Рішення

від 20.11.2015 по справі 908/5120/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/139/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2015 Справа № 908/5120/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Ніко-ЗапоріжжяВ» (69008, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна 36, ідентифікаційний код 36836338)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства В«Запорізьке кар`єроуправлінняВ» (69015, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські Зорі, 1, ідентифікаційний код 00110183)

про стягнення 11006,17 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Петриченко А.Є.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 31.12.2014р.

від відповідача: не з’явився

ТОВ В«Ніко-ЗапоріжжяВ» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 В«Запорізьке кар`єроуправлінняВ» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів № 16/09/13 від 16.09.2013р. у розмірі 11006,17 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2015р. судову справу розподілено судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 173, 193, 222 ГК України, ст. 525, 626, 629, 903 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.09.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5120/15, справу до розгляду в засіданні суду призначено на 26.10.2015р. о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 26.10.2015р. в зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладений на 11.11.2015р. о 12 год. 30 хв.

Ухвалою від 11.11.2015р. в зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладений на 20.11.2015р. о 10 год. 30 хв.

В судовому засіданні 20.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 25.11.2015р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 20.11.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заві, та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів № 16/09/13 від 16.09.2013р. у розмірі 11006,17 грн., з яких: 10003,17 грн. основного боргу та 1003,00 грн. штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на виконання умов зазначеного договору 21.04.2015р. ОСОБА_2 В«Запорізьке кар`єроуправлінняВ» звернулось до позивача з проханням про обслуговування автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3.2AT, № кузова JMBLYV98W8J500220, 2008 року випуску, державний номер AP0059CI.

В цей же день між сторонами було укладено наряд-замовлення № Н3021355 від 21.04.2015р.

21.04.2015р. ТОВ В«Ніко-ЗапоріжжяВ» виконало роботи, зазначені у цьому наряді - замовленні у повному обсязі, проте відповідач свої зобов’язання по оплаті зазначених робіт не виконав.

25.05.2015р. позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості у добровільному порядку.

На теперішній час заборгованість перед позивачем відповідачем не погашена.

У зв’язку з порушенням ОСОБА_2 В«Запорізьке кар`єроуправлінняВ» термінів оплати виконаних робіт більш ніж на 15 днів, у відповідності до п. 6.2 договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів № 16/09/13 від 16.09.2013р. позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості - 1003,00 грн.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився.

19.11.2015р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 19.11.2015р. в якому відповідач зазначив, що згідно доказів, доданих до позовної заяви, а саме договору № 16/09/13 від 16.09.2013р., укладеного між позивачем та відповідачем, у відповідності до пункту 8.1 дія договору припинилась 31.12.2013р.

Відповідно до п. 10.1 договору, сторонами договору претензійний порядок розгляду спорів не передбачено.

На думку відповідача, звернення до нього позивача з претензією про врегулювання спору, що виник у відповідності до акту на виконання робіт по наряд-замовленню № Н3021355 від 21.04.2015р., не відповідає вимогам ст. 530 ЦК України і не може бути виконана в зв’язку з відсутністю у акті та претензії від 25.05.2015р. банківських реквізитів позивача, а також в зв’язку з тим, що строк виконання зобов’язань у відповідача ще не настав.

Крім того, 19.11.2015р. від відповідача надійшло письмове клопотання від 19.11.2015р. про розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

Дане клопотання судом задоволено.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТНОВИВ:

Між ОСОБА_2 В«Запорізьке кар`єроуправлінняВ» (Замовник) та ТОВ В«Ніко-ЗапоріжжяВ» (Виконавець) укладений договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів № 16/09/13 від 16.09.2013р. за яким Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання по технічному обслуговуванню та ремонту легкових автомобілів належних Замовнику, або належних іншим особам, за дорученням Замовника, надалі Транспортний засіб, а Замовник зобов’язується в строк та на умовах даного договору оплачувати роботи та послуги.

Марка (и) автомобіля(ів): Mitsubishi Pajero.

Державний номер автомобіля(ів): AP0059CI (розділ 1 Договору).

Відповідно до абзацу 2 пункту 3.1 Договору, Виконавець зобов’язаний:

На підставі погодженого наряд-замовлення виконати роботи належним чином, якісно і у визначені Сторонами строки. У випадку відсутності на складі Виконавця необхідних запасних частин чи витратних матеріалів необхідних для проведення ремонту чи обслуговування - термін виконання робіт може бути змінено.

Згідно п. 3.3 Договору, Замовник зобов’язаний:

3.3.3 Оплатити роботи та послуги Виконавця належним чином у погоджений сторонами строк.

Як зазначено у п. 4.1 Договору, Замовник зобов’язаний прийняти у Виконавця виконані роботи протягом 3-х робочих днів від дати отримання повідомлення про завершення робіт. Повідомлення направляється Виконавцем факсом або іншим зручним для сторони чином.

Замовник перевіряє повноту та якість робіт по наряд-замовленню в момент їх прийняття. Наряд-замовлення підписується уповноваженими представниками Замовника та Виконавця (п.4.2 Договору).

