Рішення

від 19.11.2015 по справі 916/2791/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2015 р.Справа № 916/2791/15

за позовом: Приватного підприємства "Ліан"

до відповідача: Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області" (№111)

про стягнення 45150,00грн.

Головуючий суддя Степанова Л.В.

Суддя Желєзна С.П.

Суддя Шаратов Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1А за довіреністю.

Від відповідача: присутня ОСОБА_2;

Суть спору: Приватне підприємство "Ліан" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області" (№111) заборгованості у сумі 45150,00грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.07.2015р. порушено провадження у справі № 916/2791/15.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2014р. справу призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Одеської області від 21.09.2014 року №1413 справу № 916/2791/15 було призначено до автоматичного розподілу для визначення складу колегії суду.

Згідно з автоматизованим розподілом справ, в порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, по справі №916/2791/15 визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Желєзна С.П., суддя Шаратов Ю.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2015р. справу №916/2791/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Желєзна С.П., суддя Шаратов Ю.А.

27.10.2015р. за вх.суду№2-5888/15 позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Судом в судовому засіданні 27.10.2015р. зазначене клопотання було розглянуто та відмовлено в його задоволенні.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

Як зазначає позивач між Приватним підприємством "Ліан" (позивач) та Державним підприємством "Підприємство Ширяївського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області (№111)" (правонаступником якого є Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області" (№111) згідно Статуту) було досягнуто усну домовленість про поставку товару, а саме дизпалива.

04.07.2012р. позивач поставив на адресу відповідача дизпаливо в кількості 4515 літрів вартістю 45150,00грн., що підтверджується видатковою накладною №289 від 04.07.2012р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №25 від 04.07.2012р. та податковою накладною №471 (оригінали містяться в матеріалах справи).

Позивач вказує, що факт поставки товару - дизпалива в кількості 4515 літрів вартістю 45150,00грн. на адресу відповідача також підтверджується податковою накладною від 04.07.2012р. №471.

05.05.2015р. за вих.№227 позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату поставленого товару у сумі 45150,00грн., однак відповідач отриманий товар не оплатив.

20.05.2015р. за вих.№230 позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості на суму 45150,00грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що довіреність №25 від 04.07.2012р. була видана ОСОБА_4 для отримання дизпалива від ТОВ "Інтек Трейд", про що в Журналі обліку виданих довіреностей свідчить підпис особи, яка отримала довіреність терміном з 10.04.2012р. по 20.04.2012р. Крім того в Журналі обліку виданих довіреностей зроблена відмітка про виконання доручення по довіреності №25, а саме видаткова накладне №210 від 10.04.2012р.

Відповідач зазначає, що на довіреності незрозуміла підпис керівника та печатка підприємства, яка передбачена бланком довіреності.

Також відповідач зазначає, що згідно Журналу з 30 березня 2012р. по липень 2012р. включно податкова накладна №471 та постачальник ПП "Ліан" незареєстровані, а зареєстрована під номером 6 податкова накладна ТОВ "Інтек Трейд" №97 від 10.04.2012р., що в свою чергу свідчить про отримання дизельного палива по довіреності №25 від 10.04.2012р. від ТОВ "Інтек Трейд".

Позивач зазначає, що довіреність №25 від 04.07.2012р. містить підпис керівника підприємства, підпис головного бухгалтера та підпис особи, що отримала довіреність та печатку підприємства. Крім того довіреність відповідає всім вимогам Інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається що за усною домовленістю між сторонами відповідачу за видатковою накладною №289 від 04.07.2012р. було поставлено дизпаливо в кількості 4515 літрів вартістю 45150,00грн.,

Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача ОСОБА_4 згідно довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №25 від 04.07.2012р.

04.07.2012р. позивачем був виставлений рахунок - фактура №289 на суму 45150,00грн.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Посилання відповідача на те, що на довіреності №25 від 04.07.2012р. незрозуміла підпис керівника та відсутня печатка підприємства судом до уваги не приймається оскільки в матеріалах справи міститься оригінал довіреності №25 від 04.07.2012р. на якій є підпис керівника, головного бухгалтера та особи, що отримала довіреність, крім того на довіреності є штамп та печатка відповідача.

Доводи відповідача про те, що підпис керівника незрозуміла та не відповідає підпису керівника відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки під час розгляду справи відповідачем не було доведено, що підпис на довіреності не відповідає справжньому підпису керівника та відповідач не звертався до суду з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що підпис, що стоїть у довіреності не є підписом керівника підприємства відповідача.

Посилання відповідача на те, що накладна №289 від 04.07.2012р., яка була видана на підставі доручення №25 від 04.07.2012р. не може розглядатися як доказ, у зв'язку з тим, що відповідно до матеріального звіту підприємства вбачається відсутність такої накладної судом також до уваги не приймаються, оскільки до матеріалів справи наданий оригінал видаткової накладної №289 від 04.07.2012р. з підписом одержувача за довіреністю.

Крім того слід зазначити, що доводи позивача про відсутність у нього видаткової накладної №289 від 04.07.2012р., а також відсутність реєстрації позивача як постачальника в Журналі відповідача, то суд зазначає, що вказаний Журнал є документом внутрішнього діловодства відповідача, за ведення якого ПП "Ліан" не несе ніякої відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Станом на день розгляду справи відповідачем не було надано доказів, що спростовують позовні вимоги.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Приватного підприємства "Ліан" про стягнення з відповідача Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області" (№111) заборгованості у сумі 45150,00грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача згідно зі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області" (№111) (66850, Одеська область, Ширяївський район, с. Орджонікідзе, код ЄДРПОУ 08680612) на користь Приватного підприємства "Ліан" (67300, Одеська область, м. Березівка, вул. Перемоги, код ЄДРПОУ 30397492) 45150/сорок п`ять тисяч сто п`ятдесят/грн.00коп. заборгованості, 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. судового збору.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 23 листопада 2015 р.

Головуючий суддя Степанова Л.В.

Суддя Желєзна С.П.

Суддя Шаратов Ю.А.