Постанова

від 02.11.2015 по справі 808/8239/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року 16 год. 16 хв.Справа № 808/8239/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лазаренка М.С..,

при секретарі судового засідання: Єрмолаєвої А.Д.;

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжелектрод» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі іменується - суд) надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжелектрод» (далі іменується - позивач) до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.07.2015 №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що висновки контролюючого органу про неправомірність факту віднесення до валових витрат і до податкового кредиту з ПДВ сум 106 950,00 грн. і 21 390,00 грн., що виникли за результатами господарських взаємовідносин між ТОВ «Запоріжелектрод» і ТОВ «Восток-Запоріжжя», базуються на суб'єктивних припущеннях відповідача, на протоколах допиту свідків, на постанові слідчого прокуратури Запорізької області про призначення позапланової перевірки та посиланнях на акт ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя. На думку позивача, вказане не може свідчити про відсутність контрагента як суб'єкта господарської діяльності, відсутності господарських операцій чи будь-яких інших юридичних дій, направлених на отримання прибутку. Зазначає, що відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Вважає, що позиція вищих судових інстанцій по питанню відповідальності суб'єктів господарювання полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Платник податку на час здійснення господарських операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи врахування до валових витрат за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Зазначає, що у перевіряємий період ТОВ «Запоріжелектрод» мало господарські відносини з постачальником сировини - ТОВ «Восток-Запоріжжя» на умовах договору поставки. Постачання сировини підтверджується видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними. Суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними включені до складу податкового кредиту за відповідні періоди та відображені у реєстрах отриманих податкових накладних. Розрахунки між суб'єктами господарювання, за отриману сировину, відбувалися у безготівковій формі, згідно платіжних доручень. Крім того, зазначає, що придбана сировина була використана позивачем для виробництва електродів та включена до собівартості зазначених товарів з відображенням цих операцій у податковому та бухгалтерському обліку з декларуванням отриманих валових доходів та наданих податкових зобов'язань, що також підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Вироблені з придбаної у ТОВ «Восток-Запоріжжя» сировини електроди було реалізовано позивачем власним контрагентам. Як зазначає позивач, зі змісту акту перевірки не вбачається, що ДПІ були виявлені дефекти форми, змісту або походження, котрі спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Крім того вказує на те, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій між позивачем та ТОВ «Восток-Запоріжжя» останнє було у встановленому законодавством порядку зареєстроване уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, взято податковими органами на облік як платники податків, в тому числі і податку на додану вартість. Враховуючи викладене, на думку позивача податкові повідомлення-рішення 06.07.2015 №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2, винесені на підставі ОСОБА_1 перевірки №492/08-25-22-011/31230196 від 17.06.2015 - є безпідставними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених вище, наполягав на задоволенні позову та скасуванні податкових повідомлень-рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 20.10.2015 №2415/08-01-10-01 вказав на те, що наданими до перевірки документами не підтверджено факт придбання ТОВ «Запоріжелектрод» товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Восток-Запоріжжя». Також зазначає про те, що товарно-транспортні накладні, за якими здійснювалась доставка товару, містять певні неточності та розбіжності, внаслідок чого неможливо підтвердити факт здійснення перевезення ТМЦ. Вказує, що з постанови прокурора прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Запоріжелектрод» встановлено, що фактично товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Алькар-СМТ», ТОВ «Фідом-СТ», ТОВ «Кротол-Плюс С» та ТОВ «Пірол СКФ» до контрагентів покупців, у т.ч. ТОВ «Запоріжелектрод» не постачалися, взаємовідносини носили безтоварний характер, що свідчить про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування несплати податків. Відповідно право на податковий кредит з податку на додану вартість у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримала заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 02.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжелектрод» зареєстровано 02.11.2000 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, за адресою: 69009, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Північне шосе, будинок №20-Е, про що свідчить Виписка з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.04.2015. Товариство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 08.11.2000 за №1272 та перебуває на обліку в ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

