Рішення

від 16.11.2015 по справі 922/5337/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р.Справа № 922/5337/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Енергія", м. Харків про стягнення 192765,88 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № б/н від 23.10.2015 року.

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Енергія" про стягнення заборгованості та збитків в сумі 192765,88 грн. за неналежне виконання умов договору фінансового лізингу № 00003745 від 20.10.2011 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 вересня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 05 жовтня 2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 05.10.2015 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 1423, електронною поштою).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.10.2015 року клопотання позивач про відкладення розгляду справи задоволено судом; розгляд справи відкладено на 03.11.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 03.11.2015 року від представника позивача надійшли документи супровідним листом (вх. №44314/15) для долучення до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 03.11.2015 року від представника позивача надійшло клопотання (вх. №44311/15) про продовження строку розгляду справи за межами двомісячного строку, встановленого ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2015 року розгляд справи було відкладено на 16.11.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 16.11.2015 року представник позивача надав письмові пояснення (вх. № 45923).

Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2015 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 16.11.2015 року не з’явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. На адресу суду повернулась ухвала суду від 05.10.2015 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228 від 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме в пункті 3.9.1 Постанови зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що сторони, зокрема відповідач, належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

20.10.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг" (позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Енергія" (відповідач, лізингоодержувач) було укладено договір про фінансовий лізинг №00003745.

Згідно з преамбулою Додатку до договору про фінансовий лізинг "Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу" ці загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із Договором про фінансовий спільно іменується як "Контракт"), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до Контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між сторонами щодо придбання ТОВ "Порше Лізинг Україна", а також передачі Об'єкту лізингу Лізингоодержувачу (у відповідності до визначених у цьому Контракті значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг" №723/97-ВР від 16 грудня 1997 року, а також іншими застосованими положеннями українського законодавства (надалі - Контракт).

Відповідно до п.3.1. Контракту предметом лізингу за цим Контрактом є транспортний засіб, зазначений у Контракті (надалі - "Об'єкт лізингу"). Об'єкт лізингу був обраний у відповідності до специфікації Лізингоодержувача та в повній мірі відповідає вимогам Лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір Дилера-продавця, у якого Порше Лізинг Україна придбавало Об'єкт лізингу.

Відповідно до п.4.1. Контракту Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на Об'єкт лізингу, в той час як Лізингоодержувач матиме право на експлуатацію Об'єкт лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей Контракт та вимагати повернення Об'єкта лізингу, як зазначено в цьому Контракті).

В п.6.1. Контракту сторони домовилися про те, що для експлуатації Об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше Лізинг Україна лізингові платежі у відповідності до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Щомісячний лізинговий платіж включає в себе:

- відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості Об'єкта лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаний з оплати та відшкодуванням, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом (включаючи, окрім іншого, витрати на ремонт Об'єкта лізингу, реєстраційні платежі та інші витрати, передбачені або пов'язані з Контрактом).

За умовами п.6.5. Контракту лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок зазначений ТОВ "Порше Лізинг Україна" у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, за винятком випадків визначених Контрактом.

Отже, відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) відповідач зобов’язаний сплачувати лізингові платежі щомісяця не пізніше 15 числа (а.с. 37-40).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за Контрактом належним чином, передав відповідачу, а відповідач прийняв Об’єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Polo А5 1.4 І Benzin, 2011 року виробництва, шасі № WVWZZZRZCY524733, двигун № НОМЕР_1, вартість Об'єкту лізингу становить еквівалент у травні 18 982,00 доларів СНІ А, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 2 847,30 доларів США., що підтверджується актом Прийому передачі від 28.10.2011 р. (а.с. 42).

На виконання п.6.5. Контракту позивач надіслав на адресу відповідача рахунки-фактури на оплату лізингових платежів за березень, квітень та травень 2014 р., про що свідчать надані позивачем копії рахунків-фактур №00184828 від 03.03.2014 р. на суму 4710,03 грн., №00192293 від 01.04.2014 р. на суму 5044,58 грн. та №00198957 від 05.05.2014 р. на суму 5172,23 грн. (а.с.44-46).

Проте, відповідач в узгоджені сторонами терміни оплати лізингових платежів рахунки-фактури не оплатив, внаслідок чого станом на 03.09.2015 р. у відповідача утворилась заборгованість за наступними лізинговими платежами:

- частково несплачений щомісячний лізинговий платіж за березень 2014 року на суму 343,58 грн. відповідно до рахунку № 00184828 від 03.03.2014 року, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2014 року;

- щомісячний лізинговий платіж за квітень 2014 року на суму 5 044,58 грн. відповідно до рахунку № 00192293 від 01.04.2014 року, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2014 року;

- щомісячний лізинговий платіж за травень 2014 року на суму 5 172,23 грн. відповідно до рахунку № 00198957 від 05.05.2014 року, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.2014 року (розрахунок на а.с. 15).

За умовами п.п. 12.6.1. п.1.2.6. Контракту має право в односторонньому порядку розірвати цей Контракт/відмовитись від Контракту, та, також серед іншого, право на повернення Об'єкту лізингу, зокрема у випадку якщо Лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий внесок у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Згідно з п.12.9. Контракту у разі припинення лізингу відповідно до п.12 Контракту, відмови Лізингоодержувача, придбати Об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2. Контракту, а також якщо ТОВ "Порше Лізинг Україна" вимагає повернення Об'єкта лізингу відповідно до інших положень Контракту, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за свій власний рахунок відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ "Порше Лізинг Україна", якщо інша адреса не вказана ТОВ "Порше Лізинг Україна", впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк Лізингоодержувач сплачує ТОВ "Порше Лізинг Україна" будь-яку різницю між ринковою вартістю Об'єкт лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття виплат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

Позивач надіслав відповідачеві вимогу (вих. № 00003745 від 05.05.2014 р.) про сплату заборгованості за договором, повернення Об’єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору (а.с. 52-53). Ці вимоги відповідачем отримано 12.05.2014 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, але відповідач відповіді на дані вимоги не надав, заборгованість не сплатив, Об’єкт лізингу позивачеві не повернув (а.с. 54).

За умовами ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Таким чином, суд вважає датою розірвання Контракту дату отримання відповідачем повідомлення про відмову від договору - 12.05.2014 р.

З огляду на викладені обставини позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 10560,39 грн. основного боргу, 170192,50 грн. збитків, 1353,60 грн. штрафу, 530,98 грн. пені, 427,32 грн. 3% річних, 2696,88 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 7004,21 грн. інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

В силу ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

З огляду на вищевикладені обставини, норми закону і на те, що суму заборгованості відповідачем не сплачено і не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 10560,39 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З приводу решти позовних вимог судом встановлено наступне.

Пунктом 8.2.1. п.8.2. Контракту у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовується пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені в розмірі 530,98 грн., суд дійшов висновку про те, що зроблений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до п.п.8.2.2. п.8.2. Контракту у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовуються штрафні санкції за вимоги щодо сплати надіслані позивачем (п.8.3.1. договору: еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку вимогу).

При цьому за умовами п.п.8.3.1. п.8.3. Контракту якщо Лізингоодержувач прострочить виплату Лізингового платежу протягом більш ніж на 10 (десяти) робочих днів, ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право: надіслати Лізингоодержувачу першу платіжну вимогу в письмовій формі. Якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання першої вимоги, Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів із зазначенням нагадування, що після завершення строку здійснення оплати, за умови нездійснення оплати, контракт підлягає розірванню за пунктом 12.6.1. Контракту сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що Лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим Контрактом.

В матеріалах справи містяться нагадування про несплату, які були надіслані позивачем на адресу відповідача, а саме:

- третє нагадування про несплату від 04.03.2014 року;

- перше нагадування про несплату від 17.03.2014 року;

- друге нагадування про несплату від 07.04.2014 року;

- друге нагадування про несплату від 17.04.2014 року;

- третє нагадування про несплату від 05.05.2014 року (а.с.47-51)

Враховуючи те, що позивач надав до суду належні докази нагадувань про несплату лізингових платежів за рахунками-фактурами, які є предметом розгляду даної справи і те, що умовами Контракту передбачено стягнення штрафу за направлення даних вимог, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1353,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність та правомірність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 427,32 грн. та інфляційних втрат в сумі 7004,21 грн., суд вважає, що вони нараховані вірно та у відповідності до норм діючого законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки у вигляді упущеної вигоди за користування Об'єктом лізингу в розмірі 115092,54 грн. слід зазначити наступне.

Згідно п. 6.17. Умов лізингу Сторони погодили, що у випадку розірвання Договору за ініціативою Позивача відповідно до п. 12 Договору, Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об’єкта лізингу.

Крім того, сторони погодили, що платежі, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем є упущеною вигодою позивача та мають бути відшкодовані лізингоодержувачем відповідно до умов Контракту та чинного законодавства (п. 12.9).

Згідно з п.12.9. Контракту у разі припинення лізингу відповідно до п.12 Контракту, відмови Лізингоодержувача, придбати Об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2. Контракту, а також якщо ТОВ "Порше Лізинг Україна" вимагає повернення Об'єкта лізингу відповідно до інших положень Контракту, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за свій власний рахунок відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ " Порше Лізинг Україна", якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк Лізингоодержувач сплачує ТОВ "Порше Лізинг Україна" будь-яку різницю між ринковою вартістю Об'єкт лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття виплат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

Таким чином, відповідач повинен компенсувати позивачу упущену вигоду у вигляді щомісячних платежів за фактичний час користування Об’єктом лізингу, а саме:

- щомісячного лізингового платежу за червень 2014 року на суму 5 264,68 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.2014 року;

- щомісячного лізингового платежу за липень 2014 року на суму 5 238,26 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.07.2014 року;

- щомісячного лізингового платежу за серпень 2014 року на суму 5 467,17 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.08.2014 року;

- щомісячного лізингового платежу за вересень 2014 року на суму 5 678,45 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.09.2014 року;

- щомісячного лізингового платежу за жовтень 2014 року на суму 5 700,46 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.10.2014 року;

- щомісячного лізингового платежу за листопад 2014 року на суму 5 700,46 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.11.2014 року;

- щомісячного лізингового платежу за грудень 2014 року на суму 6 717,31 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.12.2014 року;

- щомісячного лізингового платежу за січень 2015 року на суму 8 007,05 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.01.2015 року;

- щомісячного лізингового платежу за лютий 2015 року на суму 8 891,83 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.02.2015 року;

- щомісячного лізингового платежу за березень 2015 року на суму 11 004,75 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2015 року;

- щомісячного лізингового платежу за квітень 2015 року на суму 10 344,46 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2015 року;

- щомісячного лізингового платежу за травень 2015 року на суму 9 281,85 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.2015 року;

- щомісячного лізингового платежу за червень 2015 року на суму 9 254,12 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.2015 року;

- щомісячного лізингового платежу за липень 2015 року на суму 9 254,99 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.07.2015 року:

- щомісячного лізингового платежу за серпень 2015 року на суму 9 286,70 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.08.2015 року.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приписами ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

За змістом ст. 623 Цивільного кодексу України вбачається, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Враховуючи те, що умовами, укладеного між сторонами договору, передбачено відшкодування лізингових платежів в разі одностороннього розірвання договору, а також те, що позивачем доведено завдані відповідачем збитки, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність нарахування 115092,54 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за несплату лізингових платежів.

Щодо позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2696,88 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами слід зазначити таке.

Позивач в позові зазначає, що відповідач, не виконавши зобов'язання щодо сплати основної суми заборгованості відповідно до умов договору, фактично утримував належні позивачеві грошові кошти без достатньої правової підстави, а отже користувався чужими грошовими коштами.

При цьому позивач посилається на ч. 1 ст. 8 ЦК України, якою визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Таким чином правова позиція позивача з приводу нарахування зазначених процентів полягає у проведенні аналогії щодо застосування ст. 1048 ЦК України.

Дослідивши дані вимоги позивача та проаналізувавши його доводи, суд дійшов такого висновку.

Стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Приписами ст. 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Зі змісту укладеного сторонами договору вбачається, що сторони не визначили ані розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, ані відповідної формули, за якою позивач здійснюватиме нарахування відповідачеві процентів за користування чужими грошовими коштами. При цьому чинним законодавством не передбачено можливості застосування до договору фінансового лізингу положень про позику, договори лізингу і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні правовідносини, тому застосування до спірних правовідносин положень статті 1048 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України в постанові від 27.12.2010 року по справі № 9/67-38.

З огляду на вище викладені приписи закону суд вважає, що позивач безпідставно нарахував відповідачеві до стягнення 2696,88 грн. процентів за користування чужими грошовими коштам, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) у вигляді процентів та комісій, які позивач мав би отримати у випадку належного виконання зобов`язання в розмірі 36540,79 грн., слід зазначити наступне.

В даному випадку, сторони при укладенні договору, не передбачили ані відповідальності у вигляді процентів та комісій, які позивач мав би отримати у випадку належного виконання зобов`язання, ані процентної ставки такого нарахування процентів, при розірванні договору.

Враховуючи те, що ані умовами договору, ані чинним законодавством не передбачено нарахування процентів та комісій, які позивач мав би отримати у випадку належного виконання зобов`язання, при розірванні договору, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення 36540,79 грн. збитків (упущеної вигоди).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків (реальних збитків) в розмірі 18559,17 грн., слід зазначити наступне.

Згідно з п. п. 3, 4, 6 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

З метою супроводження процесу повернення заборгованості Об'єкта лізингу між позивачем (замовником) та ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу", ТОВ В«Юридична компанія В«Тріпл СіВ» та ТОВ "Юридична фірма Вернер" були укладені договори про надання колекторських послуг від 29.03.2011 року, юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року та від 09.06.2010 року, з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження та супроводження повернення об`єкту лізингу.

У зв'язку викладеним, позивач зазначає, що ним було понесено витрати, на підтвердження чого надав наступні документи:

- Договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року, Рахунок-фактура № 221 від 31.03.2014 року, ОСОБА_1 наданих послуг № 221 від 31.03.2014 року, Платіжне доручення № 50016166 від 08.04.2014 року - на суму - 526,75 грн. (з ПДВ);

- Договір про надання послуг з повернення майна (Об’єктів лізингу) від 03.02.2011 року, Додаткова угода № 2 від 02.02.2012 року до Договору про надання послуг з повернення майна (Об’єктів лізингу) від 03.02.2011 року, Рахунок на оплату № 130 від 30.04.2014 року, ОСОБА_1 приймання-передачі наданих послуг № 6 від 30.04.2014 року, Платіжне доручення № 50016758 від 13.05.2014 року - на суму 574,45 грн. (з ПДВ);

- Договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року, Рахунок-фактура № 258 від 30.04.2014 року , ОСОБА_1 наданих послуг № 258 від 30.04.2014 року, Платіжне доручення № 50011135 від 03.06.2014 року - на суму 551,47 грн. (з ПДВ);

- Договір про надання послуг з повернення майна (Об’єктів лізингу) від 03.02.2011 року на суму - 300,00 грн. (з ПДВ);

- Договір про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 року, Додаткова угода № 47 від 15.01.2013 року до договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 року - на суму 12000,00 грн. (з ПДВ).

За умовами п.13.5. Контракту Лізингоодержувач відшкодовує будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (повернення) Об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані з вилученням Об'єкту лізингу.

Заявлена до стягнення сума витрат на оплату юридичних послуг та вартості послуг з повернення майна в розмірі 6559,17 грн. та 12000,00 грн., які, як зазначає позивач, він поніс у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеної в оглядовому листі від 14.01.2014р. № 01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків».

Також суд вважає за необхідне зазначити, що умовами укладених між позивачем та виконавцями договорів, передбачено великий обсяг юридичних послуг, що мають бути надані, проте позивачем не доведено які фактично послуги надавалися виконавцями.

З наданих позивачем документів неможливо встановити обсяг послуг, що були надані виконавцями, оскільки в наданих позивачем актах виконаних робіт зазначено декілька контрагентів та не зазначено які саме послуги надавались з метою виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами збитків в розмірі вартості юридичних послуг та вартості послуг з повернення майна за договором в сумі 6559,17 грн. та 12000,00 грн., а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, з відповідача підлягає стягненню 2024,54 грн. витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 7, 10, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 193, 225, 230, 292 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 8, 22, 509, 525-526, 530, 536, 549, 610-612, 623, 625, 627-629, 758, 785, 806, 1048, 1214 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Енергія" (61080, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32565073) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1В, код ЄДРПОУ 35571472) основну заборгованість 10560,39 грн., збитки (упущеної вигоди) в розмірі 115092,54 грн., пеню в розмірі 530,98 грн., 3% в розмірі 427,32 грн., штраф в розмірі 1353,60 грн., інфляційні втрати в розмірі 7004,21 грн. та 2024,54 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 2696,88 грн. суми процентів за користування чужими грошовими коштами, 36540,79 грн. збитків (доходу у вигляді процентів та комісій) та 18559, 17 грн. збитків за юридичні послуги в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 23.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_2

922/5337/15