Рішення

від 23.11.2015 по справі 924/1576/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2015 р.Справа № 924/1576/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "МІКАТОР" м. Київ

до Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" м. Старокостянтинів

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 інфраструктури України; Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ"

про стягнення 547322,91 грн., з них 330499,36 грн. - сума інфляційного збільшення; 198784,23 грн. - пеня; 18039,32 грн. 3% річних.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 - довіреність від 05.10.15р.

відповідача: ОСОБА_3 - довіреність №419 від 28.07.15р., ОСОБА_4 - директор.

третьої особи (ОСОБА_1 інфраструктури України): не з'явився

третьої особи (ТОВ "Корпорація КРТ"): ОСОБА_5 - довіреність №09/11-04 від 09.11.15р.

Повне рішення складено 23.11.2015р.

Суть спору: позивач - ПП "МІКАТОР" подав позов до господарського суду про стягнення з ДП "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" м. Старокостянтинів 1 518 522,91 грн., з них 971200,00 грн. - сума основного боргу; 330499,36 грн. - сума інфляційного збільшення; 198784,23 грн. - пеня; 18039,32 грн. 3% річних.

В обґрунтування позову посилається на те, що між ПП "Мікатор" (постачальник) та ДП "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" (покупець) було укладено договір №19/09з від 01.09.14р.

За даним договором позивач зобов'язався поставити та передати відповідачу продукцію виробничо - технічного призначення, а саме Анкер закладний АЗ-1(товар надалі), а відповідач в свою чергу, зобов'язався сплатити на користь позивача вартість отриманої продукції.

Позивач зазначає, що згідно підписаних видаткових накладних відповідач за вищезазначеним договором від 01.09.14р. отримав продукцію на загальну суму 2739000,00 грн.

ПП "Мікатор" свої зобов'язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, тоді як ДП "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" свої зобов'язання стосовно сплати продавцю вартості отриманої продукції виконало частково.

Також, відповідно до даних банківських виписок руху грошових коштів на розрахунковому рахунку позивача вбачається, що відповідачем здійснено оплату відповідно даного договору лише частково на суму 1767800,00 грн.

У зв'язку з вищевикладеним, заборгованість Відповідача перед позивачем по Договору №19/09з від 01.09.14р. на день подання позову до суду становить 971200,00 грн.

На даний час неоплаченими є видаткові накладні №РН-0000045 від 18.12.14р. та №РН-0000046 від 19.12.14р.

Крім того, звертається увага на те, що відповідно до умов договору останнім днем виконання зобов'язання щодо сплати ДП "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" є 04.02.2015р.

Таким чином у зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 1 518 522,91 грн., з них 971200,00 грн. - сума основного боргу; 330499,36 грн. - сума інфляційного збільшення; 198784,23 грн. - пеня; 18039,32 грн. 3% річних.

Представник позивача в судове засідання з'явився на задоволені позову в частині стягнення 547322,91 грн. наполягає.

Представник відповідача в судове засідання з'явився та надав відзив, в якому зазначає те, що ДП "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" підтверджує суму заборгованості в розмірі 971200,00 грн. станом на дату подання позовної заяви, яка виникла за поставку анкеру закладного АЗ - 1 Позивачем відповідачу згідно умов договору поставки №19/09з від 01.09.14р.

Однак, представник відповідача посилається на те, що платіжними дорученнями від 30.09.15р. №1851 та від 08.10.15р. №1914 сплачено Позивачу 200000,00 грн. Таким чином, основна сума заборгованості в розмірі 971200,00 грн. зменшилась на 200000,00 грн. і станом на 08.10.15р. становить 771200,00 грн.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що Позивачем не надано суду доказів завдання Відповідачем збитків внаслідок неналежного виконання обов'язку щодо сплати за отриманий товар, а заборгованість за поставлений товар частково сплачена, тому відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 83 ГПК України відповідач просить прийняти рішення про зменшення розміру пені до 1 грн.

Представник відповідача надав в судове засідання 16.11.2015 р. додатковий відзив на позов, в якому останній з посиланням на умови договору та ст. 232 ГК України надаючи власний розрахунок стверджує, що сума пені складає 137191,71 грн.

Окрім того, відповідачем подано клопотання про звільнення від відповідальності в порядку ст. 219 ГК України, в якому останній вказує на той факт, що поставлений товар ПП "Мікатор" - анкер закладний АЗ- не відповідає умовам договору №19/09з від 01.09.2014 р., у зв'язку з чим ПП "Мікатор" допущено порушення своїх зобов'язань по договору. При цьому посилається на п. 2.1 договору, ч.2 ст. 673 ЦК України, ст. 3, ст. 11 Закону України "Про залізничний транспорт", ГСТУ 32.0.08.001-97, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2014 р. у справі №826/14671/14. Відповідач звертає увагу, що позивач був обізнаний про скасування погодження Укрзалізницею технічних умов на анкер на час здійснення поставок товару. В додаткових поясненнях від 23.11.2015 р. відповідач з посиланням на ч.3 ст. 219 ГК України, ст. 216 ГК України ст. 625 ЦК України, постанови Вищого господарського суду України, звертає увагу, що пеня, інфляційні втрати та 3% річних є відповідальністю, що застосовується за порушення зобов'язання, а тому відповідач може бути звільнений від відповідальності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 інфраструктури України в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, вимоги ухвали суду не виконано.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "Корпорація КРТ" в судове засідання з'явився, усно підтримав позицію відповідача.

