Рішення

від 11.11.2015 по справі 502/1686/15-ц

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/1686/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді - Масленикова О. А.

за участю:

секретаря судового засідання - Кітреску О.М.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Федорова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до

Філії «Ізмаїльська дорожньо-експлуатаційна дільниця»

дочірнього підприємства «Одеській облавтодор» відкритого акціонерного товариства

«Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про

стягнення заборгованості з заробітної плати,

стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки,

стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

та відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся 04.08.2015 року до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до Філії «Ізмаїльська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Одеській облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості з заробітної плати, стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до наказу № 32-к від 01.09.2014 року він у зв'язку з переведенням з філії «Кілійський райавтодор» був прийнятий на посаду водія АСЧ у філію «Ізмаїльська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». У зв'язку зі змінами в організації виробництва, 29.05.2015 року позивача було звільнено з займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до довідки про доходи за останні 6 місяців, позивачу було нараховано: - за травень - 2008,75 гривень; - за червень - 2368,12 гривень; - за липень - 2034,98 гривень; - за серпень - 1647,78 гривень; - за вересень - 2177,79 гривень; за жовтень - 1317,06 гривень; - всього - 11 554,48 гривень. Відповідно до довідки філії «Ізмаїльської ДЕД» від 28.07.2015 року № 105, заборгованість по заробітній платі станом на момент звільнення складала 2062,92 гривень, що не відповідає дійсності, адже починаючи з листопада 2014 року по день звільнення (29 травня) позивач працював, сумлінно виконуючи свої обов'язки та доручення керівництва, але за цей період йому не була виплачена та навіть не нарахована заробітна плата. Таким чином, як зазначає позивач, у відповідача перед ним фактично є заборгованість по заробітній платі за останні 7 місяців роботи за період з 01.11.2014 р. по 29.05.2015 р. на суму 13 480,18 гривень, яку позивач вирахував з розміру середньомісячної заробітної плати за останні 6 місяців відповідно до довідки відповідача: 11 554,48/6= 1925,74 гривень. Період затримки заробітної плати по день звільнення 29.05.20145 р. складає 7 місяців та розраховується наступним чином: 1925,74 гривень(середньомісячна зарплата)?7 місяців = 13 480,18 гривень.

Крім того, працюючи в філії Ізмаїльська «ДЕД», позивачем не були використані відпустки за останні 2 роки, розрахунок за які відповідачем здійснено не було. Розрахована позивачем сума компенсації за ненадану за 2 роки відпустку становить: 1925,74грн.?12 місяців/355 робочих днів=65,09грн.?48 днів відпусток= 3124,32 гривень.

Крім того, оскільки з позивачем при звільненні не провели повного розрахунку, позивачем розраховано суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка вирахувана ним наступним чином - заробітна плата разом за останні два місяці роботи за квітень і травень 2015 року, виходячи з розрахунку середньомісячної зарплати складає: 1925,74+1925,74 = 3851,48 грн., за які відпрацьовано 21 та 18 днів, разом 39 днів. Таким чином середньоденна заробітна плата складає 98,75 грн.(3851,48грн./39днів). Період, протягом якого триває затримка повного розрахунку, відповідно з 29.05.2015 року по день подання до суду позовної заяви 04.08.2015 р. складає 63 робочі дні. Отже, середня заробітна плата за весь час затримки повного розрахунку на день подання до суду позовної заяви (04.08.2015 р.) складає: 98,75 грн.?63 робочих дні = 6221,25 гривень.

Крім цього, у зв'язку з незаконними діями відповідача позивачу була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що були втрачені нормальні життєві зв'язки, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Тому з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення прав та глибину моральних страждань, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача 5000 гривень відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача 13 480,18 гривень заборгованості з заробітної плати; 3124.23 гривні грошової компенсації за невикористані відпустки; 6221,25 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 5000 гривень в рахунок відшкодування спричиненої йому моральної шкоди.

Заявлені позовні вимоги позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Федоров І.В. в судовому засіданні пояснив, що заробітна плата працівникам філії «Ізмаїльська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Одеській облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» не виплачувалась в зв'язку з простоєм на виробництві, що виник з причини відсутності необхідного обсягу робіт, про що працівників філії було попереджено.

Даючи пояснення в судовому засіданні з приводу позиції представника відповідача позивач ОСОБА_1 зазначив, що він увесь період роботи в філії «Ізмаїльська ДЕД» був зайнятий на роботі, працював водієм вантажного автомобіля на ремонті автошляхів, також на автобусі підвозив до місця проведення робіт інших робітників. Про те, що на підприємстві мав місце простій, до його відома не доводилось та він про це не попереджався.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача , в ході з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

На підставі наказу № 32 по особовому складу Філії «Ізмаїльська дорожньо-експлуатаційна дільниця» від 01.09.2014 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийнято в порядку переведення з філії «Кілійський райавтодор» водієм АСЧ з двотижневим випробувальним строком з 01.09.2014 року /а.с. 8/.

