Постанова

від 24.11.2015 по справі 370/2602/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 370/2602/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Мазка Н.Б.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області про визнання дій протиправними, стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області на постанову Макарівського районного суду Київської області від 22 жовтня 2015 року, -

У с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо не поновлення йому виплати пенсії, стягнути з територіального органу Пенсійного фонду України 28 665,60 грн пенсії за віком за період з 01 червня по 01 жовтня 2015 року, а також зобов'язати відповідача поновити йому виплату пенсії з 01 жовтня 2015 року.

Постановою Макарівського районного суду Київської області від 22 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - зміні, з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області та, починаючи з 08 листопада 2009 року, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

01 квітня 2015 року, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, а також враховуючи, що позивач працює на державній службі, йому було припинено виплату пенсії.

08 вересня 2015 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області із заявою, в якій просив поновити йому з 01 червня 2015 року виплату пенсії.

Листом від 21 вересня 2015 року №61/К-06 відповідач повідомив ОСОБА_2 про відсутність підстав для поновлення виплати заявнику пенсії.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини першої статті 47 цього Закону пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких установлено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виключення з указаного правила становлять лише інваліди I та II груп, інваліди війни III групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави стверджувати про наступний порядок їх правового застосування: у разі, якщо особа, якій призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від часу призначення), працює на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними законами («Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» та інші), станом на 01 квітня 2015 року, починаючи з цієї дати до кінця 2015 року виплата пенсії їй не проводиться.

Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з указаного дня норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів («Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» та інші), є скасованими. Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді державного службовця, судді та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року.

Таким чином, починаючи з указаної дати на позивача не поширюються встановлені частиною першою статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII) обмеження щодо виплати пенсії, адже з 01 червня 2015 року робота на займаній позивачем посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. На даний час особам, які працюють на посадах, визначених згаданими спеціальними Законами, пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тому, з 01 червня 2015 року відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії.

Такий висновок щодо правового застосування норм частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Прикінцевих положень Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII відповідає правовій позиції, висловленій Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26 серпня 2015 року (адміністративна справа № 202/4641/15-а).

Отже, колегією суддів установлено, що відповідачем, як органом, на який законом покладено обов'язок з виплати пенсій, внаслідок порушення норм чинного законодавства, допущено по відношенню до позивача протиправну бездіяльність, що виявилась у нездійсненні останньому відповідних виплат, починаючи з 01 червня 2015 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для захисту права позивача, яке було порушене територіальним органом Пенсійного фонду України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із обраним судом способом захисту порушеного права позивача, з огляду на наступне.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату належних сум пенсії відповідно до закону, а не самостійно їх обчислювати та приймати рішення про їх стягнення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 28 жовтня 2008 року (справи № 21-863во08 та № 21-739во08).

Відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Частиною другою статті 46 Закону передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Таким чином, належним способом захисту права позивача є зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області поновити виплату йому пенсії з 01 червня 2015 року.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив даний спір по суті. Однак, помилково застосував норми процесуального права, що в силу пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про наявність підстав для зміни постанови суду першої інстанції шляхом виключення абзацу 3 її резолютивної частини та викладення абзацу 5 такої в наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду у Макарівському районі Київської області поновити ОСОБА_2 виплату пенсії за віком з 01 червня 2015 року.». У решті оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, як законне та обґрунтоване.

При цьому, зважаючи на встановлену судом наявність підстав для задоволення позову, вимоги апелянта про скасування постанови суду першої інстанції та про прийняття нового рішення не підлягають задоволенню. Проте, оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції частково змінює судове рішення, скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги відповідачем не було надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, керуючись положеннями статей 88, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до чинної на час розгляду й вирішення справи редакції Закону України «Про судовий збір» за подання даного позову підлягала сплаті сума судового збору в розмірі 0,4 мінімальної заробітної плати (встановленої станом на 01 січня 2015 року), яка і була сплачена позивачем. Відтак, за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції належна до сплати сума судового збору становить 110% від 0,4 мінімальної заробітної плати, тобто 535,92 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 94, 160, 195, 197, 198, 200, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області задовольнити частково .

Постанову Макарівського районного суду Київської області від 22 жовтня 2015 року змінити. Виключити 3 абзац її резолютивної частини. Викласти її 5 абзац в наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду у Макарівському районі Київської області поновити ОСОБА_2 виплату пенсії за віком з 01 червня 2015 року.».

У решті постанову Макарівського районного суду Київської області від 22 жовтня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області (і.к. 22200722, адреса: 08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Проектна, 5) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) гривень, 92 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Пилипенко О.Є.