cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.11.2015Справа №910/23296/15 За позовом Публічного акціонерного товариства «Європейський Газовий Банк»
До Фізкультурно-Спортивного товариства "Динамо" Україна
Про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні
Суддя Лиськов М.О.
Представники сторін:
від позивача: Мушкло С.М.. (дов. № 8-67/6від 18.11.2015)
від відповідача: не з'явився
В судовому засіданні 18.11.2015, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
02.09.2015 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна від 26.08.2015 Публічного акціонерного товариства "Європейський Газовий Банк" (надалі - позивач) до Підприємства "Київський Експериментальний Завод "Динамо" Фізкультурно-Спортивного товариства "Динамо" Україна (надалі - відповідач) про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/23296/15, розгляд справи призначено на 16.09.2015.
В судове засідання, призначене на 16.09.2015, представник відповідача з'явився та надав відзив на позовну заяву
В судове засідання, призначене на 16.09.2015, представник позивача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.
Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 07.10.2015.
В судове засідання, призначене на 07.10.2015, з'явились представники сторін.
В судовому засіданні, призначеному на 07.10.2015, представник позивача подав клопотання про заміну відповідача, в якому просить замінити первісного відповідача Підприємства "Київський Експериментальний Завод "Динамо" Фізкультурно-Спортивного товариства "Динамо" Україна на належного - Фізкультурно-Спортивне товариство "Динамо" Україна оскільки останній є власником частки приміщення.
Представником відповідача подано клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що власником частки приміщення є Фізкультурно-Спортивне товариство "Динамо" Україна.
07.10.2015 задоволено клопотання Приватного Публічного акціонерного товариства "Європейський Газовий Банк" про заміну первісного відповідача належним відповідачем, замінено неналежного відповідача Підприємства "Київський Експериментальний Завод "Динамо" Фізкультурно-Спортивного товариства "Динамо" Україна на належного - Фізкультурно-Спортивне товариство "Динамо" Україна.
Розгляд справи відкладено на 04.11.2015.
04.11.2015 оголошено перерву в судовому засіданні до 18.11.2015.
В судове засідання, призначене на 18.11.2015, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання, призначене на 18.11.2015, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.
Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.12.2009 зареєстрованого в КП КМБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 23.12.2009 за № 784з в книзі 12з-157, Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.05.2010, зареєстрованого в КП КМБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 07.06.2010 за № 784з в книзі 12з-158 та Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.12.2010, зареєстрованого в КП КМБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 31.01.2011р. за № 784з в книзі 12з-158, АТ «ЄВРОГАЗБАНК» на праві власності в частці 79/100 належить нежитловий будинок за адресою: 04073, м. Київ, проспект Московський, 16.
Нежилі приміщення, які належать Позивачу, знаходяться на 1, 2, 4 та 5 поверхах будівлі.
Інша частина нежитлового будинку в частці 21/100 належить на праві власності Відповідачу та знаходиться на 3 поверсі будівлі.
Тобто вказаний будинок належить АТ «ЄВРОГАЗБАНК» та Фізкультурно-Спортивного товариства "Динамо" Україна на праві спільної часткової власності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ст. 20 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Зміст права власності, яке полягає у володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном, визначено у ст. 317 Цивільного кодексу України.
Ст. 321 Цивільного кодексу України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.
Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ у абз. 1 п. 5 Постанови "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 вказує, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 382 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільно, сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Статтею 358 Цивільного кодексу України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
При цьому статтею 322 Кодексу передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень статті 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Однак в порушення вищевказаних норм чинного законодавства, усі договори щодо надання комунальних послуг з постачальниками на будинок за адресою: 04073, м. Київ, проспект Московський, 16, були укладені саме між Відповідачем та Постачальниками. Згодом, між Банком та Відповідачем було укладено договори субкористування, в яких Відповідач виступає як власник мереж, який надає Банку послуги з користування цими мережами.
Водночас, користуючись тим, що на 3 поверсі будинку (який належить Відповідачу) знаходяться засоби доступу до внутрішніх будинкових мереж (вимикачі, лічильники тощо), що надає Відповідачу виключну можливість на свій розсуд здійснювати підключення/відключення Позивача від внутрішніх мереж, без отримання будь-якого дозволу з боку АТ «ЄВРОГАЗБАНК», Фізкультурно-Спортивного товариство "Динамо" Україна грубо порушує права Позивача як співвласника будинку за адресою: 04073, м. Київ, проспект Московський, 16.
Так, 30 червня 2015 року, за наслідками чергового безпідставного відключення Відповідачем електроенергії в будинку за адресою: 04073, м. Київ, проспект Московський, 16, АТ «ЄВРОГАЗБАНК» було складено акт про фіксацію порушення, який було направлено разом з заявою про кримінальне правопорушення до Оболонського РУ ГУМВС України.
Відповідно до статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судовий збір відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 12, 15, 183, 317, 358-364 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 12, 33, 41, 49, 54, 56, 81-1, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати Публічне Акціонерне Товариство «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК» співвласником внутрішніх будинкових мереж, які знаходяться в будинку за адресою: 04073, м. Київ, проспект Московський, 16, на праві спільної часткової власності;
3. Заборонити Фізкультурно-спортивного товариству «ДИНАМО» УКРАЇНИ (ідентифікаційний код: 21477746; 00035145, м. Київ, вул. Інститутська, 29/3) вчиняти будь-які дії щодо самостійного відключення АТ «ЄВРОГАЗБАНК» (04073, м. Київ, проспект Московський, 16) від користування внутрішніми будинковими мережами, в тому числі але не виключно від електропостачання, водопостачання, газопостачання, водовідведення тощо, без письмового дозволу співвласника - АТ «ЄВРОГАЗБАНК».
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 25.11.2015
Суддя М.О. Лиськов
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 18.11.2015 |
Оприлюднено | 30.11.2015 |
Номер документу | 53767387 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Лиськов М.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні