Постанова

від 11.11.2015 по справі 810/4211/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Київ 810/4211/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання Волощук Л.В., в присутності

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Головбудсервіс-К"

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Головбудсервіс-К" з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управдління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.08.2014 року.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта податкового органу № 692/22-4/34427305 від 25.07.2014 В«Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ В«Головбудсервіс - КВ» (код за ЄДРПОУ 34427305) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТО «ѳболВ» (код за ЄДРПОУ 37265968), за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 рокуВ» (далі - Акт перевірки), під час якої встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки, на думку податкового органу, господарські операції між позивачем та його контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки Акта перевірки безпідставними, оскільки контрагент позивача на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість. Крім того, на думку позивача в Акті перевірки відсутні посилання на порушення податкового законодавства, і податковим органом не доведено наявність порушень з боку позивача, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер. Також позивач зауважив, що реальність та правомірність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами.

За наведених обставин, позивач вважає, що ТОВ "Головбудсервіс-К" при здійсненні господарських операцій з контрагентом ТО «ѳболВ» , було дотримано всіх передбачених чинним податковим законодавством вимог та правомірно сформовано податковий кредит.

У судовому засіданні 11.11.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. За твердженням податкового органу, укладені між позивачем і даними контрагентами правочини не спричинили реального настання господарських операцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у липні 2014 року посадовою особою Ірпінської об'єднаної державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Головбудсервіс-К" (код за ЄДРПОУ 34427305) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТО «ѳболВ» (код за ЄДРПОУ 37265968), за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, результати якої зафіксовані в № 692/22-4/34427305 від 25.07.2014.

Відповідно до Акта перевірки, в ході її проведення податковим органом був досліджений договір, а також первинні бухгалтерські документи, що були надані позивачем на запит відповідача в результаті проведення господарських операцій між ТОВ "Головбудсервіс-К" та ТО «ѳболВ» .

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що між ТОВ "Головбудсервіс-К" (Замовник) та ТО «ѳболВ» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг із прибирання території від 20.08.2013 № 130820-1Г.

Відповідно до умов вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець надає йому послуги із прибирання території об'єкта, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ворзель, вул. Ковельська, 10, згідно поданих Замовником заявок на умовах цього Договору.

Крім того, під час перевірки також встановлено, що 31.12.2013 між ТОВ "Головбудсервіс-К" (Замовник) та ТО «ѳболВ» (Виконавець) було укладено додаткову угоду до договору про надання послуг із прибирання території № 130820-1Г від 20.08.2013, якою продовжено строк надання послуг до 31.03.2014.

На виконання умов договору ТО «ѳболВ» було складено Акти прийому - передачі виконаних робіт та податкові накладні.

За результатом даних господарських операцій позивачем сформовано податковий кредит.

Водночас, податковий орган в Акті перевірки посилається на Акт від 03.04.2014 за № 1011/26-55-22-07/37265968 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳболВ» , код за ЄДРПОУ 37265968, щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за січень - лютий 2014 року".

Так, відповідно до змісту цього Акта оперативним управлінням ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві надано висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України, в якому зазначено, що ТОВ "Сібол" перереєстровано до м. Запоріжжя та має стан платники 3 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). Направлено запит №1029/7/26-55-07-03 від 24.03.2014 року до ОУ ГУ Міндоходів у Запорізькій області, з метою встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ "СіболВ» .

Керівником, головним бухгалтером та засновником в одній особі ТОВ "Сібол" є гр. ОСОБА_3 (НОМЕР_2). ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, під час виїзду встановлено, що гр. ОСОБА_3 за вказаною адресою не проживає, мати останнього, що мешкає за даною адресою повідомила, що місцезнаходження ОСОБА_3 їй не відоме, з ним не спілкується більше одного року, на підприємстві працює одна особа, заробітна плата невідома, основні засоби відсутні.

СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування по матеріалам, які внесені до ЄРДР під № 32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з нібито здійсненними фінансово-господарськими операціями з реально діючими СПД підприємствами, що містять ознаки фіктивних в тому числі і ТОВ "Сібол", що призвело до несплати податків в особливо великих розмірах.

Враховуючи викладене, на даний час встановити реальність здійснення господарських операцій не виявилось можливим. Отже, звіркою ТОВ "Сібол" не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

У подальшому, податковий орган посилаючись на положення Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку робить висновок, що відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Отже, ТОВ "Головбудсервіс-К" безпідставно включило до податкового кредиту сплачений податок на додану вартість по господарським операціям з ТОВ "Сібол" на загальну суму 86800,00 грн., у тому числі за січень 2014 року на суму 80800,00 грн. та за лютий 2014 року на сумум 6000,00 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення ТОВ "Головбудсервіс-К" п. 189.1 ст. 189, п. 198.2,( з урахуванням пункту 187.9 ст. 187), п. 198.3, п. 198.6, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальу суму 86800,00 грн.