Ухвалою суду від 16.11.2015р. припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 971200,00 грн., на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку зі сплатою боргу.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив таке.

01.09.2014р. між ПП "Мікатор" (надалі Постачальник) та ДП "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" (надалі Покупець) був укладений договір поставки №19/09з, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язався поставляти та передавати у строк, встановлений цим Договором, у власність Покупцю певну продукцію відповідно до специфікації №1 (Додаток 1), а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар, на умовах даного Договору. Найменування товару: Анкер закладний АЗ-1 (п. 1.2 Договору).

Кількість та асортимент товару визначається у Специфікації №1 - Додаток 1, яка є невід'ємною частиною договору (п. 4.1. Договору).

Пунктами 7.1, 7.3 Договору передбачено, що оплата за поставлений товар по цьому Договору проводиться Покупцем на протязі 30 (тридцяти) банківських днів після дати отримання Товару на адресу Покупця згідно заявки. Днем отримання товару є дата отримання Покупцем видаткової накладної Постачальника.

Згідно з п. 10.3 Договору у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочки.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами (п. 12.5 Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Додатком №1 до договору сторони погодили умови щодо найменування продукції (анкер закладний АЗ-1) в кількості 160000 шт. ціною 45,65 грн. за шт., загальна сума по специфікації 8764800,00 грн.

На виконання умов договору №19/09з від 01.09.2014р. позивач здійснив поставку відповідачу товару (анкер закладний АЗ-1) у кількості 50000,00 грн. на загальну суму 2739000,00 грн., а відповідач прийняв цей товар без зауважень, про що свідчать підписи на видаткових накладних №РН-0000008 від 03.09.2014р., №РН-0000038 від 04.12.2014р., №РН-0000039 від 05.12.2014р., №РН-0000045 від 18.12.2014р., №РН-0000046 від 19.12.2014р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №500 від 02.09.2014р., №672 від 03.12.2014р., №692 від 16.12.2014р., податкові накладні №1 від 04.12.2014р., №2 від 05.12.2014р., №8 від 18.12.2014р., №9 від 19.12.2014р., товарно-транспортні накладні №8 від 03.09.2014р., №38 від 04.12.2014р., №39 від 05.12.2014р., №45 від 18.12.2014р., №46 від 19.12.2014р.

Крім того, виставлено до оплати рахунки-фактури №СФ-0000050 від 03.09.2014р., №СФ-0000072 від 03.12.2014р., №СФ-0000077 від 18.12.2014р.

Розрахунок за отриманий товар відповідачем було проведено частково в сумі 1767800,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Таким чином заборгованість за поставлений товар згідно договору №19/09з від 01.09.2014р. становить 971200,00 грн.

Крім того, відповідачем під час розгляду було здійснено погашення заборгованості за договором в сумі 200 000,00 грн., у зв'язку з чим було припинено провадження у справі в цій частині.

За таких обставин, заборгованість за поставлений товар згідно договору №19/09з від 01.09.2014р. становила 771200,00грн. (на час звернення з позовом до суду).

Згідно актів звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2015р. та станом на 01.03.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 1191200,00грн. та 1790000,00 грн. відповідно. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлену продукцію, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував 18039,32 грн. 3 % річних та 330499,36 грн. інфляційних втрат, а також 198784,23 грн. пені та звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке.

У відповідності до ст.11 та ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки. Так, позивач поставив відповідачу товар, останній отримав його та зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.1. Договору сторони перебачили, що оплата за поставлений товар проводиться протягом 30 банківських днів після дати отримання товару.

Інших умов та форм розрахунків сторони не погоджували.

Отже, у позивача виникло право вимагати оплати вартості товару в судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем, станом на час звернення з позовом до суду, в сумі 771200,00 грн. за поставлений товар згідно договору №19/09з від 01.09.2014р. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме договором №19/09з від 01.09.2014р., видатковими накладними №РН-0000008 від 03.09.2014р., №РН-0000038 від 04.12.2014р., №РН-0000039 від 05.12.2014р., №РН-0000045 від 18.12.2014р., №РН-0000046 від 19.12.2014р., довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №500 від 02.09.2014р., №672 від 03.12.2014р., №692 від 16.12.2014р., податковими накладними №1 від 04.12.2014р., №2 від 05.12.2014р., №8 від 18.12.2014р., №9 від 19.12.2014р., товарно-транспортними накладними №8 від 03.09.2014р., №38 від 04.12.2014р., №39 від 05.12.2014р., №45 від 18.12.2014р., №46 від 19.12.2014р., доказами часткової оплати.