У випадку виявлення Замовником недоліків у виконаних роботах, які виникли не по вині Замовника, протягом двох днів з моменту отримання автомобіля Замовником, Сторонами складається акт з переліком недоліків та строками їх усунення (п.4.4 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, вартість робіт по технічному обслуговуванню та ремонту транспортного засобу складається виходячи з цін агрегатів, запасних частин, комплектуючих та витратних матеріалів, що діють на дату складання попереднього наряд-замовлення, а також вартості кожного виду робіт та послуг у відповідності до розцінок Виконавця.

Перелік робіт та їх вартість вказується Виконавцем у наряд-замовленні, який погоджується з Замовником (п. 5.2 Договору).

Згідно п. 5.3 Договору, оплату за роботи за цим Договором здійснюється в наступному порядку:

- передплата в розмірі 0 % від вартості робіт (послуг) протягом 0 з моменту погодження вартості робіт (послуг);

- оплата залишку несплаченої вартості робіт (послуг) протягом 3 дня з моменту повідомлення Виконавцем Замовника про завершення робіт.

За невиконання чи неналежне виконання своїх зобов’язань по даному договору винна Сторона несе відповідальність встановлену чинним законодавством (п. 6.1 Договору).

Як зазначено в п. 6.2 Договору, Замовник за затримку оплати робіт та наданих послуг сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених робіт (наданих послуг) за кожен день затримки, за весь період затримки. У випадку порушення термінів оплати більш ніж на 15 календарних днів, Замовник додатково до неустойки, визначеної в п. 6.2 цього Договору, сплачує Виконавцю штраф у розмірі 10 % від вартості ремонтних робіт, а Виконавець має право не приймати автомобілі Замовника для подальшого обслуговування до повного погашення заборгованості за попередні періоди.

Згідно п. 8.1 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013 року включно.

Як зазначено у наряд-замовленні № Н3021355 від 21.04.2015р., позивачем за замовленням ОСОБА_2 В«Запорізьке кар`єроуправлінняВ» надано послуги по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3.2 AT, № кузова JMBLYV98W8J500220, 2008 року випуску, державний номер AP0059CI, власником якого є ОСОБА_2 В«Запорізьке кар`єроуправлінняВ» , на загальну суму 10003,17 грн., у тому числі ПДВ 1667,20 грн.

Також у цьому наряд-замовленні № Н3021355 від 21.04.2015р. зазначено, що він є актом виконаних робіт. Реєстраційні дані автомобіля записані вірно. До якості виконаних робіт відповідач претензій не має, з умовами гарантії ознайомлений.

Наряд-замовлення № Н3021355 від 21.04.2015р. підписаний представниками обох сторін.

21.04.2015р. сторонами складений акт на виконання робіт по наряд-замовленню № Н3021355 від 21.04.2015р. Договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів про те, що були виконані роботи з технічного обслуговування по наряд-замовленню № Н3021355 від 21.04.2015р. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ складає 10003,17 грн. в тому числі ПДВ 1667,20 грн. Сторони рахують роботи виконаними в повному обсязі і претензій одна до одної не мають.

Акт на виконання робіт по наряд-замовленню № Н3021355 від 21.04.2015р. затверджений та підписаний представниками обох сторін.

25.05.2015р. позивач звернувся до відповідача з претензією в якій просив відповідача сплатити заборгованість у сумі 10003,17 грн. Також позивач повідомив, що у випадку залишення зазначених вимог без задоволення, він буде змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав.

Зазначені вимоги позивач залишені відповідачем без задоволення.

Доказів оплати суми боргу у розмірі 10003,17 грн. відповідачем до матеріалів справи не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Підстави виникнення господарських зобов’язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов’язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб’єкту або суб’єктом господарювання, придбання або збереження майна суб’єкта або суб’єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об’єктів інтелектуальної власності та інших дій суб’єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 статті 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів № 16/09/13 від 16.09.2013р.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Відповідно до п. 1 ст. 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1, 2 ст. 904 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку оплата залишку несплаченої вартості робіт (послуг) здійснюється протягом 3 днів з моменту повідомлення Виконавцем Замовника про завершення робіт (п. 5.3 Договору).

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon 3.2 AT, № кузова JMBLYV98W8J500220, 2008 року випуску, державний номер AP0059CI, власником якого є ОСОБА_2 В«Запорізьке кар`єроуправлінняВ» відповідно до наряд-замовленню № Н3021355 від 21.04.2015р. та акту на виконання робіт по наряд-замовленню № Н3021355 від 21.04.2015р. на загальну суму 10003,17 грн., у тому числі ПДВ 1667,20 грн. (а.с. 24-26).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов’язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання; у разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов’язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов’язання відповідача за договором на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів № 16/09/13 від 16.09.2013р. , які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 В«Запорізьке кар`єроуправлінняВ» не виконало свої грошові зобов’язання перед позивачем за договором на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів № 16/09/13 від 16.09.2013р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за надані послуги по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля в розмірі 10003,17 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 1003,00 грн.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язаньВ» роз’яснено, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов’язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

В пункті 6.2 Договору сторони встановили відповідальність Замовника за затримку оплати робіт та наданих послуг у вигляді сплати Виконавцю пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених робіт (наданих послуг) за кожен день затримки, за весь період затримки. У випадку порушення термінів оплати більш ніж на 15 календарних днів, Замовник додатково до неустойки, визначеної в п. 6.2 цього Договору, сплачує Виконавцю штраф у розмірі 10 % від вартості ремонтних робіт.

