Рішення

від 16.11.2015 по справі 910/25110/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015Справа №910/25110/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу "Екран-2" про стягнення заборгованості Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Поліщук І.А. - представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Екран-2" про стягнення 81119,32 грн. заборгованості, з якої: 35121,85 грн. - борг за спожиту теплову енергію, 3517,48 грн. - 3% річних та 42479,99 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №8604014 від 01.07.2001 позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленої теплової енергії в повному обсязі не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 порушено провадження у справі №910/25110/15 та призначено до розгляду на 19.10.2015.

15.10.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2015 подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 67326,21 грн. заборгованості, з якої: 21328,74 грн. - основний борг; 3517,48 грн. - 3% річних та 42479,99 грн. - інфляційні втрати.

В судовому засіданні 19.10.2015 згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.11.2015.

23.10.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 16.11.2015 за результатом розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є стягнення заборгованості у розмірі 67326,21 грн., з якої: 21328,74 грн. - основний борг; 3517,48 грн. - 3% річних та 42479,99 грн. - інфляційні втрати.

Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2015 позовні вимоги підтримав частково - в сумі 8392,63 грн. основного боргу, 3517,48 грн. 3% річних та 42479,99 грн. інфляційних втрат. Крім того, подав довідку про надходження коштів від Житлово-будівельного кооперативу "Екран-2".

У свою чергу представник відповідача в засіданні господарського суду проти позову не заперечував.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.11.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

01.07.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», нова назва якого Публічне акціонерне товариство "Київенерго", (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Екран-2" (споживач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №8604014 (надалі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідач, в свою чергу, згідно з п.п. 2.3.1, 2.3.5 договору зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2, а також забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію і своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Тарифи та порядок розрахунків сторони погодили додатком 2 до договору, в п.п. 4, 8 якого передбачено, що дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця. У разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Пунктом 9 додатку 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РВТ-8 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно до 20 числа забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком (п.10 додатку 2).

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №8604014 від 01.07.2001 набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001, при цьому договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п.п. 4.1, 4.3 договору).

Під час розгляду справи доказів припинення дії вказаного договору сторонами не надано, отже він є діючим та приймається судом до уваги.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а останній отримав теплову енергію у гарячій воді за період з 01.12.2012 по 01.06.2015 на загальну суму 330888,40 грн., що підтверджується відповідними обліковими картками (табуляграмами) та розрахунком позивача.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором у заявлений період свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо постачання теплової енергії у гарячій воді.

Натомість, відповідач свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді належним чином не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію у період з 01.12.2012 по 01.06.2015 в розмірі

35121,85 грн.

Укладений сторонами договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи що факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань по поставці теплової енергії у гарячій воді та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті спожитої теплової енергії доведений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Втім, під час розгляду справи відповідачем частково був погашений борг в сумі 13793,11 грн., що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про надходження коштів від Житлово-будівельного кооперативу "Екран-2", у зв'язку з чим позивачем зменшено розмір позовних вимог до 21328,74 грн.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні 16.11.2015 долучено до матеріалів справи довідку про надходження коштів за спожиту згідно з договором № 8604014 теплову енергію, з якої вбачається, що відповідачем протягом жовтня 2015 року в рахунок погашення виниклої заборгованості сплачено на рахунок позивача 12936,11 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За умовами п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також те, що часткова сплата основного боргу здійснена відповідачем після подання позову та порушення провадження у даній справі, провадження у справі в частині 12936,11 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню частина основного боргу в сумі 8392,63 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Оскільки відповідач допустив прострочення грошового зобов'язання, на підставі вказаної норми цивільного законодавства позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за період з січня 2013 року по травень 2015 року 3% річних у розмірі 3517,48 грн. та інфляційні втрати у розмірі 42479,99 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

За приписами ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник з його вини і сплата частини основного боргу здійснена після подання позову.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, п. 1.1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Екран-2" (03057, м. Київ, вулиця Довженка, будинок 12; код ЄДРПОУ 22872166) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) 8392 (вісім тисяч триста дев'яносто дві) грн. 63 коп. основного боргу, 3517 (три тисячі п'ятсот сімнадцять) грн. 48 коп. 3% річних, 42479 (сорок дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 99 коп. інфляційних втрат та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 12936,11 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено: 23.11.15

Суддя О.А. Грєхова