Рішення

від 18.11.2015 по справі 916/3237/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" листопада 2015 р.Справа № 916/3237/15

За позовом : товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до відповідачів : товариства з обмеженою відповідальністю «СОВАГРО»,

селянського (фермерського) господарства «РОЗІВСЬКЕ»

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко Н.Д.

секретарь Мурачашвілі Х.М.

За участю представників сторін :

від товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»: не з'явився, про дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України (а.с. 196);

від товариства з обмеженою відповідальністю «СОВАГРО»: не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи за його відсутності (а.с. 187);

від селянського (фермерського) господарства «РОЗІВСЬКЕ»: не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 201);

СУТЬ СПОРУ : товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СОВАГРО» (ТОВ «СОВАГРО»), селянського (фермерського) господарства «РОЗІВСЬКЕ» (ФГ «РОЗІВСЬКЕ»), в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви (вх. № суду 22716/15 від 14.09.2015 року, а.с. 149-156) просить солідарно стягнути з СФГ «РОЗІВСЬКЕ» та ТОВ «СОВАГРО» інфляційні втрати у сумі 5 000,00 грн. згідно договору поруки №03-02-2014-22 від 03 лютого 2014 року, угоди №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року та договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року; стягнути з СФГ «РОЗІВСЬКЕ» інфляційні втрати у сумі 1 005,86 грн., штраф у сумі 1 526,22 грн., 3% річних у сумі 363,30 грн., пеню у сумі 3795,23 грн. згідно угоди №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року та договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року; солідарно стягнути із СФГ «РОЗІВСЬКЕ» та ТОВ «СОВАГРО» витрати на правову допомогу у розмірі 700 гривень 00 копійок згідно договору №02-3/06-15 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02 червня 2015 року; солідарно стягнути з ФГ «РОЗІВСЬКЕ» та ТОВ «СОВАГРО» витрати по сплаті судового збору.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» не з'явився, надіслав суду клопотання, в якому уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а справу просив розглянути за його відсутності в порядку ст. 75 ГПК України (а.с. 196).

Представник ТОВ «СОВАГРО» у судове засідання не з'явився, надіслав суду відзив на позов за підписом директора відповідача, в якому визнав позовні вимоги в частині, що стосуються ТОВ «СОВАГРО», а справу просив розглянути за його відсутності (а.с. 187).

Представник ФГ «РОЗІВСЬКЕ» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, відзив на позов не надав.

Оскільки сторони, належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, в судове засідання не з'явилися, справа розглядалась у межах встановленого ст. 69 ГПК України строку за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

- в обґрунтування позову ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» посилається на те, що 12 березня 2008 року між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРОВ» та ФГ «РОЗІВСЬКЕ» був укладений договір №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу. Відповідно до умов даного договору ним визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФГ «РОЗІВСЬКЕ» взятого себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року, 15 грудня 2008 року ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» звернулося до господарського суду Луганської області із позовною заявою про стягнення з ФГ «РОЗІВСЬКЕ» суми основної заборгованості та штрафних санкцій за період із 21.11.2008 року по 15.12.2008 року згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року.

Рішенням господарського суду Луганської області по справі №19/13 від 12 березня 2009 року, позов ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» задоволено.

Позивач вказує, що відповідно до листа вих. №14904/19 від 21.05.2013 року Управління ДВС ГУЮ у Луганській області, заборгованість згідно наказу господарського суду Луганської області по справі №19/13 від 28 березня 2009 року, в тому числі й згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року, було повністю погашено 30 вересня 2009 року.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФГ «РОЗІВСЬКЕ» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та ФГ «РОЗІВСЬКЕ суми заборгованості (дооцінка вартості товару, курсова різниця) у розмірі 19 037,16 грн. на підставі угоди №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року та договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 07 липня 2014 року у справі №911/2041/14, позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» задоволено.

