America ) щодо вручення документів по даній справі ОСОБА_2 Інвестмент Лтд (LEVARTE INVESTMENTS LIMITED) (1 Mapp Street, Belize city, Belize Central America) та здійснення належного повідомлення ОСОБА_2 КАРЛСБАД ЕНТЕРПРАЙЗІЗ ЛІМІТЕД (CARLSBAD ENTERPRISES LIMITED) про відкладення даної справи, судове засідання призначено на 15.02.2016р. о 10:00.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.09.2015р. вищевказану ухвалу в частині зупинення провадження у справі скасовано, справу передано до господарського суду Одеської області для розгляду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.09.2015р., з огляду на настання обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, а саме перебування судді Оборотової О.Ю. у відпустці з 25.08.2015р. по 25.09.2015р., та у зв'язку із скасуванням постановою Одеського апеляційного господарського суду ухвали господарського суду Одеської області від 10.08.2015р. в частині зупинення провадження у справі, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/2826/14, за результатами якого дану справу розподілено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою господарського суду від 21.09.2015р. справу №916/2826/14 було прийнято до провадження у вказаному складі суду з призначенням судового розгляду на 7.10.2015р.

У судовому засіданні 7.10.2015р. розгляд справи було відкладено на 2.11.2015р.

У судовому засіданні 2.11.2015р. під час розгляду справи по суті представник позивачів підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі із врахуванням їх уточнень (т.7 а.с.1-4), вилучивши з їх складу вимоги щодо квартири №25 з огляду на її відчуження на користь фізичної особи.

Крім того, позивачами були надані заперечення на відзив (т.7 а.с.23-34), в яких останні зазначили, що регламентом пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Всеукраїнський фонд нерухомості» (п.7.2.1.) визначено, що інвестиційний сертифікат Фонду надає його учаснику (інвестору) право власності на частку у активах Фонду, у зв'язку з чим вимоги про визнання права власності є обґрунтованими.

Представник відповідача-1 - ТОВ „МагнаВ» у судове засідання не з'явився, надіславши до суду письмові пояснення (т.6 а.с.89-92), в яких повністю погодився із заявленими позовними вимогами.

Представник відповідача-2 проти позову заперечував у повному обсязі, повністю підтримавши раніше подані заперечення (т.6 а.с.82-85). В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що спільна власність учасників пайового інвестиційного фонду це саме грошові кошти , які внесені у якості створення пайового фонду шляхом придбання інвестиційних сертифікатів. При цьому активи ІСІ (пайового інвестиційного фонду) - це сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування, які не є спільною власністю учасників фонду. Таким чином, учасники ІСІ мають право на цінні папери, а не на відповідне нерухоме майно.

Крім того, відповідач -2 вважає, що ТОВ В«Інтербуд-2007В» та ТОВ В«ДекортВ» не є належними позивачами по справі, оскільки не надали суду доказів набуття права власності на цінні папери на момент укладення спірних договорів.

Відповідач-2 вказує, що посилання позивачів на необхідність отримання згоди інвесторів суперечить ст.25 Закону України В«Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фондиВ» ), а також зазначає, що віндикаційна вимога позивачів про витребування майна з незаконного володіння взагалі не є вірним засобом захисту права, оскільки право на витребування майна має тільки власник такого майна (ст.388 ЦК України), а позивачі ніколи не мали права власності на спірні квартири.

Крім того, відповідач-2 надав заяву про застосування строку позовної давності.

Представником відповідача-2 до суду також було подано заяву про скасування заходів до забезпечення позову (т.7 а.с.19-23).

Представник третьої особи ОСОБА_2 Інвестмент Лтд у судове засідання не з'явився, проте з урахуванням наявної у матеріалах справи заяви щодо обізнаності про судовий розгляд справи ( т.6 а.с.19), суд вважає за можливе закінчити судовий розгляд без участі вказаної третьої особи.

Представник третьої особи - Закрите акціонерне товариство В«ХХІ СтоліттяВ» письмових пояснень суду не надав, проте у судовому засіданні під час розгляду справи по суті підтримав позовні вимоги, стверджуючи, що квартири були передані неналежним забудовником ТОВ „Берег-ІнтертрейдВ» , хоча належним забудовником є саме Закрите акціонерне товариство В«ХХІ СтоліттяВ» .

Крім того, Закрите акціонерне товариство В«ХХІ СтоліттяВ» подало до суду позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, яку було повернуто ухвалою суду від 16.11.2015р.

У судовому засіданні 16.11.2015р. представники сторін повністю підтримали правові позиції, викладені раніше.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази у сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Зазначене право позивача цілком кореспондується з обов'язком суду порушити провадження за оформленими належним чином позовами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України В«Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Надаючи оцінку наявності у позивачів суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд вказує наступне.

Правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, вимоги до складу, структури та зберігання активів, особливості розміщення та обігу цінних паперів інститутів спільного інвестування, порядок та обсяг розкриття інформації інститутами спільного інвестування з метою залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів встановлено Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" (далі - Закон про ІСІ).

Згідно з пунктом 7 статті 3 Закону про ІСІ інститутами спільного інвестування (далі - ІСІ) є корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд.

У відповідності зі ст. 3 Закону про ІСІ право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді засвідчується інвестиційним сертифікатом.

Згідно зі ст.12. Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року інвестиційний сертифікат - цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.

Згідно до п.7.1 регламенту Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Всеукраїнський фонд нерухомості», тобто документу, який визначає особливості діяльності ІСІ (т.1 а.с.45-51), інвестиційний сертифікат Фонду є іменним цінним папером, який випущено в документарній формі.

Відповідно до п. 3 ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року №3480-IV права на іменний цінний папір та права за іменним цінним папером переходять до іншої особи у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

У відповідності до вимог ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", права, які випливають з цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів .

У відповідності до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів лежить на стороні, яка посилається на відповідні обставини як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено судом з доказів, що були надані позивачами, зміни до реєстру власників цінних паперів щодо ТОВ „Інтербуд-2007В» були внесені 27.09.2011р. (т.7 а.с.136) на підставі передавального розпорядження від 11.07.2011р., а зміни до реєстру власників цінних паперів щодо ТОВ „ДекортВ» були внесені 10.07.2009р. та 23.10.2009р. (т.7 а.с.137-140). Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували перехід до позивачів права власності на цінні папери - інвестиційні сертифікати, позивачі в порядку ст. 33 ГПК України суду не надали.

Таким чином, на момент вчинення спірних правочинів - 25.12.2008р. позивачі не були інвесторами фонду, тобто не набули суб'єктивного права, на захист якого подано позов.

Твердження позивачів, що спірні договори були укладені пізніше, оцінюються судом як бездоказові та не приймаються до уваги.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

Посилання позивачів на те, що договори відступлення права вимоги були укладені без попереднього погодження з інвесторами Фонду, тобто з дефектом волевиявлення, що є підставою для визнання їх недійсними, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до вимог ч.6 ст. 25 Закону про ІСІ у відповідній редакції Інвестори пайового інвестиційного фонду не мають права втручатися у діяльність компанії з управління активами, крім випадків, передбачених цією статтею. Згідно до ч.7 цієї статті Інвестори пайового інвестиційного фонду, кошти спільного інвестування якого залучені шляхом приватного розміщення інвестиційних сертифікатів , можуть утворювати спостережну (наглядову) раду для нагляду за виконанням інвестиційної декларації, зберіганням активів фонду, веденням реєстру власників інвестиційних сертифікатів, проведенням аудиторських перевірок діяльності та оцінки майна фонду.

За таких обставин, доводи позивачів про укладення спірних договорів з дефектом волевиявлення свого підтвердження під час судового розгляду не знайшли.

Твердження позивачів про недотримання письмової форми договорів (не скріплення їх печатками) також не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наявність у матеріалах справи документів, отриманих позивачами від КП „ОМБТІВ» (завірені копії з архівної справи) та наданих суду (т.3 а.с.3-197), які включають у себе підписані та скріплені печатками договори про відступлення права вимоги від 25.12.2008р.

Посилання позивачів на те, що зазначені договори не були виконані (оплачені) відповідачем-2 не впливає на дійсність вказаних договорів та не відноситься до предмету спору. До того ж, ст. 33 Закону про ІСІ передбачено, що компанія з управління активами несе майнову відповідальність за збитки, що були завдані ІСІ її діями (бездіяльністю), згідно з законом та відповідно до умов договору. Таким чином, позивачі не позбавлені права на вирішення питань щодо заподіяння ним збитків шляхом подачі окремого позову.

З огляду на вищевикладене, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги №2/08-ВФН, 3/08-ВФН, 4/08-ВФН, 5/08-ВФН, 6/08-ВФН, 7/08-ВФН, 8/08-ВФН, 9/08-ВФН, 10/08-ВФН, 11/08-ВФН, 12/08-ВФН від 25.12.2008р., укладених між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МАГНА" та ОСОБА_2 КАРЛСБАД ЕНТЕРПРАЙЗІЗ ЛІМІТЕД, слід відмовити.

Приймаючи до уваги, що вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право власності від 16.06.2012р. (т.1 а.с.141-152), які отримані на підставі відповідних договорів про відступлення права вимоги від 25.12.2008р., є похідними від вимог про визнання недійсними вказаних договорів, у задоволенні яких судом було відмовлено, і окремих підстав для визнання їх недійсними позивачі не навели, вказані вимоги задоволенню також не підлягають.

При цьому посилання ЗАТ В«ХХІ СтоліттяВ» на передачу квартир неналежним забудовником та належність саме йому права власності на спірні квартири як на частину житлового будинку, не приймаються судом до уваги, оскільки, як встановлено судом, рішенням господарського суду Одеської області від 15.09.2010р. по справі №4/90-10-2601, яке набрало законної сили, було, зокрема, визнано ТОВ В«Берег-ІнтертрейдВ» Забудовником та Замовником на 9-ти поверховий з мансардою 2-х секційний житловий будинок з 2-х рівневим підземним паркінгом, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Онілової, 18 (будівельна адреса: м. Одеса, пров. Онілової, 26/28), з відповідними правами Забудовника та Замовника, а також визнано за ТОВ В«Берег-ІнтертрейдВ» право власності на вказаний житловий будинок.