З огляду на вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1003,00 грн. штрафу (10 % від 10003,17 грн.) підлягають задоволенню повністю.

Заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву від 19.11.2015р., не приймаються до уваги суду.

Зокрема, є помилковими посилання відповідача на те, що у відповідності до пункту 8.1 дія договору припинилась 31.12.2013р., а сторонами відповідно до п. 10.1 договору претензійний порядок розгляду спорів не передбачено.

Зі змісту ст. 598-609 ЦК України випливає, що припинення дії договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли в період дії цього договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.

Крім того, звернення ОСОБА_2 В«Запорізьке кар`єроуправлінняВ» до позивача 21.04.2015р. для надання послуги по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля на передбачених умовами договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів № 16/09/13 від 16.09.2013р. та прийняття такого замовлення саме і є пролонгацією дії вказаного договору.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 N 15-рп/2002 у справі N 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Аналогічні висновки містяться і в підпункті 3.17.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Таким чином позивач правомірно, на власний розсуд, звернувся безпосередньо до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення заборгованості з відповідача.

Твердження відповідача про те, що претензія позивача про сплату боргу за актом на виконання робіт по наряд-замовленню № Н3021355 від 21.04.2015р., не відповідає вимогам ст. 530 ЦК України і не може бути виконана в зв’язку з відсутністю у акті та претензії від 25.05.2015р. банківських реквізитів позивача, а також в зв’язку з тим, що строк виконання зобов’язань у відповідача ще не настав, є помилковими.

По-перше, в п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язаньВ» роз’яснено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Відповідач не заперечує отримання від позивача претензії від 25.05.2015р. (а.с.27).

По-друге, пунктом 5.3 договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів № 16/09/13 від 16.09.2013р. передбачено, що оплата залишку несплаченої вартості робіт (послуг) здійснюється протягом 3 днів з моменту повідомлення Виконавцем Замовника про завершення робіт.

В свою чергу, пунктами 4.1, 4.2, 4.4 Договору передбачено обов’язок Замовника прийняти у Виконавця виконані роботи протягом 3-х робочих днів від дати отримання повідомлення про завершення робіт , яке може бути направлено як факсом так і іншим зручним для сторони чином. Замовник перевіряє повноту та якість робіт по наряд-замовленню в момент їх прийняття. Наряд-замовлення підписується уповноваженими представниками сторін. У випадку виявлення Замовником недоліків у виконаних роботах, протягом двох днів з моменту отримання автомобіля Замовником, Сторонами складається акт з переліком недоліків та строками їх усунення.

Отримання відповідачем автомобіля та прийняття виконаних робіт без будь-яких зауважень свідчить про те, що Замовник отримав від Виконавця (позивача) повідомлення про завершення робіт.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати в розмірі 1218,00 грн. покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Розподіляючи судові витрати, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із статтею 7 Закону України від 08.07.2011р. № 3674-VI В«Про судовий збірВ» (в редакції від Закону № 484-VIII від 22.05.2015р., який набув чинності 01.09.2015р.), сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в підпунктах 5.1, 5.2 пункту 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 В«Про деякі питання застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» , статтею 7 Закону України В«Про судовий збірВ» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

У її застосуванні господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке.

Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

Позивачем при зверненні 23.09.2015р. з позовом до суду сплачено судовий збір відповідно до платіжного доручення № 120 від 19.08.2015р. в розмірі 1827,00 грн.

Ставки судового збору за позовні заяви майнового характеру у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, діяли до 01.09.2015р.

Проте, з 01.09.2015р. підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України В«Про судовий збірВ» визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 1 статті 4 Закону України В«Про судовий збірВ» унормовано, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України від 28.12.2014р. № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (в редакції Закону № 704-VIII від 17.09.2015) встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень, з 1 вересня - 1378 гривень.

Отже, судовий збір, сплачений позивачем згідно платіжного доручення № 120 від 19.08.2015р. в сумі 1827,00 грн., підлягає поверненню позивачу за його клопотанням в розмірі 609,00 грн. на підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України В«Про судовий збірВ» - у зв’язку із внесенню судового збору, при зверненні до суду з позовною заявою, в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства В«Запорізьке кар`єроуправлінняВ» (69015, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські Зорі, 1, ідентифікаційний код 00110183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Ніко-ЗапоріжжяВ» (69008, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна 36, ідентифікаційний код 36836338) 10003 (десять тисяч три) грн. 17 коп. основного боргу, 1003 (одну тисячу три) грн. 00 коп. штрафу та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

3. Повне рішення складено 25.11.2015р.

Суддя В.М. Соловйов