Рішення

від 19.11.2015 по справі 917/2074/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015 Справа № 917/2074/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційний центр", вул. Фрунзе, 2, м. Полтава, 36014

до Управління капітального будівництва Полтавської обласної державної адміністрації, вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, вул. Шевченка, 1, м. Полтава, 36011

про стягнення 46 254,14 грн..

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Нестеренко Н.М., довіреність від 09.09.2015 р.; Ткаченко А.В., довіреність від 09.09.2015 р.;

від відповідача: не з'явилися;

від третьої особи: не з'явилися.

19.11.2015 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційний центр" про стягнення з Управління капітального будівництва Полтавської обласної державної адміністрації 46 254,14 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 20.08.2012 р. Договору № 191 на виготовлення технічної документації, з яких : 21 999,52 грн. основний борг, 1 837,11 грн. 3% річних за період з 24.10.2012 р. по 06.08.2015 р., 16 895,63 грн. інфляційні втрати за період з 24.10.2012 р. по 06.08.2015 р., 3 981,91 грн. пеня за період з 01.11.2014 р. по 30.04.2015 р., 1 539,97 грн. штраф.

Відповідач та третя особа представництво у судове засідання не забезпечили, останні відповідно до 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву на позов вх. № 14808 від 12.10.2015 р.. В обґрунтування заперечень на позов, останній посилається на відсутність бюджетного фінансування. Крім того, відповідач прохає суд розглянути спір за відсутності його представників.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області - надала суду пояснення № 15(12)-09/585/9340 від 13.11.2015 р. (вх. № 16819 від 19.11.2015 р.), у яких зазначає, що у вирішенні спору покладається на розсуд суду та просить суд розглянути спір за відсутності її представників.

Позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог вх. № 15972 від 02.11.2015 р., відповідно до змісту якої, останній зменшує суму позовних вимог шляхом відмови від стягнення з відповідача 3 981,91 грн. пені. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 21 999,52 грн. основного боргу, 1 837,11 грн. 3% річних за період з 24.10.2012 р. по 06.08.2015 р., 16 895,63 грн. інфляційних втрат за період з 24.10.2012 р. по 06.08.2015 р., та 1 539,97 грн. штрафу.

У судовому засіданні представники позивача повідомили суд, що вищезазначена заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає дану заяву позивача до розгляду в даному позовному провадженні як таку, що подана відповідно до чинних процесуальних норм. Спір розглядається в межах предмету спору в редакції наведеної заяви вх. № 15972 від 02.11.2015 р.. При цьому судом враховано п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив :

20.08.2012 р. між Управлінням капітального будівництва Полтавської обласної державної адміністрації в особі начальника управління Шульги Сергія Івановича (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консультаційний центр" в особі директора Товариства Лєти Вадима Володимировича (Виконавнць) було укладено Договір № 191 на виготовлення технічної документації (далі - Договір, а.с. 8).

При цьому сторони узгодили, зокрема наступне :

- замовник на платній основі доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права обмеженого корис тування на земельну ділянку (сервітут), на території Мар'янівської та Слободо-Петрівської сільської ради Гребінківського району, Полтавської області для будівництва підвідного газопро воду до с. Сербинівка Гребінківського району Полтавської області (п. 1.1 Договору);

- вартість робіт по цьому договору сторони визначили по договірній ціні в сумі

31 427, 90 грн.. Замовник протягом трьох робочих днів починаючи з дня підписання договору зобо в'язується здійснити авансовий платіж виконавцю у розмірі 30% загальної вартості робіт. Виконавець зобов'язується відзвітуватися за отриманий аванс протягом 1 місяця з дня перера хунку коштів замовником, або повернути кошти на рахунок замовника. Замовник зобов'язаний не пізніше п'ятиденного терміну після підписання акту приймання-передачі робіт по виготовленню Технічної документації перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця вартість замовлених робіт (п. 3.1-3.3 Договору);

- Договір вступає в силу з 20.08.2012 p. і діє до 31.12.2012 р. (п. 4.1 Договору).

На виконання умов Договору сторонами був затверджений кошторис вартості робіт по розробці технічної документації із землеустрою, відповідно до якого їх вартість складала 31 427,90 грн. (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 9).

Факт виконання позивачем та прийняття відповідачем від позивача виконаних ним робіт на суму 21 999,52 грн., підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту приймання-передачі виконаних робіт науково-технічної документації від 19.10.2012 р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін (а.с. 10) .