Відповідно до пункту 5.3. договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року передбачено, що оплата товару проводиться наступним чином:

- 20% від вартості товару (10 174,84 грн.) оплачується Покупцем протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного договору - тобто в строк до 17 березня 2008 року;

- 80% від вартості товару (40 699,40 грн.) оплачується Покупцем в строк до 20 листопада 2008 року.

Як зазначає позивач, рішенням господарського суду Луганської області по справі №19/13 від 12 березня 2009 року та рішенням господарського суду Київської області від 07 липня 2014 року у справі №911/2041/14 встановлено, що вартість отриманого товару у сумі 50 874,24 грн. була сплачена наступним чином: банківська виписка від 21.04.2008 року на суму 8 000,00 грн.; банківська виписка від 07.11.2008 року на суму 6 000,00 грн.; банківська виписка від 05.12.2008 року на суму 10 000,00 грн.; банківська виписка від 26.01.2009 року на суму 21 000,00 грн.; банківська виписка від 30.09.2009 року на суму 5 874,24 грн.

Окрім цього, рішенням господарського суду Київської області від 28 жовтня 2014 року у справі №911/3990/14, задоволено позовні вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про стягнення з ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та ФГ «РОЗІВСЬКЕ суми штрафу, розрахованого на суму 19037,16 грн., та суму пені за період із 16.12.2008 року по 11.09.2014 року на підставі угоди 14/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги) від 25 січня 2013 року та договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року.

Вищезазначеним рішенням господарського суду Київської області від 11 листопада 2014 року задоволено також позовні вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про стягнення з ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та ФГ «РОЗІВСЬКЕ суми інфляційних втрат та 3% річних за період з 16.12.2008 року по 11.09.2014 року на підставі угоди №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги) від 25 січня 2013 року та Договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року.

Позивач зазначає, що сума заборгованості (дооцінка вартості вару, курсова різниця) у розмірі 19037,16 грн. на підставі угоди №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року та договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року, була погашена 23 березня 2015 року, що підтверджується відповідною банківською випискою.

ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» посилається на п. 8.2. договору, відповідно до якого за прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно п. 8.3. договору сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Крім того, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Згідно п. 8.4. договору, за несплату або несвоєчасну оплату товару Покупець повинен сплатити штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару.

Виходячи із цього, позивач вважає що у ТОВ „ТРИДЕНТА АГРОВ» виникло право вимоги щодо нарахування заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, штрафу, 3%-річних, інфляційних витрат згідно Договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року за період існування заборгованості, за виключенням періодів, які були охоплені рішенням суду у справі №19/13.

ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» також вказує, що 23 грудня 2010 року між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРОВ» та ФОП ОСОБА_1 було укладено угоду №186-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої, первісний кредитор (ТОВ „ТРИДЕНТА АГРОВ» ) відступає новому кредитору (ФОП ОСОБА_1М.) право вимоги виконання фермерським господарством «РОЗІВСЬКЕ» зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, штрафу, 3% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФГ «РОЗІВСЬКЕ» грошового зобов'язання згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року.

Відповідно до умов угоди №186-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 23 грудня 2010 року, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року (пункт 1.2., 2.3. Угоди).

ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» вказує, що на виконання умов даної угоди (п. 4.1.), ТОВ „ТРИДЕНТА АГРОВ» було передано ФОП ОСОБА_1 перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання ФГ «РОЗІВСЬКЕ» обумовленого зобов'язання та у відповідності до пункту 4.3. угоди, ТОВ „ТРИДЕНТА АГРОВ» повідомленням про зміну кредитора у зобов'язані, повідомило ФГ «РОЗІВСЬКЕ» про зазначені вище обставини.

25 січня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» було укладено угоду №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Розділом 1 даної угоди, встановлено, що первісний кредитор (ФОП ОСОБА_1М.) відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») право вимоги виконання фермерським господарством «РОЗІВСЬКЕ» зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, штрафу, 3% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року та згідно угоди № виконанням ФГ «РОЗІВСЬКЕ» грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу.

Відповідно до умов угоди №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми у розмірі нахованої пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року (пункт 1.2., 2.3. угоди).

