Рішення

від 16.11.2015 по справі 910/23756/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015Справа №910/23756/15

За позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Алнікс»

Про стягнення 56 234,87 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

Від позивача: Яковіщук В.М. - представник за довіреністю;

Від відповідача : Чернявська Л.М. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алнікс" про стягнення 56 234,87 грн. з яких: 47 222,45 грн. основного боргу, 5 701,24 грн. - інфляційних втрат, 3 311,18 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не сплатив за фактично отримані комунальні послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Ухвалою суду від 07.09.2015 року було порушено провадження у справі № 910/23756/15 та призначено її до розгляду на 09.10.2015 року.

Представник позивача 30.09.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

У судовому засіданні 09.10.2015 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву в судовому засіданні до 19.10.2015 року.

Представник відповідача 19.10.2015 року через канцелярію суду подав заяву про застосування строку позовної давності а в судовому засіданні 19.10.2015 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у даному судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких вирішення клопотання про відкладення розгляду справи залишив на розсуд суду.

Клопотання про відкладення розгляду справи судом розглянуто та задоволено частково.

У судовому засіданні 19.10.2015 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву в судовому засіданні до 26.10.2015 року.

Представник відповідача 23.10.2015 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву та доповнення до відзиву, відповідно до якого проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ним 01.09.2007 року було укладено договір №К-483 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників з Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна експлуатаційна контора «Покровська», згідно умов якого відповідачем повинні були сплачуватись кошти на підставі відповідних рахунків, платіжних доручень, квитанцій, доказів отримання яких відповідачем суду не надано, а наявні в матеріалах справи рахунку виписані позивачем, а не КП «ЖЕК «Покровська».

В судовому засіданні 26.10.2015 року представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник позивача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представники сторін подають спільне письмове клопотання про подовження строку вирішення спору на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 26.10.2015 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.11.2015 року.

Представник позивача 27.10.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні 09.11.2015 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.11.2015 року надав усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 09.11.2015 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 16.11.2015 року.

Представник позивача 11.11.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 16.11.2015 року надав усні пояснення по справі відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.11.2015 року надав усні пояснення по справі відповідно до яких проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні 16.11.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та, відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року № 24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (п.п. 1.1, 1.2 Статуту).

Відповідно до п. 2.2.1 Статуту, основними напрямками діяльності підприємства, зокрема, є забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньо-будинкових мережах на підставі договорів, укладених підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених підприємством безпосередньо зі споживачами послуг; здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень; забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг.

Судом встановлено, що 01.06.2007 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської району міста Києва, яке перейменоване на Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", та Акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго", яка перейменована на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", укладено договір № 330004 на постачання теплової енергії у гарячій воді, в додатку № 6 якого вказано, що теплова енергія у гарячій воді постачається, зокрема, до приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Нестеровський, 10, загальною площею 193,5 кв.м, з яких 156,6 кв.м. перебувало в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Алнікс".

За твердженнями позивача, договір щодо надання комунальних послуг між ним та відповідачем не укладався.

Судом встановлено, що 01.09.2007 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (довіритель, позивач) та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Покровська» (повірений) був укладений договір доручення №38, відповідно до п.1.1 якого, відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання вчинити за рахунок та на користь довірителя наступні юридичні дії: укласти з власниками, наймачами, орендарями жилих та нежилих приміщень договори на надання комунальних послуг (п. 1.1.1); здійснювати облік, нарахування, збір та розщеплення платежів власників, наймачів, орендарів за спожиті комунальні послуги (п.1.1.2).

Додатком №1 до договору доручення сторони погодили, що зазначені в п.1.1 договору дії вчиняються щодо об'єктів, зокрема, по пров. Несторівському, 10 в м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

На виконання умов договору доручення, 01.09.2007 року між Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Покровська» Шевченківської районної у м. Києві ради (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алнікс» (сторона-2) було укладено договір про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників №К-483.

Відповідно до п. 1.1 договору №К-483 сторона-1 здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті стороною-2 комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення тощо).

Пунктом 3.1.1 договору №К-483 від 01.09.2007 року сторони передбачили обов'язок відповідача сплатити вартість спожитих комунальних послуг в 3-х денний термін, після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Договір діє з моменту укладення по 10.08.2008 року (п. 5.1); у разі закінчення дії договору і відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як зазначав позивач, на підставі укладеного із Публічним акціонерним товариством "Київенерго" вищевказаного договору, Товариству з обмеженою відповідальністю "Алнікс" були надані комунальні послуги у приміщенні за адресою: м. Київ, пров. Нестеровський, 10 (нежитлове приміщення площею) в період з 30.11.2010 року по 29.12.2012 року на загальну суму 47 222,45 грн., на підтвердження чого позивач надав суду копії облікових карток Публічного акціонерного товариства "Київенерго" за період з 30.11.2010 року по 29.12.2012 року.