В порушення умов Договору відповідачем не проводилось оплату вартості отриманих ним результатів робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами проводилась звірка взаєморозрахунків та було складено належним чином оформлений акт звірки, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін. Згідно даного акту станом на 01.11.2014 р. за відповідачем рахується заборгованість, яка виникла на підставі Договору № 191 від 20.08.2012 р. у розмірі 21 999,52 грн. (а.с. 11).

З огляду на те, що відповідач протягом тривалого часу не проводив оплату за отримані ним результати робіт за Договором, 06.08.2015 р. на адресу останнього позивачем було направлено Претензію № 1/08 з вимогою перерахувати на його рахунок суму основного боргу у розмірі 21 999,52 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1 837,11 грн., суму інфляційних витрат у розмірі 16 895,63 грн., суму пені у розмірі 3 981,91 грн. та суму штрафу у розмірі 1 539,97 грн..

25.08.2015 р. позивач отримав від відповідача відповідь на вищезазначену претензію, в якій останнім зазначено, що кошторисом Управління на 2015 рік не передбачені кошти на погашення заборгованості за Договором № 191 від 20.08.2012 р. на виготовлення технічної документації та, враховуючи вищевикладене, відповідач на даний час відхиляє дану претензію та одночасно повідомляє, що за наявності фінансування на погашення заборгованості за Договором, Управління перерахує зазначені в Претензії кошти на рахунок позивача.

За даними позивача відповідач зобов'язання по Договору щодо оплати отриманих результатів робіт не виконав, заборгованість відповідача на момент звернення з даним позовом до суду складає 21 999,52 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням прийнятої судом до розгляду в даному позовному провадженні заяви про зменшення позовних вимог вх. № 15972 від 02.11.2015 р.) про стягнення з відповідача 42 272,23 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 20.08.2012 р. Договору № 191 на виготовлення технічної документації, з яких : 21 999,52 грн. основний борг, 1 837,11 грн. 3% річних за період з 24.10.2012 р. по 06.08.2015 р., 16 895,63 грн. інфляційні втрати за період з 24.10.2012 р. по 06.08.2015 р. та 1 539,97 грн. штраф.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вищезазначеним Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України не сплатив вартість отриманих послуг (робіт). Заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 21 999,52 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 21 999,52 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому позовні підлягають задоволенню.

За приписами ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 837,11 грн. 3% річних за період з 24.10.2012 р. по 06.08.2015 р. та 16 895,63 грн. інфляційних втрат за період з 24.10.2012 р. по 06.08.2015 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 539,97 грн. штрафу суд дійшов висновку про відмову у позові за наступного.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

При цьому, відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 06.12.2010 р. № 3-4гс10, постанові від 20.12.2010 р. № 3-41ГС10, постанові від 28.02.2011 р. № 3-11гс11, постанові від 04.02.2014 р. у справі № 903/610/13.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.2 постанови від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського Кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Отже, оскільки відповідачем допущено порушення виконання грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 1 539,97 грн. 7% штрафу з посиланням на процитовану вище норму права є неправомірними.

Судом не оцінюються як правомірні посилання в заперечення проти позову твердження відповідача на відсутність бюджетного фінансування робіт за Договором, тому що це не може бути підставою для звільнення від обов'язку оплати отриманого товару.

Згідно з частиною першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до приписів п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. При цьому, судом відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України враховано правову позицію, викладену у постанові у справі № 11/446 від 15.05.2012 р., а також в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р..

Також судом враховано, що правилами зустрічного виконання зобов'язання, встановленими частиною другою статті 538 Цивільного Кодексу України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов'язку. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина третя статті 538 Цивільного Кодексу України). Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов'язання. Відповідно до частини другої статті 538 Цивільного Кодексу України сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 21 999,52 грн. основного боргу, 1 837,11 грн. 3% річних та 16 895,63 грн. інфляційних втрат підтверджуються поданими доказами та відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 539,97 грн. штрафу у позові слід відмовити з огляду на їх неправомірність.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління капітального будівництва Полтавської обласної державної адміністрації (36014, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 04013991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційний центр" (вул. Фрунзе, 2, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код юридичної особи 13947592, р/р 26000114938 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) - 21 999,52 грн. основного боргу, 1 837,11 грн. 3% річних, 16 895,63 грн. інфляційних втрат та 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 539,97 грн. штрафу у позові відмовити.

Повне рішення складено 24.11.2015 р..

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.