Рішення

від 13.11.2015 по справі 910/22782/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2015Справа №910/22782/15

За позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві

До Національного науково-дослідного реставраційного центру України

Про стягнення 47 245,15 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

Від позивача: Терещенко В.М. - представник за довіреністю;

Від відповідача: Ледовський О.С. - представник за довіреністю;

Вільний слухач: Бузанов М.М.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного науково-дослідного реставраційного центру України про стягнення 47 245,15 грн. заборгованості за надані послуги з охорони майна.

Ухвалою суду від 02.09.2015 року було порушено провадження у справі № 910/22782/15 та призначено справу до розгляду на 02.10.2015 року.

Представник позивача 28.09.2015 року через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог, якою позивачем частково змінено підставу позову, а в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав подану заяву.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, прийнято заяву про зміну предмету позову.

Також представник позивача 28.09.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.2015 року не з'явився, проте 01.10.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд задовольнив клопотання представника відповідача та відклав розгляд справи на 19.10.2015 року.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача 09.10.2015 року та 19.10.2015 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, а в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що після закінчення строку дії договору на закупівлю послуг від 10.04.2012 № 1808-Доб/2012/Печ, пролонгація у встановленому порядку наведеного договору не здійснювалась, і новий договір між сторонами не укладався, а тому жодних правовідносин між сторонами спору - не виникло, і відповідно, у відповідача відсутній обов'язок по оплаті послуг на організацію та здійснення заходів охорони об'єкту в період з 01.03.2013 року по 31.12.2013 року в сумі 47 245,15 грн.

Крім того, відповідач вказував на те, що згідно зі ст. 13 Закону України "Про музеї та музейну справу", сума витрат на забезпечення охорони музеїв обов'язково визначається в державному та місцевих бюджетах і вноситься до переліку захищених статей видатків загального фонду бюджетів. Відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України усі надходження і витрати записуються в тому бюджетному періоді, в якому вони здійснені. Чинним законодавством не передбачено можливості взяття розпорядниками бюджетних коштів на себе грошових зобов'язань за минулі періоди.

Представники сторін у даному судовому засіданні подали спільне письмове клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 19.10.2015 року оголошено перерву до 02.11.2015 року.

Представник позивача 28.10.2015 року подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 02.11.2015 року надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.11.2015 року надав усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 02.11.2015 року оголошено перерву до 13.11.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 13.11.2015 року підтримав подану 11.11.2015 року через канцелярію суду заяву про відмову від заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача надав усні пояснення щодо заяви представника позивача про відмову від заяви про уточнення позовних вимог.

Враховуючи те, що заявою про уточнення позовних вимог позивачем було частково змінено підставу позову, а заявою від 11.11.2015 року, поданою після початку судом розгляду справи по суті, представник позивача фактично повторно змінює підстави позову, що є неможливим, в силу приписів ст. 22 ГПК України, після початку розгляду справи судом по суті, господарський суд дійшов, що заява представника позивача про відмову від заяви про уточнення позовних вимог задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 13.11.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2012 року між Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві (учасник, позивач) та Національним науково-дослідним реставраційним центром України (замовником, відповідач) укладено договір на закупівлю послуг охорони майна №1808-Д об/2012/Печ, строк дії якого узгоджено сторонами з дати його підписання до 31.12.2012 (п. 12.1).

Відповідно до п.п. 2.1, 3.1 договору учасник зобов'язується у 2012 році надати відповідачу послуги по охороні майна замовника на об'єкті та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті, якість яких відповідає умовам ст. 978 ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 року №615, наказу МВС України від 25.11.2003 року №1433 «Про організацію службової діяльності міліції охорони Державної служби охорони при МВС України».

Відповідно до додатку №1 до договору об'єкт охорони: охоронна сигналізація адмінкорпусу, 1, 2 поверхи за адресою: вул. Терещенківська, 9-б; охоронна сигналізація двоповерховий корпус за адресою: вул. Терещенківська, 11-б; охоронна сигналізація в приміщеннях к. 33, 31, 28, 26, 25 за адресою: вул. Терещенківська, 11-в; охоронна сигналізація в приміщеннях відділів графіка та книги за адресою: вул. Терещенківська, 11-б; охоронна сигналізація в приміщеннях рентгенкабінету та к. 36, 37, 38, 39, 40 за адресою: вул. Терещенківська, 11-б.

Згідно п 2.3 договору та додатку №1 до договору послуги охорони надаються учасником: в робочі дні з 20.00 год. до 08.00 год.; в передвихідні дні з 18.00 год. до 09.00 год.; у вихідні дні з 08.00 год. до 08.00 год.; в передсвяткові дні з 18.00 год. до 09.00 год.; в святкові дні з 08.00 год. до 08.00 год.

Ціна цього договору 47 333,51 грн. (п.4.1); розрахунок вартості послуг учасника за цим договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у протоколі погодження ціни, вартість послуг визначається у розрахунку та становить 1,15 грн. за 1 годину (п.5.1 договору, додаток №2 до договору).

