Рішення

від 29.10.2015 по справі 911/3326/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-77-56

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2015 р. Справа № 911/3326/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 08.09.2015 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер МедтехнікаВ» , м. Вінниця

до ОСОБА_2 санаторію „ВорзельВ» Національної академії наук України, смт Ворзель

про стягнення 714 316, 36 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Інтер МедтехнікаВ» звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ОСОБА_2 санаторію „ВорзельВ» НАН України про стягнення 386 080, 00 грн основної заборгованості, 291 490, 00 грн інфляційних збитків, 36 746, 36 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору б/н поставки від 22.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.2015 р. порушено провадження у справі № 911/3326/15 за позовом ТОВ „Інтер МедтехнікаВ» до ОСОБА_2 санаторію „ВорзельВ» НАН України про стягнення 714 316, 36 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 09.09.2015 р.

09.09.2015 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання б/н від 08.09.2015 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

09.09.2015 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 23.09.2015 р.

23.09.2015 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 07.10.2015 р.

07.10.2015 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення б/н від 07.10.2015 р., що долучені судом до матеріалів справи, та клопотання б/н від 07.10.2015 р. про винесення окремої ухвали, у якому він просить суд винести окрему ухвалу відносно керуючої санацією ОСОБА_2 санаторію „ВорзельВ» НАН України ОСОБА_3 за невиконання Плану санації, що затверджений ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2013 р. у справі № Б24/055-12.

07.10.2015 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання позивача про винесення окремої ухвали судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки питання виконання чи невиконання плану санації боржника досліджуються та оцінюються судом у відповідній справі про банкрутство підприємства.

07.10.2015 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 28.10.2015 р.

19.10.2015 р. до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення б/н від 14.10.2015 р., що долучені судом до матеріалів справи,

23.10.2015 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 97 від 21.10.2015 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову частково в частині стягнення 291 490, 00 грн інфляційних збитків, 36 746, 36 грн 3 % річних.

28.10.2015 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 29.10.2015 р.

29.10.2015 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, надав.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено б/н поставки, згідно з умовами п. 1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця: сканер ультразвуковий діагостичний EnVisor C, виробництва Philips Ultrasound Inc., Нідерланди, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.3. договору перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент передачі постачальником товару покупцю та підписання накладних і акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 4.2. договору загальна вартість товару, що постачається відповідно до даного договору складає: 386 080, 00 грн.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється наступним чином:

- попередня оплата в розмірі 50 % в сумі 193 040, 00 грн здійснюється до 30.03.2012 р.;

- кінцева оплата в розмірі 50 % в сумі 193 040, 00 грн здійснюється до 30.06.2012 р

Пунктом 8.4. договору визначено строк його дії, згідно якого договір вступає в силу після його підписання та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору позивачем 12.07.2012 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 386 080, 00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі майна за договором від 22.12.2012 р., накладною № 01/7 від 12.07.2012 р., наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 386 080, 00 грн основної заборгованості.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 598 цього ж кодексу передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2012 р. у справі № Б24/055-12 за заявою ТОВ „Торгівельний центр „ПродсервісВ» до ОСОБА_2 санаторію „ВорзельВ» НАН України про банкрутство порушено провадження у справі про банкрутство і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутомВ» .

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2012 р. у справі № Б24/055-12 вирішено, у тому числі, визнати ТОВ „Торгівельний центр „ПродсервісВ» конкурсним кредитором з вимогами до ОСОБА_2 санаторію „ВорзельВ» НАН України в розмірі 413 778, 83 грн; зобов'язано ТОВ „Торгівельний центр „ПродсервісВ» подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за свій рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство ОСОБА_2 санаторію „ВорзельВ» НАН України (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 03534305); введено процедуру розпорядження майном боржника та призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_4 (ліцензія серії АВ № 600750 від 18.04.2012 р., адреса: АДРЕСА_1, поштова адреса: 01030, м. Київ, а/с 233).

Оголошення про порушення справи про банкрутство ОСОБА_2 санаторію „ВорзельВ» НАН України та введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_4 було опубліковано у газеті „Голос УкраїниВ» № 226 від 28.11.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2013 р. у справі № Б24/055-12 вирішено, у тому числі, провести процесуальне правонаступництво та здійснити заміну ініціюючого кредитора ТОВ „Торгівельний центр „ПродсервісВ» на кредитора Науково-впроваджувальне підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Сучасні медичні технологіїВ» з грошовими вимогами до ОСОБА_2 санаторію „ВорзельВ» НАН України в розмірі 419 143, 83 грн, з яких 413 778, 83 грн (вимоги четвертої черги) та 5 365, 00 грн (вимоги першої черги); визнати вимоги кредиторів в сумі 1 380 569, 9 грн та затвердити реєстр вимог кредиторів боржника ОСОБА_2 санаторію „ВорзельВ» НАН України в наступному складі:

- ТОВ „КальвінВ» - 1 073, 00 грн (вимоги першої черги) та 117 165, 23 грн (вимоги четвертої черги);

- ПАТ по газопостачанню та газифікації „КиївоблгазВ» - 1 113, 00 грн (вимоги першої черги) та 317 136, 70 грн (вимоги четвертої черги);

- Науково-впроваджувальне підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Сучасні медичні технологіїВ» - 5 365, 00 грн (вимоги першої черги) та 413 778, 83 грн (вимоги четвертої черги);

- УПФУ у м. Ірпені Київської області - 428 289, 42 грн (вимоги другої черги) та 36 145, 09 грн (вимоги шостої черги);

- ОСОБА_5 ОДПІ Київської області ДПС - 46 976, 52 грн (вимоги третьої черги) та 13 527, 11 грн (вимоги шостої черги); зобов'язати розпорядника майна боржника ОСОБА_4 включити до реєстру грошових вимог кредиторів боржника вимоги кредитора УПФУ у м. Ірпені Київської області в розмірі 464 434, 51 грн та кредитора ОСОБА_5 ОДПІ Київської області ДПС в розмірі 60 503, 63 грн.; кредиторські вимоги Науково-впроваджувальне підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Сучасні медичні технологіїВ» в розмірі 205 673, 00 грн відхилити; кредиторські вимоги ТОВ „МЕД БУДВ» в розмірі 403 103, 00 грн відхилити; кредиторські вимоги ТОВ „Інтер МедтехнікаВ» в розмірі 387 153, 00 грн відхилити; кредиторські вимоги ОСОБА_6 в розмірі 243 734, 00 грн відхилити; заяву ТОВ „Магазин 208В» про визнання кредитором у справі про банкрутство ОСОБА_2 санаторію „ВорзельВ» НАН України залишити без розгляду та вважати грошові вимоги ТОВ „Магазин 208В» до боржника ОСОБА_2 санаторію „ВорзельВ» НАН України погашеними; встановити, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені до боржника ОСОБА_2 санаторію „ВорзельВ» НАН України після 28 грудня 2012 року або не заявлені взагалі, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» - не розглядаються і вважаються погашеними.

При цьому, виносячи ухвалу господарського суду Київської області від 29.03.2013 р. у справі № Б24/055-12, господарський суд Київської області у своїй ухвалі від 29.03.2013 р. зазначив та встановив, що до суду звернувся кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтер МедтехнікаВ» з заявою про визнання кредитором у справі про банкрутство ОСОБА_2 санаторію „ВорзельВ» Національної академії наук України № 20 від 20 грудня 2012 року (вх. № суду 21364 від 27.12.2012 р.) та просить визнати грошові вимоги у загальному розмірі 387 153, 00 грн. Грошові вимоги кредитора підтверджуються договором поставки б/н від 22.12.2011 р., актом приймання - передачі майна від 12.07.2012 р. за договором поставки б/н від 22.12.2011 р., накладною № 01/7 від 12.07.2012 р., рахунком - фактурою № 36 від 22.12.2011 р., претензією № 15 від 30.08.2012 р., актом звірки взаєморозрахунків від 01.11.2012 р. та актом звірки взаєморозрахунків від 20.12.2012 р. Боржник та розпорядник майна боржника згідно реєстру вимог кредиторів боржника, протоколу № 4 розгляду вимог кредиторів боржника від 10.01.2013 р. та пояснень розпорядника майна боржника від 11.03.2013 р., грошові вимоги кредитора не розглядали, оскільки вони мають характер поточних відповідно до частини 1 статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» . Суд, встановивши, що накладною № 01/7 від 12.07.2012 р. та актом приймання - передачі майна від 12.07.2012 р. підтверджується передання продавцем покупцю товару за договором на суму 386 080, 00 грн, незважаючи на невиконання покупцем взятого на себе обов'язку з його попередньої оплати за рахунком - фактурою № 36 від 22.12.2011 р., дійшов висновку про те, що строк виконання покупцем обов'язку повної оплати отриманого товару виник 12 липня 2012 року , тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, а саме після 02 липня 2012 року . Таким чином, грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер МедтехнікаВ» в розмірі 403 103, 00 грн на підставі договору поставки б/н від 22.12.2011 р. та акту приймання - передачі майна від 12.07.2012 р. за договором поставки б/н від 22.12.2011 р., мають характер поточних, оскільки виникли після порушення провадження у справі про банкрутство і не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів в процедурі розпорядження майном, тому підлягають відхиленню.

Згідно з п. 1-1 Прикінцевих та перехідних Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Згідноз абзацом 1 ч. 1 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Пунктом 8.13. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/1193 від 04.06.2004 р. „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» зазначено, що Закон і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.

Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.2002 р. у справі № 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.

Тому суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 80 ГПК України.

Пунктом 45 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 р. „Про судову практику в справах про банкрутствоВ» передбачено, що на підставі частини п'ятнадцятої статті 11 Закону всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника за правилами статті 14 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до частини другої цієї ж статті Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Отже, Закон пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.

Кредитор (кредитори), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство, не подає (подають) заяв після опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення цієї справи. Вимоги ініціюючих кредиторів вважаються визнаними і після їх перевірки у підготовчому засіданні підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру.

У пунктах 54, 55 цієї ж постанови зазначено, що Закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2013 р. у справі № Б24/055-12 за заявою ТОВ „Торгівельний центр „ПродсервісВ» до ОСОБА_2 санаторію „ВорзельВ» НАН України про банкрутство.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини, у тому числі щодо того, що грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер МедтехнікаВ» в розмірі 403 103, 00 грн на підставі договору поставки б/н від 22.12.2011 р. та акту приймання - передачі майна від 12.07.2012 р. за договором поставки б/н від 22.12.2011 р., мають характер поточних, оскільки виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 386 080, 00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі майна за договором від 22.12.2012 р., накладною № 01/7 від 12.07.2012 р., наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 386 080, 00 грн за договором б/н поставки від 22.12.2011 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з квітня 2012 р. по червень 2015 р. всього на загальну суму 291 490, 00 грн та з 31.03.2012 р. по 17.07.2015 р. всього на загальну суму 36 746, 36 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором, з урахуванням вищезазначеного та з урахуванням заявленого періоду, наступний:

- період заборгованості - з 13.07.2012 р.- по 30.06.2015 р., сума основної заборгованості - 386 080, 00 грн, сукупний індекс інфляції за період - 1, 760.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 13.07.2012 - 30.06.2015 386080.00 1.760 293420.80 679500.80 386 080, 00 грн х 1, 760 = 679 500, 80 грн; 679 500, 80 грн - 386 080, 00 грн = 293 420, 80 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором б/н поставки від 22.12.2011 р. у вищевказані періоди становить 293 420, 80 грн.

Оскільки, розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 291 490, 00 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості за договором, з урахуванням вищезазначеного та з урахуванням заявленого періоду, наступний:

- період заборгованості - з 13.07.2012 р.- по 17.07.2015 р., сума основної заборгованості - 386 080, 00 грн, кількість днів заборгованості - 1 100 днів, розмір річних - 3, 00 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 386080.00 13.07.2012 - 17.07.2015 1100 3 % 34905.86 386 080, 00 грн. х 0, 03 % х 1 100/365 = 34 905, 86 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості за договором б/н поставки від 22.12.2011 р. у вищевказані періоди становить 34 905, 86 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 34 905, 86 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 санаторію „ВорзельВ» Національної академії наук України (ідентифікаційний код 03534305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер МедтехнікаВ» (ідентифікаційний код 36886747) 386 080 (триста вісімдесят шість тисяч вісімдесят) грн 00 (нуль) коп. основної заборгованості, 291 490 (двісті дев'яносто одна тисяча чотириста дев'яносто) грн 00 (нуль) коп. інфляційних збитків, 34 905 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот п'ять) грн 86 (вісімдесят шість) коп. 3 % річних та судові витрати 14 249 (чотирнадцять тисяч двісті сорок дев'ять) грн 52 (п'ятдесят дві) коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

12 листопада 2015 р.