На підстав Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 26.08.2014 згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 86800,00 грн. за основним платежем та 21700,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пункту 189.1. статті 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу положень статей Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт або послуг) сум до податкового кредиту є факт придбання робіт і послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

У такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти здачі прийняття робіт, проектно-кошторисна документація, використання у господарській діяльності товарів та послуг, тощо.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичного здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Відтак, відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту, оскільки господарська операція має бути фактично здійснена, а первинні документи мають відображати її реальність, що і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як зазначалось судом, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом у зв'язку з формуванням позивачем податкового кредиту в результаті господарських операцій позивача з ТО «ѳболВ» .

Суд вважає, що установленим обставинам справи належить надавати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. Так само, які і наявність порушеного кримінального провадження, факт порушення якого сам по собі не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам суд виходить з того, що документи і інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов надання і змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд зазначає, що визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності та отримання економічного змісту в результаті проведення таких операцій.

Отже, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання послуг за господарськими операціями, в результататі здійснення яких сформовано податковий кредит.

Як зазначено в Акті перевірки, відповідно до договору від 20.08.2013 № 130820-1Г ТО «ѳболВ» надало ТОВ "Головбудсервіс-К" послуги із прибирання території об'єкту, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ворзель, вул. Ковельська, 10.

На підтвердження виконання договору позивач надав податкові накладні: від 30.01.2014 № 30200, від 29.01.2014 № 28030, від 27.01.2014 № 26027, від 24.01.2014 № 23035, від 22.01.2014 № 21036, від 20.01.2014 № 19028, від 17.01.2014 № 16026, від 15.01.2014 № 14013, від 13.01.2014 № 12028, від 10.01.2014 № 9016, від 09.01.2014 № 8021, від 03.01.2014 № 2009 та Акт прийому - передачі виконання робіт від 30.01.2014 № 110130-12 на загальну суму виконаних робіт 24000,00 грн., Акт прийняття - передачі виконання робіт від 29.01.2014 № 110129-11 на загальну суму виконаних робіт 48000,00 грн., Акт прийняття - передачі виконання робіт від 27.01.2014 № 110127-10 на загальну суму виконаних робіт 30000,00 грн., Акт прийняття - передачі виконання робіт від 24.01.2014 № 110124-09 на загальну суму виконаних робіт 36000,00 грн., Акт прийняття - передачі виконання робіт від 22.01.2014 № 110122-08 на загальну суму виконаних робіт 48000,00 грн., Акт прийняття - передачі виконання робіт від 20.01.2014 № 110120-07 на загальну суму виконаних робіт 52800,00 грн., Акт прийняття - передачі виконання робіт від 17.01.2014 № 110117-06 на загальну суму виконаних робіт 48000,00 грн., Акт прийняття - передачі виконання робіт від 15.01.2014 № 110115-05 на загальну суму виконаних робіт 54000,00 грн., Акт прийняття - передачі виконання робіт від 13.01.2014 № 110113-04 на загальну суму виконаних робіт 36000,00 грн., Акт прийняття - передачі виконання робіт від 10.01.2014 № 110110-03 на загальну суму виконаних робіт 42000,00 грн., Акт прийняття - передачі виконання робіт від 09.01.2014 № 110109-02 на загальну суму виконаних робіт 54000,00 грн., Акт прийняття - передачі виконання робіт від 03.01.2014 № 110103-1 на загальну суму виконаних робіт 48000,00 грн. Тобто, всього сума за надані послуги ТО «ѳболВ» у січні 2014 року складає 520800,00 грн.

Ознайомившись зі змістом Актів прийняття - передачі виконаних робіт судом встановлено, що в них вказано лише загальну назву виконаних робіт і не визначено етапів виконання робіт, вартості за кожний етап виконання робіт, кількості годин роботи працівників, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції.

У зв'язку з цим, під час підготовки справи до судового розгляду, суд ухвалою від 04.09.2015 витребував у позивача: належним чином засвідчені копії документів та матеріалів, які підтверджують реальність проведення господарських операцій з ТО «ѳболВ» , їх економічний зміст та зв'язок із господарською діяльністю підприємства.

На виконання вимог даної ухвали позивачем були надані суду оборотно - сальдова відомість по взаємовідносинам ТОВ "Головбудсервіс-К" з ТО «ѳболВ» та штатний розпис ТОВ "Головбудсервіс-К" на підтвердження того, що у позивача не має посади прибиральника.

Проте, вказані документи не приймаються судом як доказ фактичного виконання робіт, оскільки оборотно-сальдова відомість та штатний розпис не є документами, які підтверджують економічний зміст проведеної господарської операції а саме, співрозмірності витрачених коштів та отриманого доходу в результаті проведених господарських операцій. Будь - яких інших документів, які б підтверджували наявність економічного змісту в результаті проведених господарських операцій між позивачем та ТО «ѳболВ» суду представником позивача надано не було.

Водночас, на виконання ухвали суду від 04.09.2015 про витребування документів, Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 21.09.2015 № 4321/9/26-55-10-01 надіслала суду: Акт перевірки від 03.04.2015 № 1011/26-55-22-07/37265968; декларації з ПДВ за січень, лютий 2014 року; додаток № 5 до декларації з ПДВ за січень, лютий 2014 року; висновок про результати відпрацювання ризикового платника податку ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві; інформацію, що міститься в базі даних АІС «Податковий блок», єдиний реєстр податкових накладних.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Акта від 03.04.2014 № 1011/26-55-22-07/37265968 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібол", код за ЄДРПОУ 37265968, щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за січень - лютий 2014 року" оперативним управлінням ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві надано висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України, в якому зазначено, що ТОВ "Сібол" перереєстровано до м. Запоріжжя та має стан платники 3 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). Направлено запит № 1029/7/26-55-07-03 від 24.03.2014 року до ОУ ГУ Міндоходів у Запорізькій області, з метою встановлення фактичного місцезнаходження ТО «ѳболВ» .

Керівником, головним бухгалтером та засновником в одній особі ТОВ "Сібол" є гр. ОСОБА_3 (НОМЕР_2). ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, під час виїзду встановлено, що гр. ОСОБА_3 за вказаною адресою не проживає, мати останнього, що мешкає за даною адресою повідомила, що місцезнаходження ОСОБА_3 їй не відоме, з ним не спілкується більше одного року, на підприємстві працює одна особа, заробітна плата невідома, основні засоби відсутні.

СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування по матеріалам, які внесені до ЄРДР під № 32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з нібито здійсненними фінансово-господарськими операціями з реально діючими СПД підприємствами, що містять ознаки фіктивних в тому числі і ТОВ "Сібол", що призвело до несплати податків в особливо великих розмірах.

Відповідно до Акта від 03.04.2014 № 1011/26-55-22-07/37265968 наявність у ТОВ "СІБОЛ" основних фондів -"0", декларація з податку на прибуток за 2013 рік поданана з нульовими показниками.

Таким чином, перевіркою виявлено проведення господарських операцій позивачем із контрагентом ТОВ "Сібол", який має ознаки фіктивності.

Крім того, суд зазначає, що ТОВ "Сібол" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними дії Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, що виразились у проведенні зустрічної звірки ТОВ "Сібол", результати якої оформлені Актом перевірки від 03.04.2014 № 1011/26-55-22-07/37265968 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібол", код за ЄДРПОУ 37265968, щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за січень - лютий 2014 року". Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/9830/14 від 10.09.2014 року, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014, у задоволенні позову ТОВ "Сібол" було відмовлено.

Суд не бере до уваги надану позивачем копію нотаріально завіреної заяви директора ТОВ "Сібол" ОСОБА_3 від 27.06.2014 року, в якій ОСОБА_3 стверджує, що він є застовником ТОВ "Сібол" та мав цивільно - правові відносини з ТОВ "Головбудсервіс-К", оскільки для підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "Сібол", та з'ясування обставин наявності у даного підприємства необхідних виробничих потужностей для проведення даних господарських операцій та фактичного виконання послуг контрагентом, суд ухвалою від 04.09.2015 року викликав в судове засідання в якості свідка ОСОБА_3. Водночас, він не прибув в судове засідання та не надав жодних пояснень з цього приводу, хоча і був належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду справи про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0113321129969.

Крім того, слід зазначити, що наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів.

А тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит може бути сформовано платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 22.09.2015 № 21-1526а15 (2а-2717/11/2670), відповідно до змісту якої, колегія суддів Судової палати дійшла висновку: «…що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподаткованих операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару. Отже, господарська операція є дією або подією, яка веде до змін у фінансовому стані підприємства».

Суд погоджується із тим, що чинним законодавством на підприємства не покладено обов'язку щодо перевірки обставин діяльності контрагентів, разом з цим, суд вважає, що позивач, за умови реальності господарських операцій з контрагентом, повинен дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював настання негативних наслідків у вигляді невизнання контролюючим органом показників задекларованого податкового кредиту.

Відсутність доказів реального вчинення господарської операції виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

З наданих позивачем первинних документах на підтвердження господарської операції з надання послуг по прибирання території, неможливо встановити зміст та обсяг господарської операції. Судом також не встановлено, наявності виробничих потужностей у ТО «ѳболВ» для надання послуг з прибирання території. Позивачем не було доведено суду, який економічний еффект (зміни у фінансовому стані підприємства) отримав позивач в результаті проведення таких операцій із прибирання території при понесенні витрат за один місяць у сумі 520800,00 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача у перевіряємий період були оформлені лише формально, первинні документи, складені за результатами надання послуг, не містять повного об'єму інформації стосовно виконаних робіт, а надання послуг не підтверджено стосовно наявності доказів фактичного надання таких послуг та за відсутності ділової мети у позивача в результаті проведення таких операцій.

Наведене вказує на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, тобто свідчить про їх безтоварність.

Таким чином, перевіривши реальність виконання вказаного договору, суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до податкових накладних, виписаних у зв'язку із придбанням послуг у перевіряємому періоді та наявності підстав для коригування показників податоку на додану вартість у бік збільшення.

Наведені обставини та досліджені судом докази в їх сукупності є достатніми для висновку про те, що господарські операції не мали товарного (реального) характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення відповідачем порушень.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від № НОМЕР_1 від 26.08.2014 не підлягає скасуванню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 листопада 2015 р.