Постанова

від 24.11.2015 по справі 826/18762/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 листопада 2015 року № 826/18762/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лінея.» до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Лінея.» з позовом до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2015 р.:

- № 0004482206, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» 2 389 690 грн. за основним платежем та на 597 422,50 грн. за штрафними санкціями;

- № 0004492206, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 2 150 721 грн. за основним платежем та на 537 680,25 грн. за штрафними санкціями.

Позивач не погоджується із цими рішеннями та в обґрунтування позову по суті зазначає, що висновки ДПІ ґрунтуються на начебто нездійсненні господарських операцій з поставки позивачу чаю контрагентом - ТОВ «Лайт-Кофф», за відносинами з яким і сформовано спірні суми податкових вигод.

Позивач між тим зазначає, що операції, які є об'єктом оподаткування, фактично виконані, належним чином документально оформлені, товар оплачений з ПДВ у ціні товару, а відтак позивач мав всі правові підстави для формування спірних сум податкових вигод. Позивач звертає увагу, що наявні документальні підтвердження і щодо подальшого руху товару на адресу торгових мереж. Позивач наголошує, що висновки ДПІ відносно позивача та його контрагента ґрунтуються на висновках акту перевірки відносно іншого товариства, з яким ні позивач, ні його контрагент у взаємовідносини не вступали.

Враховуючи наведене, позивач вважає безпідставними висновки акту перевірки та, відповідно, вважає протиправними оскаржувані рішення та просить їх скасувати.

Крім того, позивач звертає увагу на порушення з боку ДПІ при призначенні та проведенні перевірки, що на думку позивача також вказує на те, що спірні рішення прийняті без дотримання встановлених правил та процедур у зв'язку з чим є протиправними.

Відповідач у свою чергу проти позову заперечив з підстав, викладених в Акті перевірки та запереченнях, вважає викладені в акті перевірки висновки обґрунтованими, а спірні рішення, прийняті на його підставі, правомірними.

У судовому засіданні 03.11.2015 р. на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лінея.» (код 38909886) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лайт-кофф» (код 38980320) за період з 01.07.2014 р. по 30.09.2014 р. та з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 29.05.2015 р. № 326/1-26-50-22-06-38909886 (далі - Акт перевірки). Перевірка проводилась на підставі п/п. 78.1.1. ПК України.

Перевірка проводилась з 18.05.2015 р. по 22.05.2015 р.

Перевіркою встановлено, що товариство зареєстровано у статусі юридичної особи 24.09.2013 р., код 38909886, адреса: 03022, м. Київ, Голосіївський район, вул. Трутенка, 10. Товариство взято на податковий облік 25.09.2013 р., платником ПДВ є з 01.11.2013 р.

У період, який перевірявся, вартість основних фондів складала - 0 грн.

Середня облікова кількість штатних працівників у період, який перевірявся, - 46 осіб . Середня заробітна плата - 3191 грн.

Основний вид діяльності товариства - діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Зазначається в Акті перевірки, що на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 08.10.2014 р. слідчим ІВРК СУ ФР вилучені оригінали первинних документів ТОВ «Лайт-Кофф» ОУ ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві за період з липня по вересень 2014 року та комп'ютерну техніку, відповідно до протоколу обшуку від 08.10.2014 р.

Відносно запиту від ДПІ до позивача про надання первинних документів та щодо вилучених документів, позивач проінформував ДПІ листом від 28.11.2014 р. № 28/11 про вилучення документів та зазначив, що з урахуванням положень п. 85.9. ПК України з ними можна ознайомитись в СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Аналогічний лист на адресу ДПІ сформовано позивачем 23.12.2014 р. № 23/12.

У той же час, зазначено, що до ОУ ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС направлено запит від 09.02.2015 р. № 1452/7/26-50-22-06 про надання документів або доступу до них. Листом від 17.02.2014 р. № 423/07/26-58-09-01 від ОУ ДПІ отримано частину копій вилучених документів, а саме - видаткові накладні.

Відносно досліджених документів, зазначається про надання товариством, зокрема, копій податкових накладних, ТТН, зазначено про використання акту перевірки відносно «Медагроекспорт».

Між тим, перевіркою витрат встановлено їх завищення на 11 948 450 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Лайт-кофф». Відповідно зазначено про заниження податку на прибуток на 2 150 721 грн. внаслідок порушення п. 44.1., п. 44.1., п. 138.4., п. 139.1.9 ПК України. ДПІ зазначає, що ТОВ «Лайт-кофф» є вигодо-транспортуючим суб'єктом (транзитером) - суб'єкт господарювання (платник ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодо-формуючим суб'єктом та вигодо-набувачем - ТОВ «Лінея.».

Крім того, внаслідок перевірки взаємовідносин з ТОВ «Лайт-кофф», ДПІ дійшла до висновку про заниження ПДВ до сплати у розмірі 2 389 690 грн.

В контексті наведеного під час перевірки встановлена наявність податкового кредиту позивача, сформованого за рахунок операцій з поставки чаю в коробках від ТОВ «Лайт-кофф». Так, в акті перевірки відображена таблиця із деталізацією податкових накладних за період 01.09.2014 р., 03.09.2014 р., 12.09.2014 р., 19.09.204 р., 26.09.2014 р., 30.09.2014 р., 13.06.2014 р., 01.07.2014 р., 07.07.2014 р., 11.07.2014 р., 18.07.2014 р., 25.07.2014 р., 18.07.2014 р., 01.08.2014 р., 08.08.2014 р., 14.08.2014 р., 21.08.2014 р., 10.11.2014 р., 18.11.2014 р., 25.11.2014 р., 28.11.2014 р., які видані ТОВ «Лайт-кофф» на адресу позивача.

Надалі зазначено, що постачальниками ТОВ «Лайт-кофф» були ПП «ФЛЕНКЕР-Ф» , ПП «КАСТЛ ЛАЙТ» , відносно яких наведено загальну інформацію про підприємства.

До основного виду діяльності ПП «ФЛЕНКЕР-Ф», з яким позивач не вступав у взаємовідносини, належить діяльність посередників у торгівлі товарами широкого вжитку, штатна чисельність працівників - 2; офіс - 14 кв.м. Встановлено маніпулювання показниками декларацій з ПДВ, а саме: ПП ФЛЕНКЕР-Ф» за червень задекларовано в р. 10.1. декларації з ПДВ податковий кредит 619938 грн., що відображено у розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту, в той же час відображено у розшифровці (додаток № 5 до декларації) формування податкового кредиту на суму 3 669 633 грн. Також при формуванні податкових зобов'язань у декларації задекларовано 621 039 грн., а в додатку № 5 відображено податкові зобов'язання на загальну суму 3 670 726 грн.

Щодо ПП «КАСТЛ ЛАЙТ», з яким позивач не вступав у взаємовідносини, зазначено, крім іншого, що чисельність працюючих складає 2 особи. Зазначено, що при формуванні податкового кредиту за червень 2014 р. встановлено маніпулювання показниками декларації, а саме: ПП «ПМК-97» , яке не вступало у відносини з позивачем, задекларовано в р. 10.1. декларації податковий кредит 3 205 408 грн., що відображено в розшифровці, в той же час відображено з «-» у розшифровці (додаток № 5) у розділі ІІ «Операції з придбання з ПДВ, які не дають права на формування податкового кредиту зменшення ПДВ у сумі 14 211 506,98 грн., що не вплинуло на показник гр. 17 «усього податкового кредиту».

Надалі ДПІ зазначає, що кредит за серпень 2014 р. сформовано за рахунок ПП «ФЛЕНКЕР-Ф» 1459951,82 грн. та ПП «КРИШЕНЬ» за липень 2014 р. на суму 1745456 грн. при тому, що податковий кредит за серпень складає 7 млн. зазначено, що за липень ПП «КАСТ ЛАЙТ» до податкового органу не подано, а свідоцтво платника ПДВ в липні 2014 р. анульовано. Крім того, ДПІ зазначає, що проведено маніпулювання показниками податкових зобов'язань декларації з ПДВ ПП «КАСТ ЛАЙТ» за серпень 2014 року, у зв'язку з чим розбіжності відсутні. Також зазначається, що при формуванні податкових зобов'язань у декларації задекларовано 3208206 грн., а додатку № 5 3 205 408 грн.

Аналогічно щодо періоду вересня 2014 р. зазначено про маніпулювання ПП «ПМК-97» показниками декларації.

Водночас зазначається, що податковий кредит на 100% сформовано за рахунок ПП «МЕДАГРОЕКСПОРТ», з яким позивач не вступав у взаємовідносини, при тому, що виписані податкові накладні ПП «МЕДАГРОЕКСПОРТ» не зареєстровані в ЄРПН, що не дає можливості відслідкувати найменування товару. У той же час зазначається, що ПП «КАСТЛ ЛАЙТ» подано додаток № 8 заява про відмову постачальника надати податкову накладну. Надалі ще зазначається, що ПП «МЕДАГРОЕКСПОРТ» задекларовані значні суми ПДВ по відносинам з певними підприємствами.

Між тим, в Акті перевірки не зазначається, що у зв'язку з наведеним порушено позивачем, який не вступав у відносини з ПП «ФЛЕНКР-Ф» чи ПП «КАСТЛ ЛАЙТ» і яке відношення до позивача має ПП «ПМК-97» та ПП «МЕДАГРОЕКСПОРТ».

ДПІ в Акті перевірки зазначає про наявність акту перевірки від 08.12.2014 р. відносно ПП «МЕДАГРОЕКСПОРТ», згідно якого встановлено відсутність виробничого обладнання, складських і торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Надалі, знову-таки, в Акті перевірки зазначається про маніпулювання ПП «ПМК-97» податковою звітністю за листопад 2014 р. аналогічним чином, як зазначено вище. Зазначено про не реєстрацію податкових накладних ПП «МЕДАГРОЕКСПОРТ» за вересень 2014 р. та подання ПП «КАСТ ЛАЙТ» додатку № 8 заяву про відмову від надання податкової накладної.

Відтак, виходячи з наведеного ДПІ формує наступний висновок : ПП «МЕДАГРОЕКСПОРТ» та ПП «КАСТ ЛАЙТ» проведена маніпуляція з податковою звітністю. Діяльність підприємств спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в тому числі ТОВ «Лайт-Кофф» та в подальшому ТОВ «Лінея.».

Враховуючи викладене в Акті перевірки ДПІ зазначає, що в порушення вимог п. 198.3., 198.6., 201.1. ПК України ТОВ «Лінея.» завищено податковий кредит за перевіряємий період з контрагентами постачальниками на загальну суму 2 389 690 грн, а саме: в липні 2014 р - 426 242 грн., в серпні 2014 р. - 481 100 грн., у вересні 2014 р. - 853 728 грн., в листопаді 2014 р. - 628 620 грн.

Акт перевірки отримано позивачем 04.06.2015 р., що визнається ДПІ. 09.06.2015 р. позивачем поштою надіслано до ДПІ заперечення на акт перевірки, які отримані ДПІ 11.06.2015 р. Листом від 19.06.2015 р. позивача повідомлено про залишення без розгляду вказаних заперечень, оскільки, як вважає ДПІ, відповідно до п. 86.7. ПК України позивач повинен був подати заперечення до 10.06.2015 р. включно.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки 19.06.2015 р. прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час формування показників звітності позивача), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки , що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, що відповідач, в порядку виконання обов'язку визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними , висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із своїм безпосереднім контрагентом та підставою для прийняття спірних рішень.

В даному випадку Акт перевірки по суті ґрунтується навіть не на оцінці операцій, вчинених між позивачем та його безпосереднім контрагентом, а лише на оцінці господарської діяльності інших осіб, з якими позивач не вступав у взаємовідносини з поставки, без дослідження ідентичності номенклатури поставки між цими особами та за угодою між позивачем та його безпосереднім контрагентом. В Акті відсутні будь-які обґрунтовані претензії безпосереднього до контрагента позивача.

В Акті перевірки взагалі не проаналізовані надані позивачем товарно-транспортні накладні щодо перевезення товару.

У той же час, в контексті оцінки операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом, судом встановлено наступне.

Так, між ТОВ «ЛАЙТ-КОФФ» (постачальник) та ТОВ «ЛІНЕЯ.» (покупець) 25.12.2013 р. укладено договір поставки № 2 відповідно до якого постачальник зобов'язався постачати продукцію під торговою маркою «Хейліс». Приймання товару здійснюється на складі покупця. Документом, який встановлює факт передачі товару є видаткова накладна.

До договору укладені специфікації, що стосуються періоду , який перевірявся ДПІ. Номенклатура поставки - чай т.м. «Хейліс» в пачках в асортименті.

На підтвердження поставки у період, який перевірявся, надано копії видаткових накладних. До кожної видаткової накладної надано ТТН, які містять всі необхідні відомості та реквізити, які підтверджують факт транспортування, у тому числі: пункт навантаження, пункт розвантаження, відомості про перевізника та відомості про автотранспорт, посилання на видаткову накладну. На кожну поставку та на дату поставки виписано на адресу позивача податкові накладні з відмітками про реєстрацію в ЄРПН, відомості щодо чого не спростовані ДПІ під час розгляду справи. При цьому, факт реєстрації податкових накладних підтверджується витягом з ЄРПН та квитанцією. На підтвердження повноважень осіб, які здійснювали приймання продукції згідно вищезгаданих накладних, надано копію Книги реєстрації довіреностей. Крім того, позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахункам № 631 та 281 щодо проведення в бухгалтерському обліку вищезгаданих операцій, щодо руху товару. Щодо оплати в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень та банківських виписок. Щодо інших документів, які супроводжували поставки, до матеріалів справи залучено копії сертифікатів відповідності, видані на чай т.м. «Хейліс».

Відносно наявності у користуванні позивача приміщень, до матеріалів справи залучено копію договору від 01.01.2014 р. №1/МС-0018 (з додатками), укладений з ПАТ «МЕБЛІСАМ», щодо оренди до 147,7 кв.м. офісних та до 430 кв.м. складських приміщень за адресою м. Київ, вул. О. Трутенка, 10, що відповідає податковій адресі позивача. До договору надано акт від 01.10.2014 р. щодо передачі приміщення в користування та акти щодо прийняття послуг з оренди щомісячно, а також платіжні документи щодо оплати, що підтверджує наявність у позивача ресурсів, для ведення звичайної господарської діяльності.

Крім того, відносно наявності у користуванні контрагента приміщень, в матеріалах справи також наявна копії договорів оренди складського приміщення № 22 від 01.01.2014 р. № 7 від 17.06.2014 р, який укладений між ТОВ «ЛАЙТ-КОФФ» та ФОП ОСОБА_2 щодо оренди ангару площею 80 кв.м. у с. Н.Петрівці, звідки згідно з вищезгаданими ТТН здійснювалось відвантаження продукції, до яких залучено первинні документи щодо оренди.

Відносно контрагента у матеріалах справи також наявні копії договорів від 18.11.2013 р. № 14/13 КР та від 18.05.2014 р. № 01/14 КР відносно оренди ТОВ «ЛАЙТ-КОФФ» офісного приміщення площею 25 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Кропивницького, 18 офіс 34.

Стосовно перевезення товарів, крім власне ТТН, надано угоди та первинні документи до них щодо надання позивачу у період, який перевірявся, послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме, укладені з: ФОП ОСОБА_1 від 01.11.2013 р. № 01/11-тр до якого додані копії талонів замовлення, акти надання послуг у період, який перевірявся ДПІ.

Відносно подальшого руху товарів до матеріалів справи залучено копії договорів та первинних документів щодо подальшої реалізації чаю «Хейліс» в асортименті, а саме копії договорів: від 09.12.2013 р. № П4809, укладений з ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» (торгова мережа «Ашан»), від 17.01.2014 р. № 11019934, укладений з ТОВ «АСТЕРС ГРУП» (торгова мережа «Фуршет»), від 04.11.2013 р. № 3249, укладений з ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД», від 10.01.2014 р. № 102055, укладений з ТОВ «АДВЕНТІС» (мережа «Караван»), від 01.01.2014 р. № А1901014007, укладений з ТОВ «НОВУС», від 01.01.2014 р. № 59416, укладений з ТОВ «АТБ-маркет», від 01.01.2013 р. № 4600036957, укладений з ТОВ «Фудмережа», додатки (специфікації) до них, а також залучено до справи видаткові накладні та ТТН відносно перевезення товару на користь магазинів та пунктів прийому вказаних торгових мереж, документи, що підтверджують повноваження представників покупців на прийняття товару. Залучено до матеріалів справи також видаткові та товарно-транспортні накладні щодо поставки чаю т.м. «Хейліс» на користь ПІІ «Білла Україна», ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» та ТОВ «ЕКО» за договорами від 01.01.2014 р. № 303225, від 01.02.2014 р. № 26142, від 01.11.2013 р. № 12169К відповідно.

Під час розгляду справи ДПІ не навела жодних доводів щодо юридичної дефектності вказаних вище первинних документів або відсутності взаємозв'язку між ними, а також не спростувала відомості, наведені в цих первинних документах .

Таким чином, позивачем надані первинні та інші документи, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду , які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірної операції з поставки товару та підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Натомість, сукупність вказаних документів, у т.ч. щодо подальшого продажу товару на адресу торгових мереж, підтверджує реальність операцій з придбання товару.

Відповідачем наведене під час розгляду справи не спростовано та не доведено зворотне.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент видачі податкових накладних, вчинення господарської операції з поставки був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних як платником ПДВ є правомірною.

Слід зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надано: рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами; рішень судів про визнання правочинів з контрагентами недійсним з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішень судів, які б були прийняті в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

В контексті доводів відповідача, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду, прийнятого в рамках кримінального провадження, відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено відповідачем належними та допустимими доказами, а тим більше, з боку контрагентів контрагента позивача, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів , які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Слід додати, що відповідно до постанови слідчого СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.04.2015 р. до слідчого управління фінансових розслідувань надійшли матеріали аналітичного дослідження № 204/16-20/38909886 від 09.09.2014 р. згідно якого службові особи ТОВ «Лінея.» в період грудня 2013 р. по липень 2014 р. незаконно формували податковий кредит з ПДВ за рахунок підприємства, яке має ознаки «фіктивності» ТОВ «Лайт-Кофф», що призвело до завищення обсягів податкового кредиту на 5 531 073 грн., у зв'язку з чим розпочато досудове розслідування. Висновки аналітичного дослідження ґрунтуються на відсутності реального здійснення господарської діяльності між ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Лайт-Кофф». Допитаний в якості свідка директор та засновник ТОВ «Лайт-Кофф» показав, що створив підприємство з метою здійснення фінансово-господарської діяльності та те, що товариство здійснювало діяльність з торгівлі продуктами харчування, в тому числі чайною продукцією. Зазначено також у постанові, що не вдалося встановити факт безтоварності здійснення фінансово-господарських операцій, зокрема, між ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Лайт-Кофф». Згідно із вищезгаданою постановою слідчого закрито кримінальне провадження , внесене до ЄРДС за № 32014100090000127 від 18.07.2014 р. у зв'язку з відсутністю в діяннях службових осіб ТОВ «Лінея.» складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Окрім того, 01.07.2015 р. за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Лінея.» до ЄРДС розпочато досудове розслідування за № 32015100010000107 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Підставою для внесення відомостей стало, крім іншого, податкове повідомлення-рішення № 0004482206, згідно якого службові особи ТОВ «Лінея.», які не підтвердили документально задекларовані валові витрати в сумі 11 948 450 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Лайт-кофф», тим самим зависили податковий кредит з ПДВ та валові витрати, що призвело до несплати ПДВ 2 389 690 грн. та податку на прибуток 2 150 721 грн., тобто сум податків, визначених в оскаржуваних у даній справі рушень. Між тим, зазначено про отримання в ході досудового слідства документів, які підтверджують придбання та подальший рух чайної продукції за участі підприємств ТОВ «Лайт-кофф», ПП «Каст Лайф», ПП «Фленкер-Ф» та інших підприємств, що підтверджується і показами керівників цих підприємств, допитаних в якості свідків. Таким чином, як зазначено у постанові слідчого від 06.10.2015 р., проведеними у кримінальному провадженні слідчими (розшуковими) діями, доказів, щодо безтоварності фінансово-господарських відносин, не здобуто. Згідно із зазначеною постановою слідчого кримінальне провадження за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Лінея.» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України закрито .

Відтак, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем по суті не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків Акту перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність з боку ДПІ законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Лінея.» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 р. № 0004482206 та № 0004492206, які прийняті ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Судові витрати у сумі 487,20 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лінея.» (код з ЄДР 38909886; адреса: 03022, м. Київ, Голосіївський район, вул. О. Трутенка, 10.) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов