Рішення

від 19.11.2015 по справі 918/1142/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 листопада 2015 р. Справа № 918/1142/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 споживчої кооперації "ОСОБА_2 хлібокомбінат" ОСОБА_2 райспоживспілки

до відповідача ОСОБА_2 районної спілки споживчих товариств (ОСОБА_2 райспоживспілка)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 міська рада

про визнання права власності на майно за набувальною давністю

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_3 (довіреність №7 від 29.09.2015р.).

ОСОБА_4 (довіреність №7 від 29.09.2015р.).

Від відповідача : ОСОБА_5 (керівник).

Від третьої особи : не з'явився.

Суть спору: ОСОБА_1 споживчої кооперації "ОСОБА_2 хлібокомбінат" ОСОБА_2 райспоживспілки звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 споживчої кооперації "Торгівельне підприємство ОСОБА_2 райспоживспілки", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 міська рада про визнання права власності на майно за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 05.10.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 15.10.2015р.

12.10.2015 р. позивачем через відділ канцелярії суду подано клопотання про заміну неналежного відповідача ОСОБА_1 споживчої кооперації "Торгівельне підприємство ОСОБА_2 райспоживспілки" на належного ОСОБА_2 районну спілку споживчих товариств (ОСОБА_2 райспоживспілка), мотивоване тим, що у позовній заяві помилково зазначено неналежного відповідача.

Ухвалою суду від 15.10.2015р. замінено неналежного відповідача у справі - ОСОБА_1 споживчої кооперації "Торгівельне підприємство ОСОБА_2 райспоживспілки" належним - ОСОБА_2 районною спілкою споживчих товариств (ОСОБА_2 райспоживспілка). Цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 19.11.2015р.

В судовому засіданні 19.11.2015р. представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, вказаних у позовній заяві, а представник відповідача позовні вимоги визнав повністю.

Представник третьої особи в судове засідання 19.11.2015р. не з'явився, проте через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання про розгляд справи без участі представника ОСОБА_2 міської ради (а.с. 55).

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника ОСОБА_2 міської ради відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач в обгрунтування своїх вимог, ОСОБА_1 споживчої кооперації "ОСОБА_2 хлібокомбінат" ОСОБА_2 райспоживспілки володіє та користується будівлею складу вторинної сировини з інвентаризаційним номером 336 з 1997 року.

Так, на підставі погоджувального протоколом № 3 зборів засновників спільних підприємств ОСОБА_2 райспоживспілки від 26.12.1997 р., було безкоштовно передано з балансу Корецького коопзаготпрому на баланс Корецького хлібокомбінату райспоживспілки основні засоби і інвентар, серед яких був склад вторинної сировини (а.с. 18).

Відповідно до пункту 4.5 статуту Позивача він є правонаступником майнових прав та обов'язків спільного підприємства ОСОБА_2 хлібокомбінат райспоживспілки (а.с. 14-17).

У відповідності до технічного паспорту Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації позивач є користувачем вказаного об'єкту нерухомості (а.с. 19-24).

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (склад), користується майном (а.с. 25-27).

Балансова вартість спірної будівлі згідно довідки № 102 від 20.08.2015р. становить 178 105,00 грн. (а.с. 31).

Відповідно до довідки № 102 від 20.08.2015р. будівля складу вторинної сировини з інвентаризаційним номером 336, станом на момент звернення до суду, знаходиться на балансі позивача (а.с. 28).

Як вбачається з листа КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" № 6868 від 28.09.2015р. право власності на будівлю складу, за адресою: Рівненська область, Корецький район, вул. Радянська, 179, не зареєстровано (а.с. 34).

Рішенням ОСОБА_2 міської ради № 2352 від 19.06.2014р. вирішено перейменувати вулицю Радянська в місті ОСОБА_2 на вулицю ОСОБА_6 Сотні. Відповідно до довідки ОСОБА_2 міської ради Рівненської області № 03-08/1274 від 29.07.2015р. приміщенню складу присвоєно поштова адреса: м. Корець, вул. Героїв Небесної Сотні (Радянська), 179 (а.с. 29-30).

