Постанова

від 23.11.2015 по справі 821/3489/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/3489/15-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним та скасування окремих положень наказу,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі-відповідач, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, Управління), в якому просить визнати протиправним та скасувати підпункт 5 пункту 4 наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 02.10.2015 р. № 21-1400/43-15-СГ "Про затвердження проекту землеустрою та надання гр. ОСОБА_2 та іншим у власність земельних ділянок".

Позов мотивований тим, що між позивачем та ГУ Держземагентства у Херсонській області було укладено договір оренди земельних ділянок загальною площею 31,0595 га для ведення фермерського господарства, на базі якої було створено фермерське господарство "Анісімови" (далі-ФГ "Анісімови"). Згодом, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.12.2014 р. №21-2106/18-14-СГ, членами фермерського господарства було розроблено проект землеустрою. Наказом Управління від 02.10.2015 р. №21-1400/43-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр.. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства загальною площею 31,0595 га, розташованих на території Максимо-Горьківської сільської ради Бериславського району Херсонської області; припинено право користування вказаною земельною ділянкою, згідно договору оренди; надано у власність земельні ділянки із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, за межами населених пунктів на вищевказаній території. Підставою звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом є протиправність, на думку позивача, підпункту 5 пункту 4 вказаного наказу, відповідно до якого ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід внести орендну плату за шість місяців з моменту припинення договору оренди землі.

Сторони в судове засідання не з'явились, надавши до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Крім того, відповідачем надано заперечення проти адміністративного позову, зі змісту якого вбачається, що останній просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на відповідність рішень Управління нормам чинного законодавства України.

Статтею 122 КАС України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства України, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 30 квітня 2014 р. між ОСОБА_1 та ГУ Держземагентства у Херсонській області в особі начальника відділу Держземагентства у Бериславському районі Херсонської області ОСОБА_6 укладено договір оренди землі, відповідно до якого гр. ОСОБА_1 передано в оренду земельні ділянки загальною площею 31,0595 га, в тому числі пасовища - 31,0595 га (земельна ділянка площею 11,9594 га - кадастровий номер: 6520683600:02:001:0010, земельна ділянка площею 8,5001 га - кадастровий номер: 6520683600:02:001:0011, земельна ділянка площею 10,6000 га - кадастровий номер: 6520683600:02:001:0012). Вказаний договір зареєстрований у реєстраційній службі Бериславського районного управління юстиції Херсонської області 30 квітня 2014 року №341521365206, №341432665206 та №341547365206.

Наказом ГУ Держземагентства у Херсонській області від 30.12.2014 р. №21-2106/18-14-СГ надано дозвіл членам ФГ "Анісімови" (ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі, що не перевищує розміру земельної частки (паю), на території Максимо-Горьківської сільської ради Бериславського району Херсонської області із земель державної власності сільськогосподарського призначення, що надані в оренду гр.. ОСОБА_1 за межами населених пунктів на території Максимо-Горьківської сільської ради Бериславського району Херсонської області для ведення фермерського господарства.

На підставі заяв вищезазначених осіб про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність наказом ГУ Держземагентства у Херсонській області від 02.10.2015 р. №21-1400/43-15-СГ затверджено вказаний проект землеустрою та надано у власність гр.. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 земельні ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 31,0595 га, розташованих на території Максимо-Горьківської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

15 жовтня 2015 р. між ГУ Держгеокадастру у Херсонській області в особі начальника відділу Держгеокадастру у Бериславському районі Херсонської області ОСОБА_6 та ОСОБА_1 та укладено додаткову угоду про припинення договору оренди землі, відповідно до якого припинено дію договору оренди землі загальною площею 31,0595 га, в тому числі пасовища - 31,0595 га (земельна ділянка площею 11,9594 га - кадастровий номер: 6520683600:02:001:0010, земельна ділянка площею 8,5001 га - кадастровий номер: 6520683600:02:001:0011, земельна ділянка площею 10,6000 га - кадастровий номер: 6520683600:02:001:0012). Вказана додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі від 30.04.2014 р.

На підставі наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області від 02.10.2015 р. №21-1400/43-15-СГ припинено дію договору оренди землі загальною площею 31,0595 га, розташованих на території Максимо-Горьківської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Судом встановлено, що оскаржуваним підпунктом 5 пункту 4 наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області від 02.10.2015 р. №21-1400/43-15-СГ зобов'язано громадян, зазначених у пункті 3 даного наказу, тобто ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, внести орендну плату за шість місяців з моменту припинення договору оренди землі.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Статтю 2 Земельного кодексу України, визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно зі ст.. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначено статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство". Так, відповідно до частини 5 вказаної норми громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Положеннями ст. 32 Закону України "Про оренду землі" закріплено, що у разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань.

Предметом спору у даній справі є правомірність підпункту 5 пункту 4 наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області від 02.10.2015 р. №21-1400/43-15-СГ, відповідно до якого громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 необхідно внести орендну плату за шість місяців з моменту припинення договору оренди землі.

З цього приводу суд звертає увагу, що відповідно до ст.ст. 2, 3 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 17 КАС України визначено юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.

Так, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

У зв'язку з цим слід зазначити, що право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього; судовому захисту у передбаченому КАС України порядку підлягають виключно порушені або оспорені права позивача - фізичної чи юридичної особи; порушення таких прав відбувається з боку суб'єкта владних повноважень та повинно бути наслідком прийняття ним по відношенню до позивача юридично значимих рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності.

Як зазначено Конституційним Судом України у п.4.1 рішення від 14 грудня 2011р. №19-рп/2011, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

З огляду на положення ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 8, 55 Конституції України, ст.6 КАС України, кожен має право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Як зазначено в абзаці 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р. №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Однак реалізація права на звернення до суду не гарантує обов'язкового і ефективного поновлення прав особи, якщо таке право, на захист якого подано позов, насправді не порушено.

Враховуючи наведене, обов'язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів фізичних або юридичних осіб є одночасна наявність двох факторів:

існування публічно-правових відносин між позивачем - фізичною (юридичною) особою та відповідачем - суб'єктом владних повноважень;

наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично предметом судового захисту за даним позовом є права громадян ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, яким надано у власність земельні ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 31,0595 га, які раніше перебували в оренді у позивача. При цьому позивачем оскаржується не факт надання цих земельних ділянок у власність вказаних осіб, а зобов'язання останніх внести орендну плату за шість місяців з моменту припинення договору оренди землі.

В даному випадку суд звертає увагу на те, що позивачем не обґрунтовано, як і не надано жодного доказу на підтвердження наявності відповідних повноважень звернення до суду з даним позовом з метою захисту прав інших осіб.

Суд вважає, що у даному випадку на підставі підпункту 5 пункту 4 наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області від 02.10.2015р. №21-1400/43-15-СГ між позивачем та відповідачем не виникає жодних публічно-правових відносин, оскільки вказаним наказом в оскаржуваній частині відповідачем не покладено безпосередньо на позивача жодного обов'язку, як і не створено перешкод для реалізації будь-якого суб'єктивного права.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позивачем не наведено та судом не встановлено конкретного його права, свободи чи інтересу, які порушені відповідачем; відсутність порушеного права позивача з огляду на завдання адміністративного судочинства позбавляє суд можливості здійснити його судовий захист та задовольнити позовні вимоги.

За таких обставин позов ОСОБА_1 є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Одночасно суд звертає увагу, що відмова в задоволенні даного позову не позбавляє громадян ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 права оскаржити підпункт 5 пункту 4 наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області від 02.10.2015 р. №21-1400/43-15-СГ, який оспорюється в межах даного позову ОСОБА_1 в судовому порядку, в разі встановлення ними порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив :

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 6.3