На підставі наказу від 08.06.2015 №132 та направлення від 09.06.2015 №41, виданих ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, інспектором податкової та митної справи І рангу ОСОБА_4, згідно з вимогами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) та постанови прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням - старшого прокурора відділу прокуратури Запорізької області радника юстиції ОСОБА_3, розглянувшого матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №3201408000000059 від 28.06.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, про призначення позапланової перевірки ТОВ «Запоріжелектрод» (код ЄДРПОУ 31230196) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Восток-Запоріжжя» (код ЄДРПОУ 36911825) за період з 01.01.2014 по теперішній час проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжелектрод» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Восток-Запоріжжя» (код ЄДРПОУ 36911825) за 2014 рік, відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевірка проводилась з 09.06.2015 по 10.06.2015, за наслідками якої податковим органом складено ОСОБА_3 перевірки № 492/08-25-22-011/31230196 від 17.06.2015.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

1) пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено до сплати податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 19 251,00 грн., у т.ч. по відповідних податкових періодах:

- за 2014 рік на суму 19 251,00 грн.;

2) підпунктів 14.1.36 та 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено до сплати податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 21 390,00 грн., у т.ч. за відповідні податкові періоди:

- за квітень 2014 року у розмірі 10 500,00 грн. ПДВ;

- за травень 2014 року у розмірі 5 000,00 грн. ПДВ;

- за червень 2014 року у розмірі 5 890,00 грн. ПДВ.

06 липня 2015 року, на підставі ОСОБА_3 перевірки № 492/08-25-22-011/31230196 від 17.06.2015, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 24 063,75 грн. та №0000392200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 26 737,50 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення від 06.07.2015 №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2, отримані уповноваженим представником ТОВ «Запоріжелектрод» 10.07.2015.

Позивач оскаржив винесені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Запорізькій області, яке своїм Рішенням №3530/10/08-01-10-04-13 від 11.09.2015 скаргу ТОВ «Запоріжелектрод» залишило без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 06.07.2015 №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 - без змін.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 06.07.2015 №№0000382200 та НОМЕР_2 ТОВ «Запоріжелектрод» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі іменується - ПК України).

Як встановлено приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 ПК України).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в я кому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених положень випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат та податкового кредиту з ПДВ з господарською діяльністю платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ХІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі іменується - Закон України № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі іменується - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини другої статті 9 вказаного Закону та підпункту 2.4 пункту 2 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктам 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом, 14.04.2014 між ТОВ «Восток-Запоріжжя» («Постачальник») та ТОВ «Запоріжелектрод» («Покупець») укладений договір поставки №11/04/14, згідно якого Постачальник на умовах, в порядку та строки, встановлені Договором зобов'язується на протязі терміна дії Договору поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати майно (товар), перелік та кількість котрого визначаються Спеціфікаціями, які є невід'ємною частиною Договору. Загальна вартість Договору визначається загальною вартістю товару згідно підписаних сторонами специфікацій. Розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування коштів на р/р Постачальника в національній валюті. Умови поставки товару - FCA (м. Запоріжжя, вул. Макаренко, 1) згідно Міжнародних правил по тлумаченню торгових термінів Інкотермс, у редакції 2010 року, якщо інше не передбачено підписаною сторонами Специфікацією на конкретну партію товару. Якість товару, що постачається повинна відповідати діючим ДСТУ та ТУ. Строк дії Договору встановлений від дати вступу Договору в силу та до 31.12.2015.

На виконання умов договору та відповідно до Специфікації №1 до Договору №11/04/14 від 14.04.2014 ТОВ «Восток-Запоріжжя» поставлено товар (феромарганець ФМн88 та феросиліцій ФС45), на який виписано (оформлено) видаткові накладні від 23.07.2014 №265 на суму 26 916,67 грн., від 09.07.2014 №252 на суму 2 533,40 грн., від 19.05.2014 №197 на суму 25 000,00 грн., від 15.04.2014 №161 на суму 52 500,00 грн. Факт придбання позивачем у контрагента товарів підтверджується також податковими накладними від 14.04.2014 №30 на суму ПДВ 2 500,00 грн., від 15.04.2014 №32 на суму ПДВ 8000,00 грн., від 08.07.2014 №6 на суму ПДВ 506,68 грн., від 22.07.2014 №19 на суму ПДВ 5 383,33 грн., складеними ТОВ «Восток-Запоріжжя».

Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, відповідно до рахунків на оплату по замовленню №338 від 22.07.2014, №327 від 07.07.2014, №246 від 16.05.2014, №198 від 14.04, що підтверджується виписками по рахунку позивача (а.с. 72-76).