Оцінюючи позовні вимоги про визнання права власності на квартири №3, 7, 16, 18, 19, 30, 33, 49, 50, 52, 53, що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Онілової, 18, суд вказує наступне.

Як вбачається з позовної заяви та подальших пояснень позивачів, вказані вимоги ґрунтуються на тому, що ТОВ „МагнаВ» було лише управителем нерухомого майна з повноваженнями титульного власника, натомість належними власниками є позивачі, яким належить право спільної часткової власності в активах фонду.

З цього приводу суд вказує наступне.

У відповідності до ст.3 Закону про ІСІ інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість .

Згідно до ст. 22 Закону пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Відповідно до законодавчого визначення, наданого ст.3 Закону про ІСІ, активи інституту спільного інвестування - сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування.

При цьому кошти спільного інвестування - це кошти, залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлені у справі обставини, зокрема, щодо порядку та термінів набуття у власність інвестиційних сертифікатів, суд вважає, що позивачі не надали суду належних та допустимих доказів, які підтверджують, що право вимоги на об'єкти інвестування - квартири, визнання права власності на які є предметом спору у справі, були набуті за рахунок коштів спільного інвестування, внесених позивачами.

Крім того, згідно із п.1.4 ідентичних договорів про участь у Фонді фінансування будівництва від 12.12.2005р. та 16.12.2005р. довіритель набуває статусу інвестора та право оформлення об'єкту інвестування у власність у разі виконання умов Правил ФФБ та після введення будинку в експлуатацію .

Як встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 15.09.2010р. по справі №4/90-10-2601, будинок за адресою: пров. Онілової, 18, введено в експлуатацію згідно Сертифікату відповідності № 15000580 від 04.06.2010 р.

Таким чином, суд доходить висновку, що майно, на яке позивачі просять визнати право власності, не увійшло до складу активів Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Всеукраїнський фонд нерухомості», у зв'язку з чим вимоги про визнання за інвесторами фонду права власності на нього не можуть бути визнані обґрунтованими.

Крім того, виходячи з направленості законів України про ІСІ та статутних документів Фонду (регламент та інвестиційна декларація), суд зазначає, що метою створення фонду є отримання прибутку від здійснення діяльності зі спільного інвестування, а не отримання у власність інвесторів Фонду нерухомості шляхом посередництва. При цьому за змістом ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» пайові цінні папери (акції, інвестиційні сертифікати) надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента .

Суд також зазначає, що права власників інвестиційних сертифікатів визначені п.34 Інвестиційної декларації (т.1 а.с.63-67). При цьому, ані зазначеним пунктом, ані іншими нормами законодавства не передбачено право власника інвестиційного сертифіката на отримання у спільну часткову власність майна, навіть у разі його придбання за рахунок коштів, отриманих від розміщення інвестиційних сертифікатів.

З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні позову в частині вимог про визнання права спільної часткової власності на квартири №№3, 7, 16, 18, 19, 30, 33, 49, 50, 52, 53, розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Онілової, 18, слід також відмовити.

Суд також відмовляє у задоволенні вимог про витребування від відповідача-2 на користь позивачів вказаних квартир, оскільки, по-перше, ця вимога є похідною від заявлених вимог про визнання договорів недійсними та визнання права власності, у задоволенні яких судом було відмовлено, а, по-друге, як було встановлено судом, жодних доказів наявності права власності на спірні квартири позивачі суду не надали, натомість, право віндикації (право на витребування майна з чужого незаконного володіння) має, згідно до вимог ст.388 ЦК України, виключно власник такого майна.

Оцінюючи доводи позивачів про непропущення строків позовної давності та відповідну заяву відповідача-2 про її застосування, суд вказує наступне.

У відповідності до висновків Вищого господарського суду України, викладених у п.2.2. постанови пленуму №10 від 29.05.2013р., перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право на охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право та чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку із спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позову внаслідок його необґрунтованості, суд не застосовує позовну давність, проте зазначає, що оскільки ст.5 Закону про ІСІ передбачена обов'язкова щорічна аудиторська перевірка, метою якої є підтвердження правильності річної фінансової звітності компанії з управління активами та встановлення її відповідності результатам діяльності компанії з активами ІСІ, то позивачі, отримавши право на інвестиційні сертифікати, були не позбавлені можливості перевірити як наявність активів, так і обґрунтованість вартості таких сертифікатів.

З огляду на відмову у задоволенні позову у повному обсязі, підстави для покладення судових витрат на відповідачів відсутні.

З урахуванням закінчення розгляду справи № 916/2826/14 шляхом оголошення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд задовольняє клопотання про скасування заходів до забезпечення позову, про що судом виноситься відповідна ухвала.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 23 листопада 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська