Постанова

від 29.09.2015 по справі 826/10057/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 вересня 2015 року 14 год. 45 хв. № 826/10057/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Термоімпульс" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Термоімпульс" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 09 лютого 2015 року №0002691503 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодекс адміністративного суду України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2015 року відповідачем проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №414 (далі - акт перевірки), згідно з яким, позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Перевіркою встановлено, що граничний термін сплати податку на прибуток припадає на 11 березня 2014 року, у той час як фактично податок сплачено 14 березня 2014 року, сума сплаченого податкового боргу становить 712131,5 грн.

На підставі акту перевірки, 09 лютого 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, що склало 71213,15 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказане рішення залишено без змін.

В контексті викладеного суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що 11 березня 2014 року позивачем сплачено податок на прибуток у розмірі 712132,00 грн.

Зокрема, відповідно до платіжного доручення №2236 від 11 березня 2014 року, копія якого міститься у матеріалах справи, позивачем сплачено податок на прибуток на кореспондуючий рахунок №31111165700003 в УДКСУ у Дарницькому районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38021179.

12 березня 2014 року на адресу відповідача позивачем направлено лист №48, яким останній просив зробити переміщення коштів у розмірі 712132,00 грн. на розрахунковий рахунок №31114009700003 з розрахункового рахунку авансових платежів №31111165700003.

Згідно з п. 46.1. ст. 46, п. 49.18, п. 49.20 ст. 49 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених пп. 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54, п. 57.1 ст. 57 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, відповідно до п. 9.3 ст. 9 ПК України, зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР), згідно з нормами Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року №122 (далі - Положення №122), це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП).

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 Положення №122, ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

На ЄКР, відкритому на балансі Державного казначейства України, відображаються операції про рух коштів на рахунках, що відкриті в Державному казначействі України та Головних управліннях Державного казначейства України (далі - органи Державного казначейства України).

З вище викладених норм вбачається, що сплачені платниками податків податки і збори (обов'язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - ЄКР, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, граничним терміном сплати грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток за 2013 рік було 11 березня 2014 року.

Фактично оплата податку на прибуток відбулася 11 березня 2014 року, тобто у строки, встановлені нормами чинного законодавства.

Також суд приймає до уваги той факт, що позивачем самостійно виявлено помилку та оперативно повідомлено про це відповідача листом від 12 березня 2014 року №48.

Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення, відповідачу було відомо про звернення позивача щодо переміщення коштів на відповідний рахунок та 14 березня 2014 року кошти були перенесені, що свідчить про неспричинення шкоди бюджету.

Суд зауважує, що норми ПК України, зокрема ст. 35, яка визначає порядок сплати податків та зборів, не містить положень щодо сплати податків і зборів на конкретні рахунки, за якими перераховуються відповідні податки.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, нормами ПК України не передбачена відповідальність платника податків за сплату податку і збору не на визначений рахунок. Отже, зазначення платником податків при сплаті податків і зборів помилкового рахунку, не може бути підставою для висновків податкового органу про несплату або несвоєчасну сплату ним податкових зобов'язань та застосування до нього штрафних санкцій у вигляді штрафу.

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, факту спричинення настання будь-яких негативних наслідків або збитків Державному бюджету України внаслідок допущеної позивачем помилки.

Отже, проаналізувавши вище викладені норми та з'ясовані обставини, а також враховуючи те, що судом встановлено відсутність ознак протиправності у діях позивача, та не вбачається порушення норм податкового законодавства з боку позивача, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та, як наслідок, наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Термоімпульс" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві від 09 лютого 2015 року №0002691503.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Термоімпульс" (код ЄДРПОУ 36557951) здійснений ним судовий збір у розмірі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39479227).

Копію постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст. ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин