Постанова

від 25.08.2011 по справі 9369/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"25" серпня 2011 р. № 2а- 9369/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність б/н від 21.06.2011р.);

за участі представника відповідача -ОСОБА_2 (довіреність №17215 від 25.08.2011р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Регіон-метал" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання неправомірними дій,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом , в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії стосовно проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відносно ТОВ «ТД Регіон-Метал»та скасувати акт перевірки № 2123/235/37189861 від 31.05.2011 р. ;

- встановити відсутність компетенції на визнання правочинів нікчемними податковим органом;

- визнати відсутність компетенції на встановлення неможливості здійснення господарської діяльності у спосіб проведення невиїзної документальної перевірки;

- визнати неправомірними дії щодо встановлення порушень ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України податковим органом;

- визнати неправомірними дії щодо зміни визначених платником датків податкових зобов'язань з податку на додану вартість без прийняття податкового повідомлення - рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2011р. відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Регіон-метал" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання неправомірними дій в частині вимог щодо встановлення відсутності компетенції на визнання правочинів нікчемними податковим органом; визнання відсутності компетенції на встановлення неможливості здійснення господарської діяльності у спосіб проведення невиїзної документальної перевірки; скасування акту перевірки № 2123/235/37189861 від 31.05.2011 р.

ДПІ у Київському районі м. Харкова (відповідач по тексту) було здійснено документальну позапланової невиїзну перевірку відносно ТОВ «ТД Регіон-Метал»(позивач по тексту) з питання правильності визначення суми податку на додану вартість за період з 01.01.11 р. по 28.02.11 р.

Внаслідок чого складено акт № 2123/235/37189861 від 31.05.201 1 р., з викладеними, на думку відповідача, наступними порушеннями: неможливість реального здійснення господарських операцій та ведення господарської діяльності: порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, ст. 4. п. 7.3, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». З висновком акту позивач не згоден, оскільки між позивачем та його контрагентами був заключні договори поставки, договори не суперечать цілям діяльності підприємств, товари за зазначеними договорами постачались своєчасно, у повному обсязі, та були здійсненні усі розрахунки, правочини між позивачем та його контрагентами, на підставі яких було сформовано податковий кредит, у судовому порядку не визнанні незаконними, тому у відповідача відсутні підстави для відображення в акті перевірки судження про вчинення платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цими правочинами, чинне законодавство не передбачає для здійснення діяльності позивача обов'язкову наявність власних, закріплених за підприємством на праві господарського відання складських., торгівельних, виробничих та інших приміщень, господарська діяльність позивача здійснюється відповідно до діючих норм та з реальним настанням правових наслідків, акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, які передбачені ст. 228 ЦК України, як ознаки нікчемного правочину, установчі документи позивача не визнані недійсними, податкова звітність до податкового органу подавалась, перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах ДПІ та в документах обов'язкової податкової звітності, бухгалтерські документи, первинна документація дані розрахункових документів під час перевірки не використовувались, що на думку позивача, суперечить законодавству .

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому сіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі, з наступних підстав.

На підставі ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Київському районі м. Харкова від 18.05.2011р. № 1460 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки»фахівцями ДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Регіон-Метал», код за ЄДРПОУ 37189861 (далі по тексту - ТОВ «ТД Регіон-Метал») з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р. За результатами перевірки було складено Акт від 31 05.2011р. №2123/235/37189861, в якому встановлені наступні порушення: неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій позивачем та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч. 1 ст. 203, ст.. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з постачальниками та покупцями, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Оскільки на ТОВ «ТД Регіон-Метал»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Враховуючи те, що ТОВ «ТД Регіон-Метал»не здійснювало реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства, у нього відсутні об'єкти що підпадають під визначення ст 3. ст.4. п.7.3. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р № 168/97-ВР та ст.185, ст.188, ст.192 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2576-VI; а також відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст 3 ст.4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств " від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР.

Щодо позовних вимог позивача про неправомірність дій ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо визнання правочинів нікчемними, відповідач зазначив, що не визнавав правочинів нікчемними, а виявив факти нікчемності укладених між позивачем та його покупцями та постачальниками правочинах та відобразив свої висновки щодо цього у акті перевірки. При проведенні перевірки податковим органом чітко було дотримано вимоги Податкового кодексу України, посадові особи ДПІ діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений ПК України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Суд заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Стосовно вимоги про визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки

ТОВ «ТД Регіон-метал» зареєстроване як суб'єкт господарської діяльності юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради, згідно свідоцтва про державну реєстрацію Серія А01 № 426854 та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Харкова за №36423 від 08.09 2010 року.

На підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Харкова від 18.05.2011р. № 1460 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки»фахівцями ДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Регіон-Метал», код за ЄДРПОУ 37189861 (далі по тексту - ТОВ «ТД Регіон-Метал») з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.01 2011р. по 28.02.2011р. За результатами перевірки було складено Акт від 31 05.2011р. №2123/235/37189861.

