Рішення

від 04.11.2015 по справі 911/3377/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2015Справа №911/3377/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство мерчандайзингу "Оптіма"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайна компанія"

про стягнення 2 377, 21 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Кудрявцева Р.М.

від відповідача: Прудь О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство мерчандайзингу "ОПТІМА" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайна компанія" про стягнення пені у розмірі 2 377, 21 грн. Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем оплати вартості робіт за договором № ОДог-0025 від 01.06.2014 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2015 р. порушено провадження у справі № 911/3377/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.08.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.08.2015 р. справу № 911/3377/15 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

08.09.2015 р. матеріали справи № 911/3377/15 надійшли до Господарського суду міста Києва та передані на розгляд судді Пригунової А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2015 р. суддею Пригуновою А.Б. справу № 911/3377/15 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 30.09.2015 р.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем не надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Чайна компанія" рахунок на оплату робіт за договором № ОДог-0025 від 01.06.2014 р., який є підставою для здійснення розрахунків, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, відповідач звертає увагу, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, в той час як відповідачем здійснено розрахунок пені з порушенням наведеної норми.

Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайна компанія" пеню у розмірі 1 347, 90 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову

Тож, приймаючи до уваги, що заява позивача не суперечить приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду та задовольнив, у зв'язку з чим вимоги у даній справі розглядаються, виходячи із нової ціни позову.

Також позивач подав заперечення на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайна компанія", у яких зазначає, що про наявність безпосередньо у позивача рахунку-фактури зазначається в акті виконаних робіт № ААвр-21731 від 31.10.2014 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 04.11.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство мерчандайзингу "Оптіма" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чайна компанія" укладено договір № Одог-0025. за умовами якого позивач зобов'язався забезпечити комплекс заходів, спрямованих на стимулювання збуту продукції, зазначеної у додатках до договору, а відповідач - оплатити такі послуги.

Відповідно до п.п. 2.3., 3.2. договору оплата за виконану роботу попереднього місяця здійснюється в період з 01 до 10 числа поточного місяця. Позивач надає рахунки на оплату робіт (послуг).

Відповідно до п 4.6. при порушенні відповідачем п. 2.3. договору, останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом терміну затримки оплати за кожен день прострочення оплати від суми заборгованості.

Договір, відповідно до п. 7.1. діє до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № ОДог-0025 від 01.06.2014 р. позивачем надано послуги на суму 7 366, 36 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № ААвр-21731 від 31.10.2014 р.

При цьому, у акті № ААвр-21731 від 31.10.2014 р. зазначається, що він є підставою для взаєморозрахунків між сторонами згідно рахунку-фактури № ОСч-000128 від 12.09.2014 р.

З наявної у справі виписки з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство мерчандайзингу "Оптіма" вбачається, що оплата робіт за актом № ААвр-21731 від 31.10.2014 р. на суму 7 366, 36 грн. відповідачем здійснена 08.07.2015 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивача стверджує, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № ОДог-0025 від 01.06.2014 р., у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство мерчандайзингу "Оптіма" заявлено вимоги про стягнення пені у розмірі 1 347, 97 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності у нього обов'язку здійснити оплату робіт за договором № ОДог-0025 від 01.06.2014 р., у зв'язку з відсутністю рахунку-фактури, оскільки в акті № ААвр-21731 від 31.10.2014 р., який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками зазначається, що він є підставою для взаєморозрахунків згідно рахунку-фактури № ОСч-000128 від 12.09.2014 р.

Тобто, на момент підпитання акту № ААвр-21731 від 31.10.2014 р. вказаний рахунок був наявний, а відтак - сплативши вартість виконаних позивачем робіт 08.07.2015 р., відповідачем допущено порушення умов договору № ОДог-0025 від 01.06.2014 р. в частині взаєморозрахунків.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

За приписами ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № ОДог-0025 від 01.06.2014 р.

Згідно розрахунку позивача за період з 11.10.2014 р. до 13.04.2015 р. розмір пені становить 1 347, 94 грн.

В той же час за правилами ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців, у зв'язку з чим судом було здійснено власний розрахунок пені за період з 11.10.2014 р. до 10.04.2015 р. та встановлено, що пеня за вказаний період становить 1 311, 62 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та часткове задоволення позову у розмірі 1 311, 62 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового бору при покладаються відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство мерчандайзингу "Оптіма" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайна компанія" (03680, м. Київ, вул. Панорамна, 1, код ЄДРПОУ 37244230), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство мерчандайзингу "Оптіма" (03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 50, кім. 205, код ЄДРПОУ 39135540) пеню у розмірі 1 311, 62 (одна тисяча триста одинадцять грн. 62 коп.) грн. та 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 09.11. 2015 р. .

Суддя Пригунова А.Б.