Нарахування розміру спожитих відповідачем комунальних послуг здійснювалось згідно додатку №6 до договору на постачання теплової енергії з ПАТ «Київенерго» №330004 від 01.06.2007 року за тарифами, встановленими відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.06.2009 року № 758 та Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 07.12.2011 № 2316 розрахунковим способом обліку.

Так, за період з вересня 2010 року по грудень 2011 року нарахування здійснювались на підставі Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.06.2009 року № 758, відповідно до якого вартість 1 Гкалорії для нежитлових приміщень (тариф для «інших споживачів») складав 707,00 грн. (з ПДВ), тариф на централізоване опалення за відсутності будинкового приладу обліку складав 20,78 грн. кв.м (з ПДВ); за період з січня 2012 року по грудень 2012 року - на підставі Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 07.12.2011 року № 2316, відповідно до якого з 01.01.2012 року тариф на централізоване опалення нежитлових приміщень за відсутності будинкового лічильника обліку складав 29,14 грн. за кв.м.; за наявності будинкового приладу обліку вартість 1 Гкалорії для нежитлових приміщень (тариф для "інших споживачів) складав 991,58 грн. (з ПДВ).

Проте, відповідач фактично спожиті комунальні послуги за період з 30.11.2010 року по 29.12.2012 року не оплатив, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 47 222,45 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав про те, що на підставі укладеного з КП «Житлово-експлуатаційна експлуатаційна контора «Покровська» договору №К-483 від 01.09.2007 року відповідачем повинні були сплачуватись кошти на підставі наданих саме КП «Житлово-експлуатаційна експлуатаційна контора «Покровська» рахунків, платіжних доручень, квитанцій, доказів отримання яких відповідачем суду не надано, а наявні в матеріалах справи рахунки виписані позивачем.

Судом відхиляються зазначені доводи відповідача, оскільки, як вже зазначалось договір №К-483 від 01.09.2007 року був укладений на підставі, укладеного між позивачем та КП «ЖЕК «Покровська», договору доручення №38 від 01.09.2007 року, тобто укладений КП «ЖЕК «Покровська» від імені позивача та направлений на створення, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків саме позивача, як довірителя, а тому умови договору №К-483 від 01.09.2007 року регулюють відносини відповідача саме з позивачем.

Враховуючи викладене, надання відповідачу рахунків на оплату комунальних послуг позивачем не суперечить умовам договору №К-483 від 01.09.2007 року.

При цьому, суд зазначає, що враховуючи пункт 3.1.1 договору №К-483 від 01.09.2007 року, відповідач, зобов'язаний оплатити вартість спожитих комунальних не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від надходження рахунку на оплату.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до норм статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що за період з 30.11.2010 року по 29.12.2012 року Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" було здійснено нарахування за спожиті комунальні послуги (опалення) Товариству з обмеженою відповідальністю "Алнікс" за адресою: м. Київ, пров. Нестеровський, 10 на загальну суму 47 222,45 грн., надання зазначених послуг підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями облікових карток Публічного акціонерного товариства "Київенерго" за період з листопада 2010 року по грудень 2012 року.

Проте, відповідач свій обов'язок з оплати отриманих комунальних послуг за період з 30.11.2010 року по 29.12.2012 року не виконав, вартість отриманих комунальних послуг не сплатив, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 47 222,45 грн., що, в свою чергу, відповідачем у судових засіданнях та відзиві на позовну заяву не було спростовано.

Заперечуючи проти позову, відповідач просив суд застосувати позовну давність про що подав відповідну заяву.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких той звернувся до суду, а саме щодо стягнення заборгованості за отримані комунальні послуги за період з 30.11.2010 року по 29.12.2012 року у загальному розмірі 47 222,45 грн., та зважаючи на подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, у суду є підстави застосувати позовну давність.

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню за період з 31.10.2012 року по 29.12.2012 року в розмірі 11 978,71 грн., в межах строків позовної давності, з урахуванням дати подачі позову 04.09.2015 року (про що свідчить вхідний реєстраційний штамп Господарського суду міста Києва) та заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 311,18 грн. та інфляційних втрат в розмірі 5 701,24 грн. за період з 30.12.2010 року по 01.07.2014 року щодо кожного простроченого платежу окремо.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 року у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

В зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, у позивача виникло право на нарахування 3% річних, інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 535,77 грн. та 1 448,31 грн., відповідно, в межах строків позовної давності, з урахуванням дати подачі позову та заяви відповідача про застосування строків позовної давності, перерахунок яких здійснено за періоди: з 30.11.2012 року по 01.07.2014 року, з 30.12.2012 року по 01.07.2014 року та з 29.01.2012 року по 01.07.2014 року.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно задоволення розміру позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алнікс" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 111/113, код ЄДРПОУ 24934049) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) 11 978 (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 71 коп. - основного боргу, 1 448 (одну тисячу чотириста сорок вісім) грн. 31 коп. - інфляційних втрат, 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 77 коп. - 3% річних, 302 (триста дві) грн. 42 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повний текст рішення

складений 23.11.2015 року.