Рішення

від 12.07.2010 по справі 2-6003/10

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-6003

2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«12» липня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.

при секретарі - Левандовської О.М.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення строку на звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року і до часу подання позовної заяви, визнати протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні їй підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 року до 01.04.2010 року, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також прийняти рішення про подальше призначення та виплату соціальної допомоги починаючі з 01.01.2010 року.

В судове засідання позивач не з'явилась, в матеріалах справи мається її заява, в якій вона просить слухати справу за її відсутності, на позові наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності та прийняти рішення під час попереднього розгляду справи з урахуванням поданих заперечень, згідно яких фінансування виплат соціальної допомоги дітям війни проводиться з державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного Фонду України. На 2006-2007 роки не був визначений механізм розрахунку та виплати вищевказаної соціальної допомоги, не визначено орган та з яких джерел повинна призначатись 30% доплата до пенсії. В 2008 році питання нарахування та виплати соціальної допомоги дітям війни законодавчо врегульовано і їм щомісячно протягом 2008-2010 р.р. проводиться доплата до пенсії. Крім того, позивачкою було пропущено строк позовної давності. Тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ураховуючи означене, з метою повного, всебічного та своєчасного захисту прав позивачки, з урахуванням заяв сторін, суд вважає за доцільне розглянути справу під час попереднього судового засідання.

Вивчивши доводи позивача, що викладені в позові, ураховуючи письмові заперечення представника відповідача, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «Дитина війни», що підтверджується копією посвідчення №168402 /а.с.7/.

Відповідно до ст.6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» від 18 листопада 2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В 2006-2007 роках позивачці підвищення до пенсії взагалі не виплачувалось, а з 2008 року розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Представник відповідача обґрунтовано посилався на те, що позивачкою пропущений строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.

Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу і встановлюється тривалістю у три роки.

Позивачка не надала суду доказів того, що вона пропустила строк позовної давності з поважних причин. Не можна визнати поважною ту причину, що позивачка не звернулась до суду за захистом своїх прав, тому, що її не повідомили про належні їй, як дитині війни, виплати, та вона не знала про порушення її права. Позивачка мала можливість своєчасно дізнатися про це із засобів масової інформації, оскільки рішення Конституційного Суду України оприлюднюються. Крім того, вона мала можливість звернутися за консультацією до юристів. Відповідно до п.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Посилання позивачки на те, що неодержані своєчасно суми пенсії з вини органу, що її призначає або виплачує, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком безпідставне. В даному випадку мова йде про підвищення пенсії з виплати розмірів якого виник спір.

Оскільки позивачка звернулась до суду 23.06.2010 року, суд вважає, що позовні вимоги слід розглядати по суті лише в межах трьохрічного строку, а в поновленні пропущеного строку з 01.01.2006 року по 23.06.2007 року слід відмовити.

Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІV дію статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Однак, протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалося.

Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік була призупинена п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні неконституційними.

Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» в частині зміни розміру соціальної допомоги у 2008 році. Таким чином відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195- ІV.

Ніяких змін щодо нарахування підвищення пенсії після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилось. Вищевказані положення Закону мають силу та не були призупинені.

Вищевказаними рішеннями Конституційного Суду України встановлено, що вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Отже, Положення Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Взагалі право позивачки на отримання соціальної допомоги відповідачем не оспорюється. Посилання відповідача на те, що Законом України про державний бюджет на 2007 рік дія правової норми про виплату дітям війни соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком була зупинена, не було розроблено механізм виплати цієї допомоги та не були передбачені кошти на ці витрати в державному бюджеті, а також про те, що Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» встановлено інші розміри надбавки до пенсії дітям війни і вони зараз виплачуються, безпідставні.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Законом «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.

Рішення Конституційного суду України є обов'язковим до виконання на території України.

Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині нарахування позивачці суми підвищення пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 квітня 2010 року.

Оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, а дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, тобто в даному випадку закінчується 31 грудня 2007 року, 31 грудня 2008 року та 31 грудня 2009 року, а з 01 січня 2008 року, 01 січня 2009 року та 01 січня 2010 року розпочинається новий бюджетний рік, перерахунок слід окремо визначити за кожний рік, тобто з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2010 року.

Вимоги щодо нарахування соціальної допомоги за період з 01 січня 2006 року по 23 червня 2007 року не підлягають задоволенню, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин.

В позові про нарахування підвищення пенсії за період з 23 червня 2007 року по 09 липня 2007 року та з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року слід відмовити, оскільки в 2007 році Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», який діяв на той час було зупинено дію положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про виплату підвищення пенсії, а Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» було змінено розмір соціальної допомоги.

Відповідно до п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-зп від 03 жовтня 1997 року конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Зазвичай звичайним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Враховуючи ці положення при вирішені спорів необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, тобто до липня 2007 року і з 01 січня до 22 травня 2008 року слід керуватись нормами Законів України про державний бюджет на відповідний рік.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати соціальну допомогу відповідно до рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року не підлягають задоволенню з огляду на те, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявні неіснуючі порушення, суперечить чинному законодавству.

При визначені розміру щомісячної державної соціальної допомоги на період дії рішень Конституційного Суду України слід керуватися саме Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року та при нарахуванні суми соціальної допомоги виходити з розмірів мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно зазначеної норми мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, суд вважає, що Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області повинно провести підвищення пенсії у розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 квітня 2010 року .

Оскільки позивачці відмовлено в нарахуванні та виплаті передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що також не спростовується і відповідачем, зазначені дії відповідача є протиправними та суперечать чинному законодавству, а тому права позивачки підлягають відповідному захисту.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10,60,212 ЦПК України, ст. 256,257 ЦПК України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення строку на звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.

В поновленні ОСОБА_1 строку на звернення до суду з позовом за захистом порушених, прав, свобод та інтересів відмовити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області щодо не нарахування та не виплати пенсії ОСОБА_1 , підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195- ІV від 18.11.2004 року за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2010 року .

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195- ІV від 18.11.2004 року та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2010 року з відрахуванням отриманих ОСОБА_1 сум , які були виплачені їй у цей період.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в десятиденний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ: Н.В.Кучеренко