Рішення

від 16.11.2015 по справі 910/23555/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015Справа № 910/23555/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом в інтересах держави в особі позивачів:Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву 2) державного підприємства «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ «КВАНТ» доприватного підприємства «АВТО-АЛЬЯНС» простягнення заборгованості в сумі 96385,40 грн, розірвання договору та повернення нежитлового приміщення, за участю представників сторін: прокурор у справі від позивача 1Колодчина Р.В. (посвідчення від 12.11.2014 № 030247); Ємець Ю.В. (довіреність від 02.03.2015 № 12; від позивача 2не з'явилися; від відповідачаДобровольський Я.В. (довіреність від 14.10.2015 № б/н),

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року до Господарського суду міста Києва звернувся Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та державного підприємства «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ «КВАНТ» до приватного підприємства «АВТО-АЛЬЯНС», яким заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 73809,15 грн, розірвання договору оренди та повернення орендованого нежитлового приміщення.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем його грошового зобов'язання за договором оренди нерухомого майна, що призвело до виникнення перед державним бюджетом заборгованості та звернення прокурора до господарського суду з позовом у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 прийнято позов прокурора до розгляду та порушено провадження у справі № 910/23555/15.

21 жовтня 2015 року до господарського суду надійшла заява позивача 1 від 16.10.2015 № 30-10/10421 про збільшення позовних вимог (майнових). Згідно із вказаною заявою позивач 1 просить суд 96385,40 грн, з яких: 87861,71 грн - основна заборгованість; 6032,18 грн - пеня; 2491,51 грн - втрати від інфляції.

Заява позивача 1 від 16.10.2015 № 30-10/10421 судом прийнята, а тому спір розглядається з урахуванням збільшених позовних вимог.

02 листопада 2015 року до господарського суду надійшли письмові пояснення позивача 2 по суті спору, з яких вбачається, що ДП «НДІ «КВАНТ» підтримує позов прокурора та просить його задовольнити. Також позивач 2 просить суд розглянути справу за відсутністю його представника у зв'язку з його триденним робочим днем.

12 листопада 2015 року до господарського суду надійшла заява позивача 2 від 12.11.2015 № 170-629 про відмову від позову. Вказана заява мотивована тим, що станом на 16 листопада 2015 року відповідач погасив свою заборгованість по орендній платі та має намір здійснити заходи зі страхування та проведення нової оцінки орендованого майна. Позивач 2 вважає, що такі обставини свідчать про можливість подальшої взаємовигідної співпраці у відносинах, що ґрунтуються на спірному договорі, у межах чинного законодавства. Поряд із цим у заяві зазначається, що з огляду на скрутне фінансове становище позивача 2 та враховуючи тривалий процес пошуку інших орендарів (уразі розірвання спірного договору оренди), що призведе до фінансових втрат підприємства, ДП «НДІ «КВАНТ», керуючись своїм правом, передбаченим ст. 78 ГПК України, просить суд прийняти його відмову від позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

В абзаці 5 п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» надано такі роз'яснення, відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті.

Так, у судовому засіданні 16 листопада 2015 року прокурор у справі та позивач 1 проти заяви позивача 2 від 12.11.2015 № 170-629 заперечили. Даний факт відображено у протоколі судового засіданні від 16.11.2015 у даній справі.

Таким чином, суд відхиляє заяву позивача від 12.11.2015 № 170-629 та розглядає спір у даній справі по суті.

Також суд зазначає, що відповідач своїм правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16 листопада 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши прокурора у справі та повноважних представників позивача 1 і відповідача, судом встановлено таке.

Між ДП «НДІ «КВАНТ», як орендодавцем, та ПП «АВТО-АЛЬЯНС», як орендарем, укладено договір від 03.02.2003 № 46 на оренду нежитлових приміщень (далі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 192 м 2 у корпусі 21, що знаходиться на балансі ДП «НДІ «КВАНТ». Вартість приміщення визначена згідно із звітом про оцінку майна і становить зо незалежною оцінкою на 01.11.2002 - 415651,20 грн. Приміщення розташовані за адресою: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5 (далі - об'єкт оренди). Приміщення передаються в оренду для розміщення автосалону.

У відповідності до п. 2.2 договору власником приміщення залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Як встановлено сторонами у п. 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

З пункту 3.2 договору вбачається, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата, перераховується до 12 (дванадцятого) числа кожного місяця наступного за звітним таким чином: 70 % орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок ДП «НДІ «КВАНТ», а 30 % орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету. Копії платіжних доручень до бюджету (2 прим.) орендар повинен надавати орендодавцю в 3-денний термін після оплати. Один примірник платіжного доручення орендодавець повинен надавати до РВ Фонду держмайна України не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним (п. 3.3 договору).