Перевезення товару здійснювалось згідно товарно-транспортних накладних №Р161 від 15.04.2014, №197 від 19.05.2014, №252 від 09.07.2014, №265 від 23.07.2014.

Згідно пояснень представника позивача судом з'ясовано, що у подальшому придбаний у ТОВ «Восток-Запоріжжя» товар було використано позивачем у власній господарській діяльності для виробництва електродів марок MAХweld E-590, AHO-21, AH-21, MP-3, РЦ, УОНИ-13/55, та включено до собівартості зазначених товарів, що підтверджується первинними та бухгалтерськими документами, про які зазначено в акті перевірки. Вказане також підтверджується відображеними у бухгалтерському обліку проводками по рахунку 631 за 2014 рік та по рахунку 201 за квітень-липень 2014 року.

Придбаний у контрагента товар оприбуткований позивачем шляхом здійснення записів у відповідних бухгалтерських документах, що не заперечується податковим органом.

Отже, поставлений товар був своєчасно та в повному обсязі оприбуткований ТОВ «Запоріжелектрод» на підставі видаткових та податкових накладних, оплачений та в подальшому використаний у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт використання придбаної позивачем сировини у господарській діяльності підприємства.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права. Достовірних, належних і переконливих доказів, що первинні документи і податкова звітність ТОВ «Запоріжелектрод» є дефектними або підробленими та містять неправдиву, недостовірну інформацію перевіряючими в акті перевірки не наведено.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі і за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товару, а відповідно і правомірність декларування суми податкового кредиту.

Натомість, податковий орган в обґрунтування своєї позиції посилається на певні ознаки фіктивності контрагента, проте аналіз акту документальної позапланової виїзної перевірки свідчить, що основною підставою для даних висновків було посилання на окремі матеріали кримінального провадження та припущення про фіктивність діяльності зазначеного підприємства.

Слід зазначити, що приписами Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (стаття 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (стаття 236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (стаття 216).

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Так, в акті працівниками податкового органу зроблені висновки про фіктивність угод, що укладались контрагентом без наявності відповідних судових рішень, як це передбачено діючим законодавством України.

Крім того, твердження представника відповідача ґрунтуються майже виключно на обставинах, що викладені у постанові слідчого, проте належних доказів, що підтверджують викладені обставини, суду надано не було.

Суд критично оцінює доводи відповідача з приводу того, що позивачем під час проведення перевірки не були надані документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, оскільки визначальним критерієм для підтвердження платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товару (послуг), що використовуються таким платником податку у своїй господарській діяльності.

Щодо посилань контролюючого органу в акті перевірки на неточності в товарно-транспортних накладних, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність товарно-транспортних накладних, складених з порушенням вимог чинного законодавства чи їх відсутність взагалі є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом безпосередньо самим перевізником, а тому вантажоотримувач не може нести відповідальність чи будь-які негативні наслідки за неправильне оформлення таких документів, про що неодноразово вказував в своїх рішеннях Вищий адміністративний суд України (від 04.04.2013 №К/991/44754/11 (номер в реєстрі - 30737841, від 15.04.2013 №К/9991/56697/12 (номер в реєстрі - 30885349), від 16.04.2013р. №К/9991/62008/12 (номер в реєстрі - 30862897), 22.05.2013 №К/800/1488/13 (номер в реєстрі - 31453213), від 30.05.2013 №К/9991/54924/11 (номер в реєстрі - 31781922), 30.05.2013р. №К/9991/91509/11 (номер в реєстрі - 31558374), від 22.07.2013 № К 24753/10 (номер в реєстрі - 32688777).

Судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередній контрагент позивача - ТОВ «Восток-Запоріжжя» був зареєстрованим уповноваженими органом як суб'єкт господарювання, взятий податковим органом на облік як платник податків, в тому числі ПДВ, доказів протилежного представником відповідача суду надано не було.

Також, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.

Зокрема, стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.36 та 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.4 та 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а тому податкові повідомлення-рішення від 06.07.2015 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 24 063,75 грн. та №0000392200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 26 737,50 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

У зв'язку із цим, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 06.07.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжелектрод» (код ЄДРПОУ 31230196) 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39502486).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко