Рішення

від 18.11.2015 по справі 910/27012/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2015Справа №910/27012/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Рабен Україна"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ПОЛ"

Про стягнення 267 847,21 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Ратушняк О.В. (дов. від 15.12.2014)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 18.11.2015 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.10.2015 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю " Рабен Україна" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ПОЛ" (надалі - відповідач) про стягнення 267 847,21 грн.

Позовні вимоги ограновані тим, що на думку позивача, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Договором № K670|2014-110 від 05.02.2014 внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 267 847,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/27012/15, розгляд справи призначено на 04.11.2015.

02.11.2015 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 04.11.2015, представник позивача з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також заяву про зменшення позовних вимог.

Вказана заява обґрунтована тим, що відповідачем частково сплачено суму боргу.

Суд здійснює подальший розгляд справи з урахуванням вказаної заяви.

В судове засідання, призначене на 04.11.2015, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду 02.11.2015 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2015розгляд справи відкладено на 18.11.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 18.11.2015, з'явився представник позивача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 18.11.2015, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2014 між позивачем (надалі - Експедитор) та відповідачем (надалі - Замовник), було укладено Договір № 670/2014-110 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг).

Згідно умов п. 1.1 Договору Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Замовника забезпечити надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні, а також інші послуги пов'язані з перевезенням, а Замовник зобов'язується оплачувати надані Експедитором послуги.

Вказаний договір за своєю правовою природою являється договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно наявних матеріалів справи, на виконання Заявки № 505-2015 від 22.04.2015 Позивачем було надано послуги, що підтверджується відповідними міжнародними автомобільними накладними з відміткою Вантажоотримувача.

Однак, відповідач в порушення п.4.3 Договору не вніс на рахунок позивача плату у розмірі 100 %, в сумі 223 039,24 грн., від вартості наданих послуг, після виконання замовлення , протягом 7 банківських днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Водночас, як зазначено позивачем та неспростовно відповідачем, останній не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, грошових коштів в повному обсязі не перерахував.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань в частині сплати 121 333,87 грн.

Разом з тим, п . 5.3.2 Договору у разі перевищення строку вказаного у пункті 3.1.7 Договору, Замовник сплачує штраф за понаднормовий простій автомобіля на завантаження/розвантаженні/прикордонній митниці у зв'язку з неналежним оформленням документів (у тому числі несвоєчасного або неправильного оформлення Замовником попереднього повідомлення/ декларації) у еквівалентному 100 євро за кожну почату добу простою, включаючи вихідні та святкові дні, якщо автомобіль було подано раніше ніж за 36 годин до початку таких на території України чи країн СНД, або у випадку, якщо автомобіль було подано раніше, ніж за 12 годин до початку вихідних або святкових днів на території європейських держав.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 028,04 грн. санкції за простій.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 18 662,58 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, штраф в сумі 40 067,80 грн., що встановлено п.5.3.7 Договору.

Відповідно до п. 5.3.7. Договору за порушення Замовником термінів оплати послуг, він сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а в разі прострочення більше 30 календарних днів Замовник додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від вартості замовлених послуг за користування цими коштами.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 18 662,58 грн. та штраф в сумі 40 067,80 грн.

Також, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 117,71 грн. 3 відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на Законі, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3 % річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ПОЛ" (03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, будинок 119; ідентифікаційний код: 37724318) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Рабен Україна" (02090, м. Київ, вулиця Сосюри, будинок 6; ідентифікаційний код 32306522) 121 333 (сто двадцять одна тисяча триста тридцять три) грн. 87 коп. - основного боргу, 7 028 (сім тисяч двадцять вісім) грн. 04 коп., 18 662 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн.. 58 коп., 40 067 (сорок тисяч шістдесят сім) грн. 80 коп., 1 117 (одна тисяча сто сімнадцять) грн. 71 коп. та 5 705(п'ять тисяч сімсот п'ять) грн. 74 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 25.11.2015

Суддя М.О. Лиськов