Рішення

від 16.11.2015 по справі 910/25215/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015Справа №910/25215/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Нова лінія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Проект» про стягнення заборгованості

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Шкабрій Г.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Нова лінія» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Проект» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 47285,15 грн. заборгованості, з якої: 31293,72 грн. - основна заборгованість, 7315,59 грн. - 50% річних та 8675,84 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 порушено провадження у справі №910/25215/15 та призначено до розгляду на 12.10.2015.

09.10.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2015, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 16.11.2015.

11.11.2015 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 16100,00 грн. заборгованості, з якої: 7402,38 грн. - 50% річних та 8697,62 грн. - пеня.

Розглянувши в судовому засіданні 16.11.2015 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є стягнення заборгованості у розмірі 16100,00 грн., з якої: 7402,38 грн. - 50% річних та 8697,62 грн. - пеня.

Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2015 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в засідання господарського суду свого представника не направив повторно, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Згідно з п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.11.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

01.01.2015 між Приватним акціонерним товариством «Нова лінія» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Проект» (покупець) було укладено Договір №1-12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії цього договору передавати у власність покупця товари в асортименті, кількості та за цінами вказаними у видаткових накладних та рахунках, разом із усіма їх приналежностями та документи, що стосуються товарів, а покупець зобов'язується прийняти товари і оплатити їх на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

За умовами п.п. 2.1., 2.2. договору ціна за товар, що постачається, вказується у видаткових накладних та рахунках, які надаються постачальником, а загальна вартість договору становить 100000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.п. 5.4., 5.5. договору оплата за цим договором передбачає розрахунок покупця з постачальником протягом 30 банківських днів з дати поставки товару покупцю, при цьому датою поставки є дата, зазначена у видатковій накладній, яка складена на відповідну партію товару.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що товар вважається прийнятим покупцем з моменту проставлення підпису уповноваженої особи покупця про прийом товару на відповідній видатковій накладній.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.07.2015, а в частині виконання грошових зобов'язань та виконання гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання (п. 2.1. договору).

На виконання умов даного договору Приватне акціонерне товариство «Нова лінія» передало уповноваженому представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Проект» узгоджений товар на загальну суму 39059,44 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №Рнк/NCB-0000579 від 11.03.2015 на суму 15676,86 грн., №Рнк/NCB-0000597 від 12.03.2015 на суму 354,15 грн., №Рнк/NCB-0000644 від 16.03.2015 на суму 624,84 грн., №Рнк/NCB-0000696 від 21.03.2015 на суму 3061,28 грн., №Рнк/NCB-0000699 від 21.03.2015 на суму 1803,67 грн., №Рнк/NCB-0000718 від 23.03.2015 на суму 7298,43 грн., №Рнк/NCB-0000738 від 25.03.2015 на суму 408,44 грн., №Рнк/NCB-0000829 від 01.04.2015 на суму 411,81 грн., №Рнк/NCB-0000848 від 02.04.2015 на суму 1044,50 грн., №Рнк/NCB-0000849 від 03.04.2015 на суму 3843,94 грн., №Рнк/NCB-0000881 від 06.04.2015 на суму 2454,69 грн., №Рнк/NCB-0000914 від 08.04.2015 на суму 887,14 грн., №Рнк/NCB-0000924 від 09.04.2015 на суму 1189,69 грн., а також довіреностями на одержання матеріальних цінностей. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими особами сторін без заперечень. Крім того, позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату поставленого товару.

Втім, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором №1-12 від 01.01.2015, відповідач оплату поставленого товару в повному обсязі не здійснив, сплативши лише 9912,72 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення №11ВАЕ319СВ від 17.08.2015 на суму 2454,69 грн. та №11ВААD19С8 від 17.08.2015 на суму 7458,03 грн.

У зв'язку з цим, на момент звернення позивачем до суду, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Проект» існувала заборгованість за поставлений товар в сумі 29146,72 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено в п.п. 5.4., 5.5. договору, оплата за цим договором передбачає розрахунок покупця з постачальником протягом 30 банківських днів з дати поставки товару покупцю, при цьому датою поставки є дата, зазначена у видатковій накладній, яка складена на відповідну партію товару.

В той час як пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджений факт поставки позивачем узгодженого товару відповідачу, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що між Приватним акціонерним товариством «Нова лінія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Проект» була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався надати послуги з доставки та встановлення товару, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість наданих послуг.

Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) - тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 даного Цивільного кодексу України).

За приписом ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

При цьому, стаття 218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

На виконання умов домовленості позивачем надано відповідачу послуги з доставки та встановлення товару на загальну суму 2147,00 грн. що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №РНК/NCB-0000580 від 11.03.2015 на суму 690,25 грн.; №РНК/NCB-0000697 від 21.03.2015 на суму 240,00 грн.; №РНК/NCB-0000719 від 23.03.2015 на суму 160,00 грн.; №РНК/NCB-0000850 від 03.04.2015 на суму 816,75 грн.; №РНК/NCB-0000880 від 06.04.2015 на суму 240,00 грн., які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств. Крім того, позивачем виставлено рахунки на оплату наданих послуг.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Факт надання послуг позивачем та прийняття їх відповідачем свідчить про укладення між сторонами правочинів, відповідно до ст.ст. 202, 205, 207 Цивільного кодексу України, які відповідають вимогам ч. 1, 2 ст. 180 ГК України, п. 1 ст. 181 ГК України та містять ознаки надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направляв засобами поштового зв'язку на адресу відповідача вимогу за вих. №1607 від 17.08.2015, в якій просив у семиденний строк сплатити суму заборгованості за надані послуги. Зазначена вимога отримана представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Проект» 20.08.2015, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

За таких обставин, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач мав оплатити надані Приватним акціонерним товариством «Нова лінія» послуги в строк до 28.08.2015.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення свого грошового зобов'язання вартість отриманих послуг вчасно не сплатив.

Втім, під час розгляду справи основний борг в сумі 31293,72 грн. був погашений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням №@2PL635384, у зв'язку з чим Приватним акціонерним товариством «Нова лінія» зменшено розмір позовних вимог.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктами 8.1., 8.2. Договору №1-12 від 01.01.2015 сторони погодили, що за несвоєчасну або неповну оплату товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той час, від суми неоплаченої партії товару, за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань, а також додатково 50% річних (від суми заборгованості) за кожен день прострочення. Нарахування та сплата пені за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється без обмеження певним строком, протягом усього періоду від дня, коли грошові зобов'язання повинні були бути виконані, до дня їх фактичного виконання на користь постачальника.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 8697,62 грн. за період з 22.04.2015 по 28.09.2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили зміну розміру процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України та встановили їх у розмірі 50% річних від суми заборгованості.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував та заявив до стягнення 50% річних в сумі 7402,38 грн. за період з 22.04.2015 по 28.09.2015.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 50% річних за несвоєчасну поставку товару, суд зазначає, що він є невірним, з огляду на наступне.

Так, нормами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Зокрема, згідно п. 3.8 Інструкції реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу».

В той же час, відповідно до зазначеної інструкції та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 15.09.2011 у справі №5015/1494/11, від 23.10.2013 у справі №17/180-10 та ін.

Відповідач у даному випадку в платіжних документах чітко зазначав, що кошти перераховуються «за товар зг. рах. №Счт/NCB-0001111від 06.04.2015», а також «за товар, зг. рах. №Счт/NCB-0000915 від 21.03.2015», а тому позивач не міг здійснити зарахування цих платежів в рахунок погашення заборгованості за накладною №Рнк/NCB-0000579 від 11.03.2015, на яку виставлено рахунок №Счт/NCB-0000770 від 10.03.2015.

Крім того, Приватним акціонерним товариством «Нова лінія» невірно визначено початок періоду заборгованості, оскільки за умовами п. 5.4. договору оплата за цим договором передбачає розрахунок покупця з постачальником протягом 30 банківських днів з дати поставки товару покупцю, а згідно з ч. 3 ст. 67 Кодексу законів про працю України у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Отже, за розрахунком суду підлягає стягненню з відповідача 50% річних у розмірі 6467,67 грн. та пеня у розмірі 7645,52 грн., а в іншій частині вимог позивачу належить відмовити.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Проект» (04080, м. Київ, вулиця Аляб'єва, будинок 3; ідентифікаційний код 32705704) на користь Приватного акціонерного товариства «Нова лінія» (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, селище міського типу Чабани, Одеське шосе, будинок 8; ідентифікаційний код 3072 8887) 7645 (сім тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 52 коп. пені, 6467 (шість тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 67 коп. 50% річних та 1067 (одну тисячу шістдесят сім) грн. 69 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.11.15

Суддя О.А. Грєхова