Ухвала

від 12.11.2015 по справі 811/3926/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2015 р. м. Київ К/800/9653/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівГончар Л. Я., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову № 103/3082/2013ю-Дол від 26 листопада 2013 року, винесену Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області, якою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 застосовано штраф в сумі 11 470 грн за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 13 листопада 2013 року головним державним інспектором центрального інспекційного відділу № 2 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області Ананьєвським І. В., з метою проведення планової перевірки, здійснено виїзд на об'єкт «Будівництво двоповерхового житлового будинку з вбудованим магазином промтовари по АДРЕСА_1».

По прибутті за місцем розташування об'єкта будівництва складено акт про недопущення посадових осіб інспекції на об'єкт будівництва за № 1601/2013ю-Дол. і протокол № 108/2013ю-Дол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у яких вказано, що їх надіслано поштою, оскільки позивач в підписанні та отриманні їх на місці відмовилась.

На підставі вищевказаних акта та протоколу від 13 листопада 2013 року заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області винесена постанова № 103/3082/2013ю-Дол від 26 листопада 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в сумі 11 470 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулася до адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови № 103/3082/2013ю-Дол від 26 листопада 2013 року не враховано необізнаності позивача про здійснення працівниками інспекції планової перевірки об'єкта будівництва, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості реалізації свого права присутності під час її проведення.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області під час винесення постанови діяла на підставі, у межах та у спосіб, передбачений законодавством України у сфері містобудівної діяльності. Рішення мотивоване тим, що позивачем не допущено посадових осіб Інспекції на об'єкт «Будівництво двоповерхового житлового будинку з вбудованим магазином промтовари по АДРЕСА_1», стосовно якого проводилась позапланова перевірка, доступу до об'єкту будівництва не забезпечено.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів передчасними.

Згідно із частинами першою і другою статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, встановлена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553).

Відповідно до п.п. 4 п. 11 Порядку № 553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

Згідно приписів п. 9 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

У відповідності до вимог п.п. 1 п. 11 Порядку № 533 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право безперешкодного доступу на місце будівництва об'єкта, або місцезнаходження суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

В свою чергу, згідно п. 14 Порядку суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний допускати посадових осіб інспекції до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб інспекції до проведення перевірки, складається відповідний акт.

Відтак, вказані положення надають право посадовим особам інспекції безперешкодного доступу як на місце будівництва об'єкта, так і до місцезнаходження суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, а суб'єкта містобудування зобов'язують допускати посадових осіб інспекції до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно із п. 2 частини 6 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачена відповідальність за недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.

Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, за приписами частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що суди мають перевірити наявність обставин, що стали підставою застосування до позивача санкції, передбаченої п. 2 частиною шостою статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

У даному випадку до юридичних фактів, які мають правове значення для правильного вирішення цього спору, мають бути встановлені судами обставини щодо перебування позивача під час перевірки на об'єкті перевірки та недопущення посадових осіб на нього, оскільки останній заперечував це.

Враховуючи, що позивач заперечував свою присутність під час перевірки, суди повинні були пояснити (мотивувати), чому він вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інші, оскільки кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

До того ж, як вбачається з доводів Інспекції, вона посилалась на наявність відео фіксації, що є частиною перевірки, утім суди таким доказам оцінки не надали, як і не перевірили показання свідка, який був під час проведення перевірки.

Окрім того, судами не встановлено, що позивач є замовником або підрядником відповідно до п. 2 частиною шостою статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції не можуть вважатись обґрунтованим, оскільки в них не повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини не є вичерпними, не підтверджуються належними і допустимими доказами.

У зв'язку з тим, що суд касаційної інстанції не може встановлювати нові обставини у справі, зокрема щодо порушеного права позивача, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про скасування рішення судів з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки під час вирішення справи по суті допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то скаргу позивача слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: