Постанова

від 27.10.2015 по справі 872/13616/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2015 рокусправа № 804/8957/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

при секретарі: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «СОЮЗ» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі №804/8957/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Союз» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Союз» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т.1 а.с.91), просило визнати протиправними наступні дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області : - по проведенню на підставі наказу № 414 від 12.05.2014 року в період за лютий 2014 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ВКФ «Союз» щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати податку на додану вартість по відносинам з ТОВ «Віп Сервістрейд» за лютий 2014 року; - встановленню факту відсутності реального здійснення господарських операцій ТОВ ВКФ «Союз» за лютий 2014 року, відсутності об'єктів оподаткування при придбанні ТОВ ВКФ «Союз» товарів, які підпадають під визначення ст.ст. 14, 22, 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України; - щодо видалення з бази даних автоматизованих інформаційних систем ДПС, в тому числі системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, задекларованих позивачем значень податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, згідно поданих податкових декларацій за лютий 2014 року; - по встановленню факту завищення ТОВ ВКФ «Союз» податкового кредиту по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Віп Сервістрейд», що призвело до заниження податку на додану вартість всього у лютому 2014 року на суму 124700 грн. Позивач також просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002912202 від 02.07.2014 року та зобов'язати відповідача здійснити всі належні дії з відновлення в базах податкової звітності та автоматизованій інформаційній системі співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, задекларованих ТОВ ВКФ «Союз» згідно декларацій з податку на додану вартість за січень 2014 року, значень податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ ВКФ «Союз» за січень 2014 року, у розрізі контрагентів.

В обґрунтування позовних вимог зазначалость про порушення контролюючим органом вимог Податкового кодексу України при призначенні та проведенні перевірки, складанню акту перевірки, про помилковість висновків про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Віп Сервістрейд», які спростовуються документами бухгалтерської та податкової звітності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Апелянт зазначає про відсутність у контролюючого органу підстав для проведення перевірки, порушення вимог щодо належного повідомлення позивача, як платника податків, про таку перевірку. Також вказує, що висновки відповідача про нереальність здійснення господарських операцій позивача спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, що підтверджують реальність правочинів, укладених з ТОВ «Віп Сервістрейд». Суд першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення залишив доводи позивача поза увагою, обґрунтувавши правомірність спірного податкового повідомлення-рішення актом зустрічної звірки ТОВ «Форум-Менеджмент Груп», який є контрагентом ТОВ «Віп Сервістрейд», тобто по ланцюгу постачання. Проте, позивачем надані докази, які підтверджують як фактичне виконання господарських договорів, так і використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 12.05.2014 року по 21.05.2014 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ ВКФ «Союз» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Віп Сервістрейд», їх реальності та повноти відображення в обліку у період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року. За результатами перевірки складено акт №1428/04-61-22-2/24223928 від 28 травня 2014 року, яким зафіксовано порушення ст.185, ст.188, п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Віп Сервістрейд» та заниження податку на додану вартість всього у лютому 2014 року на суму 124700 грн. 02 липня 2014 року Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким ТОВ ВКФ «Союз» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 187050 грн., з яких 124700 грн. - за основним платежем, 62350 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості висновків відповідача, викладених в акті перевірки, щодо порушень ТОВ ВКФ «Союз» податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за господарськими угодами, укладеними з ТОВ «Віп Сервістрейд», а відтак і правомірність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням. Суд також дійшов висновку про наявність підстав для проведення даного виду податкової перевірки і необґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання здійснити відновлення показників податкової звітності в базі даних автоматизованих інформаційних систем ДПС у зв'язку із відсутністю доказів внесення відповідачем даних, про які вказував позивач.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі прийнято без врахування всіх обставин по справі.

Так, апелянт зазначає що відповідачем порушені його права, як платника податків, при призначенні та проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки. Позивач вказує, що перевірку проведено без присутності директора підприємства, крім того на запит контролюючого органу були надані пояснення та усі наявні первинні документи, що підтверджують господарські взаємовідносини з ТОВ «Віп Сервістрейд», тому підстави для призначення перевірки були відсутні та наказ від 12.05.2014 року №414 винесений всупереч вимогам п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а отже дії відповідача, здійснені на його підставі, є неправомірними.

Суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову в цій частині, вказав, що у відповідача були наявні підстави для винесення наказу про проведення перевірки, оскільки на запит відповідача від 15.04.2014 року №7714/10/04-61-22-01, у відповідь позивачем надано інформацію, проте не в повному обсязі, крім того, як на підставу прийняття спірного наказу зазначено наявність у відповідача податкової інформації у вигляді Довідки Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №546/04-62-22-3/38598738 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Віп Сервістрейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» та ТОВ ВКФ «Союз» їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року». Суд також зазначив, що твердження позивача про порушення проведення перевірки у зв'язку з відсутністю директора підприємства під час її здійснення судом є безпідставними, оскільки присутність вказаної особи не є обов'язковою умовою для проведення перевірки.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючи органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Контролюючі органи згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 зазначеної статті встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки встановлені статтею 79 Податкового кодексу України. Як зазначено у пункті 79.1 зазначеної статті, документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

У підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відтак, виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення необґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Як вбачається з акту перевірки, Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на адресу ТОВ ВКФ «Союз» було направлено письмовий запит «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» від 15.04.2014 року №7714/10/04-61-15-01. Листом від 24.04.2014 року за №44 ТОВ ВКФ «Союз» надано документи з питань відносин (придбання товарів, послуг) з ТОВ «Віп Сервістрейд» у періоді з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року та подальшої їх реалізації, про що зазначено в акті перевірки. (т.1 а.с.25) - договір, накладні та податкові накладні, інші. Однак, перелік інших документів позивачем не наведено, у зв'язку з чим неможливо встановити, чи були виконані вимоги запиту контролюючого органу у повному обсязі.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача були передбачені п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України підстави для призначення документальної позапланової перевірки.

Наступним підлягає зясуванню питання, чи дотриманий відповідачем порядок проведення перевірки. При цьому, керуючись приписами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегією суддів при прийнятті рішення врахована постанова Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, прийнята за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як зазначив Верховний Суд України в цій постанові, особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 Податкового кодексу України, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок. Пунктом 79.2 цієї статті передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої перевірки. Реалізація такого права за відсутності обовязку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможлива. Окрім того, незважаючи на проголошену підпунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необовязковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 цього ж Кодексу (права платника податків).

Таким чином, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Як встановлено колегією суддів на підставі наявних у справі письмових доказів, копія наказу №414 від 12.05.2014 року «Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ВКФ «Союз», копія повідомлення №65 від 12.05.2014 року були отримані позивачем 15.05.2014 року (тобто після початку проведення перевірки) - т.1 а.с.101, 102.

За наведених обставин позивач не мав можливості у встановленому законом порядку оскаржити наказ про проведення перевірки; не мав позивач і можливості скористатись правом на не допуск до перевірки з огляду на її вид, як невиїзної; не міг він реалізувати своє право бути присутнім під час проведення перевірки та надавати пояснення і додаткові документи.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправними дій по проведенню вказаної перевірки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Помилковість доводів відповідача, з якими погодився і суд першої інстанції, щодо відсутності законодавчо встановленого обов'язку по врученню платнику податків до дати проведення перевірки копії наказу та направлення, підтверджені правовою позицією Верховного Суду України, наведену в вищезазначеному рішенні.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002912202 від 02.07.2014 року, прийнятого на підставі акту перевірки №1428/04-61-22-2/24223928 від 28 травня 2014 року, колегія суддів зазначає, що правові наслідки протиправної перевірки, якими є акт та податкове повідомлення-рішення, відсутні. Незаконна перевірка безперечно нівелює її наслідки.

Разом з цим, колегія суддів здійснила перевірку висновків суду першої інстанції щодо порушення позивачем податкового законодавства шляхом встановлення обставин реальності здійснення господарських операцій через дослідження наявних належних та допустимих доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача, що викладені в акті перевірки, ґрунтуються виключно на довідці Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 28.04.2014 року №546/04-62-22-3/38598738 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Віп Сервістрейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Форум-Менеджмент Груп» та ТОВ ВКФ «Союз» їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року». Відповідачем не доведено, що надані ТОВ ВКФ «Союз» первинні документи на виконання умов договору № 1/ВС від 03.02.2014 року - рахунки-фактури від 27.02.2014 року № СФ-0000040, №СФ-0000041, від 28.02.2014 року №СФ-0000046, №СФ-0000047, видаткові накладні від 27.02.2014 року №РН-0000040, № РН-000004, від 28.02.2014 року №РН-0000046, №РН-0000047, податкові накладні від 27.02.2014 року №40, №41, від 28.02.2014 року №46, №47, товарно-транспортні накладні від 27.02.2014 року та від 28.02.2014 року, а також довіреності №23 та №24 від 27.02.2014 року, №25 та №26 від 28.02.2014 року, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Крім того, позивачем надані додаткові докази на підтвердження використання отриманого товару - поліетилену у власній господарській діяльності, у тому числі, витяг із книги складського обліку за формою № м-17, картки складського обліку матеріалів, акти на списання матеріалів, технічна документація на продукцію, яка виготовляється позивачем із поліетилену, листи-замовлення на продукцію (т. 2 а.с. 16-77). Згідно бухгалтерської довідки поліетилен у кількості 43 тон, який був отриманий від ТОВ «Віп Сервістрейд» списано на виробництво запобіжних деталей (т.2 а.с.14). Акти списання матеріалів також підтверджують цю обставину (т.2 а.с.29 - 31, 43-45, 57-58). Позивачем надані суду Технічні умови «Деталі захисні із поліетилену для захисту різі обсадних та насосно-компресорних труб та муфт до них» , що випускаються позивачем, сертифікат відповідності вимогам стандарту системи менеджменту якості ТОВ ВКФ «Союз» відносно виробництва запобіжних деталей із поліетилену (т. 2 а.с.95-100), свідоцтво про право власності ТОВ ВКФ «Союз» на будівлі виробничих ліній по виготовленню пластмасових виробів, що розташовані у Дніпропетровській області, Дніпропетровській район, смт. Ювілейне, вул. Виробнича, 9а (т. 2 а.с.101-103), штатний розклад ТОВ ВКФ «Союз», згідно якого на підприємстві працюють 57 осіб (т.2 а.с.12,13).

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Наявність виданих контрагентом податкових накладних та перелічених вище первинних документів підтверджують право позивача на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні за товар.

Суд першої інстанції в оскарженій постанові вказав, що фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «Віп Сервістрейд» не створювали реальних наслідків, а зводились тільки до складання відповідних документів та відображення операцій в податковому та бухгалтерському обліках, з огляду на відсутність у ТОВ «Віп Сервістрейд» відповідних умов для здійснення господарської діяльності, на не подання ТОВ «Віп Сервістрейд» до контролюючого органу декларацій з податку на прибуток та фінансової звітності за період 2013 рік та 1 квартал 2014 року, а також те, що в період з травня 2013 року по січень 2014 року ТОВ «Віп Сервістрейд» господарську діяльність не здійснювала, жодних операцій та реалізації товарів не проводила.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та зазначає, що законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. У разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме щодо цієї особи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних та протиправність збільшення грошового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням.

Проте, колегія суддів, вважає, що у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій по встановленню в акті перевірки фактів відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Віп Сервістрейд» і встановленню факту завищення ТОВ ВКФ «Союз» податкового кредиту по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Віп Сервістрейд», слід відмовити з огляду на те, що позивачем фактично оспорюється зміст акту перевірки, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень (нормативно-правовим або правовим актом індивідуальної дії). За своєю правовою природою акт є носієм інформації, яка відображається контролюючим органом після проведення перевірки; він може розглядатись як доказ у випадку відповідності його вимогам на предмет належності та допустимості в адміністративному процесі, однак оскарженню в порядку адміністративного судочинства не підлягає.

Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо видалення з бази даних автоматизованих інформаційних систем ДПС, в тому числі системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, задекларованих позивачем значень податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, згідно поданих податкових декларацій за лютий 2014 року, та зобов'язання відновити показники значень, з огляду на відсутність доказів вчинення податковим органом таких дій. Крім того, скасування спірного податкового повідомлення-рішення виключає можливість внесення до такої бази даних на підставі акту перевірки №1428/04-61-22-2/24223928 від 28.05.2014 року.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення необґрунтованого рішення, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржена постанова скасуванню із прийняттям нового рішення про часткове задоволення адміністративного позову з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Союз» - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі №804/8957/14 - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Союз» - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по проведенню в період з 12 травня 2014 року по 21 травня 2014 року, документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Союз» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків Товариство з обмеженою відповідальністю «Віп Сервістрейд» їх реальності та повноти відображення за лютий 2014 року.

Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, податкове повідомлення-рішення №0002912202 від 02 липня 2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко