Рішення

від 17.11.2015 по справі 910/23622/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015Справа №910/23622/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоміль Санок Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леруа Мерлен Україна»

про стягнення 101 758,40 грн.

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Юрковський С.Б. - за довіреністю;

від відповідача: Козоглу К.Ю. - за довіреністю;

Кукуруза С.В. - за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоміль Санок Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леруа Мерлен Україна» про стягнення 212 892,38 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.10.2015 р.

05.10.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про зменшення позовних вимог відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 50 471,30 грн. пені, 2 523,53 грн. 3% річних та 48 763,57 грн. інфляційних нарахувань, 1 526,38 грн. судового збору та 2 000,00 грн. оплачених послуг адвоката.

Таким чином, має місце нова ціна позову у розмірі 101 758,40 грн.

06.10.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання ухвали суду та клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Ухвалою від 06.10.2015 р. розгляд справи було відкладено на 03.11.2015 р.

03.11.2015 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов відповідно до якого відповідач проти позову заперечив.

Ухвалою від 03.11.2015 р. продовжено строк розгляду спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні було оголошено перерву до 10.11.2015 р.

06.11.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 10.11.2015 р. було оголошено перерву до 17.11.2015 р.

17.11.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшло додаткове пояснення до клопотання про зменшення позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечив.

У судовому засіданні 17.11.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стоміль Санок Україна» (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Леруа Мерлен Україна» (далі - Покупець, Відповідач) було укладено договір поставки № 02152 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Покупець замовляє, а Постачальник поставляє Покупцю продукцію з метою її наступної реалізації від свого імені кінцевим споживачам, визначену у Специфікації, яка є Додатком до цього Договору, яку Покупець зобов'язується прийняти та сплатити у строк та на умовах, передбачених цим договором.

Як встановлено судом, на виконання взятих на себе за договором зобов'язань, Позивач постав Відповідачу обумовлений товар.

Пунктом 3.1.9. Договору передбачено, що оплата поставлених Покупцю товарів здійснюється протягом 100 (сто) календарних днів з дати прийому товару згідно другого етапу приймання за якістю та кількістю, у платіжні дні постачальника: з понеділка (включно) по п'ятницю (включно), за умови отримання Покупцем належним чином оформлених документів, а саме:

- накладна, що узгоджена після другого етапу приймання згідно з пунктом 6.21. Договору;

- рахунок-фактура;

- податкова накладна (та її корегування у разі складання Акту невідповідності, передбаченого пунктом 6.17. Договору).

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, Позивач поставив Відповідачу обумовлений Договором товар.

З урахуванням пункту 3.1.9. Договору, строк оплати за поставлений Позивачем товар закінчився 08.03.2015 р.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач належним чином взяті на себе за договором зобов'язання не виконав, оплативши заборгованість за поставлений товар лише 26.08.2015 р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За розрахунком Позивача, Відповідач за порушення зобов'язань за Договором має сплатити Позивачу 50 471,30 грн. пені, 2 523,53 грн. 3% річних та 48 763,57 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 2 523,53 грн. 3% річних та 48 763,57 грн. інфляційних нарахувань є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виходячи з наведених положень ст. 231 Господарського кодексу України, обов'язковою умовою нарахування штрафних санкції є досягнення сторонами згоди щодо їх застосування, а також визначення їх розміру.

Абзацом 2 пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Суд зазначає, що на сьогоднішній день жодного окремого законодавчого акту, який би передбачав обов'язок та умови сплати пені покупцем постачальнику за несвоєчасну оплату товару, не існує.

Враховуючи відсутність між сторонами будь-яких домовленостей щодо застосування пені, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про її стягнення.

Заперечення Відповідача судом до уваги не приймаються виходячи з наступного.