На виконання умов даної угоди (п. 4.1.), ФОП ОСОБА_1 було передано Позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання ФГ «РОЗІВСЬКЕ» обумовленого зобов'язання. У відповідності до пункту 4.3. угоди, ФОП ОСОБА_1 повідомленням від про заміну кредитора у зобов'язані, повідомило ФГ «РОЗІВСЬКЕ» про зазначені вище обставини.

Таким чином, позивач вважає, що йому було передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звертає увагу суду на тому, що питання щодо нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат на вартість порушеного грошового зобов'язання в частині виконання обов'язку передбаченого ч. 1 п. 5.3. договору (оплата 10 174,84 грн. в строк до 17.03.2008 року) за період із 18 березня 2008 року по 06.11.2008 року не було вирішено у жодному з вказаних вище судових рішень; нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості 19 037,16 грн. згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року за період із 12 вересня 2014 року по 23 березня 2015 року не здійснювалось.

Тому ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» заявляє у даному позові вимоги про стягнення суми нарахованого штрафу у розмірі 1 526 гривень 22 копійки, пені у сумі 3795 гривень 23 копійки, інфляційні втрати з квітня 2008 року по березень 2015 року у сумі 6 005 гривень 86 коп.

Окрім викладеного, з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №08/03-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 04 березня 2013 року, 03 лютого 2014 року між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» (кредитор) та ТОВ «СОВАГРО» (поручитель) було укладено договір поруки №03-02-2014-22, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку фермерським господарством «РОЗІВСЬКЕ» щодо виконання грошового зобов'язання по сплаті розміру інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченою ст. 2 цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року, укладену згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року.

У розділах 3 та 4 договору поруки поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки:

У пункті 3.1. визначено, що відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується частковою сплатою суми інфляційних втрат у сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Пункт 4.1. - у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) ФГ «РОЗІВСЬКЕ» обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до ФГ «РОЗІВСЬКЕ», так і до поручителя ТОВ «СОВАГРО», які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Позивач вказує, що він звернувся до ТОВ «СОВАГРО» із вимогою вих. №17-22/02 від 17 лютого 2014 року, яка була одержана ТОВ «СОВАГРО» 20 лютого 2014 року, проте до сьогодні не виконана.

Враховуючи викладене, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було вимушено звернутися до господарського суду з даним позовом.

За наданням правової допомоги позивач звернувся до адвоката ОСОБА_1, з яким укладено договору №02-3/06-15 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02 червня 2015 року. Адвокат здійснював підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення пені, штрафу, 3%-річних та інфляційних втрат, які виникли на підставі договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року, угоди №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року та на підставі договору поруки №03-02-2014-22 від 03 лютого 2014 року. Витрати на послуги адвоката складають 700 грн., які позивач просить солідарно стягнути з відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, господарський суд Одеської області дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», виходячи з наступного:

згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2008 року між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРОВ» та СФГ «РОЗІВСЬКЕ» був укладений договір №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу. Відповідно до умов даного договору ним визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин. Пунктом 5.3. договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року покупець з продавцем погодили, що оплата товару проводиться наступним чином:

- 20% від вартості товару (10 174,84 грн.) оплачується покупцем протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного договору - тобто в строк до 17 березня 2008 року;

- 80% від вартості товару (40 699,40 грн.) оплачується покупцем в строк до 20 листопада 2008 року.

Відповідальність сторони погодили положеннями розділу 8 вказаного договору. Пунктом 8.1. визначили, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно законодавства. Пунктом 8.2. встановили, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно п. 8.3. договору сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Крім того, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Згідно п. 8.4. договору, за несплату або несвоєчасну оплату товару Покупець повинен сплатити штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару.

В матеріалах справи наявне рішення господарського суду Луганської області від 12 березня 2009 року у справі № 19/13, яким задоволено позов ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» і стягнуто з СФГ „Розівське В» заборгованість за договором № 01-02-08 від 12 березня 2008 року у сумі 5874,24 грн., пеня 564,65 грн., 3% річних - 70,58 грн., інфляційні втрати - 403,12 грн., штраф - 4031,14 грн., витрати на послуги адвоката 1600,00 грн., державне мито у сумі 319,44 грн., витрати на ІТЗ судового процесу - 118,00 грн.

