Постанова

від 23.11.2015 по справі 904/1659/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2015 року Справа № 904/1659/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Подобєд І.М.

при секретарі судового засідання : Погорєлова Ю.А.

За участю прокурора Слюсар Я.В., посвідчення № 001420 від 27.08.2012 року.

Представники сторін:

від позивача: Корабльова Т.О., довіреність №42-1970/0/2-15 від 27.04.12, представник;

від відповідача-2: Сіцькова О.В., довіреність №13 від 25.06.15, представник;

представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроакваторія" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 року у справі №904/1659/15

за позовом Прокурора Петриківського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпропетровськ

до відповідача-1 : Петриківської районної державної адміністрації, смт. Петриківка Дніпропетровської області

до відповідача-2 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроакваторія", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним розпорядження № 653-р-08 від 22.12.2008 року, визнання недійсним договору оренди землі площею 2,1 га, укладеного 20.04.2010 року, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 2,1 га та зобов'язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Петриківського району Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації з позовом, в якому просив:

- визнати недійсним розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 22.12.2008 року за № 653-р-08 "Про надання земельної ділянки в оренду";

- визнати недійсним договір оренди землі загальною площею 2,1 га вартістю 3 817 401 грн., розташованої на території Іванівської сільської ради Петриківського району за межами населеного пункту, кадастровий номер 1223781400:03:004:0056, який укладений 20.04.2010 року між Петриківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроакваторія" та зареєстрований у Дніпропетровській регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.05.2010 року за №040101280183;

- скасувати державної реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 2,1 га (кадастровий номер: 1223781400:03:004:0056), укладеного між Петриківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроакваторія", зареєстрованого 27.05.2010 року у Дніпропетровській регіональній філії Центру ДЗК №040101280183;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроакваторія" повернути земельну ділянку загальною площею 2,1 га вартістю 3 817 401 грн., яка знаходиться на території Іванівської сільської ради Петриківського району за межами населеного пункту, кадастровий номер: 1223781400:03:004:0056 у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі землі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній власності, є наявність рішення уповноваженого органу про надання земельної ділянки; за відсутності такого рішення неможливо укласти такий договір, оскільки це суперечить вимогам ст. 319 Цивільного кодексу України, згідно якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, як органу, який уповноважений від імені держави розпоряджатись землями рекреації державної форми власності, тобто бути орендодавцем у даних правовідносинах - не приймалось, і відповідне волевиявлення не висловлювалось, що є порушенням ч. 4 ст. 4, ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі". Надання Петриківською районною державною адміністрацією ТОВ "Дніпроакваторія" земельної ділянки рекреаційного призначення державної форми власності площею 2,1 га свідчить про те, що відповідач-1 діяв за межами власної компетенції та перевищив надані їй повноваження, що призвело до порушення прав держави в особі Дніпропетровської облдержадміністрації, як власника землі. Порушення відповідачем-1 й відповідачем-2 ст. ст. 116, 124 Земельного кодексу України призвело до укладення договору за відсутності рішення (розпорядження) Дніпропетровської обласної державної адміністрації про надання в оренду відповідної земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 року у справі №904/1659/15 (суддя Панна С.П.) позов задоволено у повному обсязі:

- визнано недійсним розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 22.12.2008 року за № 653-р-08 "Про надання земельної ділянки в оренду";

- визнано недійсним договір оренди землі загальною площею 2,1 га вартістю 3 817 401 грн., розташованої на території Іванівської сільської ради Петриківського району за межами населеного пункту, кадастровий номер 1223781400:03:004:0056, який укладений 20.04.2010 року між Петриківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроакваторія" та зареєстрований у Дніпропетровській регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.05.2010 року за №040101280183;

- скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 2,1 га (кадастровий номер: 1223781400:03:004:0056), укладеного між Петриківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроакваторія", зареєстрованого 27.05.2010 року у Дніпропетровській регіональній філії Центру ДЗК №040101280183;

- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроакваторія" повернути земельну ділянку загальною площею 2,1 га вартістю 3 817 401 грн., яка знаходиться на території Іванівської сільської ради Петриківського району за межами населеного пункту, кадастровий номер: 1223781400:03:004:0056 у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі землі;

- стягнуто з Петриківської районної державної адміністрації до спеціального фонду Державного бюджету України 2 436,00 грн. судового збору;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроакваторія" до спеціального фонду Державного бюджету України 2 436,00 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що надавши в оренду ТОВ "Дніпроакваторія" земельну ділянку рекреаційного призначення державної форми власності площею 2,1 га, Петриківська районна державна адміністрація діяла за межами власної компетенції та перевищила надані їй повноваження, що призвело до порушення права Держави в особі Дніпропетровської облдержадміністрації, як власника землі, що є підставою для визнання недійсним акту органу виконавчої влади.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроакваторія" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю і припинити провадження у справі.

При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроакваторія" в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права з огляду на наступне.

Позов, щодо визнання розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 22.12.2008 року №653-р-08 недійсним, має бути адміністративним позовом, який не може бути розглянутий господарським судом.

Скаржник вважає, що оскаржуваний договір оренди є адміністративним договором, та сплив шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Прокурор Петриківського району Дніпропетровської області у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення законним та обґрунтованим, підстави для його оскарження відсутні.

Дніпропетровська обласна державна адміністрація у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 року без змін, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроакваторія" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 року у справі №904/1659/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В., суддів: Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Розпорядженням в.о. голови суду від 25.08.2015 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Коваль Л.А. - члена постійно діючої колегії суддів, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Кузнецова В.О., Чередко А.Є.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроакваторія" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 року у справі №904/1659/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Кузнецова В.О., Чередко А.Є.

Розпорядженням керівника апарату суду №219/15 від 13.10.2015 року у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Пархоменко Н.В. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл справи №904/1659/15, за результатами якого справу передано судді-доповідачу Іванову О.Г.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 року справу №904/1659/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Величко Н.Л., Подобєд І.М.

В судовому засіданні 23.11.2015 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

Розпорядженням голови Петриківської районної державної адміністрації від 22.12.2008 року № 653-р-08 "Про надання земельної ділянки в оренду" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документації, що посвідчує право оренди на земельну ділянку товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпроакваторія" (а.с. 22).

20.04.2010 року між Петриківською районною державною адміністрацією (орендодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроакваторія", (орендар було укладено договір оренди землі за умовами п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,1 га під будинками для відпочинку для рекреаційного використання на підставі розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 22.12.2008 року за № 653-р-08, що розташована на території Іванівської сільської ради за межами населеного пункту (а.с. 17-19).

Даний договір зареєстровано у Дніпропетровській регіональній філії Центру ДЗК 27.05.2010 року за № 040101280183 (а.с. 19).

Відповідно до п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,1 га, в тому числі 2,1 га під будинками для відпочинку.

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: будівлі, баня, їдальня, свердловина, ґанок, які належать ТОВ "Дніпроакваторія" на підставі технічного паспорту від 20.06.2005 року. Будівлі знаходяться в задовільному стані (п. 3 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 68460,00 грн. (п. 7 договору) (а.с. 20 зв.).

Відповідно до п.8 договору договір укладено на 49 років.

Згідно п. 15 договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування бази відпочинку.

Пунктом 16 договору та висновку Відділу земельних ресурсів у Петриківському районі від 18.06.2008 року встановлено, що земельна ділянка передається для рекреаційного використання (шифр 86 Ф 6 ЗЕМ граф. 57).

Відповідно до довідки відділу Держземагенства у Петриківському районі від 26.02.2015 року спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення (а.с. 26).

Прокурор вважає, що Відповідач-1 діяв за межами власної компетенції та перевищив надані йому повноваження, що призвело до порушення прав держави в особі Дніпропетровської облдержадміністрації, як власника землі, що є підставою позову.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Як вбачається із технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, що надається в оренду на 49 років ТОВ "Дніпроакваторія" для розміщення будинків відпочинку на території Іванівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, надана в оренду ТОВ "Дніпроакваторія" земельна ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення та знаходиться за межами населеного пункту.

Згідно положень ч. 5 ст. 120 ЗК України (в редакції станом на день прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення Договору оренди) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

За приписами ст. 50 Земельного кодексу України (в редакції станом на день прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення договору оренди) до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Статтею 51 Земельного кодексу України передбачено, що до земель рекреаційного призначення, в тому числі, належать земельні ділянки зайняті територіями будинків відпочинку.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 п. 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції станом на день прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення договору оренди) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. 17 Земельного кодексу України - виконавчу владу в областях і районах здійснюють місцеві державні адміністрації, до повноважень яких віднесено розпорядження землями державної власності.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Стаття 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на день прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення договору оренди) визначає повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Частиною 3 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 цієї статті обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків,

визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Отже, за межами населених пунктів районна державна адміністрація має право розпоряджатися землями державної власності лише для потреб, зазначених у пунктах а), б), в) частини 3 статті 122 Земельного кодексу України, до яких земельні ділянки державної власності рекреаційного призначення для розміщення баз відпочинку не відносяться.

За приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, повноваження по розпорядженню землями рекреації державної власності у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів належать виключно обласній державній адміністрації.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як встановлено колегією суддів, земельна ділянка площею 2.1 га із земель рекреаційного призначення на території Іванівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, на якій розміщені будинки відпочинку, знаходиться за межами населеного пункту, отже право розпорядження цією земельною ділянкою щодо надання в оренду особі, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, віднесено до компетенції Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а не Петриківської районної державної адміністрації.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

За таких обставин, враховуючи зазначені норми права, а також те, що приймаючи спірне розпорядження Петриківська районна державна адміністрація перевищила свої повноваження, що призвело до порушення права держави в особі Дніпропетровської облдержадміністрації, як власника землі, висновок господарського суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання недійсним та скасування розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 22.12.2008 року за № 653-р-08, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 11.09.2013 року по справі № 6-71цс13, постанові Вищого господарського суду України від 24.07.2014 року по справі № 912/1111/13.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, в частині 1 статті 203 зазначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; частиною 2 статті 203 встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Нормами статті 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

При цьому, обов'язковою передумовою укладення договору оренди земельної ділянки, що перебуває у державній власності, відповідно до ст. ст. 116, 124 Земельного кодексу України є наявність рішенні уповноваженого органу про надання земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав на землю. Захист прав на землю може, крім іншого, здійснюватися шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, угод, застосування інших, передбачених законом, способів.

Як встановлено колегією суддів, ТОВ "Дніпроакваторія" з заявою про отримання у користування спірної земельної ділянки до облдержадміністрації не зверталось. Розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, як органу, який уповноважений від імені держави розпоряджатися землями рекреації державної форми власності, тобто бути орендодавцем у даних правовідносинах - не приймалось, і відповідне волевиявлення не висловлювалось, що суперечить ч. 4 ст. 4, ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 14.10.2008 року).

Відсутність рішення органу виконавчої влади про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або затвердження проекту землеустрою є підставою для визнання недійсним договору оренди землі.

За змістом ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Проте, незважаючи на вищевказану норму, спірний договір оренди землі 27.05.2010 року зареєстровано у Дніпропетровській регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040101280183.

На підставі викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що уповноваженим приймати рішення стосовно надання в оренду земельної ділянки площею 2,1 га, яка знаходиться за межами населеного пункту для розміщення будинків відпочинку за рахунок земель рекреаційного призначення на території Іванівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, є Дніпропетровська обласна державна адміністрація, яка такого рішення не приймала, а розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 22.12.2008 року за № 653-р-08 суперечить нормам Земельного кодексу України, в зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про задоволення позову в частині визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 20.04.2010 року між Петриківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроакваторія".

Відповідно до п. 3.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" в силу припису частини другої статті 548 Цивільного України визнання правочину недійсним тягне за собою наслідки у вигляді визнання недійсними правочинів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язання, яке виникає з цього правочину, навіть якщо самі по собі вони відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора в частині скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроакваторія" повернути земельну ділянку.

Посилання Відповідача - 2 у апеляційній скарзі на те, що позов, щодо визнання розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 22.12.2008 року №653-р-08 недійсним, має бути адміністративним позовом, який не може бути розглянутий господарським судом, а оскаржуваний договір оренди є адміністративним договором, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст. 3 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Крім того, п. 3 цієї постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року визначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за умови: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на приписи ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, про передачу державного або комунального майна в оренду.

Також, вирішують спори про визнанням недійсними договорів, укладених суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання та органами державної влади і місцевого самоврядування шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), у тому числі договорів купівлі-продажу і оренди землі, а так само визнання недійсними актів про проведення відповідних торгів (аукціону). При цьому, в останньому випадку набувач майна, реалізованого на торгах (аукціоні), незалежно від наявності у нього статусу підприємства чи організації в розумінні частини першої статті 1 ГПК України (тобто підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і набув статусу суб'єкта такої діяльності), залучається до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, і, отже, відповідна справа за будь-яких обставин підлягає розгляду господарським судом.

Окрім цього, п. 19 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року передбачено, що у вирішенні питань, пов'язаних з підвідомчістю справ у спорах, що виникають із земельних відносин, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Пунктом 1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 встановлено, що господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

З положень ст.ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 Господарського кодексу України, ст.ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі- продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Разом з цим, п. 1.2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 передбачено, що за змістом статей 13, 14 Конституції України, ст. 11 ЦК України, ст.ст. 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Відповідно до положення п. 15 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року не всі договори, укладені суб'єктами владних повноважень, їх посадовими чи службовими особами на реалізацію своїх повноважень, відносяться до адміністративних договорів.

Якщо обов'язковим учасником договору відповідно до законодавства повинен бути суб'єкт владних повноважень, то такий договір є адміністративним, оскільки суб'єкт владних повноважень у такому випадку діє від імені держави (територіальної громади), в її інтересах чи для забезпечення їх, а не для своїх власних потреб.

У разі ж вчинення цивільного правочину між суб'єктом владних повноважень і суб'єктом господарської діяльності, договірні відносини сторін ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Тому до адміністративних договорів не відносяться договори, укладені за правилами Цивільного та Господарського кодексів України, інших актів цивільного або господарського законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваний договір оренди є адміністративним договором, підсудність даного спору адміністративному суду та неможливість його розгляду в порядку господарського судочинства.

Також, безпідставними є доводи апеляційної скарги про сплив строку позовної давності на звернення до суду за захистом порушеного права, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 256 ЦК України позовна давність визначається як певний строк для звернення до суду за захистом порушеного права або інтересу. Загальна позовна давність згідно із ст. 257 ЦК України становить три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст. 261 ЦК України, а саме від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до аб. 1 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (із змінами), якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Відповідно до положень ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації - " голови місцевих державних адміністрації видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

У той же час, голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (ст. 33 Закону).

Як наполягає позивач, про існування спірного договору оренди земельної ділянки від 20.04.2010 року, укладеного на підставі розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 22.12.2008 року № 653-р-08 "Про надання земельної ділянки в оренду" Дніпропетровській облдержадміністрації стало відомо саме від прокурора Петриківського району Дніпропетровської області, оскільки будь-яких відомостей щодо існування вищезазначеного розпорядження, на підставі якого було укладено спірний договір, або звернень з приводу його скасування до облдержадміністрації не надходило.

Наявність доручення т.в.о. голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 17.09.2007 року № 07-4577/0/2-07, яким головам райдержадміністрацій було доручено запровадити щоденний електронний облік прийнятих головою райдержадміністрації розпоряджень та щотижня надавати до юридичного управління облдержадміністрації інформацію щодо кількості прийнятих розпоряджень за формою згідно з додатком, на думку колегії суддів, свідчить лише про обов'язок голови райдержадміністрації надавати відповідну інформацію, а не про фактичне виконання Відповідачем -1 даного обов'язку.

Доказів надсилання Петриківською райдержадміністрацією та отримання Дніпропетровською обласною державною адміністрацією спірного розпорядження відповідачами не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовну заяву прокурором Петриківського району Дніпропетровської області було подано в межах трирічного строку позовної давності.

Крім того, під час розгляду справи господарським судом відповідачами не заявлялось клопотання про застосування позовної давності.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроакваторія", м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 року у справі № 904/1659/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 25.11.2015 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя І.М. Подобєд