Ухвала

від 19.11.2015 по справі 2а-9565/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2015 р. м. Київ К/800/32042/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року

у справі № 2а-9565/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалекс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалекс» (далі - ТОВ «Консалекс»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС; відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000662209 від 20 березня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю платником реального характеру поведених операцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Консалекс» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року скасовано та прийнято нову - про повне задоволення адміністративного позову. Визнано протиправним та скасовано оспорюваний акт індивідуальної дії.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року.

Крім того, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Консалекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфопрог» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, за результатами якої складено акт № 92/23-9/37193155 від 28 лютого 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000662209 від 20 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 507 236,00 грн. (1 205 789,00 грн. - основний платіж, 301 447,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «Інфопрог» нафтопродуктів та інформаційно-консультаційних послуг за нікчемними правочинами.

Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на акт № 21/23-404/34048621 від 20 січня 2012 року про результати документальної невиїзної перевірки контрагента позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 серпня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, в якому зазначено про відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування ТОВ «Інфопрог» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думку про те, що укладені названим суб'єктом господарювання з постачальниками та покупцями правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про повну відмову в задоволенні адміністративного позову та задовольняючи його, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за розглядуваними операціями з підстави їх підтвердження відповідними первинними документами.

Колегія суддів з такими доводами Київського апеляційного адміністративного суду погодитись не може, виходячи з таких підстав.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

В наведеній ситуації, як з'ясовано судом першої інстанції та не спростовано судом апеляційної інстанції, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за проведеними з ТОВ «Інфопрог» операціями з придбання нафтопродуктів позивачем долучено до матеріалів справи лише видаткові та податкові накладні, сертифікати відповідності, видані Приватним підприємством «ІНТЕКС КОМ» та Відкритим акціонерним товариством «ЛУКОЙЛ - ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД», паспорт якості товару № 4323/3394 від 05 липня 2012 року.

Доказів оплати нафтопродуктів товариством не представлено. Крім того, позивачем не надано документів на підтвердження транспортування нафтопродуктів, їх зберігання у процесі виконання спірних поставок, прийняття товару за кількістю та якістю із зазначенням посадових осіб ТОВ «Інфопрог» та ТОВ «Консалекс», задіяних у такому процесі. Не обґрунтовано позивачем і наявності у нього мети використання розглядуваних нафтопродуктів у власній господарській діяльності (для подальшої реалізації, власного споживання тощо), не подано відповідних доказів.

Вирішуючи питання про законність формування товариством податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні інформаційно-консультаційних послуг у ТОВ «Інфопрог», суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, цілком об'єктивно виходив з того, що умовою достовірності доказів щодо придбаних послуг, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльністю платника є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу, результату таких послуг.

На обґрунтування правомірності включення суми податку на додану вартість, нарахованої на ціну придбаних у контрагента інформаційно-консультаційних послуг, до складу податкового кредиту позивач посилався на наявність у нього відповідних актів надання послуг та податкових накладних.

Разом з тим, Окружним адміністративним судом м. Києва встановлено, що долучені товариством до матеріалів справи акти надання послуг не деталізовані, містять узагальнену інформацію щодо змісту спірних послуг, а будь-яких інших документів, які б достеменно підтверджували зв'язок наданих ТОВ «Інфопрог» інформаційно-консультаційних послуг з господарською діяльністю позивача, зокрема, у вигляді висновків, звітів, конкретних рекомендацій, інших документів, які б свідчили про спрямованість придбаних товариством послуг на досягнення конкретних цілей у його діяльності, останнім не подано.

Наведені обставини в сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо відсутності у ТОВ «Інфопрог» технічних та технологічних можливостей виконати спірні поставки товарно-матеріальних цінностей та послуг, свідчать про правильність висновку суду першої інстанції про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за розглядуваними операціями.

А відтак, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва, яка є законною та обґрунтованою.

Згідно із статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.