Отже, право власності на спірне нерухоме майно - склад вторинної сировини, знаходиться в м. Корець, вул. Героїв Небесної Сотні (Радянська), 179 ні за ким не зареєстровано.

Предметом спору по цій справі є вимоги позивача про визнання за ним права власності на зазначене у позові нерухоме майно з підстав набувальної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набувальна давність відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача основані не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обов'язковій сукупності обставин, передбачених ч. 1 ст. 344 ЦК.

Слід зазначити, що право власності належить до числа таких суб'єктивних прав, які можуть виникнути при наявності певного юридичного факту, а то й їх сукупності. Тому, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести саме позивач, є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Таким чином, особою, яка володіє чужим майном при зазначених обставинах, у всіх випадках є не власник і, тим більше, власник ні в якому випадку не може набути майно у власність за давністю володіння.

Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК (особа заволоділа чужим майном). Добросовісність є однією із засад цивільного законодавства, наряду зі справедливістю та розумністю (ст.3 ЦК України).

Для визнання володільця добросовісним вважається достатнім, щоб він не набув майно злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі.

Доказів набуття ОСОБА_1 споживчої кооперації "ОСОБА_2 хлібокомбінат" ОСОБА_2 райспоживспілки нерухомого майна, зазначеного у позові, злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі, суду не надано.

Відсутні і докази того, що у позивача наявний умисел причинити шкоду іншій особі. Наведене дає підстави вважати позивача добросовісним володільцем спірного нерухомого майна.

Ще однією важливою обставиною, яка підлягає доведенню за позовом про визнання права власності за набувальною давністю, є відкритість володіння, тобто очевидне для третіх осіб, які повинні мати можливість це бачити, не перешкоджати доступу до нього інших осіб, які мають право отримувати про це майно інформацію.

Надані позивачем докази свідчить про відкритість володіння (очевидне для третіх осіб, які мали можливість це бачити, відсутність перешкод доступу до нього інших осіб, які мають право отримувати про це майно інформацію ).

Стаття 344 ЦК України про набувальну давність не вказує, що вважається перериванням володіння за давністю. Безперервність володіння, яке відповідає всім зазначеним в законі умовам, повинне бути на протязі визначених законом строків і цей строк диференціюється в залежності від об'єкта (для нерухомого майна - 10 років).

У п. 8 Прикінцевих і перехідних положень ЦК передбачено, що правила ст. 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності ЦК.

З наданих позивачем документів вбачається, що давність володіння ОСОБА_1 споживчої кооперації "ОСОБА_2 хлібокомбінат" ОСОБА_2 райспоживспілки нерухомим майном - складом вторинної сировини, знаходиться в м. Корець, вул. Героїв Небесної Сотні (Радянська), 179 та його безперервність (тобто строк володіння) бере початок з 1997 року, а на час розгляду спору у суді складає понад 10 років.

Отже, вищенаведене свідчить, що позивачем доведена суду сукупність певних юридичних фактів, які виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України мають значення для цієї справи, а саме: законність об'єкту володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння спірним нерухомим майном.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Власник майна, відповідно до ст. 392 ЦК України, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Доказів оспорення відповідачем права власності позивача на зазначене у позові нерухоме майно, суду не надано.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 р. №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" в якій вказано на те, що можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник.

Згідно п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 р. №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" в якій вказано на те, що виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Доказів порушення права інших осіб визнанням права власності ОСОБА_1 споживчої кооперації "ОСОБА_2 хлібокомбінат" ОСОБА_2 райспоживспілки на зазначене нерухоме майно, суду не надано.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 споживчої кооперації "ОСОБА_2 хлібокомбінат" ОСОБА_2 райспоживспілки про визнання за ним в порядку набувальної давності право власності на зазначене у позові нерухоме майно - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати за позивачем - ОСОБА_1 споживчої кооперації "ОСОБА_2 хлібокомбінат" ОСОБА_2 райспоживспілки (34700, м. Корець, вул. Київська, 20, код ЄДРПОУ 01759493) право власності на склад вторинної сировини, що знаходиться в м. Корець, по вул. Героїв Небесної Сотні (Радянська), 179.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею В« 23В»листопада 2015р..

Суддя Горплюк А.М.