Згідно вищезазначеного акту були встановлені наступні порушення: неможливість реального здійснення господарських операцій та ведення господарської діяльності: порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених позивачем з покупцями та постачальниками, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3. ст. 4, п. 7.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст..185, ст..188, ст..192 Податкового кодексу України, відсутність об'єктів що підпадають під визначення ст.3 ст.4, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Перевіривши дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

У відповідності до ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Згідно із пп.20.1.4. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Особливості проведення документальних невиїзних перевірок визначені ст.79 ПК України.

Відповідно до п.79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Вивчивши зміст вищевказаного акту перевірки, суд відзначає, що спірні перевірки були проведені виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обов'язкової податкової звітності.

При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ»опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірних документальних невиїзних перевірок не досліджувались.

Крім того, у вступній частині акту перевірки року йдеться посилання на ст.79 ПК України та на Наказ ДПІ у Київському районі м. Харкова №1460 від 18.05.2011 року, як на підстави проведення перевірки.

Відповідно до вимог п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно вимог частин 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 Податкового кодексу України, у відповідності до якої такі перевірки можуть проводитися лише за наявності визначених в цій статті обставин.

У наказі № 1460 від 18 травня 2011 р. про проведення документальної перевірки зазначено, що підставою проведення перевірки пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту .

Системно проаналізувавши приписи ст.78 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової перевірки діяльності платника податків може бути прийнято податковим органом за одночасної наявності таких обставин як 1) отримання платником податків письмового запиту податкового органу з привод надання письмових пояснень та документів в підтвердження таких письмових пояснень, 2) сплив 10 робочих днів з дня отримання платником податків згаданого вище запиту податкового органу та не надання платником пояснень та документів .

Враховуючи, що ДПІ в Київському районі м. Харкова не надало достатніх беззаперечних доказів щодо направлення на адресу позивача рекомендованим листом із повідомленням, або вручення під розписку відповідного запиту, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ст.79 ПК України щодо порядку проведення документальної позапланової перевірки позивача.

Також судом встановлено, що в мотивувальній частині акту перевірки зазначено про те, що позивач здійснює посередницьку функцію без реального здійснення діяльності, економічна вигода від діяльності, що здійснюється відсутня, а тому правомірний є висновок про неможливість фактичного здійснення платником господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

Водночас із зазначеного акту не вбачається якими деклараціями це підтверджується, не приведено жодних розрахунків обґрунтованості чи необґрунтованості здійснення господарської діяльності, або будь-яких інших доказав на підтвердження наведеного висновку.

Як вбачається із тексту акту, наведені у ньому висновки зроблені лише на підставі податкової звітності, при цьому документи бухгалтерського та податкового обліку при проведенні перевірки не досліджувалися.

Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку.

Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

З цього приводу, суд зауважує, що за правилами п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України В«Про ПДВВ» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В силу приписів п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З положень наведених норм закону слідує, що зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), які підлягають поставці, є обставиною, з наявністю якої законодавець до набрання чинності нормами Податкового кодексу України (тобто до 01.01.2011р.) пов'язував виникнення у платника податку обов'язку визначити податкове зобов'язання по ПДВ та валовий дохід.

Відтак, у разі, коли в діяльності платника податків наявний факт отримання у власність коштів у безготівковій формі на банківський рахунок, іншого способу дій такого платника податків ніж збільшення податкового зобов'язання з ПДВ та валового доходу, закон не передбачав.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах відповідач без дослідження жодних первинних документів, в тому числі і про рух коштів у безготівковій формі, зробив висновок про відсутність в діяльності платника податків об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, що суперечить закону.

Належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача операцій з поставки товарів (робіт, послуг) згідно з п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем складу та дати виникнення доходів та витрат згідно з ст.ст.135, 137, 138 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем об'єкту оподаткування ПДВ та дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ згідно з ст.ст.185, 187 Податкового кодексу України акт перевірки не містить.

Суд відмічає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Разом з тим, викладені в акті від 25.03.2011 року за № 803/2305/31149289 судження суб'єкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

Окрім того суд відмічає що діяльність підприємства не передбачає обов'язкову наявність власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень вон можуть бути одержані по договору оренди, лізингу, закріплені за підприємством на праві господарського відання тощо. Стосовно чисельності працюючих, то законодавство надає право Товариству з обмеженою відповідальністю мати будь яку кількість працівників, або залучати будь яких інших суб'єктів господарювання до виконання своїх договірних зобов'язань. Тому відсутність складських приміщень, трудових ресурсів не є підставою для визнання нікчемності договорів.

Також у акті перевірки ДПІ було встановлено та відмічено, що ТОВ «ТД Регіон-Метал»використовувало у своїй діяльності офісні, виробничі (торгівельні, складські приміщення) згідно відповідних договорів оренди.