Відповідно до п. 5.2 договору оплата за цим договором здійснюється замовником щомісячно до 20 числа місяця, в якому надаються послуги

Згідно п. 5.5 договору до закінчення поточного місяця учасник надає замовнику два примірника акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом п'яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акта повернути учаснику. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих учасником у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі, надати учаснику свої обґрунтовані заперечення.

Відповідно до п. 5.6 договору за умови неповернення замовником підписаного акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих учасником у звітному місяці, в строк, визначений п. 5.5 даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані учасником в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Сторонами договору від 10.04.2012 року №1808-Д об/2012/Печ були узгоджені двосторонньо наступні документи:

- дислокацію Національного науково-дослідного реставраційного центру України за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 9-б, 11-б, 11-в;

- розрахунок вартості спостереження за охоронною сигналізацією в приміщеннях Національного науково-дослідного реставраційного центру України за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 9-б, 11-б, 11-в, яким визначено: кількість годин охорони за добу: робочі дні 12,0 год., передвихідні - 15,0 год., вихідні - 24,0 год., передсвяткові - 15,0 год., святкові - 24,0 год.; вартість 1 години - 1,15 грн., загалом днів охорони - 306; кількість годин охорони - 22 230,00, вартість охорони - 25 564,50 грн.

На підставі зазначеного договору позивачем були надані послуги з охорони майна відповідача на об'єкті: Національний науково-дослідний реставраційний центр України за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 9-б, 11-б, 11-в та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті, а відповідачем в свою чергу, надані позивачем послуги по 28.02.2013 року оплачені .

Як зазначав позивач у позові, після закінчення строку дії договору від 10.04.2012 року №1808-Д об/2012/Печ, без укладення нового договору, позивачем було здійснено витрати на організацію та здійснення заходів охорони об'єкту в період з 01.03.2013 року по 31.12.2013 року в сумі 47 245,15 грн., на підтвердження чого позивачем були надані суду, зокрема: копія журналу перевірок стану тривожної сигналізації та реєстрації їхніх спрацювань за період з 10.12.2012 року по 16.01.2014 року та копії табелів обліку робочого часу працівників Печерського ВДСО УДСО при ГУ МВС України в місті Києві (технічна служба) за період з січня 2013 року по грудень 2013 року.

Підставою для подальшого надання послуг на організацію та здійснення заходів охорони об'єкту в період з 01.03.2013 року по 31.12.2013 року були зокрема прохання відповідача не знімати охорону з огляду на специфіку діяльності останнього як закладу, який проводить державну політику в галузі збереження, дослідження, консервації й реставрації пам'яток національного історико - культурного надбання, про що наголошувалось зокрема у листах, адресованих позивачу, а саме: від 18.03.2013 року № 368, від 10.07.2013 року № 591, від 19.12.2013 року № 940.

Крім того, відповідачем у листах від 19.12.2013 року № 940, від 11.07.2014 року № 421 вказувалось на те, що при надходженні бюджетного фінансування на оплату послуг на організацію та здійснення заходів охорони об'єкту, надані послуги будуть оплачені у повному обсязі.

Як зазначав позивач у позові, витрати позивача на надання послуг на організацію та здійснення заходів охорони об'єкту в період з 01.03.2013 року по 31.12.2013 року склали загалом 47 245,15 грн. (в т.ч ПДВ 20% в сумі 7 874,19 грн.).

В свою чергу, позивачем було сформовано за період з 01.03.2013 року по 31.12.2013 року акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг з охорони Національного науково-дослідного реставраційного центру України за період з 01.03.2013 року по 31.12.2013 року загалом на суму 47 245,15 грн. (в т.ч ПДВ 20% в сумі 7 874,19 грн.), які відповідачем не підписані і печаткою не посвідчені.

Позивач вказував на те, що вартість наданих послуг визначена ним згідно з Методикою визначення розмірів цін на послуги з охорони об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, затвердженої спільним наказом МВС України та Мінекономіки України від 02.03.2011 року №171/51.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав про те, що після закінчення строку дії договору №1808-Доб/2012/Печ від 10.04.2012 року, пролонгація у встановленому порядку наведеного договору не здійснювалась, і новий договір між сторонами не укладався, а тому жодних правовідносин між сторонами спору - не виникло, і відповідно, у відповідача відсутній обов'язок по оплаті послуг на організацію та здійснення заходів охорони об'єкту в період з 01.03.2013 року по 31.12.2013 року в сумі 47 245,15 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Як встановлено судом, Національний науково-дослідний реставраційний центр України є культурним закладом музейного типу, який фінансується з державного бюджету України за КПКВ 1801200 "музейна справа та виставкова діяльність" і на який поширюються норми Закону України "Про музеї та музейну справу" та інших нормативних актів, щодо музейної сфери України.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про музеї та музейну справу", держава гарантує захист майнових прав музеїв усіх форм власності. Вилучення державою у музеїв їх фондів та іншого закріпленого за ними майна може здійснюватися лише у випадках, передбачених законами України. Музеї, що є у державній чи комунальній власності, не підлягають приватизації. Держава гарантує забезпечення охорони музеїв державної та комунальної форм власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 року № 615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності" з метою вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності на базі підрозділів охорони при органах внутрішніх справ утворено Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затверджено відповідне Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ (далі Положення), перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами, і перелік об'єктів підвищеної небезпеки підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, що підлягають, обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами.

Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба охорони є підпорядкованою Міністру внутрішніх справ єдиною централізованою системою, очолюваною Департаментом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, яка складається з управлінь, відділів Державної служби охорони при Головних управліннях МВС в Автономній республіці Крим, м. Києві та Київській області, управліннях МВС в областях та м. Севастополі та підпорядкованих їм підрозділів охорони: міських районних, міжрайонних відділів, відділень, підрозділів воєнізованої охорони та охоронних підрозділів (цивільна охорона).

Державна служба охорони створена для здійснення заходів щодо охорони нерухомих об'єктів та іншого майна, в тому числі вантажів, валютних цінностей, що перевозяться, інкасації, перевезення валютних цінностей та забезпечення особистої безпеки громадян на договірних засадах.

Відповідно до п. 3 Положення про Державну службу охорони одним із основних завдань Державної служби охорони є здійснення за договорами заходів щодо охорони особливо важливих об'єктів згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

До Переліку об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони виключно за договорами, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 року № 615, відносяться Державні музеї, картинні галереї, історико-культурні заповідники, інші важливі об'єкти культури, де зберігаються історичні та культурні цінності загальнодержавного значення.

Згідно з п. 4.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян (втрата чинності з 07.06.2013 року), діяльність, пов'язана з охороною окремих особливо важливих об'єктів, перелік яких визначається в установленому чинним законодавством порядку, може здійснюватися тільки юридичними особами державної форми власності.

Пунктом 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо розвитку музеїв України" від 22.03.2000 року визначено, що заборонено зняття охорони з музеїв, де зберігаються історичні та культурні цінності загальнодержавного значення, про що надано доручення Кабінету Міністрів України вчинити відповідні дії.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що чинним законодавством України на позивача покладений обов'язок здійснювати охорону Національного науково-дослідного реставраційного центру України, який є культурним закладом музейного типу, який фінансується з державного бюджету України за КПКВ 1801200 "музейна справа та виставкова діяльність" і на який поширюються норми Закону України "Про музеї та музейну справу" та інших нормативних актів, щодо музейної сфери України. Однак суд наголошує на тому, що жодним нормативно-правовим актом не передбачений обов'язок позивача надавати послуги з охорони на безоплатній основі.

При цьому, суд зазначає, що свій обов'язок, позивач виконав належним чином, а саме: позивачем було здійснено організацію охорони Національного науково-дослідного реставраційного центру України за період з 01.03.2013 року по 31.12.2013 року загалом на суму 47 245,15 грн., а відповідачем були прийняті відповідні послуги, жодних дій щодо відмови від їх надання - відповідачем у встановленому законом порядку - не здійснювалось, а навпаки, своїми листами від 18.03.2013 року № 368, від 10.07.2013 року № 591, від 19.12.2013 року № 940 відповідач просив не знімати охорону з об'єкту.

Доводи відповідача про те, що він відноситься до суб'єктів господарювання, що фінансуються з Державного бюджету України, а тому його обов'язки зокрема щодо господарських зобов'язань встановлюються наявністю бюджетного фінансування - судом не приймаються і відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань, які виникли внаслідок надання позивачем та прийняття відповідачем послуг охорони Національного науково-дослідного реставраційного центру України за період з 01.03.2013 року по 31.12.2013 року загалом на суму 47 245,15 грн., яка визначена з врахуванням Методикою визначення розмірів цін на послуги з охорони об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, затвердженої спільним наказом МВС України та Мінекономіки України від 02.03.2011 року №171/51.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав.

Отже, зазначена норма закону застосовується лише у випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Враховуючи те, що позивачем надавались відповідачу послуги з охорони майна, проте, договір у встановленому, нормами Цивільного та Господарського кодексів України, порядку оформлений не був, то є підстави для застосування для спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наявність та обсяг заборгованості відповідача перед позивачем за послуги з охорони Національного науково-дослідного реставраційного центру України за період з 01.03.2013 року по 31.12.2013 року загалом на суму 47 245,15 грн. позивачем доведені та відповідачем не були спростовані, крім того відповідачем не заперечувався факт організації та надання послуг відповідачем охорони за спірний період, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги Управління державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві до Національного науково-дослідного реставраційного центру України про стягнення 47 245,15 грн. - є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного науково-дослідного реставраційного центру України (код ЄДРПОУ 02224347, місцезнаходження: 01004 м. Київ, вул. Терещенківська, 9-б) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в місті Києві (код ЄДРПОУ 08596920, місцезнаходження: 04050 м. Київ, вул. Студентська, 9) 47 245 (сорок сім тисяч двісті сорок п'ять) грн. 15 коп. - заборгованості , 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення підписано

18.11.2015 року.