Відповідно до листа вих. №14904/19 від 21.05.2013 року Управління ДВС ГУЮ у Луганській області, заборгованість згідно наказу господарського суду Луганської області по справі №19/13 від 28 березня 2009 року, в тому числі й згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року, було повністю погашено 30 вересня 2009 року.

23 грудня 2010 року між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРОВ» та ФОП ОСОБА_1 було укладено угоду №186-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої, первісний кредитор (ТОВ „ТРИДЕНТА АГРОВ» ) відступає новому кредитору (ФОП ОСОБА_1М.) право вимоги виконання фермерським господарством «РОЗІВСЬКЕ» зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, штрафу, 3% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року.

Відповідно до умов угоди №186-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 23 грудня 2010 року, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року (пункт 1.2., 2.3. Угоди).

ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» вказує, що на виконання умов даної угоди (п. 4.1.), ТОВ „ТРИДЕНТА АГРОВ» було передано ФОП ОСОБА_1 перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання ФГ «РОЗІВСЬКЕ» обумовленого зобов'язання та у відповідності до пункту 4.3. угоди, ТОВ „ТРИДЕНТА АГРОВ» повідомленням про зміну кредитора у зобов'язані, повідомило ФГ «РОЗІВСЬКЕ» про зазначені вище обставини.

25 січня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» було укладено угоду №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Розділом 1 даної угоди, встановлено, що первісний кредитор (ФОП ОСОБА_1М.) відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») право вимоги виконання фермерським господарством «РОЗІВСЬКЕ» зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, штрафу, 3% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року та згідно угоди № виконанням ФГ «РОЗІВСЬКЕ» грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу.

Відповідно до умов угоди №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми у розмірі нахованої пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року (пункт 1.2., 2.3. угоди).

На виконання умов даної угоди (п. 4.1.), ФОП ОСОБА_1 було передано Позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання ФГ «РОЗІВСЬКЕ» обумовленого зобов'язання. У відповідності до пункту 4.3. угоди, ФОП ОСОБА_1 повідомленням від про заміну кредитора у зобов'язані, повідомило ФГ «РОЗІВСЬКЕ» про зазначені вище обставини.

ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та ФГ «РОЗІВСЬКЕ суми заборгованості (дооцінка вартості товару, курсова різниця) у розмірі 19 037,16 грн. на підставі угоди №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року та договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року. Рішенням господарського суду Київської області від 07 липня 2014 року у справі №911/2041/14, позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» задоволено.

Рішенням господарського суду Луганської області по справі №19/13 від 12 березня 2009 року та рішенням господарського суду Київської області від 07 липня 2014 року у справі №911/2041/14 встановлено, що вартість отриманого товару у сумі 50 874,24 грн. була сплачена наступним чином: банківська виписка від 21.04.2008 року на суму 8 000,00 грн.; банківська виписка від 07.11.2008 року на суму 6 000,00 грн.; банківська виписка від 05.12.2008 року на суму 10 000,00 грн.; банківська виписка від 26.01.2009 року на суму 21 000,00 грн.; банківська виписка від 30.09.2009 року на суму 5 874,24 грн.

Окрім цього, рішенням господарського суду Київської області від 28 жовтня 2014 року у справі №911/3990/14, задоволено позовні вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про стягнення з ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та ФГ «РОЗІВСЬКЕ суми штрафу, розрахованого на суму 19037,16 грн., та суму пені за період із 16.12.2008 року по 11.09.2014 року на підставі угоди 14/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги) від 25 січня 2013 року та договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 008 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 11 листопада 2014 року задоволено також позовні вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про стягнення з ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та ФГ «РОЗІВСЬКЕ суми інфляційних втрат та 3% річних за період з 16.12.2008 року по 11.09.2014 року на підставі угоди №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги) від 25 січня 2013 року та Договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року.

Положеннями ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Зазначеними вище рішеннями господарських судів Луганської та Київської областей визначено неналежне виконання СФГ „РОЗІВСЬКЕВ» зобов'язань за договором №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року.

Сума заборгованості (дооцінка вартості вару, курсова різниця) у розмірі 19 037,16 грн. на підставі угоди №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року та договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року, була погашена 23 березня 2015 року, що підтверджується відповідною банківською випискою.

3 лютого 2014 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №08/03-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 04 березня 2013 року, 03 лютого 2014 року між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» (кредитор) та ТОВ «СОВАГРО» (поручитель) було укладено договір поруки №03-02-2014-22, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку фермерським господарством «РОЗІВСЬКЕ» щодо виконання грошового зобов'язання по сплаті розміру інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченою ст. 2 цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року, укладену згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року.

У розділах 3 та 4 договору поруки поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки:

У пункті 3.1. визначено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується частковою сплатою суми інфляційних втрат у сумі 5000,00 грн.

Пункт 4.1. - у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) СФГ «РОЗІВСЬКЕ» обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до ФГ «РОЗІВСЬКЕ», так і до поручителя ТОВ «СОВАГРО», які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

ТОВ „Компанія „Ніко-ТайсВ» звертався до ТОВ «СОВАГРО» із вимогою вих. №17-22/02 від 17 лютого 2014 року, яка була одержана ТОВ «СОВАГРО» 20 лютого 2014 року, проте не виконана.

Оскільки у жодному з вищевказаних судових рішень питання щодо нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат на вартість порушеного грошового зобов'язання в частині виконання обов'язку передбаченого ч. 1 п. 5.3. договору (оплата 10 174,84 грн. в строк до 17.03.2008 року) за період із 18 березня 2008 року по 06.11.2008 року та нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості 19 037,16 грн. згідно договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року за період із 12 вересня 2014 року по 23 березня 2015 року не здійснювалось, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулась до господарського суду з даним позовом про стягнення суми нарахованого штрафу у розмірі 1 526,22 грн., пені у сумі 3795,23 грн. (розрахунок а.с.183) копійки, інфляційні втрати з квітня 2008 року по березень 2015 року у сумі 6 005,86 грн.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За таких обставин позовні вимоги про солідарне стягнення з СФГ «РОЗІВСЬКЕ» та ТОВ «СОВАГРО» інфляційних втрат у сумі 5 000,00 грн. згідно договору поруки №03-02-2014-22 від 03 лютого 2014 року, угоди №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року та договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з СФГ «РОЗІВСЬКЕ» інфляційних втрат у сумі 1 005 гривень 86 коп., 3% річних у сумі 363, 30 грн.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами п. 8.2. договору № 01-02-08 від 12 березня 2008 року передбачено застосування пені як виду господарсько-цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення. У той самий час згідно з пунктами 8.4. вказаного договору передбачена сплата штрафу у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Вказана правова позиція викладена в Постанові судової палати з цивільних справ Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Приймаючи до уваги вищезазначену позицію Верховного Суду України, керуючись положеннями ст. 549 ЦК України, ст. 61 Конституції України господарський суд Одеської області задовольняє заявлені позовні вимоги про стягнення 1526,22 грн. штрафу і відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені.

В матеріалах справи наявний договорів №02-3/06-15 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02 червня 2015 року, укладений позивачем з адвокатом ОСОБА_1. Адвокат здійснював підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення пені, штрафу, 3%-річних та інфляційних втрат, які виникли на підставі договору №01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року, угоди №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року та на підставі договору поруки №03-02-2014-22 від 03 лютого 2014 року. Витрати на послуги адвоката складають 700 грн., які позивач просить солідарно стягнути з відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно абз.абз. 1, 2, 4 п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року №7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №6-рп/2013 у справі №1-4/2013.

02 червня 2015 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02 червня 2015 року №02-3/06-15, згідно умов якого, виконавець зобов'язується надати замовнику консультації із питань практичного застосування норм господарського-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правовідносин між Замовником, СФГ «РОЗІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 00707219) та ТОВ «СОВАГРО» (код ЄДРПОУ 33494460), які виникли на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року №01-02-08, угоди №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року та на підставі договору поруки № 03-02-2014-22 від 03 лютого 2014 року.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.06.2015 року №02-3/06-15, сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця за даним договором становить 700 грн. Суму, зазначену в п. 3.1. договору, замовник повинен сплатити до 30.06.2015 року.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 21.07.2015 року позивачем, на виконання п. 3.2. договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.06.2015 року №02-3/06-15, сплачено адвокату ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 700 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.07.2015 року №4.

02.06.2015 року позивачем та адвокатом ОСОБА_1 підписано акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 08.09.2015 року б/н, згідно якого адвокат передав, а позивач прийняв виконані роботи та надані адвокатські послуги, загальна вартість яких склала 700,00 грн.

На підтвердження статусу адвоката ОСОБА_1, позивачем надано суду копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009 року за №3888 та посвідчення адвоката.

Згідно п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року №7, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Детально дослідивши матеріали справи, з огляду на те, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження статусу адвоката ОСОБА_1 та належним чином доведено надання позивачу адвокатських послуг, пов'язаних з розглядом даної справи, та надано докази оплати послуг адвоката ОСОБА_1, надано належні докази, що підтверджують обґрунтованість розміру сум, сплачених позивачем адвокату ОСОБА_1 за надання послуг адвоката, суд дійшов висновку про віднесення витрат на послуги адвоката у сумі 700 грн. до складу судових витрат.

Щодо вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 адвокатських витрат та витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що статтею 541 Цивільного кодексу України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Таким чином, у відповідності до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок може виникати лише в двох випадках: перше - коли солідарний обов'язок прямо передбачений законом; друге - коли передбачений договором.

Відповідно до абз. 3 п.п 4.1 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», суд, на підставі ст. 44, абз. 2 ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача 1 витрати з оплати послуг адвоката у сумі 350 грн. та на Відповідача 2 витрати з оплати послуг адвоката у сумі 350 грн.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 44 - 49; 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія "НІКО-ТАЙС" - задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО", (65012, м. Одеса, вул.. Мала Арнаутська, 2-А, код ЄДРПОУ 33494460) та селянського (фермерського) господарства "РОЗІВСЬКЕ" ( 92622, Луганська область, Сватівський район, с. Коломийчиха, код ЄДРПОУ 31157766) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) інфляційні витрати у сумі 5000 (п'ять тисяч) грн., згідно договору поруки № 03-02-2014-22 від 03.02.2014р., угоди № 44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст..ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013р. та договору № 01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008р.

3. Стягнути з селянського (фермерського) господарства "РОЗІВСЬКЕ" (92622, Луганська область, Сватівський район, с. Коломийчиха, код ЄДРПОУ 31157766) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) інфляційних втрат у сумі 1 005 (одна тисяча п'ять) грн. 86 коп., штрафу у сумі 1526 (одна тисяча п'ятсот двадцять шість) грн. 22 коп., 3% річних у сумі 363 (триста шістдесят три) грн. 30 коп., згідно угоди № 44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст..ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013р. та договору № 01-02-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008р.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" (65012, м. Одеса, вул.. Мала Арнаутська, 2-А, код ЄДРПОУ 33494460) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" ( 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) судові витрати з оплати послуг адвоката у сумі 350 (триста п'ятдесят) грн. та судовий збір у сумі 781 (сімсот вісімдесят одна) грн. 40 коп.

5. Стягнути з селянського (фермерського) господарства "РОЗІВСЬКЕ" (92622, Луганська область, Сватівський район, с. Коломийчиха, код ЄДРПОУ 31157766) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) судові витрати з оплати послуг адвоката у сумі 350 (триста п'ятдесят) грн. та судовий збір у сумі 452 (чотириста п'ятдесят дві) грн. 49 коп.

6. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 листопада 2015 р.

Суддя Н.Д. Петренко