ПК України містить визначення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (пункт 185.1. статті 185 ПК України), зокрема, постачання товарів, під яким розуміється «будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду»(підпункт 14.1.191. пункту 14.1 статті 14 ПК України). Отже, визначальним критерієм при кваліфікації господарської операції як постачання товарів є перехід права розпорядження товаром від одного платника податків до іншого.

Застосування положень податкового законодавства не може обумовлюватися наслідками, що визначаються цивільним правом. Для податкових правовідносин, має значення фактичне вчинення господарської операції та її економічний зміст, що полягає у передачі активів, які мають вартісну характеристику, від одного платника податків до іншого, наслідком чого є втрата можливості визначати подальшу долю активу одним платником податків та виникнення такої можливості у іншого. Інформація про господарські операції міститься у первинних документах, які фіксують рух активів від одного платника податків до іншого та є правовою підставою для обліку платниками податків доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань. Об'єкти оподаткування та/або податкові зобов'язання визначаються на підставі саме первинних документів за правилами, встановленими саме податковим законодавством..

Законодавством саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів. Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. відображення в обліку платника податків доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, виникнення яких є наслідком вчинення реальних господарських операцій, підтверджених первинними документами, не ставиться у залежність від наслідків оцінки правочинів, на виконання яких вчинено такі господарські операції, за правилами господарського чи цивільного права. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. У випадку якщо податковими органами під час перевірки буде достовірно з використанням належних та допустимих доказів встановлено факти порушення платниками податків податкового законодавства, у тому числі і у зв'язку із відображенням в обліку результатів господарських операцій, вчинених платниками податків на виконання правочинів, укладених з метою суперечною інтересам держави та суспільства, то визначення у цьому випадку податкових зобов'язань є обов'язком податкового органу (підпункт 54.3.1. пункту 54.3. статті 54 ПК України). без посилання на нікчемність таких правочинів. Натомість визнання правочину (господарського зобов'язання) за правилами цивільного чи господарського законодавства недійсним впливатиме на податковий облік. У таких випадках зокрема, передбачених абз. 3 п. 44.1 ст. 44 та абз.2 п. 140.2 ст. 140 ПК України слід вносити корективи у податковий облік . Отож, визначення об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань у разі допущення платниками податків порушень податкового законодавства, що зокрема, також має місце і у випадках укладення платниками податків правочинів з метою суперечною інтересам держави та суспільства, може бути здійснене податковими органами за наслідками перевірки без звернення до суду з позовами про визнання таких правочинів недійсними. Проте якщо податковий орган має намір не лише визначити податкові зобов'язання платнику податків, що є стороною такого правочину, але й застосувати конфіскаційні санкції, передбачені статтею 208 ГК України чи частиною 3 статті 228 ЦК України, тоді він зобов'язаний звернутися до суду із відповідним позовом.

Таким чином, судом встановлено, що висновки відповідача щодо неможливості фактичного здійснення платником господарських операцій, а також відсутності об'єкту оподаткування, які підпадають під визначення ст. 3. ст. 4, п. 7.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст..185, ст..188, ст..192 Податкового кодексу України, відсутність об'єктів що підпадають під визначення ст.3 ст.4, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" без вивчення первинних документів та проведення відповідних перевірок контрагентів позивача, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо викладення у спірному акті перевірки позивача висновків про неможливість реального здійснення ним фінансово - господарських операцій та ведення ним господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіреному періоді; встановлення відсутності об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3. ст. 4, п. 7.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст..185, ст..188, ст..192 Податкового кодексу України, відсутність об'єктів що підпадають під визначення ст.3 ст.4, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств є неправомірними.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що перевірка ТОВ "ТД Регіон-Метал", здійснена фахівцями ДПІ в Київському районі м. Харкова 31.05.2011 року, буда проведена не на підставі та не в межах повноважень передбачених законом.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність своїх дій належним чином не довів.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов в частині вимог про визнання неправомірними дій стосовно проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Регіон-метал»з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 28.02.2011р проведену державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова 31.05.2011 року підлягає задоволенню.

Щодо решти позовних вимог, суд вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Дії щодо складання акту перевірки є останньою стадією проведення перевірки - її документальним оформленням. Дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "ТД Регіон-метал", за наслідками якої було складено Акт №2123/235/37189681 від 31.05.2011 року визнані протиправними, тому вимоги щодо визнання протиправними, окремих дій, вчинених в ході перевірки буде фактично повторним визнанням відповідної дії протиправною.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Регіон-метал" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання неправомірними дій -задовольнити частково.

В частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дії стосовно проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відносно ТОВ «ТД Регіон-Метал»адміністративний позов - задовольнити.

В частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дій щодо встановлення порушень ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України податковим органом та визнання неправомірними дій щодо зміни визначених платником датків податкових зобов'язань з податку на додану вартість без прийняття податкового повідомлення - рішення - відмовити у задоволенні позову.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 30 серпня 2011 року.

Суддя Шляхова О.М.