Рішення

від 12.11.2015 по справі 917/2177/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2015 р. Справа № 917/2177/15

За позовом приватного виробничо-торгового підприємства "Стеклосервіс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Промтехснаб Кременчук"

про стягнення 15471,25 грн.

Суддя Тимошенко К.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1

Розглядається позов про стягнення з відповідача 15471,25грн. в т.ч. 6460,32грн. збитків, 6915,87грн. штрафу, 150,93грн. річних, 1944,13грн. інфляційних.

Відповідач позов не визнав посилаючись на повну оплату отриманого товару та на необґрунтованість вимог.

12.11.2015р. від позивача надійшло клопотання у формі незасвідченої копії про перенесення судового засідання в зв'язку з відрядженням директора підприємства. Доказів перебування директора у відрядженні та доказів неможливості направлення іншого представника позивач не надав. Позивач у клопотанні про відкладення розгляду справи також не навів доказів неможливості розгляду справи без участі представника позивача. Суд ухвалою від 12.10.2015р. не визнавав явку представників сторін по справі обов'язковою і неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору.

Як зазначив Вищий господарський суд України в п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Таким чином, клопотання позивача про відкладення розгляду справи не обґрунтоване, а тому задоволенню не підлягає.

Позивач копію ухвали суду про порушення провадження у справі отримав 15.10.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення (а.с. 47). Витребувані судом матеріали позивач надав частково, про причини невиконання ухвали суду від 12.10.2015р. позивач не повідомив.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В засіданні суду згідно ст. 85 ГПК України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд встановив:

Позивач просить стягнути відповідача 15471,25грн. в т.ч. 6460,32грн. збитків, 6915,87грн. штрафу, 150,93грн. річних, 1944,13грн. інфляційних.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 13.06.2014р. приватне виробничо-торгове підприємство "Стеклосервіс" (позивач) поставило товариству з обмеженою відповідальністю "НВП Промтехснаб Кременчук" (відповідачу) на підставі рахунку-фактури №СТ-0000123 від 13.06.2014р. шифер 8-ми волнов. 1130*1750*5,8 сірий, в кількості 104 шт. на загальну суму 7999,68грн., що підтверджується видатковою накладною №СТ-0000093 від 13.06.2014р. Позивач вказує, що 07.07.2014р. за вих. №07/07-01 позивачем отриманий гарантійний лист від товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Промтехснаб Кременчук" в якому відповідач гарантує здійснити оплату за товарно-матеріальні цінності придбані у позивача згідно рахунку №СТ-0000123 від 13 червня 2014 року в строк до 11 липня 2014 року, але всупереч цьому листу, заборгованість сплачувалась частково та повна проплата відбулась лише 31.03.2015р., чим було порушено строк виконання зобов'язання, встановлений самим відповідачем.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 160-164) визнав факт отримання 13.06.2014р. шиферу на загальну суму 7999,69грн. та факт його повної оплати у період з 16.07.2014р. по 31.03.2015р.

Статтею 692 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК) встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу Україні (далі - ГК) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший, розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з наведеного вимога позивача про стягнення 150,93грн. річних та 1944,13грн. інфляційних обґрунтована і підлягає задоволенню.

Статтею 199 ГК України визначено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами . За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України .

Як зазначалось вище, згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом , зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

В обґрунтування вимоги про стягнення 6915,87грн. штрафу позивач посилається на те, що у липні місяці 2014 року при спільній розмові директора приватного виробничо-торгового підприємства "Стеклосервіс" ОСОБА_2 з директором товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Промтехснаб Кременчук" - ОСОБА_3 останньому повідомлено, що борг в розмірі 7999,68 грн. відповідач повинен сплатити з нарахуванням штрафу по 10 відсотків від зазначеної суми за кожен прострочений місяць, оскільки відповідачем вже на момент даної розмови було допущено несвоєчасність оплати за придбану продукцію та наявність простроченої заборгованості, на що директор товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Промтехснаб Кременчук" ОСОБА_3 повідомив, що згоден сплатити борг в розмірі 7999,68 грн. з нарахуванням штрафу в розмірі 10 % за один прострочений місяць від зазначеної суми. Позивач вказує, що даний факт розмови підтверджується 2-ма свідками.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно статті 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмові формі.

Статтею 218 ЦК України встановлено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунутватися на свідченнях свідків .

Отже, за загальним правилом, визначеним ст.208 ЦК України, угоди між юридичними особами повинні укладатись у письмовій формі. Між тим, в силу ст.218 ЦК України, недодержання письмової форми угоди тягне за собою недійсність такої угоди лише у випадках, якщо такий наслідок прямо передбачений в законі. Недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок не передбачений прямо законом, не тягне за собою недійсність угоди, а лише позбавляє сторони права у випадках спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків .

Крім того, Господарським процесуальним кодексом України не передбачена можливість доказування будь-яких обставин у справі показаннями свідків.

Виходячи з позовної заяви та пояснень відповідача договір у письмовій формі між сторонами не укладався, отже наявність у договорі умови про відповідальність покупця у формі штрафу наданими у справі доказами не підтверджена.

Позивач також не навів відповідну норму закону, яка б передбачала відповідальність у формі та розмірі зазначеного у позовній заяві штрафу.

Таким чином, позивач не навів та не надав належних і допустимих доказів в обґрунтування вимоги про стягнення штрафу, а тому дана вимога задоволенню не підлягає, як необгрунтована.

В обґрунтування вимоги про стягнення 6460,32грн. збитків позивач посилається на зміну ринкових цін на придбану відповідачем продукцію станом на 31.03.2015р. і на те, що якби відповідачем не було придбано товар, оплата якого не була здійснена останнім своєчасно, позивач міг би продати даний товар по новій ринковій ціні, але даною можливістю позивач не міг скористатися, оскільки товар проданий відповідачу по іншій ціні.

Відповідно до ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське праворушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Позивач не навів на не надав доказів наявності збитків, зокрема, доказів, що вказану позивачем суму доходу позивач міг би реально одержати у разі своєчасної оплати відповідачем отриманого товару.

Позивач також не навів та не надав доказів причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача, яка полягає в несвоєчасній оплаті товару, та вказаними у позовній заяві збитками. Більш того, посилаючись в обґрунтування вимоги про стягнення збитків на те, що якби відповідачем не було придбано товар, позивач міг би продати даний товар по новій ринковій ціні, позивач пов'язує виникнення збитків з продажем позивачем товару відповідачеві та з його придбанням відповідачем. При цьому, позивач не навів жодних доказів того, що придбання відповідачем товару є протиправною поведінкою, позивач також не навів жодних доказів того, що продаж товару позивачем є потиправною поведінкою відповідача. З врахуванням цього дії сторін з продажу та придбання товару не тягнуть відповідальності покупця (відповідача) у формі відшкодування збитків.

З врахуванням наведеного вимога про стягнення збитків необґрунтована і задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Аналогічні положення закріплено в статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 33 ГПК України обов'язок доказування позовних вимог покладає на позивача.

Позивач не обґрунтував свої вимоги в частині стягнення збитків та штрафу.

Виходячи з наведеного позов підлягає задоволенню частково - в частині вимоги про стягнення річних та інфляційних. В решті вимог позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Промтехснаб Кременчук" (ідентифікаційний код 33180708, 39608, АДРЕСА_1) на користь приватного виробничо-торгового підприємства "Стеклосервіс" (ідентифікаційний код 01059900, 39627, Полтавська область, м.Кременчук, вул.60 років Жовтня, 99) 150 грн. 93 коп. річних, 1944 грн. 13 коп. інфляційних, 164 грн. 94 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Суддя Тимошенко К.В.

Повне рішення складено: 24.11.2015р. (в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді)