Ухвала

від 12.11.2015 по справі 10/54-1156 (1/4-119 (15а/348-4846)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2015 р. м. Київ К/800/59516/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівГончар Л. Я., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Ягільницький кінний завод" на постанову Господарського суду Тернопiльської областi від 29 січня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі за позовом Державного підприємства "Ягільницький кінний завод" до Улашківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, третя особа: Закрите акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Райз-агро" про визнання незаконним та скасування рішення,

встановив:

Державне підприємство "Ягільницький кінний завод" звернулось з позовом до Улашківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області про визнання незаконним та скасування рішення № 95 від 13 жовтня 2001 року.

Постановою Господарського суду Тернопiльської областi від 29 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати їх та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 13 жовтня 2001 року вісімнадцята сесія третього скликання Улашківської сільської ради прийняла рішення № 95 "Про вилучення земель у Ягільницького кінного заводу та передачу їх до земель запасу сільської ради з наступною передачею в оренду Закритому акціонерному товариству "Науково-виробниче підприємство "Райз-Агро", яким вилучила землі з користування Державного підприємства "Ягільницький кінний завод", в кількості 495,3 га, та передала їх до земель запасу сільської ради; надала землі, в кількості 432,1 га ріллі, в оренду Закритому акціонерному товариству "Науково-виробниче підприємство "Райз-Агро", терміном на п'ять років; уповноважила сільського голову Леснічук О. М. заключити від імені сільської ради договір оренди встановленого законом зразка із Закритим акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Райз-Агро".

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає висновки судів передчасними з огляду на таке.

Статті 99, 100 КАС діяли у редакціях, які були чинними до внесення до них змін Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI), мали такий зміст:

"Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів".

«Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду».

Аналіз наведеної вище редакції статті 99 КАС України та частини першої статті 100 КАС дає підстави вважати, що суд не мав можливості самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду. Право вимагати застосування строку звернення до суду належало сторонам, і у випадку, якщо така заява не надходила до суду, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду не могли бути застосовані судом.

Пропущення строків звернення до адміністративного суду і заява сторони про застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом тільки у випадку, якщо заявлена вимога про застосування цих строків.

У 2010 році Законом № 2453-VI до КАС України внесені зміни, і на час прийняття рішення у справі стаття 100 цього Кодексу мала такий зміст:

"Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи".

Отже, аналіз наведених вище редакції ст. 99 і ст. 100 КАС України дає підстави вважати, що суд повинен самостійно встановити строк пропуску звернення до суду, та застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду станом на час прийняття рішення у справі.

Окрім того, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (абз. 1 ч. 2 ст. 5 КАС України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду у грудні 2006 року, тоді як оскаржувані рішення датуються 2001 роком.

Між тим, розглядаючи справу по суті, суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам ч. 4 ст. 11 КАС України не вжили передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, а саме: не дали оцінку позовним вимогам в розрізі пропуску строків звернення до суду та причинам його пропуску, - хоча відповідач наполягав на цьому, про що зазначав у відзиві на позов.

Таким чином, приймаючи рішення у справі, суди не почули доводів відповідача, чим порушили приписи статті 159 КАС України.

Враховуючи викладене, справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд для надання оцінки пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду та причини його поважності.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Ягільницький кінний завод" задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Тернопiльської областi від 29 січня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: