Рішення

від 17.11.2015 по справі 461/5685/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 461/5685/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/783/6426/15 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:55

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.

Суддів: Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.

Секретар: Куцик І.Б.

З участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської обласної державної телерадіокомпанії про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

19 травня 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до Львівської обласної державної телерадіокомпанії про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 23.05.2005 року по 30.06.2013 року працював в ЛОДТРК, однак при звільненні йому не було виплачено заробітну плату в повному обсязі. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06.04.2015 року, яке набрало законної сили, стягнуто в його користь 231,44 грн. компенсації за невикористану відпустку, а тому просив стягнути на його користь 39 611,60 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 3000грн.моральної шкоди.

Оскаржуваним рішенням суду позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Львівської обласної державної телерадіокомпанії на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 231,41 грн., з яких підлягає утриманню прибутковий податок й інші обов»язкові платежі.

Стягнуто з Львівської обласної державної телерадіокомпанії на користь ОСОБА_2 200грн. моральної шкоди.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 до Львівської обласної державної телерадіокомпанії відмовлено.

Стягнуто з Львівської обласної державної телерадіокомпанії на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн.60 коп.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні оскаржив представник ОСОБА_2-ОСОБА_3 В апеляційній скарзі зазначає, що рішення не ґрунтується на нормах матеріального права, а також суперечить численній практиці Верховного суду України. Стверджує, що в рішенні судом не наведено жодних розрахунків на підставі яких суд дійшов висновку про стягнення суми в розмірі 231грн.44 коп. Зазначає, що у відповідності до вимог ст.117 КЗпП України позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Враховуючи те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06 квітня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю та стягнуто в його користь 231,44 грн. компенсації за невикористану відпустку, а відтак застосуванню до даних правовідносин підлягає перше речення ч.2 ст.117 КЗпП України, а не друге, яким керувався суд. Стверджує, що позов є підставним та підлягав до повного задоволення, що підтверджується численною судовою практикою. Просить рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення в цій частині позовних вимог, а саме стягнути з відповідача 39611,60 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В решті рішення просить залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу представника відповідача Гузьо О.Р., вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відтак рішення суду переглядається в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні частково, суд першої інстанції виходив з вимог ч.2 ст.117 КЗпП України, зокрема зазначив, що враховуючи наявність спору про розмір належних до виплати сум, а також те, що спір на користь працівника задоволено частково, визначив розмір відшкодування на власний розсуд в розмірі 231,44 грн.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із такими висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач з 23.05.2005 року працював у Львівській обласні державній телерадіокомпанії та звільнений з роботи згідно наказу №96-к від 27.06.2013 року (а.с.5-5 зворот).

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 06 квітня 2015 року, яке набрало законної сили 16.04.2015 року, задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто з Львівської обласної державної телерадіокомпанії в його користь компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 231,44 грн. (а.с.6).

З довідки Львівської обласної державної телерадіокомпанії вбачається, що в квітні 2015 року позивачу нарахована компенсація за невикористану відпустку в сумі 231,44 грн., однак за мінусом утримань податків та зборів становить 186,17грн. (а.с.39).

З довідки виданої Філією АТ «Укрексімбанк» вбачається, що кошти в розмірі 186,17 грн. зараховані на рахунок ОСОБА_2 30.04.2015 року.

Таким чином, компенсація за невикористану відпустку в розмірі 231,44грн. позивачу виплачена лише 30.04.2015 року, хоча звільнений він був 27.06.2013 року.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки між сторонами виник спір з приводу розміру розрахунку, позов про стягнення компенсації за невикористану відпустку задоволено частково, а тому визначив його на власний розсуд, що становить 231,44 грн., посилаючись на вимоги ч.2 ст.117 КЗпПУ.

Такий висновок суду колегія суддів вважає неправильним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06.04.2015 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю, а відтак суд помилково вважав, що повинен визначати суму середнього заробітку на власний розсуд.

Відповідно до п.п. л) п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, цей Порядок застосовується в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати, зокрема, у випадку стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно із п. 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

У п. 8 Порядку визначено як проводиться нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи.

З листа Львівської обласної державної телерадіокомпанії від 27.06.2014 року вбачається, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 за останні два календарні місяці, які передували звільненню (квітень, травень 2013 року) становить 1806 грн. а відтак колегія суддів погоджується з розрахунками наданими позивачем в заяві про збільшення позовних вимог та приходить до висновку про зміну рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 39611,60грн.

Такий висновок колегії суддів відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року в справі № 6-114цс13, яка у відповідності до ч.360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи те, що відповідач визнав, що при звільненні позивачу не була виплачена компенсація за невикористану відпустку в розмірі 231,44 грн., вказана сума стягнута в користь позивача рішенням суду, яке набрало законної сили, а відтак спір між сторонами про розмір належних до виплати коштів при звільненні працівника відсутній, що свідчить про помилковий висновок суду першої інстанції про визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку на власний розсуд.

Відповідно до ст.309 ч.1 п.4 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У зв»язку з тим, що судом неправильно застосовано до спірних відносин ч.2 ст.117 КЗпП України, колегія суддів вважає, що є всі підстави для зміни рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України,- колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 вересня 2015 року змінити в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнувши в користь ОСОБА_2 39 611,60 грн.

Змінити суму стягнення в частині судового збору та стягнути в дохід держави 396 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Ю.Р. Мікуш

Судді А. В. Ніткевич

О.Ф.Павлишин

З оригіналом вірно

Рішення набрало законної сили:17.11.2015р.

Суддя: Ю.Р.Мікуш

Дата оформлення копії:24.11.2015р.

Помічник судді: М.В.Кобилецька