10.03.2015 року ОСОБА_1, було повідомлено, що на підставі наказу № 17 від 10.03.2015 року в зв'язку зі зміною в організації виробництва його попереджено, що робоче місце водія буде скорочено в зв'язку з чим він підлягає звільненню за статтею 40 п. 1 з 1 червня 2015 року /а.с. 9/.

На підставі наказу № 08 по особовому складу Філії «Ізмаїльська дорожньо-експлуатаційна дільниця» від 28.05.2015 року, ОСОБА_1, водія АСЧ, звільнено за ст. 40 п. 1 (за скороченням штату). Як зазначено в наказі, відпустка не використана за період роботи з 01.09.2014 р. по 29.05.1015 р. Бухгалтерії виплатити компенсацію за 18 календарних днів, а також вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати /а.с. 10/.

Як вбачається з довідки, виданої 28.07.2015 р. Філією «Ізмаїльська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Одеській облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за № 105, ОСОБА_1 дійсно працював у філії Ізмаїльська «ДЕД» ДП «Одеський облавтодор» та 29.05.2015 р. був звільнений за ст. 40 п. 1 (скороченням штатів). Заборгованість по заробітній платі станом на момент звільнення складала 2062,92 грн. /а.с. 11/.

Відповідно до довідки про доходи, виданої 28.07.2015 р. Філією «Ізмаїльська ДЕД», за 2 місяці 2014 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата: - за 22 дні роботи у вересні 2014 року - 2177,79 гривень; - за 13 днів роботи у жовтні 2014 року - 1317,06 гривень /а.с. 12/.

Як вбачається з виписки про індивідуальні відомості про застраховану особу, сформованої 03.08.2015 року в управлінні Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області, страхувальником - Філією «Ізмаїльська ДЕД» ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України», код 26247689, подано відомості про нарахування ОСОБА_1 заробітку для нарахування пенсії: - у вересні 2014 року - 2187,15 гривень; - у жовтні 2014 року - 1460,49 гривень; - у листопаді 2014 року - 50,84 гривень; - у грудні 2014 року - 0,00 гривень. Протягом 2015 року: - у січні 2015 року - 25 гривень; - у лютому 2015 року - 63.41 гривень; - у березні 2015 року - 0,00 гривень; - у квітні 2015 року - 10,46 гривень; - у травні 2015 року - 264,24 гривень.

При вирішенні справи судом враховано відповідні положення діючого законодавства:

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно положень ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як зазначено в ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

За обставин, що зумовлюють простій структурного підрозділу чи всього підприємства, складається акт про початок простою за участю представників адміністрації, профспілкового комітету та трудового колективу, на підставі якого керівник підприємства видає наказ про час простою та оплату часу простою.

З огляду на наведені положення законодавства, належних доказів, що в період перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем, на підприємстві мав місце простій - суду не надано.

Так само, відповідачем суду не дано відомостей. що на підприємстві було встановлено неповний робочий час у відповідності з положеннями ст. 56 КЗпП України з визначенням тривалості неповного робочого часу, що є підставою для здійснення оплати праці за фактично відпрацьований час.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач має право на оплату праці у повному розмірі за виконану роботу у період перебування у трудових відносинах з відповідачем.

Для розрахунку заборгованості відповідача з заробітної плати, суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати,затвердженим Постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100 та, за відсутності інших відомостей, довідкою про доходи, виданою 28.07.2015 р. Філією «Ізмаїльська ДЕД», згідно якої 2 місяці 2014 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата: - за 22 дні роботи у вересні 2014 року - 2177,79 гривень; - за 13 днів роботи у жовтні 2014 року - 1317,06 гривень, а також випискою про індивідуальні відомості про застраховану особу, сформованою 03.08.2015 року в управлінні Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області, страхувальником - Філією «Ізмаїльська ДЕД» ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України», код 26247689, подано відомості про нарахування ОСОБА_1 заробітку для нарахування пенсії: - у вересні 2014 року - 2187,15 гривень; - у жовтні 2014 року - 1460,49 гривень.

Таким чином, відповідно до Розділу ІV зазначеного Порядку, середньоденний заробіток позивача становить: 2187,15грн.+1460,49грн./35днів = 104,22 грн./день.

Помісячна заборгованість відповідача з заробітної плати перед позивачем за вирахуванням нарахованих сум заробітку за період роботи позивача, зазначених в індивідуальних відомостях про застраховану особу, досліджених судом, становить:

- листопад 2014 р. - 20 р./днів?104,22 грн./день-50,84 грн. = 2033,56 грн.

- грудень 2014 р. - 23 р./дні?104,22 грн./день = 2397,06 грн.

- січень 2015 р. - 20 р./днів?104,22 грн./день-25 грн. = 2059,40 грн.

- лютий 2015 р. - 20 р./днів?104,22 грн./день-63,41 грн. = 2020,99 грн.

- березень 2015 р. - 21 р./день?104,22 грн./день = 2188,62 грн.