Судом встановлено, що 17 лютого 2004 року ДП «НДІ «КВАНТ» передано, а ПП «АВТО-АЛЬЯНС» отримано об'єкт оренди, про що складено акт приймання-передачі від 17.02.2004 № б/н, який підписано сторонами договору та скріплено відбитками їх печаток (засвідчена копія міститься у матеріалах справи).

Також судом встановлено, що сторонами договору укладено до нього додаткову угоду від 17.07.2013 (далі - додаткова угода), якою останні продовжили строк дії договору до 16 червня 2016 року включно (п. 1 додаткової угоди).

Крім того, як вбачається з 2 додаткової угоди, на підставі Закону України від 21.04.2011 № 3269 сторони договору зобов'язуються до кінця 2013 року з дня підписання додаткової угоди здійснити заходи щодо проведення нової оцінки об'єкта оренди.

Якщо нова ціна орендованого майна буде відрізнятись від ціни яка зазначена в договорі сторони зобов'язуються протягом місяця після надання нової оцінки об'єкта оренди внести зміни та доповнення до договору щодо розміру орендної плати (п. 3 додаткової угоди).

Відповідно до п. 4 додаткової угоди орендар зобов'язується сплатити різницю в орендній платі з 16 липня 2013 року, якщо така виникне внаслідок переоцінки об'єкта оренди.

У разі невиконання орендарем п. 2, 3, 4 додаткової угоди сторони погоджуються, що договір буде достроково розірвано.

Отже, згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Статтею 759 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ч. 2 названої статті Закону державну політику у сфері оренди здійснюють, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення. Орендодавцями є, зокрема, підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна (ст. 5 Закону).

Так, спір між сторонами справи виник, як зазначає прокурор, внаслідок неналежного невиконання відповідачем свого основного обов'язку за договором, а саме, грошового. Відповідачем порушено зобов'язання, обумовлене у п. 3.3 договору, в частині перерахування 30 % орендної плати до державного бюджету у період часу з лютого 2015 року по серпень 2015 року, включно. Така обставина призвела до виникнення у відповідача перед державним бюджетом заборгованості в розмірі 87861,71 грн та звернення прокурора до господарського суду з позовом у даній справі.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 284 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема орендна плата з урахуванням її індексації.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вище, відповідач був зобов'язаний здійснювати, зокрема, 30 % орендного платежу в дохід державного бюджету щомісячно до 12 (дванадцятого) числа кожного місяця наступного за звітним.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд відзначає, що сторонами спору суду не надано доказів належного виконання відповідачем умов договору, встановлених у пункті 3.3.

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин і норм права, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості сумі 87861,71 грн є правомірною, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі, з тих підстав, що позов в цій частині прокурором належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 ЦК України), тому він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Так, як зазначалося в описовій частині даного рішення, прокурором також заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та втрат від інфляції. Розглядаючи дані вимоги, суд виходить з такого.

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами частин 1 і 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено в п. 3.4 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягненню до бюджету та орендодавцю у визначеному п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Таким чином, враховуючи, що у правовідносинах сторін має місце допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 6032,18 грн є правомірною, а тому підлягає задоволенню. При цьому суд відзначає, що розрахунок пені, здійснений позивачем 1, судом перевірено і визнано вірним.

Відносно заявленої прокурором вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції суд зазначає таке.

Ухвалами від 19.10.2015 та від 02.11.2015 суд зобов'язував позивачів надати суду детальний і обґрунтований розрахунок втрат від інфляції із зазначенням періоду нарахування такої вимоги.

Однак, вимог суду, наведених у вказаних ухвалах, позивачами не виконано, що позбавляє суд можливості перевірити вірність і обґрунтованість заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань. Враховуючи наведене, суд у цій частині позову відмовляю у зв'язку із недоведеністю суми вказаної вимоги.

Розглядаючи спір в частині розірвання договору суд виходить з такого.

У матеріалах справи міститься засвідчена копія листа позивача 2 від 17.10.2014 № 170-1428, яким останній повідомив відповідача про дострокове розірвання договору з 31 жовтня 2014 року у зв'язку із невиконанням умов, встановлених пунктами 2, 3, 4 додаткової угоди. Також позивач 2 просив відповідача до 28 жовтня 2014 року повідомити про кандидатур членів комісії, які будуть приймати участь у передачі об'єкта оренди.

Доказів виконання відповідачем вимог позивача 2, викладених у листі від 17.10.2014 № 170-1428 матеріали справи не містять.

Також у матеріалах справи містяться засвідчені копії листів позивача 1 від 18.02.2015 № 30-04/1771 та від 23.03.2015 № 30-04/3083, у яких останній звертається до державного концерну «УКРОБОРОНПРОМ» з проханням надати оцінку ситуації, яка полягає у відсутності оцінки орендованого майна, обумовленого у додатковій угоді до спірного договору.

Судом встановлено, що державний концерн «УКРОБОРОНПРОМ», згідно зі статутом позивача 2, здійснює регулювання, контроль та координацію діяльності ДП «НДІ «КВАНТ».

Так, ДК «УКРОБОРОНПРОМ» у своєму листі від 26.03.2015 № UOP-3.01-2856 запропонувало позивачеві 2 звернутися до органів прокуратури з метою пред'явлення позову в інтересах ДП «НДІ «КВАНТ» про розірвання, зокрема, спірного договору оренди, стягнення заборгованості та повернення державного майна, зокрема, у зв'язку з невиконанням умов, передбачених пунктами 2, 3, 4 додаткової угоди.

Частиною 4 статті 188 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з п. 10.5 договору за ініціативою однієї зі сторін договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Однак, суд відзначає, що як вбачається з обґрунтувань позову, прокурор просить розірвати договір з підстав порушення грошового зобов'язання.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Виходячи з обставин справи та норм права, суд дійшов висновку, що договір оренди є відплатним і здійснення орендної плати орендарем на користь орендодавця та у дохід державного бюджету є істотною умовою такого договору.

Однак, як встановлено судом, відповідачем на протязі часу з лютого 2015 року по серпень 2015 року, тобто продовж більше ніж трьох місяців, порушувалася істотна умова договору оренди, відповідач не сплачував 30 % орендної плати, чим завдав збитків державному бюджету. Наведені фактичні обставини дають всі законні підстави для застосування до спірного договору правил, встановлених 782 ЦК України, тобто для розірвання договору від 03.02.2003 № 46 на оренду нежитлових приміщень, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Згідно з пунктами 2.4 і 2.5 у разі припинення договору приміщення повертається орендарем орендодавцеві аналогічно порядку, встановленому при передачі приміщення орендарю договором. Приміщення вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору.

Доказів повернення відповідачем позивачеві 2 об'єкта оренди у встановленому договором порядку матеріали справи не містять.

Таким чином, суд задовольняє позовну вимогу про зобов'язання відповідача повернути позивачеві 2 об'єкт оренди за актом приймання-передачі.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, згідно ст. 49 ГПК України, сплата судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, яка підлягає стягненню з них в дохід державного бюджету України, оскільки на момент звернення (надсилання) прокурора із позовом у даній справі до суду органи прокуратури були звільнені від сплати судового збору Законом України «Про судовий збір» (п. 11 ч. 1 ст. 5 названого Закону в редакції від 16.07.2015). Наведене узгоджується з роз'ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України, які викладені у п. 4.5 постанови від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір від 03.02.2003 № 46 на оренду нежитлових приміщень, який укладено між державним підприємством «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ «КВАНТ» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5; ідентифікаційний код 14308138) та приватним підприємством «АВТО-АЛЬЯНС» (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63-А; ідентифікаційний код 30928262).

3. Зобов'язати приватне підприємство «АВТО-АЛЬЯНС» (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63-А; ідентифікаційний код 30928262) передати державному підприємству «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ «КВАНТ» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5; ідентифікаційний код 14308138) за актом приймання-передачі нежитлові приміщення загальною площею 192 м 2 у корпусі 21, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5.

4. Стягнути з приватного підприємства «АВТО-АЛЬЯНС» (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63-А; ідентифікаційний код 30928262, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) у дохід державного бюджету України заборгованість за орендною платою в сумі 87861,71 (вісімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят одна) грн 71 коп.; пеню в сумі 6032,18 (шість тисяч тридцять дві) грн 18 коп.

5. Стягнути з приватного підприємства «АВТО-АЛЬЯНС» (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63-А; ідентифікаційний код 30928262, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) у дохід державного бюджету України судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в сумі 1877,88 (одна тисяча сімдесят сім) грн 88 коп.; судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру в сумі 2436,00 (дві тисячі тридцять шість) грн 00 коп.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23 листопада 2015 року.

Суддя Я.А. Карабань