Відповідач у поданому відзиві зазначив, що Позивачем у порушення пункту 3.1.9. не було надано рахунки-фактури, а тому у Відповідача не виник обов'язок оплати товару, а отже відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Також, з посиланням на пункт 15.4. Договору відповідач зазначає, що в нього виникло право призупинити оплату поставленого товару, оскільки у Позивача існувала перед Відповідачем заборгованість за Договором про надання послуг № 02153 від 01.01.2014 р., укладеного на виконання умов Договору поставки, у сумі 32 902,67 грн. та Позивачем не було надано рахунки-фактури.

З даним твердженням Відповідача суд не погоджується, оскільки відповідно до пункту 3.1.4. Договору, якщо накладна, податкова накладна та/або рахунок на товари не відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством України або умовам даного договору та/або Додатків до нього, Покупець має право не оплачувати товари до моменту виправлення виявлених недоліків. Покупець зобов'язаний повідомити Постачальника електронною поштою або факсом про невідповідність документів та зафіксувати дату відправлення та отримання таких документів та повідомити про їх невідповідність

З матеріалів справи вбачається, що після оприбуткування товару жодних претензій від Відповідача не надходило, що свідчить про повне надання та належне оформлення позивачем товаросупровідних документів.

Стосовно посилання Відповідача на існування заборгованості Позивача по Договору про надання послуг № 02153 від 01.01.2014 р. у сумі 32 902,67 грн., то як вбачається з Акту звірки взаєморозрахунків від 26.08.2015 р. вона була погашена відповідно до пунктів 2.11. та 3.1. цього договору у порядку взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення 2 523,53 грн. 3% річних та 48 763,57 грн. інфляційних нарахувань обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позовної вимоги про стягнення пені належить відмовити. Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відносно вимог Позивача про відшкодування за рахунок Відповідача понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2015 р. між позивачем (Клієнт) та адвокатом Юрковським Сергієм Борисовичем (Адвокат) було укладено договір про надання юридичної допомоги № 1/05-14/СТОМ, відповідно до пункту 1.1. Адвокат зобов'язується здійснити представництво та надати інші види правової допомоги Клієнту, що вказані в цьому договорі на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Додатковою угодою від 17.08.2015 р. до договору про надання юридичної допомоги № 1/05-14/СТОМ, сторони погодили, що гонорар Адвоката складає 2 000,00 грн., який Позивач оплатив відповідно до платіжного доручення № 2664 від 17.08.2015 р.

Відповідно до пункту 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Оскільки надання послуг адвоката та їх оплата відповідно до умов договору № 1/05-14/СТОМ підтверджується наявними у справі матеріалами, суд вважає за можливе з урахуванням конкретних обставин справи відшкодувати Позивачу понесені витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 000,00 грн.

Щодо поданої позивачем заяви про повернення надмірно сплаченого судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні з даною позовною заявою, позивач просив суд стягнути з відповідача 212 892,38 грн. та відповідно до платіжних доручень № 2630 та № 2637 від 11.08.2015р. сплатив судовий збір у розмірі 7 749,10 грн.

05.10.2015 р. від Позивача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог до 101 758,40 грн.

Сума судового збору з ціни позову у розмірі 101 758,40 грн. становить 1 526,38 грн.

Враховуючи викладене, відповідно до положень статті 7 Закону України «Про судовий збір» Позивачу належить повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 6 222,72 грн.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Леруа Мерлен Україна» (04201, м. Київ, вул. Полярна, 17А; код ЄДРПОУ 35679295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоміль Санок Україна» ЛТД» (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 75, офіс 37; код ЄДРПОУ 35953560) 2 523 (дві тисячі п'ятсот двадцять три) грн. 53 коп. 3% річних, 48 763 (сорок вісім тисяч сімсот шістдесят три) грн. 57 коп. інфляційних нарахувань та 769 (сімсот шістдесят дев'ять) грн. 31 коп. судового збору та 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката

3. У решті вимог у позові відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю Стоміль Санок Україна» ЛТД» (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 75, офіс 37; код ЄДРПОУ 35953560) надмірно сплачений судовий збір в розмірі 6 222 (шість тисяч двісті двадцять дві) грн. 72 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 2630 від 11.08.2015 р.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.11.2015 р.

Суддя І.О. Домнічева