- квітень 2015 р. - 21 р./день?104,22 грн./день-10,46 грн. = 2178,16 грн.

- травень 2015 р. - 20 р./днів?104,22 грн./день-264,24 грн. = 1611,72 грн.

Всього - 14 489,51 гривень заборгованості з заробітної плати.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України /Диспозитивність цивільного судочинства/ - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Таким чином, враховуючи, що позивачем до стягнення з відповідача заявлено 13 480,18 гривень заборгованості з заробітної плати, виходячи з закріпленого в ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, беручи до уваги, що розрахована судом сума заборгованості перевищує визначену позивачем, суд приходить до висновку, що з відповідача належить стягнути на користь позивача суму заборгованості з заробітної плати в межах заявлених ним позовних вимог, тобто 13 480,18 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. ст. 74-75 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно положень ст. 81 КЗпП України за бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, в установу, організацію, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.

Як зазначено в ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Судом встановлено, що позивач був переведений у 2014 році до філії «Ізмаїльська «ДЕД» з філії «Кілійський райавтодор». При цьому відомостей, щодо використання позивачем у 2014 році щорічної відпустки, відповідачем суду не надано, так само як і за 2015 рік.

За період роботи позивача у 2014 році з вересня по грудень, розрахований судом заробіток становить: - вересень 2014 р. - 2187,15 грн.; - жовтень 2014 р. - 23 робочих дні?104,22 грн./день = 2397,06 грн.; - листопад 2014 р. - 2033,56 грн.; - грудень 2014 р. - 2397,06 грн.; всього 9014,83 грн.

Таким чином, відповідно Порядку до обчислення середньої заробітної плати, розмір компенсації за невикористану позивачем у 2014 році щорічну відпустку становить: 9014,83 грн./122календарні дні з вересня по грудень 2014 р. = 73,89 грн./день; 73,89грн./день?24дні відпустки = 1773,36 грн.

За період роботи позивача у 2015 році з січня по 29 травня , розрахований судом заробіток становить: - січень 2015 р. - 2059,40 грн.; - лютий 2015 р. - 2020,99 грн.; - березень 2015 р. - 2188,62 грн.; - квітень 2015 р. - 2178,16 грн.; - травень 2015 р. - 1611,72 грн.; всього 10 058,89 грн.,

Таким чином, відповідно Порядку до обчислення середньої заробітної плати, розмір компенсації за невикористану позивачем у 2015 році щорічну відпустку становить: 10 058,89 грн./143 календарних дні з січня по 29 травня 2015 р. = 70,34 грн./день;

За відпрацьований у 2015 році час позивачу належить: 24 дні відпустки?5 відпрацьованих місяців/12 місяців = 10 днів відпустки

70,34грн./день?10днів відпустки = 703,40 грн.

Загальна сума компенсації позивача за невикористані протягом 2014-2015 р.р. відпустки становить: 1773,36+703,40 = 2476,76 грн .

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного:

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У відповідності до роз'яснень у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Судом встановлено, що позивачу з вини відповідача в день звільнення не виплачені всі суми, які належали йому у зв'язку зі звільненням, на підставі чого він має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд для розрахунку середнього заробітку за два повні місяці, що передували звільненню керується Порядком обчислення середньої заробітної плати затверджений Постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100, відповідно до якого середньоденний заробіток позивача, розрахований судом становить 104,22 грн./день.

Враховуючи, що кількість робочих днів з дати звільнення позивача, тобто 29.05.2014 року до дня його звернення до суду з позовом становить 63 дні, середній заробіток за вказаний період, належний до стягнення з відповідача відповідно до положень ст. 117 КЗпП України на користь позивача становить: 104,22грн./день?63дні = 6565,25 гривень без врахування сплати податків та інших обов'язкових платежів, оскільки сплата податків і інших обов'язкових платежів є обов'язком роботодавця, тобто відповідача. Разом з тим, виходячи з закріпленого в ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає такою, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка є меншою, за розраховану судом та розрахована за певний період і пред'явлена ним до стягнення - 6221,25 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного:

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст.237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст.3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем доведено факт заподіяння йому моральної шкоди відповідачем внаслідок порушення його трудових прав, яке полягало у безпідставній невиплаті належних позивачу сум заробітної плати протягом часу роботи та навіть після припинення трудових правовідносин, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення у розмірі 1000 гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України в зв'язку з частковим задоволенням позову судові витрати по справі слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК, ст. ст. 81, 83, 116, 117, ст. 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Філії «Ізмаїльська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Одеській облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» /68611, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 318, код 26247689/ на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, - 13 480,18 гривень заборгованості з заробітної плати, 6 221,25 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 2476,76 гривень грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, з подальшим утриманням зі вказаних сум податків та інших обов'язкових платежів, та 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу порушенням його законних прав відповідачем, всього 23 178,19 гривень

Стягнути з Філії «Ізмаїльська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Одеській облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» /68611, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 318, код 26247689/ - судовий збір в сумі 487,20 гривень на користь держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников