Рішення

від 20.11.2015 по справі 918/999/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2015Справа №918/999/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ріверст" До Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Простягнення 682 545,04 грн. Суддя Підченко Ю.О.

За участю представників:

Від позивачаСолімчук П.П. (за довіреністю від 24.03.2015 р.) Від відповідачане з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріверст" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", Відділення № 51, про повернення банківського вкладу.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.08.2015 р. порушено провадження у справі № 918/999/15.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.09.2015 р. матеріали справи № 918/999/15 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Відповідно до вимог ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, за результатами автоматичного розподілу справа № 918/999/15 була передана на розгляд судді Підченку Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 р. справу № 918/999/15 прийнято судом до свого провадження, розгляд справи призначено на 23.10.2015 р.

Ухвалою від 23.10.2015 р. судом відкладено розгляд справи на 20.11.2015 р.

12.11.2015 р. від відповідача до суду надійшли заперечення проти позову.

В судове засідання 20.11.2015 р. з'явився уповноважений представник позивача, який обґрунтував та підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, завчасно подавши через відділ діловодства суду заперечення проти позову.

Оскільки відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріверст" (клієнт) укладено договір банківського вкладу "Класичний плюс" № 183-1 (далі - договір), за умовами якого клієнт надає банку суму грошових коштів (вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та нараховані на неї проценти (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом згідно з умовами договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана клієнтом на вкладний рахунок в порядку та умовах, передбачених цим договором та додатками, укладеними в рамках цього договору і які є його невід'ємною частиною.

Строк дії договору, згідно з п. 1.3 договору, встановлено до 27.08.2019 року.

У п. 1.4 договору сторони погодили, що в додатках, які укладаються на підставі цього договору, визначаються наступні умови: номер транзитного рахунку, який відкривається клієнту для розміщення транзитного траншу; сума коштів, які перераховуються на вкладний рахунок (сума вкладного траншу); процентна ставка, яка нараховується на вкладний транш та розмір ставки у разі дострокового витребування вкладеного траншу за ініціативою клієнта; термін виплати процентів та інші умови.

Згідно з п. 3.1 договору при закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, що вказаний у розділі 7 договору, або ж на інший поточний рахунок, вказаний у листі клієнта.

Клієнт має право на дострокове повернення кожного вкладного траншу (п. 5.2 договору).

01.12.2014 р. сторонами підписано додаток № 2 до договору банківського вкладу "Класичний плюс" № 183-1 від 28.08.2014 р., якою погоджено, що дострокове повернення за ініціативою клієнта суми вкладного траншу, відповідно до п. 5.2. договору, можливе не раніше 02.03.2015 р.

Поясненнями позивача та платіжним дорученням № 254 від 01.12.2014 р. на суму 500 000,00 грн., яке міститься в матеріалах справи, підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу коштів у розмірі 500 000,00 грн. за договором банківського вкладу "Класичний плюс" № 183-1 від 28.08.2014 р.

25.03.2015 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення депозиту в сумі 500 000,00 грн. та нарахованих відсотків по депозиту, який був розміщений в банку на підставі договору банківського вкладу "Класичний плюс" № 183-1 від 28.08.2014 р.

У відповідь на указане звернення відповідач запропонував звернутися для вирішення порушених питань до персонального клієнт-менеджера у банку.

Надалі 09.07.2015 р. банк надіслав на електронну пошту позивача пропозицію з варіантами реструктуризації депозиту, проте, позивач пропозицію не прийняв, звернувшись до банку з вимогою про повернення усіх коштів на поточний рахунок товариства.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Частинами 1, 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Приписами ст. 1060 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу, незалежно від його, виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

Положеннями ст. 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Станом на час розгляду справи відповідач обставини наявності невиконаних грошових зобов'язань перед позивачем не спростував, не надав суду документів, які свідчили б про повернення позивачеві суми вкладу, проте, вказував на відсутність правових підстав для повернення вкладу з огляду на запровадження у банку тимчасової адміністрації та обмеження його дій п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як встановлено судом, 25.03.2015 р. позивач цілком правомірно звернувся до банку з вимогою про дострокове повернення вкладу, не порушивши при цьому строк, погоджений сторонами у п. 3 додатку № 2 до договору, а також до призначення у банку тимчасової адміністрації, що відбулося 17.09.2015 р. на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 р. №612 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 р. № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" з 18.09.2015 р. розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком з 18.09.2015 р. до 17.12.2015 р.

Отже, суд приходить до висновку, що банк зобов'язаний був виконати свої зобов'язання з дострокового повернення вкладу на вимогу позивача ще до запровадження в ньому тимчасової адміністрації, проте, докази такого повернення в матеріалах справи відсутні, що свідчить про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 500 000,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За порушення строків повернення банківського вкладу позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 6 328,77 грн. та інфляційні втрати в розмірі 175 558,23 грн.

Приймаючи до уваги наведені вище приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім процентів річних від простроченої суми та збитків від інфляції, перевіривши наданий позивачем розрахунок, що не включає період запровадження тимчасової адміністрації банку, суд приймає його як обґрунтований та вірний, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 328,77 грн. 3% річних та 175 558,23 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Поряд з викладеним, суд також вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача про стягнення залишку коштів в розмірі 658,37 грн., що знаходяться на розрахунковому рахунку у банку, якими останній не дає можливості розпоряджатися їх власнику, що в свою чергу обмежує його господарську діяльність (копія виписки про стан коштів на рахунку наявна в матеріалах справи).

Таким чином, враховуючи наведене вище, позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір", та відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Відділення № 51 м. Рівне (04054, м. Київ, вулиця Артема, будинок 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверст" (35314, Рівненська обл., с. Зоря, вул. Медведєва, код ЄДРПОУ 13971069) 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. заборгованості, 175 558 (сто сімдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 6 328 (шість тисяч триста двадцять вісім) грн. 77 коп. 3% річних, 658 (шістсот п'ятдесят вісім) грн. 37 коп. залишку коштів та 10 238 (десять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 25.11.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко