Рішення

від 23.11.2015 по справі 925/1537/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2015 р. Справа № 925/1537/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю, представник відповідача не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКРО"

про стягнення 641 288 грн. 69 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 641 288 грн. 69 коп., зокрема 420 000 грн. заборгованості за кредитом, отриманим у позивача відповідно до договору банківського обслуговування від 14.06.2013, 99 201 грн. 78 коп. боргу по процентах за користування кредитом, 103 186 грн. 91 коп. пені, 18 900 грн. боргу по комісії станом на 05.08.2015.

Відповідач не подав письмовий відзив на позов, не направив свого представника у судові засідання, не подав суду заперечень проти позову. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке. Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду від 14.09.2015, від 01.10.2015 та від 29.10.2015 надіслані за адресою відповідача, вказаною в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надіслання ухвал суду оформлено згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, однак вказані ухвали повернуті суду без вручення у зв’язку із закінченням терміну зберігання. Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"). В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" також вказано, що місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Тому надіслання судом відповідачу ухвал за адресою, вказаною у ЄДР, є належним повідомленням відповідача про час і місце розгляду справи та є підтвердженням належного надсилання відповідачу копій всіх ухвал суду. Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов’язком.

05.10.2015 до господарського суду Черкаської області від позивача надійшло клопотання, в якому він просить постановити ухвалу про повернення надмірно сплаченого судового збору позивачу - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в сумі 3 206 грн. 44 коп., та клопотання про приєднання до матеріалів справи Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, згідно з п. 3.2.1.4.1.2 та п. 3.2.1.4.1.3 розмір відсоткової ставки за кредитним лімітом з 01.02.2015 встановлений на рівні 30%, а розмір пені на рівні 60 %.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позов у заявленій сумі, просила задовольнити позов та прийняти рішення у даному судовому засіданні, пояснила, що прострочення сплати коштів розпочалося з квітня 2015 року, після 05.08.2015 жодних погашень заборгованості не було; підтримала клопотання про повернення позивачу із Державного бюджету України надмірно сплаченого судового збору в сумі 3 206 грн. 44 коп.

У судовому засіданні 23.11.2015 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, клопотання позивача про повернення надміру сплаченого судового збору, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив таке.

14 червня 2013 року директор товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКРО" від імені товариства подав публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг (а. с. 15), в якій вказано, що підписавши її, ТОВ "ЛЕКРО" погодився із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку, які разом із даною заявою складають Договір банківського обслуговування, далі - Договір. Також відповідач зобов’язався виконувати всі умови, викладені в названих документах, та вказав, що всі питання між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів, так і шляхом обміну інформацією на сайті банку.

Відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26003271472001 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до пункту 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта;

Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди (пункт 3.2.1.1.3);

В пункті 3.2.1.4.1. вказано, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Та в цьому пункті встановлений порядок розрахунку відсотків.

Пунктом 3.18.4.1. Умов в редакції, діючій до 01.07.2014 (а.с. 53) було передбачено, що за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулювання дебетового сальдо в одну з дат наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулюванню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості; у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню; у разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь - якого грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Розрахунок процентів здійснюється виходячи з 360 днів у році.

У разі порушення Клієнтом будь - якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення.

З 01.02.2015 новою редакцією Умов (а.с. 81-82) в пункті 3.2.1.4.1.2 встановлено, що за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнуління кредитного ліміту у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню. За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 30% річних. За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015 за користування кредитом у період виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 33 % річних.

В пункті 3.2.1.4.1.3 Умов в редакції, діючій з 01.02.2015 встановлено розмір процентів за сумами кредиту, отриманими до 31.01.2015 та після цієї дати і вказано розмір пені у разі прострочення сплати позивачу коштів по договору, зокрема, вказано, що при порушенні Клієнтом будь - якого грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 60 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році.

Сплату винагороди за користування лімітом та її розмір встановлено пунктом 3.2.1.4.4.

За доводами позивача та відповідно до його розрахунку відповідач використав кредитний ліміт, який був встановлений на його поточний рахунок, однак не повернув позивачу кредитні кошти в установлений Договором строк, тому з 30.03.2015 кредит в сумі 420 000 грн. перейшов в категорію прострочених. Станом на 05.08.2015 за відповідачем рахується прострочена заборгованість по процентах в сумі 99 201 грн. 78 коп., 18 900 грн. боргу по комісії. У зв’язку з допущенням відповідачем прострочення виконання зобов’язань по сплаті в установлені в Договорі строки кредиту та процентів позивач нарахував та пред’явив до стягнення 103 186 грн. 91 коп. пені станом на 05.08.2015.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 1066, 1067 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Кредитування банківського рахунка передбачено статтею 1069 Цивільного кодексу України, відповідно до якої банк здійснює платежі з рахунку клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В статті 611 Цивільного кодексу України вказано, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписом частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Позивач довів і належними доказами підтвердив факти надання відповідачу кредитного ліміту в сумі 420 000 грн., використання його відповідачем в повній сумі та неповернення кредитних коштів позивачу в установлений договором строк і несплати в повній сумі нарахованих на кредитні кошти процентів та комісії.

Відповідач доводи позивача не спростував, розмір позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань по вказаному договору банківського обслуговування.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості по кредиту в сумі 420 000 грн. є законною і обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, не спростованою відповідачем, тобто такою, що підлягає до задоволення. Вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 99 201 грн. 78 коп. по 05.08.2015 також підлягає задоволенню, виходячи з того, що договором визначено порядок нарахування процентів і строки їх сплати, а відповідачем порушені зобов’язання за Договором, проценти за користування кредитом в установлені Договором строки не сплачені. Вимоги позивача про стягнення 103 186 грн. 91 коп. пені за прострочення виконання зобов’язань за договором та 18 900 грн. заборгованості по комісії станом на 05.08.2015 підлягають до задоволення як такі, що заявлені позивачем відповідно до умов Договору, розрахунок пені та комісії виконаний вірно.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останні витрати на сплату судового збору в сумі 9 619 грн. 33 коп.

Клопотання позивача про повернення надміру сплаченого судового збору підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. Виходячи із припису вказаної норми Закону, позивач зобов’язаний сплатити із даної позовної заяви судовий збір в сумі 9 619 грн. 33 коп.

Як вбачається з платіжного доручення від 06.08.2015 № ВОК36ВОМ9U позивач сплатив 12 825 грн. 77 коп. за подання даного позову до суду.

Згідно п.1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до частини 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про повернення судового збору з бюджету. На обов'язковість вирішення цього питання при складанні рішення звертається увага в пункті 4.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Таким чином, із Державного бюджету України належить повернути ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" судовий збір в сумі 3 206 грн. 44 коп., сплачений ним по платіжному дорученню від 06.08.2015 № ВОК36ВОМ9U, у зв’язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКРО" (18034, м. Черкаси, вул. Ярослава Галана, буд. 13/2, ідентифікаційний код 30200857) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) - 420 000 грн. (чотириста двадцять тисяч гривень) заборгованості за кредитом, 99 201 грн. 78 коп. (дев’яносто дев’ять тисяч двісті одну гривню 78 копійок) боргу по процентах, 18 900 грн. (вісімнадцять тисяч дев’ятсот гривень) боргу по комісії, 103 186 грн. 91 коп. (сто три тисячі сто вісімдесят шість гривень 91 копійку) пені, 9 619 грн. 33 коп. (дев’ять тисяч шістсот дев’ятнадцять гривень 33 копійок) судового збору.

Повернути публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) із Державного бюджету України судовий збір в сумі 3 206 грн. 44 коп. (три тисячі двісті шість гривень 44 копійки), сплачений по платіжному дорученню № ВОК36ВОМ9U від 06.08.2015 у зв’язку із зайвою сплатою.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 24 . 11 .2015.

Суддя А.Д. Пащенко