Ухвалою суду від 16.11.2015р. припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 971200,00 грн., на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку зі сплатою основного боргу.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 330499,36 грн., розрахованих з лютого 2015р. по серпень 2015р., та 3% річних в сумі 18039,32 грн., розрахованих за період з 05.02.2015р. по 18.09.2015р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Позивачем правомірно нараховано 3% в сумі 18039,32 грн. за період з 05.02.2015р. по 18.09.2015р. з врахуванням основного боргу в сумі 971200,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Позивачем також правомірно нараховано інфляційні втрати в сумі 330499,36 грн. за період з лютого по серпень 2015 року, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано 198784,23 грн. пені, розрахованої за період з 05.02.2015р. по 18.09.2015р. з врахуванням основного боргу в сумі 971200,00 грн.

Згідно з п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, сторонами в договорі (п. 10.3.) передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочки.

Перевіривши розрахунок пені, доданий до позовної заяви, судом встановлено, що позивачем не вірно визначено її розмір, з огляду на визначений позивачем період (226 днів), тоді як в силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що даним приписом (ч.6 ст. 232 ГПК) передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З огляду на те, що договором не встановлений інший період нарахування пені, правомірним буде період з 05.02.2015р. по 05.08.2015р. Таким чином, за розрахунком суду, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу (з 05.02.2015р. по 18.09.2015р.), протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, пеня складатиме 136792,85 грн. (розрахована за період з 05.02.2015р. по 05.08.2015р.).

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 136792,85грн., в решті частині щодо стягнення пені в сумі 61991,38 грн. суд відмовляє оскільки останні необґрунтовані.

Представник відповідача у відзиві на позов відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України просить суд зменшити розмір нарахованої пені до 1 грн., оскільки позивачем не надано суду доказів завдання відповідачем збитків внаслідок неналежного виконання обов'язку щодо сплати вартості отриманого товару, а заборгованість за поставлений товар сплачена частково.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Зазначена стаття кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розглядаючи питання про стягнення сум пені та штрафу, судами повинно бути взято до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (аналогічна позиція у постанові ВГСУ від 31.10.2012 року №5004/718/12).

Суд, дослідивши наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи що відповідач є державним підприємством, а також те, що останній сплатив вартість поставленого товару (тобто добровільно усунув порушення), вважає за можливе зменшити розмір правомірно нарахованої пені на 50% та стягнути пеню в сумі 68396,43грн. (50 х 136792,85/ 100).

У зв'язку з цим у позові про стягнення 68396,42 грн. пені слід відмовити.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в сумі 416935,11 грн., з яких 18039,32 грн. три процента річних, 330499,36 грн. інфляційні втрати, 68396,43 грн. пені.

В решті частині щодо стягнення 130387,80грн. пені суд відмовляє.

Доводи відповідача про звільнення від відповідальності з посиланням на ч.3 ст. 219 ГК України судом до уваги не приймаються, з огляду на не доведення відповідачем жодними належними та допустимими доказами факту того, що правопорушенню сприяли неправомірні дії саме позивача. При цьому не доведено що товар який поставлявся позивачем є неякісним, однак з огляду на п. 8.1 договору замовник має право пред'явити постачальнику претензії по якості (претензії в матеріалах справи від сутні). Більше того основна сума боргу сплачена відповідачем в процесі розгляду справи. Останні твердження спростовують доводи відповідача з посиланням на постанову суду при розгляді адміністративної справи.

Окрім того, приймається до уваги, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р.) Останнє в свою чергу також спростовує позицію відповідача про звільнення від сплати інфляційних втрат та 3% річних.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам з врахуванням ухвали про припинення провадження у справі та ч.5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (31,96%).

При цьому, судом враховано п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства "МІКАТОР" м. Київ до Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" м. Старокостянтинів за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 інфраструктури України; Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" про стягнення 547322,91 грн., з них 330499,36 грн. - сума інфляційного збільшення; 198784,23 грн. - пеня; 18039,32 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Ворошилова, 22, код 00282553) на користь Приватного підприємства "МІКАТОР" (м. Київ, вул. Борщагівська, 152 В, код 34964147) 18039,32 грн. (вісімнадцять тисяч тридцять дев'ять гривень 32 коп.) три процента річних, 330499,36 грн. (триста тридцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 36 коп.) інфляційні втрати, 68 396,43 грн. (шістдесят вісім тисяч триста дев'яносто шість гривень 43 коп.) пені, 7279,97 грн. (сім тисяч двісті сімдесят дев'ять гривень 97 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В решті частині щодо стягнення 130387,80 грн. пені відмовити.

Повне рішення складено 23.11.2015р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу, ( м. Київ, вул. Борщагівська, 152 В, 03056),

3 - відповідачу, (м. Старокостянтинів, вул. Ворошилова, 22, 31103),

4 - третій особі 1 (01135, м. Київ, Проспект Перемоги, 14), рекоменд.

5 - третій особі ( Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Зубра, вул. Б. Хмельницького, 144),